Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №559/2177/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2177/26

Провадження № 2/559/1806/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Представниця ТОВ «Споживчий центр» звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 19.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 19.09.2025-100000696. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 140 днів. Фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія за надання кредиту - 20% від суми кредиту та становить 1 200,00 грн. Денна процентна ставка 0,87%. Також сторони домовилися, що у разі прострочення виконання зобов`язання позичальник сплачує кредитодавцю відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 21 600,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 8 400,00 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту - 1 200,00 грн. та відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України - 6 000,00 грн., яку і просив стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в визначений судом строк не скористався.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12.06.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 15.08.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 27.10.2026 через систему «Електронний суд» від представниці відповідача Шелудько О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить поновити строк, оскільки вона отримала доступ до цивільної справи 22.10.2026 і це єдина названа причина пропуску встановленого судом строку, а також, просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку. Останнім днем для реалізації процесуального права на подачу відзиву для відповідача було 31.08.2026. Однак, клопотання про поновлення пропущеного строку не містить ні поважних причин його пропуску, ні доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для подання документів у визначений судом строк. Представник вказує, що доступ до справи отримала лише 22.10.2026, але в цей же день згідно ордеру вона і почала надавати правову допомогу відповідачу. Проте, коли саме, як і до кого звернутися за правовою допомогою, - це суб`єктивно залежить від відповідача і жодним чином не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для подачі відзиву на позов у встановлений судом строк і ніяк не виправдовує об`єктивно подачу відзиву до суду на 104 день після отримання ухвали суду. Враховуючи, що сторона відповідача реалізували процесуальне право на подання відзиву поза межами встановленого судом строку без поважних причин, суд вважає за необхідне залишити відзив на позовну заяву без розгляду та вирішує справу за наявним матеріалами.

Крім того, до суду 02.11.2026 надійшла відповідь на відзив від сторони позивача, однак враховуючи, що суд не бере до уваги відзив, то і відповідь на відзив втрачає сенс та не аналізується судом.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 19.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 19.09.2025-100000696, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Даний Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та Підтвердження позичальника про укладення кредитного договору. Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 6 000,00 грн., строком на 140 днів. Фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія за надання кредиту - 20% від суми кредиту та становить 1 200,00 грн. Денна процентна ставка 0,87%. Також сторони домовилися, що у разі прострочення виконання зобов`язання позичальник сплачує кредитодавцю відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України. Дата повернення кредиту 05.02.2026. У Договорі сторонами погоджено «Графік платежів», де визначено розмір та дату внесення позичальником платежів (а.с.13-19).

Заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 4149-49хх-хххх-3596.

ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 6 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з яким ТОВ «Споживчий Центр» було укладено Договір про надання послуг переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.01.2024 (а.с.12, 21-25).

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 21 600,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн. Крім того, в розмір заборгованості включено відсотки в розмірі 8 400,00 грн., комісія - 1 200,00 грн. та відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України - 6 000,00 грн. за період з 19.09.2025 по 06.02.2026 згідно наданого суду розрахунку (а.с.27-28).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 військовослужбовцем і отримує виплати як військовослужбовець із серпня 2025 року згідно відповіді №3544897 від 02.11.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів.

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до п. 9 Договору під час користування кредитом товариство надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата у розмірі 1350 грн. у кожному з двох чергових періодів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що 19.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням Договору про надання кредиту. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення суми заборгованості за відсотками суд зазначає, що на час виникнення кредитних відносин та впродовж усього строку кредитування відповідач має статус військовослужбовця, у зв`язку з чим на нього поширюються пільги, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно чинної норми штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Тому, в частині стягнення відсотків, у тому числі нарахованих відповідно ст. 625 ЦК України, суд відмовляє.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту згідно кредитного договору №19.09.2025-100000696, суд враховує чинну судову практику і положення законодавства про захист прав споживачів, про що детально вказано в розділі IV: включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, або установа чи споживач вчиняє з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (надання кредиту) є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 772,94 грн. (6 000,00 грн. х (2662,40 грн. судового збору+120,18 грн. поштових витрат)/ 21 600,00 грн.).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково: стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №19.09.2025-100000696 від 19.09.2025 у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 94 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Представниця позивача: Сиплива Тетяна Анатоліївна, РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представниця відповідача: адвокатка Шелудько Оксана Олександрівна, адреса пр. Соборний, 60/33, м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суддя О.Ю. Жуковська