Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №607/5606/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5606/26Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/817/1246/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

за відсутності сторін,

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу № 607/5606/26 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року (ухвалене суддею Стельмащуком П.Я., повний текст якого складено 23 липня 2026 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (далі — ТОВ «ФК Єврокредит», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 09 жовтня 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 42-019-854-2-20-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору. Банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом відповідач не виконав, внаслідок чого сформувалась заборгованість перед банком в розмірі 127378.32 грн, з яких: 59692.75 грн – заборгованість за кредитом, 67685.57 грн – заборгованість за відсотками.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, в тому числі до відповідача за кредитним договором №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року.

27 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшли усі права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року.

Оскільки кошти відповідачем не повернуті у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 127378.32 грн заборгованості за договором кредиту №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року та судові витрати.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК Єврокредит» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року у розмірі 59692.75 грн (тіло кредиту). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» судові витрати, які складаються з 1247.60 грн судового збору та 1405.80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, ТОВ «ФК Єврокредит», в інтересах якого діє адвокат Журавльов С.Г., подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом встановлено існування між сторонами кредитного зобов`язання, отримання та використання Відповідачем кредитних коштів, погодження сторонами обов`язку сплачувати проценти, розмір процентної ставки та факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого АТ «Мегабанк», який є первісним кредитором, станом на 03 вересня 2024 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року становила 127378.32 грн, у тому числі 59692.75 грн заборгованості за кредитом та 67685.57 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами.

На думку сторони позивача, суд першої інстанції не встановив жодної конкретної арифметичної помилки у поданому позивачем розрахунку, тому помилковим є висновок суду про недостатність його деталізації. Крім того, суд не встановив, що банком застосовувалася процентна ставка, яка не передбачена кредитним договором та не навів конкретних нарахувань, які здійснені без правової підстави.

У зв`язку з наведеним, просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року в частині відмови у задоволені позову про стягнення нарахованих процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

Учасники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Враховуючи викладене та з метою недопущення порушень процесуальних строків, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

09 жовтня 2020 року АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 42-019-854-2-20-Г (з ануїтетними платежами).

Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2 договору).

Цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в ПАТ «Мегабанк» (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2 договору:

- кредит надається на строк з 09 жовтня 2020 року до 07 жовтня 2022 року включно;

- загальний розмір кредиту 65392.00 грн;

- процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 39% річних.

Для обліку кредиту кредитодавець відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 (п.3.1.1 договору).

Для обліку нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкриває рахунок № НОМЕР_2 (п.3.1.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими Договором. (Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати Позичальником та направляються на погашення суми Кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього Договору за умови виконання зобов?язання Позичальником заборгованість його повністю погашається).

Платіжний період – календарний місяць (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору нарахування процентів за користування Кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Факт отримання кредитних коштів, користування коштами та кредитною карткою підтверджується заявою на видачу готівки № TR.2694400.4498.4259 від 09 жовтня 2020 року та виписками по особовим рахункам відповідача за період з 09 жовтня 2020 року по 02 грудня 2022 року та за період з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року, які є первинними бухгалтерськими документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік» та належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.

03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» (Банк) та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг» (Новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240.

Відповідно до положень п.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту). Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами (п.2 договору).

Відповідно до п.4 Договору, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723211.51 гривень.

На підтвердження здійснення оплати позивачем надана копія платіжної інструкції № 66895 від 31 липня 2024 року на суму 23425777.00 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру договорів до договору про відступлення прав вимоги №GL1N426240 від 03 вересня 2024 року, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року, загальна сума заборгованості 127378.32 грн.

27 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали договір про відступлення прав вимоги № 1/12.

Відповідно до положень п.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту). Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами). Вказаний Додаток №1 до цього Договору підписується сторонами одночасно з текстом договору (п.2 договору).

Відповідно до витягу з Реєстру договорів до договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27 грудня 2024 року, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року, загальна сума заборгованості 127378.32 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням суду першої інстанції та в цій частині не оскаржується учасниками по справі.

Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунок загальний розмір заборгованості за кредитним договором №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року станом на 03 вересня 2024 року складає 127378.32 грн з яких:

- прострочене тіло кредиту – 59692.75 грн;

- нарахування за процентами – 67685.57 грн.

Разом з тим, вказана довідка не містить деталізації, не відображає суми та періоди нарахування заборгованості, часткової сплати заборгованості позичальником та зарахування на погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотками за користування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва;

- виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

- виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо факту укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та відступлення права вимоги.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, спірний кредитний договір був укладений в письмовій формі. Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, які останній не повернув.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками користування.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК Єврокредит» посилалося на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року існує заборгованість, яку просив стягнути в розмірі 127378.32 грн, яка складається з наступного:

- прострочене тіло кредиту – 59692.75 грн;

- нарахування за процентами – 67685.57 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не надано розрахунку заборгованості, який є деталізованим та відображає суми та періоди нарахування заборгованості. Натомість згідно виписки з рахунку відповідача відсутня можливість встановити дійсний розмір заборгованості, застосовану кредитодавцем процентну ставку та порядок нарахування відсотків оскільки таких відомостей виписка не відображає. Таким чином, надання лише виписки з рахунку, без надання деталізованого розрахунку заборгованості унеможливлює встановлення дійсного розміру заборгованості за відсотками.

Колегія суддів зазначає, що позовна заява має містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року в розмірі 127378.32 грн позивач надав довідку-розрахунок, складену первісним кредитором АТ «Мегабанк», яка містить лише загальну вартість несплаченого кредиту, відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії станом на 03 вересня 2024 року.

Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, на спростування відповідних висновків місцевого суду сторона позивача мала можливість додати до апеляційної скарги документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема детальний розрахунок заборгованості, на підставі яких суд апеляційної інстанції був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Проте під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором №42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року.

Ананалогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року в справі № 199/7014/20, від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком апеляційний суд враховує те, що первісний кредитор є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Таким чином, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, закріплені статтями 13, 14 ЦПК України, розмір процентної ставки, передбачений кредитним договором - 39% річних, колегія суддів погоджується з висновком, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за відсотками у заявленому позивачем розмірі 67685.57 грн, оскільки навіть якщо проводити розрахунок відсотків від початкової суми кредиту 65392.00 грн, то відсотки за два роки строку кредитування не можуть бути більшими, ніж 51005.76 грн (65392.00 грн х 39% х 2 роки). Проте, як вбачається із виписки, відповідач здійснював погашення заборгованості, тому тіло кредиту зменшувалось, і розмір відсотків повинен бути ще менший. Однак, який саме, надані позивачем докази, без призначення експертизи, не дають можливості достеменно встановити.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 42-019-854-2-20-Г від 09 жовтня 2020 року.

Доводи позивача про те, що в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, складаний АТ «Мегабанк», який є первісним кредитором, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний документ є довідкою, яка містить лише загальну вартість несплаченого кредиту, відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісій.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним в позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» – залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 02 листопада 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома