Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №759/12264/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/12264/25

провадження № 22-ц/824/10203/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, заінтересовані особи: Святошинський дитячий будинок інтернат, ОСОБА_1 , про звільнення від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Киченка Андрія Сергійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року в складі судді Шум Л. М.,

установив:

03.06.2025 Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 .

Подання обґрунтовано тим, що до органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації звернулась адміністрація Святошинського дитячого будинку-інтернату із заявою про вирішення питання щодо звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_1 над недієздатним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для захисту прав та законних інтересів недієздатного.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 березня 2009 року (справа №2о-68-1/09) опікуном над недієздатним ОСОБА_2 призначена його сестра ОСОБА_1 .

З 29.07.1997 ОСОБА_2 перебуває у Святошинському дитячому будинку-інтернаті на повному державному забезпеченні.

Директор Святошинського дитячого будинку-інтернату звернувся до органу опіки та піклування із заявою про неналежне виконання опікуном її обов`язків посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 2015 року жодного разу не відвідала підопічного, ніяких сімейних зв`язків з ним не підтримувала, не турбувалася про життя і здоров`я ОСОБА_2 , на телефонні дзвінки працівників інтернату не відповідає.

Відповідно до інформації з реєстру територіальної громади м. Києва підопічний та опікун зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .

08.04.2025 ОСОБА_1 надіслано запрошення до органу опіки та піклування для надання пояснень по суті викладених в листі інтернату обставин та надання звіту опікуна. Однак, 27.04.2025 рекомендований лист повернувся з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відмовився».

На теперішній час недієздатний ОСОБА_2 у зв`язку з досягненням 35-річного віку потребує переведення до психоневрологічного будинку-інтернату для чоловіків, проте здійснювати організаційно-правові заходи для цього неможливо, оскільки оригінали усіх документів недієздатного знаходяться в опікуна.

Звітів опікуна ОСОБА_1 не подавала жодного разу.

У бездіяльності ОСОБА_1 вбачається невиконання покладених на неї обов`язків опікуна та порушення прав недієздатного ОСОБА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами статей 55-60, 63, 67, 75 ЦК України, орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації просив звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року вказану заяву задоволено.

Звільнено ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2008 року (справа № 2о-102-1/07) визнано недієздатним.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2009 року (№2о-68-1/09) встановлено опуку над недієздатним ОСОБА_2 . Призначено ОСОБА_1 опікуном над недієздатним братом ОСОБА_2 .

З 29.07.1997 недієздатний перебуває у Святошинському дитячому будинку-інтернаті на повному державному забезпечені.

ОСОБА_1 не надано жодних письмових чи інших доказів, що з 2015 року вона відвідувала свого недієздатного брата ОСОБА_2 чи будь-яким іншим чином підтримувала з ним зв`язок.

Зі змісту звернення Святошинського дитячого будинку-інтернату вбачається, що опікун ОСОБА_1 з 2015 року не відвідувала свого підопічного та не цікавилась його життям, на телефонні дзвінки не відповідала. Спростування цих фактів заінтересована особа будь-якими доказами не навела.

Зі змісту наданої переписки у месенджері та фотокарток зустрічі з підопічним вбачається, що ці дії були вже після відкриття провадження у справі про звільнення від обов`язків опікуна, а саме в жовтні 2025 року.

Посилання заінтересованої особи на той факт, що вона має основний номер телефону НОМЕР_1 , який є незмінним з 2011 року, не є вагомим доказом її належного виконання обов`язків опікуна, оскільки у своїй заяві про встановлення опіки та призначення її опікуном ОСОБА_1 зазначила інший номер телефону, який на теперішній час їй не належить. Інших номерів телефону для зв`язку органу опіки та піклування не повідомляла.

Неотримання опікуном надісланого листа за адресою зареєстрованого місця проживання свідчить про те, що вона не мала належного контакту з органом опіки та піклування, не надавала актуальної інформації про себе.

Відповідно до пункту 4.1. Правил опіки та піклування затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680, опікуни (піклувальники) подають щорічно, не пізніше 1 лютого, до органів опіки та піклування звіт про свою діяльність за минулий рік щодо захисту прав та інтересів підопічних, у тому числі щодо збереження належного їм майна та житла.

На вимогу органів опіки та піклування опікуни (піклувальники) зобов`язані подавати звіти в інший визначений ними термін.

Судом встановлено, що свій обов`язок опікуна подавати звіти до 1 лютого ОСОБА_1 не виконувала жодного разу.

Заявником в поданні про звільнення від обов`язків опікуна жодним чином не йдеться про порушення майнових чи фінансових прав підопічного. Занепокоєння щодо збереження житла підопічного у своєму зверненні висловив Святошинський дитячий будинок-інтернат, однак такі факти підтвердження не знайшли.

ОСОБА_1 не надано доказів надання нею згоди на евакуацію підопічного до Німеччини і будь-якої участі в процесі евакуації та зв`язку з братом у період евакуації з 2022 року до жовтня 2025 року.

02.04.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Киченок А. С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні подання відмовити.

Зазначив, що оскаржуване судове рішення ухвалене суддею Шум Л. М. одноособово, що прямо суперечить вимогам Цивільного процесуального кодексу України та актуальній практиці Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 34 ЦПК України, у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 293 ЦПК України , суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності. Частина четверта цієї статті імперативно встановлює, що розгляд таких справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Звертає увагу на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2025 року у справі №727/5306/24, в якій Верховний Суд наголосив, що вирішення питань щодо законного представника недієздатної особи потребує найвищих процесуальних гарантій, а тому розгляд справи суддею одноособово є грубим порушенням.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, фактично став на бік заявника, проігнорувавши надані апелянтом докази, які повністю нівелюють позицію сторони обвинувачення.

Щодо нібито «свідомого ухилення від контакту» та відмови від листів зазначив, що таке твердження є недостовірним. Офіційна довідка АТ «Укрпошта» №1.30.002.-35523-25 та дані трекінгу листа №0314600078652 свідчать, що лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (зокрема, у справі №824/44/22), повернення пошти за закінченням терміну зберігання не є доказом належного повідомлення та не свідчить про умисну відмову особи від отримання кореспонденції.

Більше того, витягом з бази даних Державної прикордонної служби України підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала за межами України до 12.04.2025. Лист надійшов до відділення 13.04.2025. ОСОБА_1 фізично не мала можливості отримати його вчасно після повернення з-за кордону, де вона перебувала за обставин непереборної сили (догляд за хворими батьками).

Щодо «невиконання обов`язків» та відсутності візитів зазначив, що суд повністю проігнорував факт військової агресії та евакуації. З 01 березня 2022 року ОСОБА_2 був централізовано евакуйований та перебуває у місті Айторф, Німеччина. Журнали відвідувань київського інтернату за період 2022-2026 років є неналежними доказами, оскільки візити до установи в Києві, де фізично немає підопічного, не мають жодного юридичного чи фактичного сенсу.

ОСОБА_1 підтримує зв`язок з німецьким персоналом. У жовтні 2025 року вона особисто відвідала брата в Німеччині, що підтверджується фотодоказами та листуванням у месенджері WhatsApp з вихователями. Це є прямим доказом виконання нею обов`язків опікуна щодо піклування про здоров`я та психологічний стан брата навіть у складних умовах транскордонної евакуації.

Щодо «перешкоджання переведенню» та «ненадання документів» зазначив, що підопічний перебуває в Німеччині під захистом німецьких соціальних служб. Згідно з медичною довідкою від 11.12.2025 (Dr. med. Anna Friedland, м. Айторф), стан ОСОБА_3 є задовільним, він отримує належний догляд. Намагання інтернату здійснити «паперове переведення» особи, яка фізично знаходиться в ЄС, до іншої установи в Україні суперечить найкращим інтересам підопічного.

Щодо майнових інтересів та відсутності звітності зазначив, що твердження про існування корисливих мотивів щодо квартири підопічного спростовується договором купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2000 року. Ще задовго до призначення опікуном родина оформила право власності так, що ОСОБА_3 отримав найбільшу частку - 3/6, а ОСОБА_4 лише 1/6.

Щодо звітності: згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.10.2025, опікун ніколи не отримувала та не розпоряджалася пенсійними коштами брата - 75% автоматично йшло на рахунок інтернату, а 25% акумулювалися на особистому рахунку підопічного. Оскільки ОСОБА_1 не мала доступу до грошей, неподання звіту не завдало жодної шкоди. Навпаки, у червні 2025 року ОСОБА_1 оформила на ім`я брата спадщину на суму понад 76 000 грн, що доводить її сумлінність.

Суд не врахував, що тимчасова відсутність ОСОБА_1 в Україні була зумовлена трагічними подіями - смертю обох батьків у Італії (мати померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджено апостильованими свідоцтвами про смерть. Необхідність догляду за помираючими батьками за кордоном є об`єктивною причиною, яка виключає вину опікуна.

Щодо неправильного застосування норм матеріального права зазначив, що суд першої інстанції не встановив жодного факту реального порушення прав ОСОБА_2 . Навпаки, опікун забезпечила його евакуацію до безпечної країни, де припинилися його епілептичні напади, вона захищає його майнові права через спадкування та відвідує його в Німеччині. Звільнення єдиної близької родички (після смерті батьків) та передача функцій опікуна адміністрації інтернату, яка знаходиться в Києві і не здатна реально дбати про особу в Німеччині, прямо суперечить статті 8 Конвенції про захист прав людини (право на сімейне життя) та принципу «найкращих інтересів особи».

Суд першої інстанції помилково ототожнив адміністративні незручності Інтернату (необхідність оформлення паперів для переведення) із порушенням прав підопічного. Проте, згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2024 року у справі №759/28614/21, звільнення від повноважень опікуна можливе лише за доведеного факту невиконання обов`язків, яке реально, а не номінального, шкодить підопічному. Адміністративно-бюрократичні вимоги керівництва інтернату та справжні життєві інтереси підопічної особи є різними поняттями.

У даній справі «найкращі інтереси» ОСОБА_2 полягають у перебуванні в безпеці на території Німеччини під опікою рідної сестри, яка забезпечує йому сімейний зв`язок та правовий захист майна. Натомість рішення суду про звільнення ОСОБА_1 призводить до того, що опіка над особою, яка перебуває за кордоном, за законом (стаття 66 ЦК України) перейде до адміністрації київського інтернату. Очевидно, що установа в Києві не здатна ефективно представляти інтереси особи в Німеччині, що прямо шкодить правам підопічного.

Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що висновок Органу опіки є лише дорадчим, відповідно до постанови Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №359/3918/23: « Рішення органу опіки та піклування про надання рекомендації щодо звільнення особи від обов`язків опікуна не породжує прямих правових наслідків для опікуна і не має заздалегідь обов`язкового характеру для суду».

Вважає, що суд мав самостійно оцінити докази, а не механічно продублювати позицію заявника, яка базується на недостовірній інформації про «відмову від листів».

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Киченок А. С. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації - Репалюк Г. М. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо визначення законом складу суду, уповноваженого на розгляд у порядку окремого провадження заяв про звільнення від обов`язків опікуна.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частини перша статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано у належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (правові висновки Верховного Суду у постановах від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (частина друга статті 34 ЦПК України).

За змістом частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).

Отже, частина четверта статті 293 ЦПК України визначає особливості складу суду під час розгляду окремих категорій справ, а саме у складі одного судді і двох присяжних.

У статті 127 Конституції України визначено, що правосуддя здійснюють професійні судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.

Участь присяжних у розгляді справ спрямована на реалізацію принципу колегіальності у правосудді. Забезпечення участі присяжних у функціонуванні органів судової влади є ознакою демократичності і є одним із заходів соціального контролю за законністю і справедливістю діяльності суддів.

Аналізуючи зміст частин другої, четвертої статті 293 ЦПК України в аспекті категорії справ, розгляд яких у обов`язковому порядку має відбуватися за участю присяжних, колегія суддів Верховного Суду в постанові від 10 грудня 2025 року ( справа № 288/681/25) дійшла висновку, що такі справи є особливо важливими, зачіпають особисті немайнові права людини, а тому, враховуючи правові наслідки, зокрема, визнання фізичної особи недієздатною, розгляд таких справ за участю присяжних є гарантією повного, усебічного й об`єктивного розгляду, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Під час розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною судді мотивують своє рішення письмовими доказами та ухвалюють рішення за результатами зіставлення медичного і юридичного критеріїв недієздатності. У таких справах акцентовано увагу на важливості оцінки усіх наявних у справі доказів, тому участь присяжних у цих справах окремого провадження є додатковим інструментом контролю за всебічним дослідженням усіх обставин та доказів.

Розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних. Така співпраця судді-професіонала і присяжних гарантує повний та всебічний розгляд таких спорів задля уникнення упередженості в наданні оцінки доказам та з метою справедливого, безстороннього розгляду згаданої категорії справ.

Згідно зі змістом частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Склад суду щодо розгляду питання про встановлення піклування або опіки, призначення, заміни або звільнення піклувальника чи опікуна нормами ЦПК України не визначено.

Водночас норми законодавства не передбачають, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Проте якщо в одному провадженні вирішується питання про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною з одночасним призначенням піклувальника чи опікуна такій особі, то такі спори повинні розглядатися колегіально, як це передбачено частиною четвертою статті 293 ЦПК України, оскільки ключовим питанням за такими заявами є особисті немайнові права фізичної особи.

Отже, у разі коли особа вже визнана судом недієздатною, питання встановлення опіки та призначення, заміни або звільнення опікуна повинно вирішуватися також за участю присяжних, оскільки це є продовженням процедури визнання особи недієздатною.

У цій справі судом встановлено, що недієздатність ОСОБА_2 вже було встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2008 року. Ініційований розгляд цієї справи є продовженням процедури, визначеної пунктом 1 частини першої статті 293 ЦПК України, щодо встановлення недієздатності особи, а отже склад суду, визначений процесуальним законом та уповноважений на розгляд такого роду питань, формується з одного судді та двох присяжних.

Такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному постанові від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо повноважного складу суду, який повинен відповідно до вимог ЦПК України розглядати справу про звільнення від повноважень опікуна та призначення нового опікуна.

Суд першої інстанції розглянув заяву одноособово, а саме під головуванням судді Шум Л. М., що суперечить приписам процесуального законодавства щодо повноважного складу суду та правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилався на неповноважність складу суду, який розглянув справу.

Апеляційний суд погоджується з цими доводами апеляційної скарги.

З огляду на зазначене колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, у зв`язку з чим дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2009 року опікуном недієздатного ОСОБА_2 призначено його сестру ОСОБА_1 .

З 29.07.1997 недієздатний ОСОБА_2 перебуває у Святошинському дитячому будинку-інтернаті на повному державному забезпеченні.

Згідно Витягу з протоколу №5 засідання опікунської ради при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації від 20 травня 20025 року, директор Святошинського дитячого будинку-інтернату звернувся до органу опіки та піклування із заявою про неналежне виконання опікуном її обов`язків, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 2015 року жодного разу не відвідала підопічного, ніяких сімейних зв`язків не підтримувала, не турбувалась про життя і здоров`я ОСОБА_2 , на телефонні дзвінки працівників інтернату не відповідає. 08.04.2025 опікуну ОСОБА_1 було надіслано запрошення до органу опіки та піклування для надання пояснень по суті викладених в листі інтернату обставин та надання звіту опікуна. Однак 27.04.2025 рекомендований лист повернувся з відміткою відділення поштового зв`язку Київ-2 «адресат відмовився». На теперішній час недієздатний ОСОБА_2 у зв`язку з досягненням 35-річного віку потребує переведення до психоневрологічного будинку -інтернату для чоловіків, проте здійснити організаційно-правові заходи для цього неможливо, оскільки оригінали усіх документів недієздатного знаходяться у опікуна. Звітів опікуна ОСОБА_1 не подавала жодного разу. У бездіяльності ОСОБА_1 вбачається невиконання покладених на неї обов`язків опікуна та порушення прав недієздатного ОСОБА_2 .

Ухвалено: Рекомендувати органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі частини третьої статті 75 ЦК України підготувати подання до Святошинського районного суду м. Києва про звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 для захисту його прав та законних інтересів.

На підтвердження обставин, викладених у поданні, надано:

інформаційну довідку Святошинського дитячого будинку -інтернату від 19.05.2025 №051/027-230 про неналежне виконання обов`язків опікуна;

лист Управління соціальної політики та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації «Про захист прав недієздатного ОСОБА_2 » від 08.04.2025 №107-35/3277 на адресу ОСОБА_1 про необхідність терміново з`явитись до адміністрації Святошинського дитячого будинку-інтернату з оригіналами документів підопічного для вирішення питання про його переведення до психоневрологічного будинку-інтернату для чоловіків, а також до органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації для надання пояснень та звіту опікуна;

довідку Укрпошти про причини повернення вказаного листа, а саме: «за закінченням терміну зберігання».

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частини перша статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).

Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров`я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад (стаття 66 ЦК України).

Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (частина перша статті 75 ЦК України).

За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту (частина третя статті 75 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22 (провадження № 61-7647св24) зроблено висновок про те, що «законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: (а) невиконання нею своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту».

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з поданням про звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 орган опіки та піклування Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації посилався на те, що опікун не виконує покладені на нього обов`язки належним чином, зокрема з 2015 року не відвідує свого підопічного, ніяких сімейних зв`язків з ним не підтримує, не турбується про його життя і здоров`я, на телефонні дзвінки працівників інтернату не відповідає. Недієздатний ОСОБА_2 у зв`язку з досягненням 35-річного віку потребує переведення до психоневрологічного будинку-інтернату для чоловіків, проте здійснювати організаційно-правові заходи для цього неможливо, оскільки оригінали усіх документів недієздатного знаходяться в опікуна, яка лист з вимогою терміново з`явитися до адміністрації Святошинського дитячого будинку-інтернату з оригіналами документів підопічного для вирішення питання про його переведення до психоневрологічного будинку-інтернату для чоловіків, а також до органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації для надання пояснень та звіту опікуна отримати відмовилась, звітів опікуна жодного разу не подавала.

Водночас представник ОСОБА_1 вказував, що до повномасштабного вторгнення у 2022 році ОСОБА_1 особисто дбала про свого брата, підтримувала з ним фізичний контакт та опікувалася його потребами під час візитів.

Після його евакуації до Німеччини та вимушеного виїзду ОСОБА_1 до Італії для догляду за тяжкохворими батьками, форма турботи трансформувалася у дистанційну, що здійснювалося по телефону та через інші засоби зв`язку. Вона підтримувала регулярний зв`язок із заступником директора ОСОБА_5 ( до її смерті у 2025 році) , а також продовжує спілкуватися з вихователями брата безпосередньо у Німеччині.

Твердження заявника про те, що ОСОБА_1 « на телефонні дзвінки співробітників не відповідала», є безпідставними. Її основний номер телефону НОМЕР_1 є незмінним з 2011 року та обслуговується на контрактній основі у ПрАТ «Київстар». Жодних пропущених дзвінків від представників інтернату чи Органу опіки на цей номер не надходило.

Твердження про відсутність візитів повністю спростовується фактом її нещодавньої поїздки до Німеччини у жовтні 2025 року з єдиною метою - особисто відвідати барта, пересвідчитись в належних умовах його утримання та поспілкуватися з ним та його доглядачами.

Цей факт підтверджується:

скріншотами листування у месенджері WhatsAppз вихователькою ОСОБА_6 , де узгоджується дата візиту ( 25 жовтня), обговорюється логістика прибуття з аеропорту Кельн-Бонн, пошук готелю та час зустрічі;

фотографіями, зробленими під час візиту, а саме: фото будівлі за адресою, де проживає брат; фотографією, де вона гуляє в парку разом з братом ОСОБА_3 та іншим утриманцем інтернату.

Зазначав, що ОСОБА_1 раніше не робила спеціальних фотозвітів своїх візитів, оскільки ніколи не припускала, що їй доведеться в судовому порядку доводити факт турботи про найріднішу людину. Наявність фотографій з нещодавньої поїздки пояснюється саме тим, що цей візит відбувався вже в контексті поточного судового провадження, що й зумовило необхідність зафіксувати факти.

Зазначав, що коли підопічний був молодшим, ОСОБА_1 регулярно забирала його інтернату додому. Однак, коли він став дорослим чоловіком, його фізична сила значно перевищила її власну. Враховуючи особливість його стану (епілепсія) та непередбачуваність поведінки , ОСОБА_1 , як відповідальний опікун, змушена була прийняти зважене рішення і обмежити його перебування вдома без спеціального нагляду.

Заявник не надав доказів, які б підтверджували ігнорування дзвінків, або неможливість додзвонитися.

Як свідчить офіційна відповідь АТ «Укрпошта» від 09.10.2025 на адвокатський запит, рекомендований лист №0314600078652 не був вручений з причини того, що «двері квартири ніхто не відчинив». Після цього листоноша залишив у поштовій скринці повідомлення і лише після встановленого терміну зберігання лист було повернуто відправнику 27.04.2025.

Згідно з офіційною довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.10.2025, ОСОБА_1 виїхала з України 18.03.2025 і повернулася 14.04.2025, що свідчить про об`єктивні причини неможливості отримання листа та надання на нього відповіді. Жодного офіційного запиту щодо подання щорічних звітів опікуна та надання документів до опікуна не надходило.

Згідно з договором купівлі-продажу від 2000 року, ОСОБА_2 є власником 3/6 квартири. ОСОБА_1 не отримувала та не розпоряджалася пенсією брата. В електронній справі ПФУ ОСОБА_1 дані щодо опікуна відсутні. Свідоцтво про право на спадщину від 17.06.2025 є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 забезпечила отримання її братом своєї частки спадщини ( недоотриманої пенсії матері).

Проаналізувавши обставини справи та сукупність наданих доказів, з огляду на те, що звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: невиконання ним своїх обов`язків; порушення прав підопічного; поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту, апеляційний суд дійшов висновку, зазначені в поданні органу опіки та піклування обставини, не є підставами, з якими закон пов`язує можливість звільнення від обов`язків опікуна.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання органу опіки та піклування Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про звільнення від повноважень опікуна.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. У зв`язку із наведеним, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні подання.

Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Киченка Андрія Сергійовича задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні подання Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.10.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук