Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №363/1447/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 363/1447/26 Головуючий в суді І інстанції - Баличева М.Б.

Провадження № 33/824/3379/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Дьяченка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Дьяченка А.В. на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.02.2026 року об 11 год. 20 хв. в м. Вишгород по вул. Ягідна, поблизу буд. 3, керував автомобілем BMW Х6, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі - Вишгородська ЦРЛ водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У апеляційній скарзі захисник вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, невмотивованою та необґрунтованою. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що ухвалюючи рішення у справі суд зазначив, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, при цьому надіслав на електронну адресу лист, в якому повідомив про неможливість прибути до суду у зв`язку з повітряною тривогою, однак суд не побачив підстав для відкладення розгляду справи та вирішив її по суті. Вважає, що висновки суду про безпідставне умисне затягування розгляду справи є необґрунтованими, оскільки повітряна тривога у Вишгородському районі Київської області завершилась майже о 9 годині ранку, а тому у ОСОБА_1 об`єктивно не було часу прибути в судове засідання, про що було проінформовано суд. Зазначив також про те, що договір про надання правничої допомоги був укладений з ОСОБА_1 18.02.2026 року і потребував підписання додаткової угоди на вступ захисника у судову справу, оскільки попередня додаткова угода була чинна під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення поліцією. Разом з тим, додаткову угоду №2 було укладено 27.05.2026, яку ОСОБА_1 мав надати суду, однак через оголошену повітряну тривогу не потрапив до суду. При цьому, 20.04.2026 та 18.05.2026 під час явки до суду ОСОБА_1 призначені судові засідання суддею не проводились, клопотання ОСОБА_1 про необхідність залучення захисника в судовому засіданні не вирішувались, а тому право на захист було проігноровано. Вказав, що проведення судового засідання без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідження доказів без участі ОСОБА_1 , його захисника порушує право ОСОБА_1 на справедливий суд, яке гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.129 Конституції України. Крім того, ОСОБА_1 та захисник переконані, що фактичні обставини події 15.02.2026 та матеріали справи про адміністративне правопорушення ЕПР1№591895 за ч.1 ст.130КУпАП дають підстави вважати, що він не порушував Правила дорожнього руху та, відповідно, не скоював адміністративне правопорушення. Вказав на відеозапис з бодікамери поліцейського, який доданий до протоколу, а саме, що нагрудну камеру було ввімкнуто лише коли працівник поліції попросив водія вийти з автомобіля, а до того, 5 хвилин 22 секунд здійснювалось спілкування без відео фіксації. Також не міститься фіксації результатів спілкування капрала поліції Голод А.С. з ОСОБА_1 упродовж цих 5 хвилин 22 секунд в інших документах про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 ЕПР1 №591895, рапортах, доповідних записках, тощо. За словами ОСОБА_1 після зупинки його автомобіля працівник поліції попросив для перевірки його водійські документи, при цьому підстав для зупинки транспортного засобу працівник поліції відмовився зазначити. Крім того, після перевірки водійських даних ОСОБА_1 працівник поліції зазначив, що оскільки він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, то у нього є всі підстави провести огляд на стан сп`яніння, не зважаючи на те, що об`єктивні ознаки такого сп`яніння були відсутні. Також вказав про те, що ОСОБА_1 заперечив факт вживання алкогольних напоїв та керування транспортним засобом в стані сп`яніння, однак працівник поліції запропонував вирішити це питання у неформальний спосіб. ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що не порушував ч.1 ст.130 КУпАП відмовився вирішувати це питання у неформальний спосіб, а також відмовився взагалі проходити огляд у зв`язку з упередженістю працівника поліції. Запис спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції не свідчить про те, що він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, його мова послідовна, чітка, зв`язна, рухи скоординовані, адекватні, зміну кольору обличчя та тремтіння пальців рук не зафіксовано. Також вказав, що репліка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським, що вживав «Prosecco», не більше ніж саркастичний жарт, висловлений в контексті, якщо раніше був притягнутий за ст.130 КУпАП, то на все життя «п`яниця». Вважає, що суд помилково дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення:

ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Дьяченка А.В. до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння спростовуються матеріалами справи. Так в протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовано, що у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Крім того, як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамер працівника поліції, останній неодноразово повідомляє ОСОБА_1 про наявність в нього запаху алкоголю з порожнини рота. Відтак, суд вважає такі доводи безпідставними, та такими що спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що відео з нагрудних камер працівників поліції є не безперервним також є безпідставними. Так, долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Також судом не приймаються до уваги доводи щодо відсутності причин зупинки транспортного засобу та неповідомлення таких причин працівником поліції ОСОБА_1 . Факт неправомірної, на думку апелянта, зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не виключає його вини у відмові від проходження на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Так, нормативними документами, якими регламентується порядок виявлення у водіїв стану сп`яніння, проведення огляду на стан сп`яніння та фіксації результатів такого огляду не ставиться у залежність факт проходження огляду на стан сп`яніння від правомірності зупинки водія поліцейськими, а відповідно до положень п.2.5 ПДР України проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія незалежно від наявності будь-яких чинників чи факторів.

Щодо доводів захисника про проведення розгляду справи судом без участі ОСОБА_1 та його захисника, то слід зазначити, що право ОСОБА_1 та його захисника на участь у розгляді справи було поновлено судом апеляційної інстанції. ОСОБА_1 та його захисник брали участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, їм була надана можливість дати свої пояснення та надати до суду докази. Разом з тим, надані ОСОБА_1 та його захисником пояснення не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та необхідності накладення на нього адміністративного стягнення.

Доводів на спростування наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні.

Порушень процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.

Отже, розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Дьяченка А.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька