Постанова від 11 листопада 2025 р. у справі №302/939/23 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 11 листопада 2025 р.

Справа: №302/939/23

Суддя: Рейнарт Ійя Матвіївна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 302/939/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8773/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Кононовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Круглова Сергія Сергійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2025 року (суддя Пінкевич Н.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди,

установив:

у травні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати неправомірними дії ТОВ «Зараз-8» щодо нарахування йому по квартирам АДРЕСА_1 , 1/2, 1/3, АДРЕСА_2 в розмірі 7,25грн за 1 кв. м;

зобов`язати ТОВ «Зараз-8» виключити з розрахунків (обліків) по особовим рахункам квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , 1/3, АДРЕСА_2 суму заборгованості, що виникла за період часу з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2021 року в сумі 1 861,08грн;

визнати неправомірними дії ТОВ «Зараз-8» щодо нарахування йому по № 1/1, 1/2, 1/3, 1/4 (раніше квартира АДРЕСА_4 ) заборгованості по послугам з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_5 за період часу з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 44 126,87грн;

визнати його переплату по квартирам АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , 1/3, АДРЕСА_6 ) по послугам з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_5 за період часу з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 42 265,79грн

стягнути з ТОВ «Зараз-8» моральну шкоду у розмірі 1 000 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що він був власником квартири АДРЕСА_7 . 12 серпня 2021 року він вчинив та зареєстрував розподіл квартири АДРЕСА_4 на квартири № 1/1, 1/2, 1/3, 1/4.

Позивач посилався на те, що 19 травня 2016 року відбулись збори співвласників

багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , на яких, серед іншого, було визначено ТОВ «Зараз-8» управителем багатоквартирного будинку, встановлено ціну на послугу з управління та затверджено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Згідно додатку № 1 до цього договору визначено вартість послуг з управління багатоквартирним будинком - 6,48грн за 1 кв. м для житлових приміщень (квартир) та 6,20грн за 1 кв. м для житлових приміщень (квартир) на першому поверсі.

Позивач зазначав, що з травня 2016 року по теперішній час збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 не проводились, жодних рішень щодо зміни істотних умов договору, а саме переліку послуг, порядку і умов внесення змін до договору співвласники зазначеного багатоквартирного будинку не приймали. Однак, в порушення положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ТОВ «Зараз-8» в односторонньому порядку почало вносити зміни в договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком в частині ціни за послугу з управління будинком, шляхом її збільшення з 6,20грн за 1 кв. м до 7,25грн за 1 кв. м. Відтак, відповідач безпідставно нараховував йому вартість надання послуг з управління будинком з розрахунку вартості 7,25грн за 1 кв. м протягом періоду з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2021 року, нарахувавши йому 55 832,39грн, хоча мав би нарахувати лише 47 746,20грн з розрахунку вартості 6,20грн за 1 кв. м.

Також, позивач стверджував, що ТОВ «Зараз-8» протягом періоду з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2021 року не надавало наступні послуги: прибирання прибудинкової території, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики і димовидалення, а також за наявності інших внутрішньобудинкових інженерних систем; проведення поточного ремонту елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (зокрема, спортивних, дитячих та інших майданчиків); озеленення, обслуговування клумб, газонів, зелених насаджень; прибирання снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами; охорона майна загального користування, включаючи забезпечення контрольно-пропускного режиму на території житлового комплексу, де розташований будинок.

Позивач зазначав, що 30 березня 2023 року він прибув до місцезнаходження належних йому квартир у зв`язку з їх залиттям сусідами з верхнього поверху та 31 березня 2023 року направив до ТОВ «Зараз-8» претензію щодо ненадання з 1 липня 2016 року по 31 грудня 2021 року зазначених послуг з управління, просив прибути представників ТОВ «Зараз-8» для складання акту-претензії, однак його вимога була проігнорована. 1 квітня 2023 року він та інші мешканці будинку склали колективний акт-претензію щодо ненадання відповідачем зазначених послуг, який був направлений на адресу відповідача 3 квітня 2023 року.

Позивач посилався на те, що згідно розшифровки вартості послуг з управління будинком, вартість ненаданих ТОВ «Зараз-8» послуг з розрахунку за 1 кв. м загальної площі житлових приміщень (квартир) становить: прибирання прибудинкової території - 0,72грн, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі - 0,01грн; обслуговування систем диспетчеризації та послуги диспетчерського пункту - 0,21грн; обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики і димовидалення, а також за наявності інших внутрішньобудинкових інженерних систем - 0,18грн; проведення поточного ремонту елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (зокрема, спортивних, дитячих та інших майданчиків) - 1,04грн; озеленення, обслуговування клумб, газонів, зелених насаджень,

поливання дворів, клумб і газонів - 0,87грн; прибирання снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами - 0,57грн; охорона майна загального користування, включаючи забезпечення контрольно-пропускного режиму на території житлового комплексу, де розташований будинок - 1,08грн, а загалом - 4,68грн за 1 кв. м. Таким чином, дійсна вартість наданих послуг складає 1,52грн (6,20грн - 4,68грн).

Крім цього, позивач зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485903:02:010:5000, що розташована навколо багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , є комунальною власністю та перебуває в оренді у ТОВ «Укргаз» на підставі договору оренди земельної ділянки від 5 серпня 2005 року (зі змінами та доповненнями), яке не має жодного стосунку до їх будинку. Відтак, відповідач можливо дійсно і надає послуги з обслуговування території навколо зазначеного будинку, збираючи на це кошти його мешканців, однак фактично він виконує роботи з благоустрою для іншої юридичної особи - ТОВ «Укргаз».

Позивач зазначав, що внаслідок дій відповідача він зазнав сильних душевних страждань, які негативно вплинули на його відношення з родиною, оцінивши завдану йому моральну шкоду в 1 000 000грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Круглов С.С. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, та порушення норм процесуального права.

Представник позивача вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на рішення виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 142 від 26 квітня 2017 року, яким введено в дію відкориговані тарифи ТОВ «Зараз-8» на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для споживачів за адресою: АДРЕСА_8 , будинки корп. 1-4 № 21. Дійсно, рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 48 від 24 лютого 2016 року ТОВ «Зараз-8» визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в АДРЕСА_9, АДРЕСА_10 . Разом з цим, 19 травня 2016 року було проведено збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких ТОВ «Зараз-8» обрано управителем будинку та затверджено ціну послуг з управління будинком, відтак з цього моменту зазначене рішення перестало діяти, оскільки співвласники будинку перейшли на договірні відносини з управителем. Таким чином, рішення виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 142 від 26 квітня 2017 року не може бути застосоване у даній справі, оскільки виконком не є суб`єктом, який має право на визначення цін та тарифів для сторін, які мають договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг.

Також, представник позивача зазначає, що з публічної кадастрової карти вбачається, що будинок позивача розташований на земельній ділянці з кадастровим номером № 3222485903:02:010:5017, площею 1,3045 га, з конфігурації якої вбачається, що її межі співпадають з площею будинку, тобто стіни будинку проходять по межі земельної ділянки. Відтак, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку стосовно того, що відповідач надавав послуги з обслуговування прибудинкової території багатоквартирного

будинку АДРЕСА_5 , оскільки цей будинок прибудинкової території не має, а земельна ділянка, яка розташована навколо будинку, перебуває у комунальній власності та передана в оренду ТОВ «Укргаз».

Представник позивача зазначає, що ТОВ «Зараз-8» ні у відзиві на позовну заяву, ні у відповіді на надіслану на його адресу претензію не надає будь-яких пояснень з приводу ненадання ним послуг, перелічених у позовній заяві, які позивач вважає, що йому не надавались, не містять матеріали справи і доказів того, що відповідач дійсно надавав такі послуги. При цьому, позивач не укладав з відповідачем індивідуальний договір, тому такий висновок суду першої інстанції також є помилковим. Помилковим є й висновок суду про те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 є частиною комплексу єдиної забудови, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що він побудований за якоюсь єдиною проектною документацією з іншими будинками чи є спорудою у якомусь цілісному майновому комплексі.

Крім цього, представник позивача вважає необґрунтованим посилання суду на доводи відповідача з приводу того, що жоден із співвласників, в тому числі позивач, не звернувся до ТОВ «Зараз-8» з незгодою з внесеними змінами та відмовою підписувати додаткові угоди, які ТОВ «Зараз-8» розіслало усім мешканцям будинку у серпні 2018 року, однак такі висновки суду суперечать положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки принцип «мовчазної згоди» розповсюджується лише на укладення договорів про надання комунальних послуг, а не послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник ТОВ «Зараз-8» - Левченко Ф.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що позивач не виконав рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , не уклав з товариством договори на управління зазначеним багатоквартирним будинком на належні йому квартири, при цьому позивач не бажає сплачувати за житлово-комунальні послуги, фактично самоусунувшись від утримання майна, що порушує права інших співвласників будинку, оскільки позивач користується послугами за рахунок інших співвласників цього будинку.

Представник відповідача посилається на те, що положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не врегульовують питання розрахунку вартості надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та коригування тарифів у зв`язку із зростанням цін на послуги, які виробляються суб`єктами природних монополій, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Тому, ТОВ «Зараз-8» звернулося до органу місцевого самоврядування з проханням погодити та ввести в дію відкоригований тариф відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Також, представник відповідача зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у серпні 2018 року ТОВ «Зараз-8» розіслало усім мешканцями багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 додаткові угоди до вже діючих договорів про надання послуг, згідно яких вносились відповідні зміни до п. 1.2 цього договору. Водночас, жоден із співвласників цього багатоквартирного будинку не надіслали будь-яких незгод чи заперечень, відтак погодили зміст цієї угоди. При цьому, жодне рішення органу місцевого самоврядування з приводу цих обставин, позивачем чи іншими особами в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалось. Також, ТОВ «Зараз-8» надавало обґрунтовану письмову відповідь на претензію позивача, отриману 6

квітня 2023 року, про відмову через відсутність належних підстав для її задоволення, при цьому сам факт оплати позивачем вартості послуг до 31 жовтня 2021 року свідчить про те, що заявлені послуги надавались позивачу у повному обсязі.

Крім цього, представник відповідача стверджує, що ЖК «Чайка», куди входить багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 , є комплексною єдиною забудовою, оскільки його будинки, споруди, передавальні пристрої та уся інженерна інфраструктура збудована за єдиною проектною документацією та об`єднані територіально, тому вартість їх утримання розрахована як середня величина для метра квадратного житлової та нежитлової площі власників та орендарів приміщень ЖК «Чайка».

Також, представник відповідача вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що неправомірними діями чи бездіяльністю ТОВ «Зараз-8» йому було завдано моральної шкоди, а також доказів наявності причинного зв`язку між такою шкодою і протиправними діями відповідача, та його вини в заподіянні моральної шкоди, більше того, не зазначено, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір такої шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач та його представник - адвокат Кругло С.С., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, тричі у судове засідання не з`явилися, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність,

Представники відповідача - адвокати Клочкова А.О. та Лелюх Л.П. у судових засідання підтримали відзив на апеляційну скаргу, додавши, що позивач є лише співвласником квартири, договір на утримання будинку та прибудинкової території ОСОБА_1 та його співвласниця не укладали, позивачу було відомо про додаткові угоди, претензії на які він не заявляв.

Також представники відповідача стверджували, що ОСОБА_1 послідовно оплачував зазначені послуги за новим тарифом у повному обсязі, однак з 01 травня 2019 року безпідставно перестав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву до неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 19 травня 2016 року зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 ТОВ «Зараз-8» обрано управителем будинку та затверджено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, додатком № 1 до якого визначено ціну послуги з управління у розмірі 6,48грн за 1 кв. м загальної площі житлових приміщень та 6,20грн за 1 кв. м для приміщень першого поверху.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що зміна ціни послуг проводиться виключно у порядку, встановленому законом. Пунктом 3.3.6 договору управителю надано право вносити зміни, що впливають на розмір плати за послуги, лише за письмовим погодженням із власником.

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 квітня 2017 року №142 погоджено та введено в дію з 07 травня 2017 року відкоригований тариф ТОВ «ЗАРАЗ-8» на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для споживачів за адресою: АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12, а саме: для житлових приміщень (споживачі І групи населення): вартість за 1 кв. м загальної площі в будинках 7,99грн; вартість за 1 кв. м загальної площі в будинках без

урахування обслуговування ліфтів 7,25грн; для житлових і нежитлових приміщень (споживачі ІІ та ІІІ груп фізичні та юридичні особи): вартість за 1 кв. м загальної площі в будинках 10,92грн; вартість за 1 кв. м загальної площі в будинках без урахування обслуговування ліфтів 9,92грн.

ТОВ «Зараз-8» на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування вніс зміни в Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме: в п. 1.2. Договору в частині змін переліку послуг та в додаток № 1 до договору в частині зміни ціни за послуги з управління 6,20грн за 1 кв. м загальної площі в будинках на 7,25грн за 1 кв. м загальної площі в будинках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії відповідача, щодо нарахування ОСОБА_1 вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за новим тарифом, суд першої інстанції зазначив, що попри внесення змін в договори з управління багатоквартирним будинком за ініціативою управителя, співвласники не були позбавлені права самостійно ініціювати внесення змін до цих договорів та винести це питання на обговорення зборів співвласників, проте останніми цього не було зроблено. До відповідача письмово не звернувся жодний зі співвласників багатоквартирного будинку, цього не зробив, у тому числі, позивач, чим не скористався правом висловити свою незгоду з внесенням запропонованих змін чи відмову підписувати Додаткові угоди.

Суд першої інстанції вважав, оскільки ця обставина стороною позивача не спростована, тому співвласники даного будинку фактично погодили зміст запропонованої додаткової угоди.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не оскаржував у суді ані рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво?Святошинського району Київської області від 24 лютого 2016 року № 40, ані рішення (оформлене протоколом) зборів співвласників від 19 травня 2016 р., яким ТОВ «ЗАРАЗ-8» було обрано управителем багатоквартирного будинку; ані рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 26 квітня 2017 року № 142.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та не ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц (про стягнення заборгованості за утримання машиномісця), положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року (далі Закон №417-VIII) визначає, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону №417-VIII, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

10 червня 2018 року втратили чинність окремі норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою та групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд. Інші норми цього закону залишилися чинним до 01 травня 2019 року.

Також 10 червня 2018 набули чинності окремі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189, зокрема: стаття 5 щодо розмежування житлових і комунальних послуг та встановлення переліку послуг, що входять до послуги з управління багатоквартирним будинком; стаття 12 щодо укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону; частина 3 пункту 3-1 розділу VI про те, що до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно; розмір плати за

комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку; розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані, зокрема, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України ).

Згідно зі статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно?правового спору.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій відповідача з нарахування вартості послуг з управління за тарифом 7,25грн за 1 кв. м

Колегія суддів звертає увагу, що вже на момент виникнення спірних правовідносин законодавство України чітко розмежовувало два самостійні види житлово-комунальних послуг з різними правовими режимами ціноутворення: (1) послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і (2) послугу з управління багатоквартирним будинком. Це розмежування закріплювалося статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, який прийшов йому на зміну.

Щодо ціни на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій законодавством дійсно передбачено механізм державного регулювання: відповідно до статей 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями встановлювати (погоджувати) тарифи на цю послугу, а порядок формування таких тарифів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869. Саме в межах цих повноважень виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради і були ухвалені рішення від 24 лютого 2016 року № 40 та від 26 квітня 2017 року № 142 - обидва прямо й виключно стосуються «послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території».

Натомість щодо ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком законодавством не передбачено жодного аналогічного механізму державного регулювання. Ані Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (в жодній із редакцій), ані Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII не наділяють орган місцевого самоврядування повноваженнями затверджувати, погоджувати чи коригувати ціну послуги з управління багатоквартирним будинком - навпаки, відповідно до статті 7 Закону № 417-VIII співвласники самостійно, через рішення зборів співвласників, визначають витрати на управління багатоквартирним будинком, включно з винагородою управителя. Жодного порядку формування тарифу на послугу з управління, аналогічного постанові Кабінету Міністрів України № 869, законодавством не встановлено, і на існування такого порядку відповідач не посилався ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Саме з огляду на це 19 травня 2016 року співвласники будинку, обираючи управителя та затверджуючи ціну послуги з управління Додатком № 1 до Договору, реалізували єдиний законний для цієї послуги механізм ціноутворення - договірний, а не механізм погодження тарифу з органом місцевого самоврядування. Це підтверджується й самим Договором, який у пунктах 2.1 та 3.3.6 передбачає зміну ціни виключно в порядку, встановленому законом, або за письмовим погодженням із власником, тобто виключно шляхом, притаманним договірним, а не адміністративним правовідносинам.

Зазначений Додаток встановлює ціни на послуги з управління будинком, централізоване водопостачання холодної води та її водовідведення, водопостачання та водовідведення гарячої води, послуги з централізованого опалення, електроенергію. Однак не встановлює і не могла встановлювати ціну на послугу з утримання будинку та прибудинкової території, хоча така послуга і передбачена вище зазначеним Договором.

За таких обставин рішення виконавчого комітету від 26 квітня 2017 року № 142, яким запроваджено тариф 7,25грн за 1 кв. м на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, не могло бути застосоване відповідачем для зміни договірної ціни послуги з управління багатоквартирним будинком, оскільки воно стосується іншого, самостійного виду житлово-комунальної послуги, а орган місцевого самоврядування не наділений законом повноваженнями регулювати ціну послуги з управління в принципі.

Зміна договірної ціни відповідної послуги могла відбутися лише в порядку, погодженому сторонами самого Договору, тобто за письмового погодження співвласників будинку, а не шляхом видання адміністративного акта органом, який стороною цього Договору не є.

Відповідач, застосувавши тариф, встановлений рішенням № 142 для послуги з утримання будинку та прибудинкової території, до нарахувань вартості за послуги з управління багатоквартирним будинком за спірний період з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2021 року, вийшов за межі як повноважень органу, на рішення якого він посилається, так і умов зазначеного Договору.

Суд першої інстанції, дійшовши протилежного висновку, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють розмежування видів житлово-комунальних послуг та відповідні їм механізми ціноутворення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що дії ТОВ «Зараз-8» щодо нарахування ОСОБА_1 вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за тарифом 7,25грн за 1 кв. м є неправомірними, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовної вимоги.

Щодо похідних вимог майнового характеру

Разом з тим колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання виключити з обліку конкретну суму заборгованості, визнання неправомірним нарахування конкретної суми заборгованості та визнання переплати в конкретно визначеному позивачем розмірі.

Встановлення факту неправомірності дій відповідача, щодо застосування непогодженого тарифу, саме по собі не тотожне встановленню точного розміру завищення нарахувань, заборгованості чи переплати.

Встановлення факту неправомірності застосування тарифу 7,25грн за 1 кв. м не є самостійною підставою для встановленням точного розміру завищення нарахувань, заборгованості чи переплати за конкретний період. Визначення таких сум вимагає перевірки повного розрахунку за кожен розрахунковий місяць спірного періоду з урахуванням фактичної площі приміщень позивача (в тому числі зміни їх складу після поділу квартири АДРЕСА_4 на квартири АДРЕСА_1 -1/4 12 серпня 2021 року, що відбувся вже в межах спірного періоду), сум фактично здійснених ним оплат та наявності інших підстав нарахувань.

Позивач визначив суми 1 861,08грн, 44 126,87грн та 42 265,79грн самостійно і не надав детального помісячного розрахунку, що кореспондувався б із первинними обліковими документами, а клопотання про призначення судової бухгалтерської (економічної) експертизи для перевірки правильності розрахунку жодною зі сторін ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не заявлялося. Натомість позивач надав власний розрахунок, згідно якого управитель не надавав йому певних передбачених договором послуг. Однак позивач не надав належних та достатніх доказів щодо того, що йому відповідні послуги не надавались або надавались неналежної якості.

За таких обставин точний розмір заявлених до стягнення (виключення, визнання) грошових сум не є встановленим, а тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих вимог, хоча й з інших мотивів, є правильним по суті і скасуванню не підлягає.

Крім того, колегія суддів враховує, що визнання неправомірними дій відповідача щодо застосування тарифу 7,25грн за 1 кв. м, як спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, є достатнім та ефективним для відновлення порушеного права позивача, оскільки надає йому підставу для проведення перерахунку в позасудовому порядку або звернення з новим позовом за наявності належного розрахунку, підтвердженого відповідними доказами. Судове рішення в частині встановлення точних грошових сум, за відсутності належного розрахунку, не відповідало б вимогам ефективності способу захисту.

Щодо вимоги про ненадання окремих послуг

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту ненадання відповідачем протягом періоду з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2021 року послуг з прибирання прибудинкової території, обслуговування систем протипожежної автоматики, озеленення тощо.

Акт-претензія, складений позивачем та іншими мешканцями будинку 1 квітня 2023 року, тобто через понад рік після завершення спірного періоду, не може вважатися належним доказом на підтвердження обставин, які мали місце у 2019-2021 роках.

Інших доказів (актів обстеження, фотофіксації, звернень безпосередньо у спірний період) матеріали справи не містять, а обов`язок доведення цих обставин, відповідно до статті 81 ЦПК України, покладається на позивача.

Апеляційна скарга не спростовує висновку суду першої інстанції в цій частині належними доказами, а лише вказує на недоведеність зворотного з боку відповідача, що не звільняє позивача від обов`язку доведення власних позовних вимог.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до статей 23, 1166, 1167 ЦК України покладення на особу обов`язку відшкодувати моральну шкоду можливе лише за умови доведення сукупності підстав: наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача, причинного зв`язку між ними та вини.

Як зазначається у постанові від 05 грудня 2022 року Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 214/7462/20, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між нею й діями відповідача, тоді як сам факт завдання моральної шкоди - явище завжди негативне, проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

У цій справі позивач обмежився загальним твердженням про вплив дій відповідача на його стосунки з родиною, не навівши жодних конкретних обставин (характеру, тривалості, форми прояву страждань) і не надавши жодних доказів на їх підтвердження, а також не обґрунтувавши визначений ним розмір відшкодування у сумі 1 000 000грн. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність цієї вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права в частині вирішення позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними щодо односторонньої зміни тарифу за послуги з управління багатоквартирним будинком, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Щодо інших вимог позивача, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Круглова Сергія Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про визнання дій неправомірними скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення.

Визнати неправомірними дії ТОВ «Зараз-8» щодо нарахування ОСОБА_1 по квартирам АДРЕСА_13 в розмірі 7,25грн за 1 кв. м.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua