Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №552/6751/26 — Київський районний суд м. Полтави

Суд: Київський районний суд м. Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №552/6751/26

Суддя: Айдаєв Р. З.

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6751/26

Провадження № 1-кп/552/970/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

представника потерпілого адвоката – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026170430000344 від 08.05.2026, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, із середньою-технічною освітою, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , моб. тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026170430000344 від 08.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.07.2026 призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у відповідному кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 04.09.2026 призначений відкритий судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Судом визнано доведеним обвинувачення про те, що 08.05.2026 близько 20 год 30 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_4 , де, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдав потерпілому від 5 до 10 ударів руками, пальці яких були стиснуті кулаками, в ділянку обличчя ОСОБА_4 .

Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток лицевого черепа та саден шкіри обличчя, які кваліфікуються як тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за частиною 1 статті 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Прокурор та обвинувачений, його захисник, просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_4 просив провести його допит, дослідити докази, які обґрунтовують цивільний позов, в іншій частині щодо не дослідження доказів щодо обставин, які не заперечуються обвинуваченим, не наполягав.

Таким чином, обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_7 визнав себе винним. Суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, а тому суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно обставин справи, які не оспорюються стороною обвинувачення – прокурором та стороною захисту - обвинуваченим ОСОБА_7 , потерпілим ОСОБА_4 .

Однак, враховуючи часткове визнання обвинуваченим цивільного позову потерпілого у розмірі 3000 грн, суд ухвалив допитати обвинуваченого, потерпілого, дослідити висновок експерта, документи щодо проведеного лікування, матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, потерпілого та стосуються вирішення цивільного позову.

Допитаний під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_7 повідомив обставини вчинення інкримінованого злочину, вину визнав повністю, цивільний позов визнав частково на суму 3000 грн.

Пояснив, що дійсно 08.05.2026 близько 20 год 30 хв поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, завдав потерпілому від 5 до 10 ударів руками, пальці яких були стиснуті кулаками, в ділянку обличчя ОСОБА_4 чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток лицевого черепа та саден шкіри обличчя. Просив врахувати, що поруч із його житлом проживають чоловіки, що вживають алкогольні напої, які постійно порушують громадський порядок, ведуть аморальний спосіб життя. Спочатку бійки вважав, що потерпілий ОСОБА_7 привів чоловіка, який раніше вже був у сусіда та вживав з ним алкогольні напої, для продовження порушення громадського порядку, тероризування сусідів. Не надав значення словам потерпілого, що він військовий і заподіюючи удари вважав, що таким чином запобіжить порушенням громадського порядку. Поруч із обвинуваченим був його друг ОСОБА_8 , який удари не наносив, а намагався припинити бійку і відтягнути ОСОБА_7 від потерпілого, який впав на землю.

Після викриття надав працівникам поліції викривальні покази, брав участь у слідчих діях, сприяв органам досудового розслідування. Висловив жаль у судовому засіданні щодо вчиненого, вибачився перед ОСОБА_4 , обіцяв не допускати подібних випадків у майбутньому. Щодо розгляду цивільного позову, просив врахувати, що є інвалідом ІІІ групи пожиттєво, живе лише на пенсію, яка виплачується державою і з якої буде здійснюватися відшкодування. Інвалідність отримав внаслідок травми голови у 2023 році, коли щодо нього був вчинений злочин та проведеної подальшої трепанації черепа.

Допитаний потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 08.05.2026 вирішив допомогти незнайомому чоловіку у військовій формі, якій не міг розмовляти, а йому потрібно було потрапити за адресою записаною на листку папера. Як потім зрозумів потерпілий невідомий був в стані алкогольного сп`яніння. Оскільки потерпілий був військовим ЗСУ, а невідомий також був у формі ЗСУ, то вирішив надати йому допомогу і провести побратима до вказаної на листку паперу адреси. Потерпілий вважав, що чоловік можливо не розмовляє унаслідок отриманої контузії, що є поширеним серед ветеранів війни. Підійшовши до будинку за необхідною адресою, несподівано із сусіднього домоволодіння вийшло двоє чоловіків, один з яких наніс удар в обличчя та продовжив побиття, заподіявши не менше 5-10 ударів. Після повідомлення нападнику, шо потерпілий є ветераном ЗСУ побиття припинилось, присутні зателефонували командиру потерпілого, який підтвердив його статус. Одночасно, потерпілий пояснив ОСОБА_7 , що є інвалідом ІІ групи, учасником бойових дій, інвалідність отримана внаслідок порання та акуботравми. Цього вечора не збирався ні з ким вживати алкогольні напої. Був тверезий.

Щодо цивільного позову, вважав, що 50 тисяч гривень складає моральна і матеріальна шкода, однак враховуючи, що йому держава надає безкоштовне лікування та протезування, враховуючи тяжкий стан обвинуваченого, його інвалідність, просив стягнути 30 тисяч моральної шкоди. Вважав, що достатнім для ОСОБА_7 буде покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи №483 від 22.06.2026 та №739 від 10.07.2026 (додатковий) у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток лицевого черепа та саден шкіри обличчя, які кваліфікуються як тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Покази надані ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень у останнього.

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин, допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, вирішення цивільного позову та стосуються долі речових доказів, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, інвалід, наявність обставин, що пом`якшують покарання у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, просив суд призначити покарання за частиною 1 статті 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Пропонував на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Представник потерпілого, з яким погодився і потерпілий, просила суд ухвалити обвинувальний вирок суду, призначити покарання необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_7 , попередження нових кримінальних правопорушень. Цивільний позов просила задовольнити повністю.

Адвокат обвинуваченого ОСОБА_6 , з яким погодився обвинувачений ОСОБА_7 , просив врахувати, що ОСОБА_7 визнав вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, розкаявся, є інвалідом, а тому просив його суворо не карати, не застосовувати реальну міру покарання, із запропонованою прокурором мірою покарання погодився, однак вважав, що достатнім буде іспитовий строк 1 рік. Цивільний позов просив задовольнити частково, сягнути 5000 грн моральної шкоди, у стягненні матеріальної шкоди просив відмовити.

Обвинувачений запевнив суд, що в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень та своїми реальними вчинками доведе виправлення.

Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення за частиною 2 статті 122 КК України є нетяжким злочином.

За висновком органу пробації та даними досудової доповіді ОСОБА_7 має середній рівень ризику вчинення повторних кримінальних правопорушень та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, його виправлення можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, проведення індивідуально-профілактичної роботи. У випадку, якщо суд дійде висновку про можливість призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі (звільнення від покарання з випробуванням), орган пробації вважав доцільним покласти на обвинуваченого, крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, додатковий обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Відповідно до даних КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» обвинувачений під наглядом не перебуває, за допомогою не звертався.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 суд пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.

Факт щирого каяття ОСОБА_7 у вчиненому злочині знайшов своє підтвердження і в судовому засіданні, про що об`єктивно засвідчила його поведінка та визнання вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, вибачення перед потерпілим.

Щодо активного сприяння у розкритті злочину, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 пояснив, що в ході досудового розслідування відразу надавав визнавальні показання у вчиненні кримінального правопорушення та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Враховуючи обставини, які характеризують особу обвинуваченого, наявність декількох підстав, які пом`якшують покарання обвинуваченого, наявність інвалідності, запевнення про стійкий намір змінити життя та вибачення за вчинення правопорушення, суд дійшов висновку про можливість призначення остаточного покарання із застосуванням положень 75 КК України.

Отже, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 необхідно звільнити від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України необхідно покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання. Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 подала до відповідача ОСОБА_7 цивільний позов за яким просила стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн та матеральну шкоду у розмірі 46140 грн.

В обґрунтування позову посилалась на неспростовний факт заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинило тривалий фізичний біль, душевні страждання, необхідність проходження лікування. Поруч із цим представник вказала, що обвинувачений є особою, яка виконувала обов`язок із захисту Вітчизни, отримав порання та як наслідок інвалідність. Злочинні дії ОСОБА_7 зневілювали результати тривалої адаптації потерпілого до мирного життя. Вважала, що оскільки доведена мінімальна сума витрат на подальше лікування потерпілого у лікувально-діагностичному центрі ТОВ «МЛДЦ «МЕДІОН» складає 46140 грн, саме така сума матеріальної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого.

У судовому засіданні потерпілий вважав, що достатнім розміром моральної шкоди буде сума 30000 грн, оскільки він до цього отримував переважно лікування від держави безкоштовно, а до вимоги про стягнення у 50000 грн були включені і подальші матеріальні витрати на лікування, докази понесення яких планувалось надати вже у судовому засіданні, оскільки їх остаточний розмір не був визначений на час подачі позову.

До позову на його обґрунтування представником позивача надана відповідь ТОВ «МЛДЦ «МЕДІОН» разом із калькуляцією медичних послуг від 29.10.2026 та відповідно до таких доказів вартість оперативного лікування складатиме 46140 грн. Вказала, що така медична послуга не надається безкоштовно потерпілому, ТОВ «МЛДЦ «МЕДІОН» є медичним закладом, який вільно обраний ОСОБА_4 .

Потерпілий позов визнав частково, вважав, що внаслідок тяжкого матеріального стану має можливість відшкодувати не більше 5000 грн. Така сума відповідає розміру щомісячної пенсії по інвалідності, яка є єдиним джерелом доходу ОСОБА_7 . Щодо матеріальної шкоди обвинувачений та його представник просили відмовити у задоволенні позову з підстав можливості отримати безкоштовне лікування у державному медичному закладі та ймовірному характері можливих понесених витрат.

Надаючи оцінку таким доказам, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ст. 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Стаття 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Основною формою компенсації заподіяної ( матеріальної ) шкоди потерпілої особи є відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами та підлягають стягненню у повному обсязі витрати на необхідне подальше лікування у ТОВ «МЛДЦ «МЕДІОН» у розмірі 46140 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи наявний висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення у нього наявний обов`язок відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду.

На переконання суду незаконні дії обвинуваченого порушили звичайний режим життя потерпілого, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та необхідності проходження лікування мав незадовільний психоемоційний стан, на певний час втратив можливість вести звичний спосіб життя. Поруч із цим суд зауважує, що будь-які ветерани і військовослужбовці, розраховують на суспільну повагу та гідне відношення, а заподіяння їм тілесних ушкодження у публічному місці свідчить про неспростовність отриманого душевного болю та страждання.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності.

Виходячи з цих засад та дотримуючись загальновідомого принципу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 , наявність у нього інвалідності ІІІ групи пожиттєво, відсутності інших джерел доходу, окрім пенсії від держави, суд дійшов висновку, що позовна вимога потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 10000 гривень.

Інші процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 128, 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені вироком суду обов`язки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_7 обчислювати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_7 запобіжний захід не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь потерпілого ОСОБА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 46140 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а всього стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 56140 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, потерпілий, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua