Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №569/7850/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №569/7850/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЗИКА" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» через свого представника звернувсядо суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1960239 від 16.12.2024 у розмірі 94 995,99 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 16.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 1960239, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання договору кредитодавець перерахував відповідачу на платіжну картку 25 400,00 грн. Відповідач своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.

28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 28082025, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за цим кредитним договором. За даними позивача, заборгованість відповідача становить 94 995,99 грн, з яких: 25 399,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 56 896,00 грн - заборгованість за процентами, 0,00 грн - комісія, 12 700,00 грн - штрафні санкції. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у зазначеному розмірі, а також судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2026 року справу передано за підсудністю до Дубровицького районного суду Рівненської області за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 05.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.08.2026 представник відповідача - адвокат Єлісєєва Н.О. подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

26.08.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 31.08.2026 - відповідь позивача на відзив.

Представник позивача Міньковська А.В. в судове засідання не з`явилася, 06.08.2026 від неї до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник Відповідача - Тащі М.М. у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві.

У відзиві представник відповідача просила задовольнити позов частково - стягнути 25 399,99 грн, а в решті вимог відмовити. Заперечення зводяться до такого: розрахунок заборгованості є однобічним документом кредитора, первинних бухгалтерських документів не надано, фактичні оплати відповідача не враховано; проценти в розмірі 56 896,00 грн у два рази перевищують тіло кредиту, є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України); реальна річна процентна ставка за договором надмірно перевищує облікову ставку НБУ; тому проценти слід зменшити щонайменше до розміру тіла кредиту - 25 399,99 грн; штраф 12 700,00 грн нараховано в період дії воєнного стану всупереч п. 18 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та обмежень Закону України «Про споживче кредитування», тому стягненню не підлягає; витрати на правничу допомогу не доведені (немає доказів оплати) та неспівмірні зі складністю типової малозначної справи; позовна заява не містить усіх відомостей, передбачених ст. 175 ЦПК України.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач не заперечує факту укладення договору, отримання 25 400,00 грн та неповернення кредиту. Проценти нараховані за ставкою 1 % на день у межах строку кредитування; а штраф - відповідно до п. 6.4 договору. Розрахунок первісного кредитора за період з 16.12.2024 по 28.08.2025 враховує платіж відповідача від 16.01.2025 на 7 645,40 грн. Відповідач власного розрахунку не надав. Витрати на правничу допомогу підтверджені договором, додатковою угодою, актом та детальним описом робіт і підлягають розподілу незалежно від факту оплати. Тому просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 16.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено договір № 1960239 про надання споживчого кредиту. Договір, додаток № 1 (графік платежів) та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «P622» 16.12.2024.

За умовами договору: сума кредиту - 25 400,00 грн (п. 1.2); строк кредиту - 360 днів (п. 1.3); сплата процентів - кожні 30 днів (п. 1.4); стандартна фіксована процентна ставка - 1 % на день, знижена - 0,97 % на день за умови своєчасної сплати першого платежу (пп. 1.5.1, 1.5.2); орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 333,95 % річних; загальні витрати за кредитом - 91 440,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 116 840,00 грн (пп. 1.8-1.10). Пунктом 6.4 договору передбачено штраф за прострочення: 3 810,00 грн на четвертий день та 762,00 грн за кожен день починаючи з п`ятого.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідач не заперечує факту укладення договору і отримання коштів, а в відзиві просить стягнути з нього тіло кредиту. Суд вважає доведеним, що договір укладено в належній формі, а кредитодавець виконав обов`язок з надання кредиту.

Судом встановлено, що 16.12.2024 о 16:46 кредитодавець через ТОВ «ПЕЙТЕК» перерахував 25 400,00 грн на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені в п. 2.1 договору, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28.08.2025 № 20250828-87.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 28.08.2025, складеним ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», 16.01.2025 відповідачем сплачено 7 645,41 грн, які зараховано в погашення процентів у сумі 7 645,40 грн та тіла кредиту у сумі 0,01 грн. Інших платежів відповідач не здійснював.

З 16.02.2025 заборгованість обліковується як прострочена. За період з 17.01.2025 по 28.08.2025 (224 дні) нараховано проценти за ставкою 1 % на день по 254,00 грн щодня - всього 56 896,00 грн; з 19.02.2025 по 03.03.2025 нараховано штраф 12 700,00 грн. Залишок тіла кредиту - 25 399,99 грн.

Доводи відзиву про те, що позивач не надав первинних документів та не врахував фактичні сплати, суд відхиляє. Видача коштів підтверджена документом надавача платіжних послуг, а розрахунок заборгованості містить щоденне нарахування та враховує єдиний платіж відповідача. Відповідач не надав ні власного розрахунку, ні доказів інших платежів на користь первісного чи нового кредитора, ні інших клопотань, а тому його заперечення в цій частині ґрунтуються на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (Фактор) укладено договір факторингу № 28082025. Згідно з п. 3.1.3 цього договору право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання Акта приймання-передачі Реєстру боржників та оплати фінансування. Акт приймання-передачі Реєстру боржників підписано сторонами 28.08.2025 електронними підписами, а фінансування сплачено згідно з платіжною інструкцією № 6054373 від 28.08.2025.

Згідно з Витягом із Додатку № 1 до договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Договором у розмірі 94 995,99 грн, з яких: тіло кредиту - 25 399,99 грн, проценти - 56 896,00 грн, комісія - 0 грн, штрафні санкції - 12 700,00 грн.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (стаття 1077 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора несе лише ризик для нового кредитора та не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання.

Отже, матеріалами справи підтверджено перехід до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» права грошової вимоги до відповідача за Договором. Відповідач цих обставин не спростував. Позивач є належним кредитором у зобов`язанні та набув право вимоги в обсязі, що існував станом на 28.08.2025.

Судом встановлено, що проценти в розмірі 56 896,00 грн нараховані за період з 17.01.2025 по 28.08.2025 (224 дні) за ставкою 1 % в день на залишок тіла кредиту (254,00 грн ? 224 дні), тобто арифметично відповідають умовам Договору та нараховані в межах строку кредитування.

Водночас, вирішуючи питання про розмір процентів, що підлягають стягненню зі споживача, суд не обмежується перевіркою арифметичної правильності розрахунку, а з урахуванням заперечень відповідача оцінює відповідність заявленої вимоги загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. На цих засадах має ґрунтуватися будь-яке зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України).

Свобода договору обмежена вимогами розумності та справедливості, а в договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частини перша, друга статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускається зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, тобто такими, що всупереч принципу добросовісності спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 № 15-рп/2011 зазначив, що споживач кредитних послуг є слабшою стороною договору та потребує особливого правового захисту, а держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів.

Суд встановив, що за період з 16.12.2024 по 28.08.2025, тобто менш ніж за дев`ять місяців, на кредит у сумі 25 400,00 грн нараховано проценти у загальній сумі 64 541,40 грн, що у 2,5 рази перевищує розмір отриманих споживачем коштів; з них 7 645,40 грн відповідач уже сплатив. Заявлена до стягнення сума процентів - 56 896,00 грн у 2,24 рази перевищує залишок тіла кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Договором становить 2333,95 % річних, що багатократно перевищує облікову ставку Національного банку України. Після виникнення прострочення у лютому 2025 року кредитодавець не скористався передбаченим п. 5.4 Договору правом вимагати дострокового повернення кредиту, а продовжував щоденне нарахування процентів за максимальною ставкою протягом понад шести місяців, що сприяло багатократному зростанню заборгованості.

За таких обставин стягнення зі споживача процентів у заявленому розмірі перетворило б плату за користування кредитом на непомірний тягар для боржника та джерело невиправданих додаткових прибутків кредитора, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності та порушило б розумний баланс інтересів сторін. Відповідач у відзиві прямо заперечив проти стягнення процентів у заявленому розмірі та просив обмежити їх розміром тіла кредиту, посилаючись на несправедливий характер такої вимоги.

З огляду на викладене, виходячи з принципів справедливості, розумності та пропорційності, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є стягнення процентів у розмірі, що не перевищує залишку тіла кредиту, - 25 399,99 грн. З урахуванням уже сплачених відповідачем 7 645,40 грн процентів загальна плата за користування кредитом складе 33 045,39 грн, що перевищує суму наданого кредиту та є достатньою компенсацією кредитору за надану фінансову послугу. У стягненні решти процентів у сумі 31 496,01 грн слід відмовити.

Згідно з розрахунком заборгованості штраф у загальній сумі 12 700,00 грн нараховано за період з 19.02.2025 по 03.03.2025 у зв`язку з простроченням відповідачем сплати чергового платежу.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 зазначив, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитні договори.

Оскільки прострочення, за яке нараховано штраф, виникло в період дії воєнного стану, відповідач звільнений від обов`язку його сплати в силу прямої вказівки закону незалежно від того, що Договір укладено вже після введення воєнного стану.

Тому у задоволенні вимоги про стягнення 12 700,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Доводи відзиву про невідповідність позовної заяви вимогам статті 175 ЦПК України суд відхиляє: позовна заява містить відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, провадження у справі відкрито, а формальні зауваження до змісту позову не є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 50 799,98 грн, з яких 25 399,99 грн - тіло кредиту та 25 399,99 грн - проценти, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до частини першої та пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 50 799,98 грн із заявлених 94 995,99 грн, тобто на 53,48 %.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 1960239 від 23.03.2026. Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 423,74 грн (2 662,40 грн ? 50 799,98 / 94 995,99).

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн позивач надав договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 з ФОП ОСОБА_3 , додаткову угоду № 1960239 від 17.03.2026, акт надання послуг від 17.03.2026 на суму 6 000 грн та детальний опис робіт, який включає усну консультацію, письмову консультацію, правовий аналіз, складання позовної заяви та формування додатків.

Відповідно до ч. 4, ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Слід зазначити, що 12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, розглядаючи надані представником позивача докази понесених витрат на правничу допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, та дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4 000 грн. не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співрозмірні з обсягом і змістом наданих послуг.

Враховуючи заперечення відповідача, малозначність справи, типовий характер позовної заяви, дублювання консультацій і правового аналізу з підготовкою позову та відсутність участі представника позивача в судових засіданнях, суд вважає розумним розмір витрат на правничу допомогу 4 000,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 204, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1082, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» суму заборгованості за кредитним договором № 1960239 від 16 грудня 2024 року в розмірі 50 799,98 грн (п`ятдесят тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 98 копійок), з яких: 25 399,99 грн (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 99 копійок) - заборгованість за тілом кредиту, 25 399,99 грн (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 99 копійок) - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 423,74 грн (одна тисяча чотириста двадцять три гривні 74 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634; місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406; IBAN НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634.

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор