Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №362/3199/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №362/3199/24

Суддя: Кирилюк Галина Миколаївна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 362/3199/24

провадження № 22-ц/824/9491/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності та поділу майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року в складі судді Лебідь-Гавенко Г. М.,

установив:

08.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивований тим, що 26 листопада 1988 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства довічно.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2021 року ОСОБА_3 було визнано недієздатним, оскільки згідно висновку судово-психіатричної експертизи №6-ц від 28.04.2021 року він страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - шизофренію, параноїчної форми, безперервно- прогредієнтний перебіг, за своїм психічним станом не зданий усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У зв`язку з цим позивачку було призначено його опікуном.

У період шлюбу ними було набуте майно, а саме:

земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:13:024:0017, загальною площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 ;

житловий будинок, загальною площею 286,3 кв.м., житловою площею 135,3 кв.м, господарський блок «Б-ІІ» загальною площею 185,9 кв.м, підвал під «Б» площею 81,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 3221487002:02:002:0049, загальною площею 0,0779 га, право власності на яку було зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:14:001:0002, загальною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку було зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:14:001:0001, загальною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку було зареєстроване на ім`я ОСОБА_2

автомобіль BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;

причіп легковий ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;

причіп легковий УВН, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;

автомобіль Mitsubishi Pajero, 2018 року випуску, державний номерний НОМЕР_4 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;

автомобіль Volkswagen Transporter, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначене рухоме та нерухоме майно було придбано під час шлюбу та за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Фактичні шлюбні стосунки між сторонами припинено з січня 2020 року, їх син ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. З цього часу відповідач не цікавиться своїм хворим та непрацездатним сином, не надає жодної допомоги та підтримки.

Згоди між сторонами щодо розподілу майна, що є їх спільною сумісною власністю не досягнуто, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

З огляду на обставини справи, позивачка просила при поділі майна відступити від засад рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 2/3 частки спільного майна подружжя.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.09.2024 ОСОБА_1 просила суд:

встановити факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з січня 2020 року;

В порядку поділу спільного майна подружжя:

визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:13:024:0017 загальною площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку загальною площею 286,3 кв. м, житловою площею 135,3 кв. м, господарський блок «Б-ІІ» загальною площею 185,9 кв. м, підвал під «Б» площею 81,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 3221487002:02:002:0049 загальною площею 0,0779 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:14:001:0002 загальною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:14:001:0001 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 2/3 частин транспортних засобів:

автомобіля BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

причепа легкового ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 ;

причепа легкового УВН, 2012 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 ;

автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 ;

автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 , в сумі 1 800 350,27 грн.

30.08.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності та поділ майна.

Зазначив, що в період спільного проживання з ОСОБА_1 подружжям у власність набуто наступне нерухоме майно:

земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:13:024:0017, загальною площею 0,20 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , , вартість якої складає 621 827,28 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:13:024:0027, площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої складає 216 128,80 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:14:001:0002, загальною площею 0,10 га, по АДРЕСА_3 , вартість якої складає 216 128,80 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:14:001:0001, загальною площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 , вартість якої складає 216 128,80 грн;

житловий будинок, загальною площею 286,3 кв.м., з господарським блоком площею 185,9 кв.м. та підвалом - 81,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , вартість якого становить 6 560 686,28 грн;

нежитлове приміщення, загальною площею 47,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , вартість якого складає 1 011 374,90 грн;

причіп УВН 8100080, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість якого становить 49 252,50 грн;

причіп ПВА 2, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість якого становить 40 025,70 грн.

Зазначав, що існує необхідність поділу майна виходячи з рівності часток сторін в об`єктах спільної сумісної власності.

При розподілі майна просив врахувати, що між сторонами вже склався відносний порядок володіння нерухомим майном.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд припинити право спільної сумісної власності :

на земельну ділянку 3210700000:13:024:0017 площею 0,20 га по АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по частки ділянки;

на житловий будинок загальною площею 286,3 кв.м. з господарським блоком площею 185,9 кв. м. та підвалом 81,9 кв. м. по АДРЕСА_1 та поділити вказаний будинок з господарськими спорудами між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по частки будинку разом зі спорудами;

виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:13:024:0027, площею 0,10 га, по АДРЕСА_2 ;

виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:14:001:0002, площею 0,10 га, по АДРЕСА_3 ;

виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:14:001:0001, загальною площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 ;

виділити у власність ОСОБА_2 причіп ПВА 2, державний номер НОМЕР_6 .

виділити у власність ОСОБА_1 причіп УВН НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_7 ;

виділити у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності та поділу майна задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за:

ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:13:024:0017 площею 0,2000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:13:024:0017 площею 0,2000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку загальною площею 286,3 кв. м, житловою площею 135,3 кв. м, господарський блок «Б-ІІ» загальною площею 185,9 кв. м, підвал під «Б» площею 81,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку загальною площею 286,3 кв. м, житловою площею 135,3 кв. м, господарський блок «Б-ІІ» загальною площею 185,9 кв. м, підвал під «Б» площею 81,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:14:001:0002 площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:14:001:0002 площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:14:001:0001 площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:14:001:0001 площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_1 право власності на частину нежитлового приміщення, загальною площею 47, 6 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_2 право власності на частину нежитлового приміщення, загальною площею 47, 6 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частин причепа легкового ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 в розмірі 20 012,85 грн та причепа УВН, державний номерний знак НОМЕР_7 в розмірі 24 626,25 грн.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом та зустрічним позовом відмовлено.

16.03.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації частки транспортних засобів, а саме: автомобіля BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 , а також причепа легкового ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 та причепа УВН, державний номерний знак НОМЕР_7 . Постановити в цій частині нове, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію на загальну суму 1 305 623,60 грн.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Так, судом встановлено, що в шлюбі сторони придбали транспортні засоби, а саме: автомобілі BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 . Доказів для спростування презумпції спільності права власності подружжя сторони не надали. За таких обставин суд вважав, що набуте сторонами в шлюбі вказане рухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та в якому частки сторін є рівними, тобто по частці в кожного.

Разом з тим, встановивши, що спірні автомобілі були відчужені в період перебування сторін у шлюбі за відсутності доказів того, що їх відчуження відбулося проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, а кошти від продажу транспортних засобів були витрачені не в інтересах сім?ї, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог за первісним позовом ОСОБА_1 про стягнення в порядку поділу компенсації вартості частин спірних автомобілів.

При цьому судом не було враховано, що фактично сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства з січня 2020 року.

Спірні автомобілі були зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 та у останнього відсутня будь-яка згода ОСОБА_1 на продаж спірних авто.

Спірні авто були продані ОСОБА_2 19 квітня 2024 року, 17 травня 2024 року та 18 травня 2024 року. При цьому з позовом про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 звернулась до суду 08 травня 2024 року.

Отже, згоди на продаж спірного рухомого майна ОСОБА_1 не давала та про його продаж взагалі не знала та не могла знати.

Таким чином, наявні підстави для поділу між сторонами вищевказаного рухомого майна шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належні їй по частині кожного із вказаних трьох автомобілів на загальну суму 1 305 623,60 грн.

27.04.2026 представник ОСОБА_2 - адвокат Черторижська А. П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Посилається на те, що ОСОБА_2 на праві власності належали автомобілі : BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 .

Вказані автомобілі були продані під час спільного проживання подружжя.

ОСОБА_1 не наводить жодних доказів того, що продаж автомобілів відбувся проти її волі, а відповідач розпорядився коштами на власний розсуд, всупереч інтересам сім`ї чи не на її потреби. Кошти від реалізації автомобілів витрачено в інтересах сім`ї.

Позивачка не зверталась до суду з вимогою про недійсність договору купівлі-продажу автомобілів, тому підстави для відшкодування їй частини вартості автомобілів відсутні.

При оцінці вартості автомобілів позивачка посилається на їх ринкову вартість, визначену у Звітах про оцінку ринкової вартості транспортних засобів ТОВ «Автопрестиж Центр», які долучені до матеріалів справи. Базою розрахунку грошової компенсації є ринкова вартість модельного ряду автомобілів, що не відповідає нормативно-методологічній базі, яка повинна була б використана для оцінки. Жодної оцінки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не просила. Вартість даних автомобілів визначена на припущеннях.

Крім того, рішенням суду першої інстанції задоволено вимоги в частині стягнення компенсації вартості причепа легкового ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 та причепа УВН, державний номерний знак НОМЕР_7 , а апелянт просить стягнути на свою користь подвійну компенсацію їх вартості .

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дуля Т. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 51, 54 т.2).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судове рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь компенсації частки відчужених транспортних засобів, а саме: автомобіля BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 , а також причепа легкового ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 та причепа УВН, державний номерний знак НОМЕР_7 , на загальну суму 1 305 623,60 грн. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26 листопада 1988 року зареєстрували шлюб.

Під час перебування в шлюбі сторони придбали транспортні засоби, а саме автомобілі :

BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 ;

VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 ;

причепи: легковий ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 та легковий УВН, 2012 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2024 року (справа №362/2849/24) шлюб між сторонами розірвано. У вказаному судовому рішенні зазначено, що звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_1 зазначала, що вона з відповідачем припинили шлюбні відносини та збереження шлюбу є неможливим.

Згідно Акту обстеження житлових умов, складеного 25 квітня 2024 року комісією в складі депутата Мартиненко Ю.А., сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останні провели обстеження за місцем проживання житлових умов проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження виявлено, що за вищевказаною адресою мають реєстрацію місця проживання та фактично проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . ОСОБА_3 являється інвалідом з дитинства, опіку над яким здійснює його мати ОСОБА_1 . ОСОБА_2 має реєстрацію місця проживання за вказаною адресою, але фактично не проживає з січня 2000 року, його особисті речі в будинку відсутні (а.с. 43 т.1).

19.04.2024 в сервісному центрі РСЦ ГСЦ МВС № 8047 в м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі продажу транспортного засобу №8047/2024/4470664, відповідно до якого ОСОБА_10 придбала автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , вартість якого за домовленістю сторін становила 40 000 грн ( а. с. 111 т.1).

17.05.2024 автомобіль BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , також було перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу (а.с. 162 т.1).

18.05.2024 автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , також було перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу (а.с. 163 т.1).

Письмова згода іншого з подружжя на відчуження цих транспортних засобів відсутня.

Згідно звіту №385/2024-76 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного спеціалістом-автоторознавцем ТОВ «Автопростиж Центр» Бігуненко К. Г. 18 квітня 2024 року, ринкова (дійсна) вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_9 , на дату оцінки складає 768 088, 90 грн (а.с.54-56 т.1).

Згідно звіту №385/2024-79 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного спеціалістом-автоторознавцем ТОВ «Автопростиж Центр» Бігуненко К. Г. 27 квітня 2024 року, ринкова (дійсна) вартість автомобіля BMW 320, державний номерний знак НОМЕР_1 , на дату оцінки складає 197 971,40 грн (а.с.63-65 т.1).

Згідно звіту №385/2024-80 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного спеціалістом-автоторознавцем ТОВ «Автопростиж Центр» Бігуненко К. Г. 27 квітня 2024 року, ринкова (дійсна) вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO, державний номерний знак НОМЕР_8 , на дату оцінки складає 1 645 186,90 грн (а.с.66-68 т.1).

Відмовляючи у стягненні компенсації вартості частини автомобілів, суд першої інстанції виходив з того, що останній були відчуженні відповідачем під час перебування в шлюбі з позивачем. Доказів того, що кошти від їх відчуження були використані відповідачем не в інтересах сім`ї відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована, й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об`єкта в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

Згідно з частинами першою - третьою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За положеннями частин першої, другої, четвертої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Вищевказані норми визначають правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з`ясована окремо.

Отже, рівність прав кожного з подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

У випадку, коли під час розгляду вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм факт використання спільних коштів не в інтересах сім`ї повинен бути доведеним відповідними доказами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14, від 27 січня 2021 року у справі № 501/754/17.

Судом встановлено, що перебуваючи у шлюбі, сторони набули у спільну сумісну власність подружжя: BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 ; VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 , які були зареєстровані за ОСОБА_2

19.04.2024 автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , на підставі договору купівлі-продажу було перереєстровано на іншого власника.

17.05.2024 автомобіль BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу було перереєстровано на іншого власника.

18.05.2024 автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , також було перереєстровано на іншого власника за договором купівлі-продажу.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2024 року.

Позивачка стверджувала, що їй не було відомо про те, що відповідач продав належні їм на праві спільної сумісної власності автомобілі, і згоди на їх відчуження вона не надавала. Жодних коштів від продажу цих автомобілів не отримувала.

Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна, в інтересах сім`ї повинен доводити той з подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 753/2234/21 (провадження № 61-17140св23).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідачем не доведено, що кошти, які були отримані від продажу зазначених транспортних засобів, використано в інтересах сім`ї.

Перебування сторін у зареєстрованому шлюбі на час відчуження спірних автомобілів саме по собі не є безумовною підставою вважати, що кошти, отримані від його продажу, витрачені в інтересах сім`ї.

Згідно з частиною другою статті 65 СК України презюмується, що при укладенні договорів одним із подружжя, він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік, має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).

Отже, згода другого з подружжя подається у простій письмовій формі, якщо правочин, який укладається одним з подружжя за рахунок спільного майна, стосується цінного майна і разом з тим не вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації.

Автомобілі є цінним майном, тож згода другого з подружжя на укладення правочину щодо його відчуження підлягала оформленню у простій письмовій формі. За відсутності згоди другого з подружжя на укладення правочину щодо відчуження такого майна і недоведеності використання виручених коштів в інтересах сім`ї чи на її потреби (або приховання майна), таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згоди на відчуження спірних транспортних засобів ОСОБА_1 не надавала, позаяк це жодним чином не спростовано належними і допустимими доказами. Наявність таких обставин свідчить про те, що ОСОБА_2 розпорядився спірними транспортними засобами на власний розсуд без письмової згоди іншого з подружжя.

Зважаючи на відчуження ОСОБА_2 спірних транспортних засобів за відсутності згоди ОСОБА_1 , а також відсутності доказів того, що кошти від продажу були використані в інтересах сім`ї, що було процесуальним обов`язком відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Незгода відповідача з оцінкою вартості спірного майна не може слугувати підставою для відмови в позові, оскільки у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку із цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку із припиненням її права на спільне майно (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц).

Визначаючи вартість спірних автомобілів апеляційний суд бере до уваги надані позивачем звіти №385/2024-76 від 18.04.2024, №385/2024-79 від 27.04.2024, №385/2024-80 від 27.04.2024, згідно з якими ринкова (дійсна) вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_9 , на дату оцінки складає 768 088, 90 грн; автомобіля BMW 320, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 197 971,40 грн; автомобіля MITSUBISHI PAJERO, державний номерний знак НОМЕР_8 , - 1 645 186,90 грн.

У справі, яка переглядається, позивачка вжила всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості спірних транспортних засобів, тоді як відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження їх вартості на час вирішення спору і не спростував визначений розмір ринкової вартості спірного майна, а також не звертався до суду з клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи з метою визначення їх ринкової вартості.

Доводи відповідача про те, що спірні автомобілі були продані у стані, непридатному до експлуатації, з наданням фото (а.с. 112-116 т. 1) не є належними доказами на підтвердження вартості автомобілів на момент їх відчуження.

За таких обставин, оскільки спірні транспортні засоби були набуті сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_2 розпорядився ними на власний розсуд без письмової згоди ОСОБА_1 , тому вона має право на компенсацію вартості 1/2 частки зазначених транспортних засобів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову у компенсації частки вартості автомобілів ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення в цій частині слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частики вартості транспортних засобів, а саме автомобілів: BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 ; VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , в сумі 1 305 623,60 грн, виходячи з такого розрахунку :

768 088, 90 грн + 197 971,40 грн + 1 645 186,90 грн = 2 611 247,20 грн;

2 611 247,20 грн :2 = 1 305 623,60 грн.

Компенсацію частини вартості причепів ПВА, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 та УВН, 2012 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 , було стягнуто на користь позивача оскаржуваним судовим рішенням, а тому підстави для повторного стягнення компенсації їх вартості за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: за подання позовної заяви у розмірі 13 056,24 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 19 584, 36 грн, а всього 32 640,06 грн.

Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року в частині відмови у компенсації частки вартості автомобілів скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частики вартості транспортних засобів, а саме автомобілів: BMW 320, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; MITSUBISHI PAJERO, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 ; VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , в сумі 1 305 623,60 грн.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 640,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.10.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua