Постанова від 28 жовтня 2025 р. у справі №761/20030/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6030/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Київ

справа № 761/20030/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», яка подана ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

встановив:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Мотивувала тим, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року у справі № 645/493/13 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором від 11 жовтня 2006 року № 12206-153/06Р у розмірі 50 148,20 грн.

10 серпня 2017 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Відповідно до додатку цього договору «Перелік кредитних договорів та договорів забезпечення» до відповідача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 11 жовтня 2006 року № 12206-153/06Р. 13 листопада 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернуло стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З 15 листопада 2017 року власником квартири, яка раніше належала на праві власності позивачу, стало ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». При цьому, після реєстрації за собою предмета іпотеки відповідач не відшкодував позивачу 90% вартості предмета іпотеки, оскільки саме на таку суму вартість квартири перевищувала розмір заборгованості.

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 28 лютого 2022 року у справі № 761/4566/20, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, задовольнив позов ОСОБА_2 , стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_2 грошові кошти на суму 408 700,20 грн, тобто суму, на яку вартість квартири перевищувала розмір заборгованості, та судовий збір у розмірі 3 440,52 грн.

22 серпня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д. В. стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 всю суму грошових коштів за виконавчим листом № 761/4566/20, виданим Шевченківським районним судом міста Києва 19 вересня 2022 року.

Крім того, рішенням від 17 липня 2023 року у справі № 761/23827/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2024 року, Шевченківський районний суд міста Києва стягнув з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_2 три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 36 816,59 грн, інфляційні втрати - 129 435,29 грн та судовий збір у розмірі 1 662,52 грн.

На підставі зазначеного рішення з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_2 стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за період часу з листопада 2017 року до 28 жовтня 2022 року.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д. В. 23 березня 2024 року стягнув з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_2 , суму грошових коштів у розмірі 36 816,59 грн.

За таких обставин позивач вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних за період з 29 жовтня 2022 року до 21 серпня 2023 року від суми заборгованості у розмірі 408 700,20 грн.

З метою поновлення порушеного права просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 26 069,66 грн, що складається з 3 % річних у розмірі 9 976,76 грн та інфляційних збитків у розмірі 16 092,90 грн.

25 липня 2024 року назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» була змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Він Фінанс» на користь ОСОБА_2 заборгованість за прострочення виконання грошового зобов`язання три відсотки річних у розмірі 9 976,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 092,90 грн.

Не погоджуючись з рішенням, представник ТОВ «Він Фінанс» звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки предметом спору є не кредитні, а деліктні правовідносини з відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана неправомірними діями, що охоплюється статтею 1166 Цивільного кодексу України, тож відсутні підстави для застосування статті 625 цього Кодексу, оскільки її зміст регулює правовідносини, що виникають з грошових зобов`язань позичальника, тому її застосування можливе лише у кредитних відносинах.

Крім цього, неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права полягає в тому, що навіть у разі застосування до відповідача правових наслідків, визначених статтею 625 ЦК України, то на період воєнного стану боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки за частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» воєнні дії належать до обставин непереборної сили. З огляду на те, що на території України було запроваджено правовий режим воєнного стану, то підстав для настання цивільно-правової відповідальності відповідача не було.

Правом на подання відзиву інший учасник справи не скористався.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Він Фінанс» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суд міста Києва від 17 липня 2023 у справі № 761/23827/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного сулу від 04 березня 2024 року, позов ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_2 три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов`язання в розмірі 36 816,59 грн, інфляційні втрати 129 435,29 грн; судовий збір у розмірі 1 662,52 грн.

Вказаною постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 04 березня 2024 року у справі №761/23827/22 встановлено наступні обставини (т. 1 а. с. 5-7).

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року у справі № 645/493/13, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором, в розмірі 50 148,20 грн.

Кредитна заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Правекс-Банк» виникла за кредитним договором в розмірі 50 148,28 грн, з яких непогашений кредит - 42 374,90 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення відсотків - 6 107,09 грн, пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 1 666,29 грн.

Банк звернуся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до вимог п. п. 7.1.8 п. 7.1 кредитного договору, яким передбачено, що у випадку невиконання позичальником вимог п. 6.1.12 договору банк має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсотках, пені та штрафу в повному обсязі, звернувши стягнення на заставлене майно або на грошові кошти та майно, що належить позичальнику та/або поручителю.

10 серпня 2017 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» продало ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги за кредитами на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги.

Відповідно до додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги «Перелік кредитних договорів та договорів забезпечення» до відповідача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 12206-153/06Р від 11 листопада 2006 року.

13 листопада 2017 року звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38135058 від 15 листопада 2017 року. Власником квартири АДРЕСА_2 , яка раніше належала на праві власності позивачу ОСОБА_2 , став відповідач, який не відшкодував позивачці перевищення 90% вартості предмета іпотеки над сумою боргу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року у справі № 761/4566/20, яке набрало законної сили, з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти у розмірі 408 700,20 грн, які становили 90 % вартості предмета іпотеки, на яку були перевищені забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя.

Звертаючись до суду з позовом у справі № 761/4566/20, позивач наголошувала, що мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем у розмірі 408 700,20 грн, за період часу з 14 листопада 2017 року до 28 жовтня 2022 року, і згідно з наданим стороною позивача розрахунком відповідач повинен сплатити 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання в розмірі 36 816,59 грн; інфляційні втрати - 129 435,29 грн.

22 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти на суму 412 140,72 грн відповідно до інформації про рух коштів (т. 1 а. с. 19).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д. В. від 22 серпня 2023 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року про стягнення з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» суми грошових коштів у розмірі 408 700,20 грн на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним виконанням зобов`язання за судовим рішенням (т. 1 а. с. 17-18).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д. В. від 25 березня 2024 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 3% річних від простроченого грошового зобов`язання на суму 36 816,59 грн, інфляційні втрати на суму 129 435,29 грн, судовий збір у розмірі 1 662,52 грн на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним виконанням зобов`язання за судовим рішенням (т. 1 а. с. 21).

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ «Він Фінанс» не виконало своєчасно зобов`язання з повернення надміру стягнутих коштів після реалізації предмета іпотеки, а заборона стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України, передбачена п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не розповсюджується на прострочення виконання зобов`язання зі своєчасного виконання судового рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до тверджень про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України за період з 29 жовтня 2022 року до 21 серпня 2023 року, оскільки на період дії воєнного стану на території України боржник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Проте такі доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи з відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (пункти 41, 64)).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням. Тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц).

На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває на час розгляду апеляційної скарги.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року (далі - Закон № 2120-ІХ), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Пункт 18 передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України саме у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Тому виключно до зазначених правовідносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду від 4 червня 2025 року у справі № 752/30967/21).

Суд першої інстанції встановив, що період, протягом якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» прострочило виконання зобов`язання за судовим рішенням про стягнення грошових коштів, які становили 90% вартості предмета іпотеки, які кредитор мав відшкодувати боржнику після реалізації предмета іпотеки, становив з 14 листопада 2017 року, тобто з наступного дня після звернення стягнення на предмет іпотеки, та до 21 серпня 2023 року, тобто до дня, попереднього перед фактичним перерахуванням ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» ОСОБА_2 грошових коштів на суму 408 700,20 грн.

При цьому, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/4566/20 стягнуто визначені частиною другою статті 625 ЦК України штрафні санкції за період прострочення виконання зобов`язання з відшкодування ОСОБА_2 суми 90% вартості предмета іпотеки за період з 14 листопада 2017 року до 28 жовтня 2022 року.

Оскільки фактичне виконання зобов`язання вчинене ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 21 серпня 2023 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за період з 29 жовтня 2022 року до 21 серпня 2023 року.

Тривалість періоду прострочення виконання зобов`язання становить 297 днів.

Отже, за вказаний період 3% річних становило 408 700,20 грн / 100 х 3 / 365 х 297, а всього 9 976,76 грн.

Інфляційні втрати слід обчислити шляхом визначення різниці між добутком суми простроченого виконання зобов`язання та місячних індексів інфляцій, визначених Міністерством фінансів України, та сумою простроченого виконання зобов`язання, тобто 408 700,20 х 1,03937580 - 408 700,20 грн = 16 092,90 грн.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 29 жовтня 2022 року до 21 серпня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період введення воєнного стану на території України, оскільки під час воєнного стану положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується виключно на боржників за договорами позики та кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, що не є безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Колегія суддів визнає безпідставними посилання на те, що до спірних правовідносин не може застосовуватися стаття 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15).

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції повно та всебічно надав оцінку доказам та обставинам справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а порушень норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права колегія суддів не встановила, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», яка подана ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.