Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №607/17870/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17870/25Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я.

Провадження № 22-ц/817/1124/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі:

секретаря судового засідання — Хоміцької С.О.,

апелянта — ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/17870/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2026 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я., повний текст якого складено 06 липня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору: Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємицею четвертої черги та зміну черговості спадкування

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємицею четвертої черги та зміну черговості спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проживала близько 20 років з ОСОБА_7 однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка стверджує, що у неї з померлим ОСОБА_8 були міцні сімейні відносини, вони разом працювали, відпочивали, святкували свята, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тощо. Вона із спадкодавцем була знайома ще з раннього дитинства, оскільки їхні батьки були друзями, родини завжди допомагали одна одній. Вже у 2005 році вони з ОСОБА_7 дійсно зблизились як сім`я. А з 2007 року, коли позивачка офіційно розірвала свій шлюб (30 травня 2007 року), почали жити разом. ОСОБА_8 протягом цього часу і до самої смерті був офіційно одружений з відповідачкою ОСОБА_5 . Також у них був спільний син ОСОБА_6 . Разом з тим, ОСОБА_5 ще з 1985 року проживала в іншій країні, а саме в Італійській Республіці, в Україну не приїздила. Позивачка також звертала увагу суду на той факт, що відповідачі по справі не приймали участі в матеріальному утриманні ОСОБА_7 , не здійснювали його поховання, не цікавилися станом його здоров`я.

Син померлого ОСОБА_6 , проживав у місті Тернополі, у батьківській квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , однак до батька практично не навідувався, не цікавився його здоров`ям, жодного разу не допомагав. У батька та сина були неприязні стосунки, оскільки син не мав постійного місця роботи, зловживав алкоголем та мав постійні проблеми із законом.

Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу необхідно позивачці ОСОБА_1 для подальшого оформлення спадщини на майно, в порядку спадкування за законом.

Вказувала, що померлий ОСОБА_7 мав проблеми зі здоров`ям, потребував постійного нагляду лікарів, дотримання режимів харчування, обмеження стосовно роботи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померлий ОСОБА_7 видав на ім`я позивачки нотаріальне доручення на право управляти і розпоряджатись всім належним йому майном, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось.

З 2010 по 2019 рік ОСОБА_7 не працював та не отримував доходу, а лише з 2019 року почав отримувати пенсію за віком, а тому всі витрати по утриманню сім`ї несла ОСОБА_1 . Також позивачка стверджує, що займалася похованням ОСОБА_7 , оскільки на час його смерті проживала разом з ним. Син ОСОБА_7 , який проживав у м.Тернополі, не був присутній на похороні батька та не приймав участі в організації поховання.

Відтак позивачка просила суд:

- встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з травня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;

- визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею четвертої черги на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- змінити черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування майна померлого ОСОБА_7 у першу чергу, разом із іншими спадкоємцями цієї черги.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Мотиви апеляційної скарги є аналогічними позовній заяві та фактично зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням.

При цьому доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

В судовому засіданні апелянт свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Інші сторони по справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 , де місцем реєстрації позивачки зазначено: АДРЕСА_3 , а також є відмітка про розірвання шлюбу 30 травня 2007 року із ОСОБА_9 (Відділ ДРАЦС Тернопільського міського управління юстиції, запис № 351).

Також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується:

- свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , видане 17 червня 2025 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- лікарським свідоцтвом про смерть № 309 від 16 червня 2025 року, де також зазначено про те, що місцем проживання померлого є АДРЕСА_2 , а місцем смерті – АДРЕСА_1 .

За змістом виписки з історії хвороби №3103860, ОСОБА_7 , вік 54 роки, перебував у відділенні неврології Олександрівської міської клінічної лікарні м.Києва (Клініка нервових хвороб ім. акад. Б.М. Маньківського), з 05 грудня 2013 року по 06 грудня 2013 року, з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічний криз.

Згідно договору замовлення на організацію та проведення поховання №758 від 18 червня 2025 року, який укладено між СКП «Ритуальна служба» ТМР та ОСОБА_1 , остання понесла витрати в розмірі 3687.00 грн (копання могили, катафалк та ін.), про що також є фіскальний чек, а також 12000.00 грн позивачкою було витрачено 16 червня 2025 року на придбання домовини та інших речей, необхідних для поховання, відповідно до переліку, який зазначено у товарному чеку.

ОСОБА_1 видано свідоцтво від 18 червня 2025 року, реєстраційний номер 758, про поховання ОСОБА_7 , АДРЕСА_4 .

За життя, 18 лютого 2015 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноважував довіреністю ОСОБА_1 управляти і розпоряджатись всім належним йому майном та вчиняти інші дії, згідно переліку, який було визначено цією довіреністю, посвідченою Новак О.В., державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори, яка видана на три роки, зареєстрована в реєстрі за № 4-452.

19 вересня 2022 року ОСОБА_7 адресував нотаріальній конторі заяву про уповноваження ОСОБА_1 вчиняти дії щодо його приватної власності, однак дані про те, що на підставі цієї заяви нотаріусом складалася довіреність, матеріали справи не містять.

Також при матеріалах справи є три фіскальні чеки про придбання продуктів харчування, засобів гігієни та ліків, що мало місце у 2025 році.

За змістом матеріалів спадкової справи №536/2025, заведеної Першою тернопільською державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , після смерті цього спадкодавця із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відмовився від спадщини, яка залишилась після смерті його батька – ОСОБА_7 , та позивачка ОСОБА_1 .

В матеріалах спадкової справи наявна копія паспорта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_4 , в якому містяться відомості про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_7 16 лютого 1980 року, про що також є підтвердження з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (реєстрація актового запису про шлюб) №00052515645 від 21 липня 2025 року.

Щодо родинних зв`язків спадкодавця та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то нотаріусом вчинено запит до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (реєстрація актового запису про народження) та отримано відповідь №00052515740 від 21 липня 2025 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог. Крім того, суд зазначив, що на момент смерті спадкодавця останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з часу його реєстрації - 16 лютого 1980 року, до дня смерті, що є підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Встановлено, що померлий ОСОБА_7 за життя заповіту не склав, а отже спадкування після його смерті має здійснюватися за законом. Його спадкоємцями першої черги є відповідачі: дружина ОСОБА_5 і син ОСОБА_6 .

Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині (ч.1 ст.1259 ЦК України).

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч.2 ст.1259 ЦК України).

Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч.1 ст.1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч.2 ст.1259 ЦК України).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:

1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами);

2) матеріальне забезпечення спадкодавця;

3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;

4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;

5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У зазначеній категорії справ також підлягає встановленню судом факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року в справі №592/1045/18-ц (провадження №61-820св20), від 27 серпня 2020 року в справі №266/2391/16 (провадження №61-1300св20), від 01 березня 2021 року в справі №233/5990/18 (провадження №61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі №200/12980/14 (провадження №61-14159св19), від 25 березня 2021 року в справі №195/707/19-ц (провадження № 61-16935св20), від 22 квітня 2021 року в справі №331/6453/18 (провадження № 61-380св21), від 21 жовтня 2021 року в справі №401/2614/17 (провадження № 61-14759св20).

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20)).

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підставі пояснень учасників справи, показів свідків та наданих сторонами письмових доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів про те, що померлий ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби та потребував сторонньої допомоги.

Виписка з історії хвороби №3103860, згідно з якою ОСОБА_7 , вік 54 роки, перебував у відділенні неврології Олександрівської міської клінічної лікарні м. Києва (Клініка нервових хворобі м. акад. Б.М. Маньківського), з 05 грудня 2013 року по 06 грудня 2013 року, з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічний криз, що міститься у матеріалах справи, не містить беззаперечних доказів щодо його перебування у безпорадному стані, неможливості здійснювати догляд за собою, а також перебування спадкодавця на матеріальному забезпеченні позивачки, догляду позивачки за ним на постійній основі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що безпорадний стан спадкодавця не доведений позивачкою, адже відомостей про неспроможність померлого ОСОБА_7 самостійно забезпечувати свої потреби, що викликано його похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, матеріали справи не містять.

Крім того, суд першої інстанції також вірно звернув увагу на те, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 , який розірвано 30 травня 2007 року (Відділ ДРАЦС Тернопільського міського управління юстиції, запис № 351), про що є відмітка у її паспорті громадянина України, а спадкодавець ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_5 з часу його реєстрації - 16 лютого 1980 року, до дня смерті, про що є відомості в матеріалах справи, та ці обставини визнаються позивачкою і ОСОБА_5 , що є перешкодою для встановлення факту проживання позивачки з померлим ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Так, у постанові від 17 червня 2020 року у справі №755/18012/16-ц (провадження № 61-40658св18) Верховний Суд зазначив, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Аналіз цих норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень наведеної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі №759/4596/18 (провадження № 61-3852св19).

Таким чином, вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, вірно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань на спростування висновків суду першої інстанції.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді