Суд: Костопільський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, з них:
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №564/2377/26
Суддя: Грипіч Л. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 564/2377/26
28 жовтня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Грипіч Л. А.
присяжні Тимошик Л.А., Ступницька С.В.
секретар судового засідання Вознюк Ю. В.
за участю учасників справи :
заявника ОСОБА_1
представника заявника -адвоката Євгеюка О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересована(ні) особа(и): ОСОБА_2 ., Костопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Костопільського районного суду Рівненської області із заявою про оголошення померлим свого рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль Рівненської області.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ОСОБА_3 є її рідним братом, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця вказує, що її брат від народження мав проблеми зі здоров`ям, був особою з інвалідністю та потребував допомоги з боку родичів. Після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , брат залишився проживати у батьківському будинку. Допомогу йому надавала сестра ОСОБА_5 , яка проживала у м. Кузнецовську (нині м. Вараш), та інші родичі.
У грудні 2003 року ОСОБА_3 зник за невідомих обставин. На початку 2004 року заявниці стало відомо від сестри ОСОБА_5 про зникнення брата, місцеперебування якого встановити не вдалося.
Зі слів заявниці, родичами вживалися заходи щодо встановлення місцеперебування ОСОБА_3 , проводилося опитування сусідів та знайомих, здійснювалися звернення до правоохоронних органів. Крім того, сестра ОСОБА_5 зверталася до недержавних служб розшуку людей, а також до телевізійної передачі «Чекаю на тебе», однак зазначені заходи не дали результату.
Заявниця зазначає, що востаннє її брат мав зв`язок із родичами наприкінці 2003 року, а з початку 2004 року жодних відомостей про його місце проживання чи перебування, стан здоров`я або інші обставини його життя не надходило.
Протягом понад двадцяти двох років ОСОБА_3 не з`являвся за місцем свого постійного проживання, не підтримував зв`язку з родичами та не повідомляв про своє місцеперебування.
Необхідність звернення до суду із заявою про оголошення брата померлим заявниця обґрунтовує потребою в оформленні спадкових прав на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки тривала відсутність брата та невизначеність його правового статусу унеможливлюють належне оформлення спадкових прав, заявниця просить оголосити ОСОБА_3 померлим, а днем його смерті визначити день набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 17 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження.
В судовому засіданні, заявниця та її предствник-адвокат Євгеюк О.Є., підтримали заяву та просили її задовільнити.
Представник заінтересрованої особи -Костопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління МЮУ, в судове засідання не з`явився, про час і дату судовго засідання був повідомлений вчасно та належним чином. Будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень чи заперечень щодо заявлених вимог на адресу суду не надходило.
Заінтересована особа ОСОБА_2 подав письмові пояснення, у яких зазначив, що ОСОБА_3 є його рідним старшим братом.
Пояснив, що брат від народження мав проблеми зі здоров`ям, був особою з інвалідністю, проживав у батьківському будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На початку 2004 року йому стало відомо від сестри ОСОБА_5 , що брат ОСОБА_6 зник і його місцеперебування невідоме. Родичі та сусіди не могли повідомити будь-яких відомостей про його місцезнаходження.
Після повернення в Україну ОСОБА_2 також намагався встановити місцеперебування брата шляхом опитування сусідів, знайомих та інших осіб, однак позитивних результатів такі заходи не дали.
Зазначив, що з початку 2004 року і до часу надання пояснень жодних відомостей про брата, його місце проживання, перебування або про те, чи перебуває він серед живих, не отримував.
Також повідомив, що йому відомо про намір заявниці оформити спадкові права на належну зниклому братові частку нерухомого майна. Проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує, вважає її обґрунтованою та просить розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши викладені у заяві обставини, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Костопіль Рівненської області, що підтверджується витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, сформованим 27 січня 2026 року, згідно з яким його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Факт родинних відносин між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію їх народження, відповідно до яких вони мають спільних батьків.
Згідно з витягом з актового запису реєстрації шлюбу № Е156 за 2000 рік, 12 вересня 2000 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , після чого змінила прізвище на ОСОБА_10 . У зазначеному документі також містяться відомості про розірвання шлюбу 18 серпня 2004 року.
Таким чином, надані документи підтверджують особу заявниці та її родинні зв`язки із ОСОБА_3 .
Із наявної в матеріалах справи копії посвідчення особи з інвалідністю вбачається, що ОСОБА_3 мав інвалідність II групи та перебував на пенсійному забезпеченні.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що мати заявниці ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 підтверджується, що сестра заявниці ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зазначені документи у сукупності з письмовими поясненнями заінтересованої особи ОСОБА_2 узгоджуються з наведеними заявницею відомостями щодо складу родини, проживання ОСОБА_3 у батьківському будинку та обставин, що передували його зникненню.
Відповідно до свідоцтва про право власності на будинковолодіння від 29 травня 2001 року, виданого виконавчим комітетом Костопільської міської ради, ОСОБА_4 був власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 вересня 2018 року та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.
Інша частка у вказаному будинковолодінні, за доводами заявниці та наявними відомостями про спадкування, пов`язана зі спадковими правами ОСОБА_3 .
З досліджених копій будинкової книги вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, документи щодо реєстрації місця проживання та нерухомого майна підтверджують правовий зв`язок ОСОБА_3 із зазначеним будинковолодінням, а також наявність у заявниці юридичної заінтересованості у вирішенні питання про оголошення його померлим.
Судом також досліджено відповідь відділення поліції № 2 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області від 29 квітня 2026 року № 71811-2026.
Із зазначеної відповіді встановлено, що перевірка наявних відомостей не дала можливості підтвердити чи спростувати факт надходження у грудні 2003 року звернення, заяви або повідомлення про безвісне зникнення ОСОБА_3 .
У відповіді правоохоронного органу зазначено, що у зв`язку зі спливом установлених строків зберігання відповідних журналів реєстрації заяв і повідомлень про злочини та події перевірити відомості щодо звернення у 2003 році неможливо.
Оцінюючи наведений доказ, суд враховує, що відсутність у правоохоронного органу документального підтвердження звернення про зникнення особи за подіями понад двадцятирічної давності сама по собі не спростовує викладених заявницею обставин, оскільки наявність такого звернення не є обов`язковою матеріально-правовою умовою оголошення фізичної особи померлою.
Водночас зазначена відповідь не є самостійним підтвердженням факту зникнення ОСОБА_3 та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Крім того, судом досліджено відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 9 лютого 2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 на момент надання відповіді на обліку як одержувач пенсії в Головному управлінні не перебував.
Із наданих відомостей вбачається, що раніше ОСОБА_3 призначалася пенсія по інвалідності II групи, що узгоджується із долученою копією посвідчення.
Суд зазначає, що сама по собі відсутність особи на обліку як одержувача пенсії не може беззаперечно підтверджувати її смерть або невідомість місцеперебування, однак є додатковою обставиною, яка підлягає оцінці разом із сукупністю інших доказів.
Письмові пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 узгоджуються із доводами заявниці щодо часу зникнення ОСОБА_3 , його останнього відомого місця проживання та тривалої відсутності будь-яких відомостей про місце його перебування.
При цьому суд ураховує, що ОСОБА_2 є рідним братом особи, стосовно якої подано заяву, та особисто обізнаний з обставинами сімейного життя і проживання останнього.
Відомості, наведені в його поясненнях, не суперечать дослідженим письмовим доказам, а щодо обставин тривалої відсутності брата підтверджують послідовність викладеної заявницею позиції.
Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою розглядаються судом у порядку окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.
Із аналізу зазначеної норми вбачається, що умовами оголошення фізичної особи померлою за загальним правилом є відсутність відомостей про місце її перебування у місці постійного проживання протягом установленого законом строку та наявність достатніх підстав для юридичного припущення про її смерть.
За своєю правовою природою оголошення фізичної особи померлою не є встановленням достовірного факту її біологічної смерті, а ґрунтується на передбаченій законом презумпції смерті за наявності відповідних умов.
У постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 358/1199/25 наголошено, що суд під час оголошення фізичної особи померлою не встановлює достеменно факт її смерті, а робить відповідне юридичне припущення на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.
Таким чином, відсутність безпосередніх доказів смерті фізичної особи сама по собі не виключає можливості оголошення її померлою, якщо сукупність установлених обставин дає достатні підстави для застосування положень статті 46 ЦК України.
Згідно зі статтею 305 ЦПК України заява про оголошення фізичної особи померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про оголошення фізичної особи померлою повинно бути зазначено, для якої мети необхідно заявникові оголосити фізичну особу померлою, а також обставини, що підтверджують її безвісну відсутність.
Судом установлено, що ОСОБА_3 до зникнення проживав у АДРЕСА_1 .
Починаючи з грудня 2003 року, відомості про його місцеперебування відсутні.
Заявниця та заінтересована особа ОСОБА_2 послідовно вказують на те, що з початку 2004 року жодного зв`язку із ОСОБА_3 не підтримували через невідомість його місцеперебування, будь-яких повідомлень від нього не отримували, а вжиті заходи щодо його розшуку результатів не дали.
На час розгляду справи відсутність відомостей про місцеперебування ОСОБА_3 триває понад двадцять два роки, що значно перевищує встановлений частиною першою статті 46 ЦК України трирічний строк.
Суд бере до уваги також стан здоров`я ОСОБА_3 , відомості про його інвалідність, характер родинних зв`язків та обставини проживання до зникнення, які в сукупності з тривалістю відсутності та безрезультатністю спроб установити місцеперебування особи мають значення для оцінки обґрунтованості заявлених вимог.
Надані матеріали не містять відомостей, які б підтверджували встановлення місцеперебування ОСОБА_3 після грудня 2003 року або відновлення його зв`язку з родичами.
При цьому суд ураховує, що відсутність офіційного підтвердження реєстрації заяви про зникнення особи у 2003 році не може бути визначальною обставиною для відмови у задоволенні заяви, оскільки закон пов`язує можливість оголошення фізичної особи померлою насамперед з установленою тривалою відсутністю відомостей про її місцеперебування, а не виключно з фактом реєстрації відповідного звернення правоохоронними органами.
Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що обставини тривалої безвісної відсутності ОСОБА_3 , відсутність зв`язку з його родичами протягом понад двадцяти двох років, невстановлення його місцеперебування та відсутність відомостей про подальше життя є достатніми підставами для юридичного припущення про його смерть.
Суд також ураховує, що заявниця є рідною сестрою ОСОБА_3 , має юридичну заінтересованість в оголошенні його померлим, оскільки відповідне судове рішення необхідне їй для вирішення питання щодо оформлення спадкових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною першою статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Відтак ухвалення рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим матиме юридичне значення для заявниці та створить передбачені законом умови для належного оформлення спадкових прав у встановленому порядку.
Разом із тим суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є виключно питання оголошення фізичної особи померлою, а не встановлення належності спадкового майна конкретним спадкоємцям чи визначення їхніх спадкових часток.
Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.
Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Оскільки у цій справі не встановлено конкретних обставин, які б давали підстави визначити день вірогідної смерті ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне застосувати загальне правило, передбачене частиною третьою статті 46 ЦК України, та визначити днем його смерті день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини справи, тривалість відсутності відомостей про місцеперебування ОСОБА_3 , досліджені письмові докази та юридичну мету звернення заявниці до суду, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим.
За таких обставин заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 46, 47 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 259, 263–265, 293, 294, 305–308 ЦПК України, суд —
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересована(ні) особа(и): ОСОБА_2 ., Костопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.
Оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Костопіль Рівненської області, померлим.
Дату смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати день набрання законної сили рішення суду про оголошення його померлим.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено
02 листопада 2026 року.
СуддяЛ. А. Грипіч
Присяжні: Л.А.Тимошик
С.В.Ступницька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua