Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №554/10202/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 26.10.2026Справа № 554/10202/26

Провадження № 2/554/4980/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Настеки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов вмотивований тим, що з 07.04.2006 працював викладачем у Полтавському національного педагогічному університеті імені В.Г. Короленка (далі – ПНПУ ім. В.Г. Короленка) на посадах старшого викладача та доцента, наказом №240-к від 19.06.2026 звільнений з посади доцента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності ПНПУ ім. В.Г. Короленка у зв`язку із закінченням терміну дії контракту від 15.12.2023 № 57/01-46/46 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним з тих підстав, що у ПНПУ ім. В.Г. Короленка працював безперервно 20 років, є висококваліфікованим фахівцем, має науковий ступінь кандидата технічних наук та вчене звання доцента, студенти під керівництвом позивача за останні п`ять років здобували перемоги на всеукраїнських конкурсах наукових робіт, нагороджувався Полтавською обласною державною адміністрацією та іншими навчальними закладами та установами, у 2025 за підсумками року мав найвищий рейтинг серед викладачів кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності. Оскільки 30.06.2026 закінчувався термін дії контракту позивача з ПНПУ ім. В.Г. Короленка, 29.04.2026 його ознайомлено із наказом від 21.04.2026 №123-к про закінчення терміну дії контракту та звільнення згідно із п.2 ст.36 КЗпП України. В цей же день, 29.04.2026 на веб-сайті ПНПУ ім. В.Г. Короленка розміщено оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, серед яких була відсутня посада доцента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності, а замість неї оголошено конкурс на заміщення посади асистента кафедри. Позивач звертався до ректора з проханням оголошення конкурсу на посаду доцента вказаної кафедри, оскільки планував продовжити працювати в Університеті. 05.05.2026 отримав відповідь № 1605/01-31/63, якою йому відмовлено у задоволенні питання про оголошення конкурсу, рекомендовано звернутися до інформації про оголошені конкурси та вакантні посади. Позивач звернувся до Міністерства освіти та науки України з питанням щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади доцента кафедри в ПНПУ ім. В.Г. Короленка, 04.06.2026 отримав відповідь із рекомендацію звернутися до керівництва університету. Звернув увагу на те, що у доцента кафедри культурології, філософії та музеєзнавства в ПНПУ ім. В.Г. Короленка термін дії контракту завершувався 30.06.2026, проте для доцента кафедри культурології університет оголосив конкурс, а на посаду доцента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності ОСОБА_1 конкурс не було оголошено, чим позбавили позивача права на працю, просив поновити його на роботі з 01.07.2026 на посаді доцента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності ПНПУ ім. В.Г. Короленка та стягнути з відповідача середній місячний заробіток в сумі 23146,75 грн за час вимушеного прогулу з 01.07.2026 до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи на 19.08.2026 10 год. 40 хв.

30.07.2026 представником ПНПУ ім. В.Г. Короленка Настека М.В. подано відзив на позовну заяву, у якому викладено заперечення проти позову, зазначено, що позивача за два місяці до закінчення строку дії контракту, 21.04.2026 повідомлено про намір припинити строковий трудовий договір з ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку його дії, звільнено позивача на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Контракт укладався між позивачем та відповідачем 15.12.2023 та дійсний до 30.06.2026, інших умов звільнення контракт не мав. Оскільки між позивачем та відповідачем було укладено строковий трудовий договір, підставою його припинення є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення, відповідач належно повідомив позивача про закінчення строку дії контракту, представник відповідача вважав звільнення позивача відповідно до вимог законодавства. Щодо аргументів позивача про дискримінацію зазначив про відсутність доказів з боку позивача та про те, що кафедра не уповноважена звільняти чи приймати на роботу співробітників, або ж проводити конкурс на заміщення вакантних посад, ці повноваження належить ректору університету. Станом на час пред`явлення позову ОСОБА_1 не було подано документи для прийняття участі у оголошених конкурсах. Просив відмовити у задоволенні позову.

03.08.2026 позивачем до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якому зазначив про неврахування відповідачем доказів його високих досягнень у професійній сфері та наявність високого рівня кваліфікації. У 2020 та 2023 роках конкурси на займані позивачем посади проводилися університетом законно та він мав можливість підготувати усі необхідні документи, записи про звільнення позивача у вказані роки не вносилися до трудової книжки. Натомість, 29.04.2026 на сайті університету розміщено інформацію про оголошені конкурси, серед яких була відсутня посада доцента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності, тому вважає твердження відповідача про те, що позивач не виявив бажання взяти участь у конкурсі, не відповідає дійсності. Доказами не оголошення 29.04.2026 конкурсу на посаду доцента кафедри забезпечення безпеки України навів інформацію з сайту університету, доказами бажання позивача взяти участь у конкурсі, вважав його особисті звернення до ректора, Міністерства освіти і науки України, в яких просив оголосити конкурс, а рекомендацію подати заяву про участь у оголошених конкурсах за умови відсутності посади, на якій тоді працював ОСОБА_1 , вважає порушенням його права на гідне ставлення згідно ст.141 КЗпП України. Матеріали про оголошення конкурсів, надані представником відповідача, стосуються інших посад, а не посади доцента, конкурсний відбір за посадою, на якій працював позивач мав бути оголошеним 29.04.2026. Проте конкурс на посаду доцента кафедру було оголошено університетом 30.06.2026, в день звільнення позивача, чим позбавлено права позивача працювати в університеті. Дискримінація полягає у позбавленні права позивача на участь у вчасно оголошеному конкурсі на рівнозначну посаду, зневажливому ставленні до його неодноразових звернень до керівництва університету, в той час коли інші педагогічні працівники отримали право на участь у конкурсах та подальшу науково-педагогічну діяльність. Підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

12.08.2026 ОСОБА_1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про доручення доказів, обґрунтоване тим, що конкурс 30.06.2026 на заміщення посади доцента кафедри оголошено у зв`язку із закінченням терміну дії контракту 30.06.2026 іншого викладача кафедри ОСОБА_2 , про що свідчить копія витягу з протоколу №19 засідання кафедри 04.06.2026. ОСОБА_3 під час роботи в університеті мав можливість підготувати документи для участі у конкурсі та вчасно їх подав, такої можливості позивачу не було надано. Стосовно оголошеного 29.04.2026 конкурсу, позивача позбавлено права на участь у ньому через недотримання відповідачем вимог законодавства в частині умисного не проведення, не допуску до участі в конкурсі на заміщення посади доцента кафедри захисту України, що призвело до його звільнення 30.06.2026. Конкурс на посаду, яку займав позивач, не оголошувався до пред`явлення позову. Просив долучити до матеріалів справи: копію листа до наказу №343-к від 05.08.2026.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву з викладених у ній підстав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПНПУ ім. В.Г. Короленка Настека М.В. заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Згідно із ч. 1 ст. 244 ЦПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

19.10.2026 року Шевченківським районним судом міста Полтави постановлено перейти до стадії ухвалення судового рішення та відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 26.10.2026 року.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини.

Згідно із контрактом від 15.12.2023, укладеним між Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г. Короленка в особі ректора Гриньової М.В. та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , 1963 року народження, кандидат технічних наук, доцент, призначено на посаду доцента кафедри професійної освіти, дизайну та безпеки життєдіяльності ПНПУ ім. В.Г. Короленка з 18.12.2023 до 30.06.2026.

Цей контракт є особливою формою трудового договору.

Згідно із п.7.1 контракту у випадку невиконання умов контракту чи неналежного виконання обов`язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим контрактом.

Відповідно до наказу ректора ПНПУ ім. В.Г. Короленка ОСОБА_4 від 21.04.2026 №123-к про попередження щодо закінчення термінів дії контрактів (строкових трудових договорів) науково-педагогічних працівників університету, ОСОБА_1 попереджено про закінченням терміну дії контракту30.06.2026 та звільнення згідно із п.2 ст.36 КЗпП України.

Згідно із скриншотом з сайту ПНПУ ім. В.Г. Короленка, 29.04.2026 університетом оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників: зокрема на посаду асистента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності.

29.04.2026 ОСОБА_1 , у зв`язку із завершенням терміну дії його контракту, звернувся письмово до ректора університету із проханням оголосити конкурс на заміщення доцента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності, оскільки має намір продовжити працювати.

Листом від 05.05.2026 № 1605/01-51/63 позивача повідомлено про те, що науково-педагогічні працівники призначаються на посади за конкурсним відбором, оголошення про проведення конкурсного відбору, терміни та умови проведення, а також перелік посад, на заміщення яких оголошено конкурс, розміщуються на офіційному веб-сайті університету. Заявнику ОСОБА_1 роз`яснено, що у разі наміру взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, інформація про наявні конкурси та вакантні посади, розміщується на веб-сайті університету.

Листом Генерального директора директорату Міністерства освіти і науки України Шарова О. від 04.06.2026 № 3/4391-26 позивача повідомлено, що з питаннями оголошення конкурсу, призначення особи на посаду займається адміністрація відповідного закладу освіти відповідно до потреб у кадровому забезпеченні.

Згідно із витягом з протоколу засідання кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності ПНПУ ім. В.Г. Короленка від 04.06.2026, затверджено орієнтовний розподіл ставок на 2026/2027 на кафедрі, зокрема на вакантну посаду доцента (к. пед. наук, доц.) затверджено ставку 1,25.

Відповідно до наказу ректора ПНПУ ім. В.Г. Короленка від 19.06.2026 №240-к ОСОБА_1 звільнено з посади доцента кафедри захисту України та безпеки життєдіяльності, 30.06.2026 у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, згідно із п.2 ст.36 КЗпП України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору (постанови Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 593/1286/21 (провадження № 61-3561св23), від 20.10.2023 у справі № 522/16339/19 (провадження № 61-10877св22)).

Строк строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін (постанова Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 756/11999/20).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

В указаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк.

Припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли подав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Водночас працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України (постанова Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі № 686/27679/21 (провадження № 61-10960св22)).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені положення законодавства та висновки суду касаційної інстанції, ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, завершення строку дії контракту, укладеного між позивачем та ПНПУ ім. В.Г. Короленка 30.06.2026, відсутність обставини, визначеної п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, а саме - трудові відносини фактично не тривали понад строк дії контракту, відповідачем ПНПУ ім. В.Г. Короленка констатовано вимогу про припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та відповідачем в строк, встановлений контрактом, роботодавець на підставі умов контракту та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, наказ про звільнення позивача є правомірним та обґрунтованим, відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю позовних вимог.

Суд відхиляє доводи позивача щодо дискримінації ОСОБА_1 шляхом не оголошення конкурсу на посаду, на якій за умовами контракту працював позивач, заперечення аргументів про неповноважність кафедри звільняти чи приймати на роботу співробітників, або ж проводити конкурс на заміщення вакантних посад, оскільки ці повноваження належать ректору університету; щодо зобов`язання відповідача оголосити конкурс саме на посаду, на якій за умовами контракту працював позивач, як неприйнятні з огляду на чинне законодавство.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо досягнень позивача у відповідній галузі науки, високого рівня фаховості позивача, оскільки вказані відомості не належать до предмету доказування у справі.

Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку в сумі 23146,75 грн за час вимушеного прогулу з 01.07.2026 є похідною від первинної вимоги про поновлення на роботі, у задоволенні вказаної позовної вимоги також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 277-279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , 1963 року народження, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, код ЄДРПОУ 31035253, адреса місцезнаходження: м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

Суддя І.М. Михайлова