Постанова від 08 квітня 2025 р. у справі №758/1181/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 758/1181/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4817/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Кононовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» - адвоката Безсмертного Олександра Олексійовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року (суддя Захарчук С.С.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат,

установив:

у січні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 143 889,84грн, з яких сума боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 60 935,57грн, 69 234,48грн - інфляційні нарахування, 13 720,36грн - 3% річних, а також просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3 028грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , обслуговування якого здійснюється ним, як експлуатуючої організацією.

Позивач посилався на те, що станом на 15 січня 2024 року у відповідачки наявна заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 60 935,57грн за період з 30 червня 2016 року по 31 грудня 2023 року включно, якими вона користується, однак не здійснює оплату отриманих послуг.

Позивач зазначав, що 12 грудня 2013 року між обслуговуючим кооперативом «Індивідуальних забудовників «Новосел» та ТзОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» був укладений договір № 12/12/13-12 на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування будинків 2.1. - 2.6. 2-ї черги житлового комплексу, на підставі якого ним регулярно надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також надсилаються відповідачці платіжні документи (рахунки) на оплату послуг.

Позивач вважав, що заборгованість підлягає стягненню з врахуванням положень ст. 625 ЦК України

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Житлово-будівельна компанія

«Управдом» - адвокат Безсмертний О.О. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне дослідження доказів, наданих до позовної заяви, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник позивача зазначає, що ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 (будівельна адреса 2.11), що підтверджується актом приймання-передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування за договором на утримання та технічне обслуговування житлового будинку. Крім цього, у матеріалах справи наявний наказ № 17/3 від 31 травня 2023 року про встановлення тарифів у зв`язку з підвищенням вартості електроенергії, розмір тарифу становить 13,35грн/кв. м, дані зміни відбувались у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №544 від 30 травня 2023 року, розпорядження КМДА №211 від 12 лютого 2018 року та постанови Кабінету Міністрів України №515, де розмір тарифу становить 9,7050грн/кв. м.

Представник позивача вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту надання послуг з утримання та технічного експлуатаційного обслуговування будинку за будівельною адресою 2.11, пізніше, а саме від 29 серпня 2014 року, розпорядженням Подільської РДА в м. Києві №480, будівельній адресі 2.11 було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Крім цього, представник позивача зазначає, що відсутність укладеного договору між ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» та відповідачкою не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачка, як споживач, повинна оплатити вартість житлово-комунальних послуг, якими фактично користувалась. При цьому, відповідачка не відмовлялась від отримуваних житлово-комунальних послуг, жодних заяв чи скарг щодо обсягу та якості наданих їй послуг не заявляла.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на її необґрунтованість та зазначає, що в апеляційній скарзі представник позивача, як на підставу нарахування заборгованості, посилається на наказ №17/3 від 31 травня 2023 року, який вступив в дію з 1 червня 2023 року, тоді як нарахована ним заборгованість начебто виникла з 2016 року.

Також, відповідачка посилається на відсутність в матеріалах справи належного розрахунку заборгованості, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме нарахування здійснено та за яким принципом.

Відповідачка вважає неналежним доказом наданий позивачем договір, укладений між ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» та ОК «Індивідуальних забудовників «Новосел», при чому останній зазначений як власник житлового комплексу, хоча з матеріалів справи вбачається, що саме вона є власницею квартири АДРЕСА_1 і нікому своїх повноважень не делегувала.

Відповідачка стверджує, що всі комунальні послуги нею оплачуються напряму комунальним службам міста Києва на підставі виставлених рахунків та показників лічильників.

Також, відповідачка вважає, що позивач некоректно розрахував інфляційні втрати та 3% річних, виконавши обрахунок виходячи з загальної суми боргу за вісім років, тоді як мав здійснювати такі нарахування на кожну суму окремо, оскільки в кожного платежу різний період прострочення.

Відповідачка посилається на те, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу є неспівмірною до предмету спору та складності справи.

Крім цього, відповідачка вважає, що у разі задоволення позовних вимог, до спірних відносин доцільно застосувати строк позовної давності, оскільки позивач не навів

обґрунтованих підстав для пропуску такого строку, крім посилання на введення на території України карантину, а в подальшому запровадження воєнного стану.

Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з`явилися, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідачки - адвоката Петрика С.А., який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 січня 2024 року № 361821843 власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 - відповідачка у справі (с.с. 7).

Відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини для утримання чи експлуатаційного обслуговування від 12 грудня 2013 року житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 (2 черга, буд. № 11) передано в управління та експлуатаційне обслуговування від «Обслуговуючого кооперативу «Індивідуальних забудовників «Новосел» до ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (с.с. 9).

Діяльність ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» регламентується статутом підприємства, затвердженим загальними зборами учасників відповідно до протоколу № 13-12/19 від 13 грудня 2019 року (с.с. 10-20).

Відповідно до пункту 1.9 Статуту метою діяльності товариства є здійснення господарської діяльності, направленої на задоволення потреб фізичних, юридичних осіб, інших суб`єктів господарювання, у продукції, товарах або послугах товариства та отримання прибутку. Для досягнення мети своєї діяльності товариство має право вчиняти будь-які дії, укладати будь-які договори, контракти, угоди, що не заборонені чинним законодавством, вступати до будь-яких об`єднань, союзів, асоціацій та здійснювати всі інші види діяльності для досягнення мети створення товариства, що не заборонені чинним законодавством України.

Пунктом 1.10 Статуту визначено, що предметом діяльності товариства є здійснення господарської діяльності з будь-яких видів діяльності, в прямій та виключній формі, які не заборонені чинним законодавством України та не суперечить йому.

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період із 01 червня 2016 року до 15 січня 2024 року між ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» і ОСОБА_1 за договором 27-02 від 24 грудня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 15 січня 2024 року складає 60 935,57грн. Акт ОСОБА_1 не підписаний (с.с. 22-24).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України закріплено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII визначає поняття «житлово-комунальні послуги» як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком та комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Тож законодавець розрізняє поняття «управитель» та «виконавець комунальних послуг».

Пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII визначає поняття «виконавець комунальної послуги» як суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Водночас пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII визначає

управителя багатоквартирного будинку як фізичну особу-підприємця або юридичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини другої статті 8 Закону № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності сторін за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Частини першої, другої статті 10 Закону № 2189-VIII визначають, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону вони є регульованими; вартість послуг з управління багатоквартирним будинком також визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Згідно з абзацами першим-третім частини третьої статті 10 Закону № 2189-VIII ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється відповідним договором з розрахунку на один квадратний метр загальної площі приміщення та включає визначені законом складові (витрати на утримання будинку і прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна, винагороду управителю).

Пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлює право споживача без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України визначає, що такі дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Частинами 1-3 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 79 ЦПК України визначає достовірні докази як докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не зазначено та не надано відомостей про тарифи на житлово-комунальні послуги, норми споживання та порядок надання відповідних послуг, а також не надано договір про надання житлово-комунальних послуг.

Доводи апеляційної скарги, що статус ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» як експлуатуючої організації, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 (будівельна адреса 2.11), підтверджується актом приймання-передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування за договором на утримання та технічне обслуговування житлового будинку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такий акт не підтверджує факт надання житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 у спірний період, їх обсяг та вартість.

Частина четверта статті 10 Закону № 2189-VIII встановлює, що інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які саме послуги надавалися позивачем від подачці, а також про їх вартість.

Наданий суду акт звіряння взаємних розрахунків за період з 1 червня 2016 року - 15 січня 2024 року за договором 27-0029 від 24 грудня 2014 року також не містить назву послуги, яка була надана, та її вартість. При цьому, розмір щомісячної плати не є фіксованим. Разом з цим, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтування такої зміни.

Посилання в апеляційній скарзі на наказ від 31 травня 2023 року № 17/3 про встановлення тарифу в розмірі 13,35 грн/кв. м, прийнятого у зв`язку з підвищенням вартості електроенергії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 544, розпорядження КМДА від 12 лютого 2018 року № 211 та постанови Кабінету Міністрів України № 515 (де тариф становив 9,7050 грн/кв.м), не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки факт встановлення позивачем тарифу в односторонньому порядку не підтверджує ні інформування щодо зміни тарифу ОСОБА_1 , ні застосування цього тарифу саме до спірного періоду нарахування заборгованості, ні наявності в матеріалах справи розрахунку заборгованості, здійсненого на підставі цього тарифу.

Належного розрахунку заборгованості з посиланням на конкретні тарифи та період їх застосування, а також самого договору про надання житлово-комунальних послуг, який зазначений у акті звіряння, матеріали справи не містять, що позбавляє колегію суддів можливості перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості.

Щодо доводів апеляційної скарги про присвоєння будівельній адресі 2.11 поштової адреси: АДРЕСА_2 розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 серпня 2014 року № 480, колегія суддів зазначає, що ідентифікація об`єкта нерухомості не свідчить про доведеність факту надання саме позивачем та саме відповідачці житлово-комунальних послуг у заявленому обсязі та

вартості.

Доводи ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про те, що відсутність укладеного договору не може бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідачка фактично користувалася послугами і не заявляла заперечень щодо їх якості та обсягу, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відсутність письмового договору хоч і не виключає виникнення зобов`язання з оплати фактично спожитих послуг, однак саме на позивача, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, покладається обов`язок довести факт надання конкретних послуг, їх обсяг, застосовані тарифи та період нарахування заборгованості.

Оскільки позивачем не надано суду договору про надання послуг, укладеного між ним та відповідачем, не подано доказів фактичного надання ОСОБА_1 комунальних послуг та їх отримання останньою, а також не зазначено й не підтверджено вартості тарифів, за якими здійснювалося нарахування заборгованості, та переліку житлово-комунальних послуг, що надавались відповідачці, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, якими товариство обґрунтовує позовні вимоги, а отже - про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та наданим доказам, суд правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» - адвоката Безсмертного Олександра Олексійовича залишити без задоволення, рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук