Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №333/3643/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 20.10.2026 Справа № 333/3643/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 333/3643/24 Головуючий у І інстанції: Піх Ю. Р.

Провадження № 22-ц/807/1293/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Трофимової Д.А.,

секретар Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Сімонець Євгенії Олександрівни – на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Комунарському району, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну встановленого графіку спілкування з онуком,

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Комунарському району, Комунарський ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зміну встановленого графіку спілкування з онуком.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2022 у справі №333/7631/21 встановлено бабусі - ОСОБА_1 та дідусю - ОСОБА_2 , такий графік спілкування з онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

один раз на місяць – третя субота з 10:00 до 18:00 годин неділі з ночівлею онука за місцем проживання баби та діда;

щосереди з 16:00 до 20:00 години з можливістю забирати онука з дитячого садочка;

протягом п`яти днів літнього відпочинку з можливістю за бажанням дитини відвідувати місця проживання бабусі та дідуся;

зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вихованні онука, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набуло законної сили.

14.09.2023 Комунарський районний суд м. Запоріжжя розглянув цивільну справу № 333/3185/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Комунарський ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну встановленого графіку спілкування з онуком, та ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Суд змінив установлений рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2022 графік спілкування бабусі та дідуся ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановив такий графік їх спілкування:

один раз на місяць - третя субота з 10:00 до 18:00 годин неділі з ночівлею онука за місцем проживання баби та діда;

щовівторка з 16:00 до 20:00 години, протягом п`яти днів літнього відпочинку з можливістю за бажанням дитини відвідувати місця проживання бабусі та дідуся.

У задоволенні іншої частини позову суд відмовив. Рішення набрало законної сили та перебуває на виконанні у третьої особи.

Однак, позивач зазначала, що у процесі виконання цього рішення ОСОБА_3 та дитина зіткнулися з неможливістю його виконання, а також з порушенням прав та інтересів дитини та позивача.

Так, після ухвалення судових рішень відносини між сторонами погіршилися ще більше, та з огляду на зазначені обставини, відповідачі лінію поведінки свою не змінюють та не бажають налагодити відносини за для вільного та обопільного спілкування з онуком, продовжують виставляти позивача перед сином та сторонніми особами у неналежному світлі, що не відповідає дійсності, що пригнічує як позивача, так і її сина.

За твердженням ОСОБА_3 , поведінка відповідачів, їх внутрішній стан, має поганий вплив на онука ОСОБА_5 . Мати є для сина найвагомішою особою у його житті, та поведінка відповідачів, яка виражається у боротьбі та конкуренції з матір`ю дитини за увагу та виховання дитини, впливає на психоемоційний стан ОСОБА_5 , і не лише з цих підстав позивач вимушена звернутися повторно з позовом про зміну встановленого рішенням суду графік спілкування з онуком.

У процесі встановлення відповідачам графіку спілкування з онуком, після певного психологічного впливу відповідачів на дитину, нав`язування інформації, якою дитина не може керувати та усвідомлювати в силу свого віку та розвитку, позивач зверталась до спеціалістів Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, з метою встановлення психоемоційного стану ОСОБА_5 .

Згідно з висновком Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за результатами практичної роботи з ОСОБА_4 щодо його психоемоційного стану, встановлено таке. Найбільш емоційна прихильність ОСОБА_4 є до матері та бабусі ( ОСОБА_6 ). У системі міжособистісних відносин найбільшу роль грає мама – 50% виборів, бабуся ( ОСОБА_6 ) – 52%, вихователі – 35%, бабуся ОСОБА_7 -17 % виборів. У методичному матеріалі вибори найбільш значимих членів родини повторюються: мати, бабуся ОСОБА_8 , бабуся ОСОБА_7 .

Дитина перебуває в середньої складності психоемоційному стані, проте якщо не змінити емоційну забарвленість (локалізувати негативний вплив) та не змінити стилю виховання, у подальшому психологічний стан дитини може погіршитись.

Намагання врегулювати спір, щодо участі у спілкуванні з онуком не призвели до позитивного результату, відповідачі провокують конфліктну ситуацію, яка завершується скандалами, викликом поліції, що безпосередньо впливає на дитину.

Відповідачі концентрують свою увагу на відносинах з позивачем, а не на відносинах з онуком, жодних позитивних намірів з їх сторони не було, лише тиск, образи, наклепи, скандали. За твердженням позивача, дід і баба не можуть збагнути, чим нейтральніше поведінка та відношення їх до позивача як особистості, тим більше буде можливості спілкуватися з онуком, та таке спілкування не буде негативно впливати на ОСОБА_5 , тобто все залежить від відповідачів, їх намірів та поведінки.

27.09.2022 складений висновок психологічного обстеження ОСОБА_5 , а саме визначення емоційного стану сина, вже після постановлення рішення суду і його виконання стали причиною такого обстеження. Психолог встановив, що під час спілкування з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_5 почуває себе не добре, оскільки відповідачі між собою часто погано говорять про його маму: «Я дуже хвилююсь, коли бабуся говорить гидоту про маму, або коли мама хоче забрати від бабусі, а дід та баба не віддають. Дідуся я взагалі боюся, оскільки він злий. На вулиці коли випадково зустрів мене та маму – сварить та ображає. Я був би щасливий, якби це скінчилося. Більш за все я хочу захистити маму», – позиція ОСОБА_5 . Психолог встановив, що ці аспекти призводять до психологічного травмування дитини, погано впливають на емоційний стан.

Реалізація виконання встановленого рішення суду як способу спілкування відповідачів з онуком, порушують права та інтереси як дитини так і позивача, оскільки такі зустрічі призводять до травмування психіки дитини та не дають нормалізувати психічний фон дитини.

Психолог встановив, що встановлений за рішенням суду графік спілкування відповідачів з онуком, негативно впливає на дитину. ОСОБА_5 має прояви стурбованості, тривоги та страху, починаються нервові порушення мовлення, коли ОСОБА_5 згадує побачення з дідом та бабусею, оскільки поведінка відповідачів та їх спосіб комунікації з позиції сили – травмують хлопчика. Психолог встановив, що зараз є лише тривожність та нервозність, деяке порушення мовлення при поганих спогадах, але далі можливий розвиток розладів та хвороб у дитини у разі відсутності змін у поведінці дорослих. Рекомендації психолога, пройти ОСОБА_5 необхідну кількість занять з психологом для досягнення рівноваги та покращення психічного стану дитини. Призначити проведення побачень відповідачу з онуком у присутності позивача та за бажанням ОСОБА_5 . Відмовити у побаченнях добової тривалості.

У січні 2024 року Практичним психологом Центру соціальних служб було проведено роботу з ОСОБА_4 та встановлено, що під час роботи з практичним психологом ВСР по Комунарському району дитина швидко йшла на контакт, була зацікавлена у взаємодії, розповідала про свою сім`ю та захоплення. Зацікавленість зберігалась до кінця заняття. Більшу частину консультації дитина перебувала у стабільному емоціональному стані. Коли розмова стосувалася бабусі та дідуся (відповідачів) ОСОБА_4 помітно збуджувався та нервував.

24 травня 2024 року КП «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР надало свій висновок: «Проаналізувавши результати психологічної бесіди з учасниками рекомендовано: - продовжити консультації родини з психологом; - не наполягати на примусовому спілкуванні ОСОБА_5 з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; - діагностичне консультування щодо стану здоров`я ОСОБА_13 з лікарем неврологом.

На виконання висновку психолога, позивач звернулась до дитячого невролога, так 14 серпня 2024 року був складений висновок та надані рекомендації: «режим дня, обмежити час на гаджетах, заняття з психологом, уникнення стресових ситуацій, смарт омега для дітей, сілента, повторний прийом через 2 місяці.»

Психологічний та неврологічний стан дитини за період з 2021 року і до сьогодні тільки погіршується.

Відповідачі та батько дитини у свою чергу не беруть участі у тому, щоб налагодити його психічний стан, не турбуються про дитину, жодних дій щодо покупки ліків, які прописав лікар невролог, оплати консультації лікарів не здійснили.

Вимоги попереднього рішення позивач не має можливості виконувати.

Тим більше, що відповідач ОСОБА_14 також працює, та постійно не з`являється до державної виконавчої служби. За останній період ОСОБА_15 неодноразово подавала заяви до третьої особи щодо неможливості участі у виконавчих діях. Так, побачення, призначені на 04.06.2024, 11.06.2024, 18.06.2024, 10.09.2024, 17.09.2024, 24.09.2024, 01.10.2024 не відбулися, зокрема у зв`язку з неможливістю побачення ОСОБА_16 з онуком.

На думку ОСОБА_3 , у відповідачів відсутнє бажання спілкуватися з онуком поза межами державної виконавчої служби або приміщення суду. Їх дії зводяться до того, щоб помститися їй за те, що вона розійшлась з їх сином.

Крім цього, сама ОСОБА_3 не має можливості бути присутньою на побаченнях та привозити онука до приміщення третьої особи, позивач працює в ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» з 01.07.2019. З 14.04.2023 позивачу встановлений такий графік роботи: однозмінний п`ятиденний робочий тиждень, вихідні: субота неділя, зміна з 08:00-17:00 з тривалістю робочого дня 8 год (перерва для відпочину: 12:00-13:00).

Таким чином, позивач змушена щовівторка писати заяви за власний рахунок, щоб привести дитину до приміщення ВДВС.

Ще однією важливою обставиною є те, що дитина навчається у другому класі Запорізької гімназії № 110 Запорізької міської ради, форма навчання - очно у змішаному режимі. Форма навчання поки що така – один тиждень заняття проводяться в онлайн режимі, один тиждень дитина відвідує приміщення школи. Тобто, після школи дитина не відпочиває або робить домашнє завдання, а змушена їхати до державної виконавчої служби.

Але, основним фактором щодо підстав зміни графіку побачення з дитиною є його психологічний стан, про який вказувалось вище, але й не бажання дитини бачитися з відповідачами.

Якщо проаналізувати останні Акти державного виконавця, то побачення призначені на 02 липня 2024 року, 09 липня 2024 року, 13 серпня 2024 року, 22 жовтня 2024 року не відбулись з небажанням дитини бачити відповідачів.

Інтереси дитини відповідачів не цікавлять, вони за допомогою поліції, виконавчої служби неодноразово намагалися досягти своєї мети – спілкуватися з дитиною згідно з встановленим графіком, чим дитину лякають, провокують стресову ситуацію для онука, який почав заїкатися після стресових побачень, відвідував невропатолога.

Посилаючись на означені обставини, з урахування уточненого позову від 28.10.2024, ОСОБА_3 просила суд: змінити встановлений бабусі, ОСОБА_1 , та дідусю, ОСОБА_2 , графік спілкування з онуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Комунарського районного суду м .Запоріжжя від 14 вересня 2023 року у справі № 333/3185/23 таким чином:

установити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 графік спілкування з онуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи через 90 календарних днів після набрання законної сили рішення суду в цій справі:

один раз у парний місяць року (один раз на два місяці) третя субота парного місяця з 11:00 до 13:00 годин за бажанням дитини ОСОБА_17 , та за задовільним станом здоров`я дитини у присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем реєстрації ОСОБА_4 та з можливістю узгодження проведення подальшого місця зустрічі;

спілкування бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період оголошення повітряної тривоги у місті Запоріжжі – припинити, а за умови оголошення повітряної тривоги у місті Запоріжжі у період зустрічі – не перешкоджати матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завершити зустріч і забрати дитину до укриття.

Також просила стягнути судові витрати, пов`язані з поданням позову.

Рішенням від 10 березня 2026 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя частково задовольнив позов.

Змінив установлений рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023 графік спілкування бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Установив бабусі ОСОБА_1 та дідусю ОСОБА_2 графік спілкування з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

два рази на місяць – перша та третя субота з 15:00 до 18:00 години, протягом п`яти днів літнього відпочинку за попередньою домовленістю та з можливістю та бажанням дитини відвідувати місця проживання бабусі та дідуся.

Спілкування бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період оголошення повітряної тривоги у місті Запоріжжі припинити та не перешкоджати матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завершити зустріч і забрати дитину до укриття.

Також суд стягнув з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 302,80 грн судового збору.

У задоволенні решти позову суд відмовив.

Додатковим рішенням від 04 травня 2026 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя розподілив витрати на правничу допомогу, стягнувши солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Не погоджуючись із рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2026 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Сімонець Є.О. подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2026 року та відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять доказів, що раніше встановлений спосіб участі дідуся й бабусі у спілкуванні та вихованні онука, суперечить інтересам дитини.

Посилаючись на зайнятість у навчальному процесі та гуртках, суд першої інстанції не звернув уваги, що у справі відсутні будь-які докази наявності обставин, які б перешкоджали онуку бачитися з дідусем та бабусею щовівторка з 16 год до 20 год. ОСОБА_5 навчається очно у змішаному режимі. Із наданих ОСОБА_3 пояснень встановлено, що навчальний процес триває з 09 год до 13 год 30 хв.

Крім того, відповідачі зазначають, що з 2024 року ОСОБА_5 не відвідував футбольну школу КП «МФК «Металург», що підтверджується відповіддю на адвокатський запит. Під час розгляду справ ОСОБА_3 пояснювала, що дитини не відвідує заняття з карате і англійської мови.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника – адвоката Калініної-Заєць Ю.М. заперечує проти доводів відповідачів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник – адвокат Сімонець Є.О. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення, відмові в задоволенні позову.

ОСОБА_3 та її представник – адвокат Калініна-Заєць Ю.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просили залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Комунарському району Петренко Г.Ф. зазначила, що дитина добре спілкувалася з бабусею та дідусем до виникнення конфлікту між ОСОБА_3 та її колишнім чоловіком та батьками. Вважає недоцільним зміну графіку спілкування, встановленого судом.

Також колегія суддів заслухала думку малолітнього ОСОБА_5 , який зазначив, що йому не подобаються зустрічі з дідусем та бабусею, він не хоче розмовляти з ними. Раніше, коли був малим, йому подобалося спілкування з ними, однак, після згодом він зрозумів, що бабуся та дідусь псують мамине життя. ОСОБА_18 не бажає зустрічатися з бабусею та дідусем, не хоче приймати подарунки він них. Якби стосунки матері та його бабусі з дідусем налагодилися, він би залюбки спілкувався з ними. Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що навчається у школі, на теперішній час не відвідує жодних гуртків.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частково задовольнивши позов та змінюючи графік спілкування бабусі й дідуся з онуком суд першої інстанції виходив з віку дитини, стану його здоров`я та інтересів (зайнятість у навчальному процесі та гуртках), бажання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бачитися та піклуватися про нього, тому вважав, що правильним буде визначити порядок участі бабусі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім онуком, дотримуючись режиму харчування, розвитку, відпочинку та стану, його здоров`я у такому порядку: два рази на місяць – перша та третя субота з 15:00 до 18:00 години, протягом п`яти днів літнього відпочинку за попередньою домовленістю та з можливістю та бажанням дитини відвідувати місця проживання бабусі та дідуся.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2022 у справі №333/7631/21 встановлено бабусі ОСОБА_1 та дідусю ОСОБА_2 графік спілкування з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один раз на місяць – третя субота з 10:00 до 18:00 годин неділі з ночівлею онука за місцем проживання баби та діда; щосереди з 16:00 до 20:00 години з можливістю забирати онука з дитячого садочка; протягом п`яти днів літнього відпочинку з можливістю за бажанням дитини відвідувати місця проживання бабусі та дідуся; зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Рішення набуло законної сили.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про зміну встановленого графіку спілкування з онуком задоволено частково. Змінено встановлений рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2022 графік спілкування бабусі ОСОБА_1 та дідусю ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено бабусі ОСОБА_1 та дідусю ОСОБА_2 графік спілкування з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один раз на місяць – третя субота з 10:00 до 18:00 годин неділі з ночівлею онука за місцем проживання баби та діда; щовівторка з 16:00 до 20:00 години; протягом п`яти днів літнього відпочинку з можливістю за бажанням дитини відвідувати місця проживання бабусі та дідуся. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30.01.2024 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023 у цій справі залишено без змін.

У зв`язку зі встановленням порушенням права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спілкування з онуком – ОСОБА_4 , з врахуванням позиції сторін та, керуючись при цьому інтересами самої дитини, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023 встановлено бабусі ОСОБА_1 та дідусю ОСОБА_2 графік спілкування з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один раз на місяць – третя субота з 10:00 до 18:00 годин неділі з ночівлею онука за місцем проживання баби та діда; щовівторка з 16:00 до 20:00 години; протягом п`яти днів літнього відпочинку з можливістю за бажанням дитини відвідувати місця проживання бабусі та дідуся. Рішення суду набрало законної сили 30.01.2024.

ОСОБА_3 працює в ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» з графіком роботи: з 09.00-18.00, 08.00-17.00 з тривалістю робочого дня 8 год, вихідні: субота, неділя, що підтверджується довідкою за підписом провідного фахівця по роботі з персоналом ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» від 28.08.2023 року №98-ГНРП.

Згідно з довідкою № 178/01-21 від 03.10.2024, виданою Запорізькою гімназією № 110 Запорізької міської ради, ОСОБА_4 дійсно навчається в Запорізькій гімназії № 110 ЗМР в 2Б класі очно у змішаному режимі.

Відповідно до довідки виданої 18.02.2024 головою ГО ЗС «Кіокушин Будо Карате», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно тренується в Запорізькій школі Кіокушин Будо карате понеділок, середа та п`ятниця з 17.00 – 18.30 години, бере участь в турнірах та спортивних зборах.

Згідно з довідкою, виданою директором студії «Розумняшки» ОСОБА_19 , ОСОБА_20 відвідує індивідуальні заняття з англійської мови 2 рази на тиждень вівторок та четвер з 16.00 – 17.00 години.

Згідно довідки № 25ш/07-24 від 21.02.2024 виданої в.о. директора КП Міський футбольний клуб «Металург» Д.Васько встановлено, що ОСОБА_20 є вихованцем цієї школи та з 01.12.2023 понеділок, середа, п`ятниця з 14.30 до 15.30 години відвідує тренування.

Зі слів ОСОБА_3 суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 на момент розгляду справи навчається у четвертому класі, навчальний процес триває з 09.00 год до 13.30 год.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15, провадження № 61-14491сво20.

Колегія суддів наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82).

При визначенні способу участі бабусі у вихованні онука, у відповідності до вимог та норм СК України, суд враховує вік та стан здоров`я дитини, щотижневий розпорядок дня, індивідуальні потреби дитини відповідного віку, її особисту прихильність, стосунки всередині родини (з конкретними родичами), а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.

Колегія суддів наголошує, що у справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків чи інших осіб у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишніми тещею та зятем, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

При вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові батьків, а також інших близьких осіб, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між близькими родичами дитини та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із них.

Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.

Колегія суддів зазначає, що, визначаючи способи участі, в цьому випадку бабусі й дідуся, у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

При цьому під час вирішення спору щодо виховання дитини, зважаючи на її вікову категорію, бесіду з дитиною має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини спілкуватися з дідом та бабою.

Крім того, коли суд бажає вислухати думку дитини аби визначити її побажання щодо спілкування з родичами, та при цьому не травмувати психіку дитини та уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах та повідомити суд про результати цієї бесіди.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, а також діда й баби, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Думка дитини не носить абсолютного характеру, зважаючи на малолітній вік та можливий психологічно-травматичний вплив на неї при встановленні обставин за її участі, а тому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси, що закріплено у частині третій статті 171 СК України.

Колегія суддів зауважує, що саме лише висловлене бажання малолітньої дитини, якій на момент розгляду справи виповнилося 10 років, не може бути безумовною підставою для позбавлення права дідуся та бабусі у вихованні та піклуванні та не свідчить про те, що вказане відповідатиме якнайкращим інтересам малолітнього. Слід враховувати, що дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а тому важливо оцінити всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини.

У цій справі між сторонами склалися вкрай конфліктні стосунки, які позбавили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливості спілкуватися з онуком, тому вони звернулися до суду з позовом про встановлення графіку спілкування з онуком, за результатом розгляду якого ухвалене рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2022. Разом з тим, рішенням Комунарсього районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2023 року змінено первісний графік спілкування бабусі й дідуся з їх малолітнім онуком, за позовом матері, у зв`язку зі зміною розпорядку гуртків дитини.

Під час розгляду вищезазначених справ суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що спілкування ОСОБА_1 , ОСОБА_21 з онуком буде перешкоджати нормальному його розвитку, у зв`язку з чим, суд дійшов до переконання, що спілкування бабусі й дідуся з онуком буде сприяти повноцінному вихованню, його розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як батьків, так і бабусі з дідусем, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

На думку колегії суддів, графік спілкування встановлений (змінений) рішенням Комунарсього районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2023 року відповідає як найкращим інтересам дитини, і підстав для його зміни на теперішній час колегія суддів не встановила.

Так, сторони не заперечували, що на час розгляду справи ОСОБА_4 навчається у четвертому класі, навчальний процес триває з 09.00 год до 13.30 год.

Сам ОСОБА_5 пояснив суду, що не відвідує жодних гуртків та секцій.

Численні висновки експертів-психологів не є доказом негативного впливу дідуся й бабусі на онука, а вказують лише наявність у дитини переживань, зумовлених вкрай неприязними стосунками його матері та дідуся й бабусі, тому встановлення графіку побачень за участю матері, на думку колегії суддів, не сприятиме покращенню взаємовідносин дитини з дідусем і бабусею. Загальний час спілкування, про який просить позивач, фактично визначений у шість годин на місяць, на думку апеляційного суду, є недостатнім часом для реалізації як права діда й баби на спілкування і виховання онука, так і права дитини на спілкування з ними.

Фактично мотивом позовної заяви є незручність для матері побачень дитини з бабусею та дідусем, пов`язаних зі з`явленням до виконавчої служби, однак колегія суддів підкреслює, що жодне з судових рішень про встановлення графіку спілкування дідуся й бабусі з онуком та його зміну не визначає у сторін обов`язку проводити таке спілкування саме у відділі виконавчої служби.

На думку колегії суддів, спілкування дитини з дідусем та бабусею має проходити у спокійній, затишній і звичній для дитини атмосфері, що сприятиме розвитку довірливих і люблячих відносин між родичами. У той час як саме необхідність відвідувати державні органи для формального виконання судового рішення і викликає в дитини стрес та небажання бачитися з дідом і бабою.

Тож, під час ухвалення рішення, апеляційний суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, тому виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, у зв`язку з чим, відсутні підстави для зміни попереднього графіку спілкування, встановленого судом.

Під час розгляду справ цієї категорії Верховний Суд неодноразово зауважував, що неприязні відносини між відповідачами та позивачем не є підставою для обмеження прав дідуся й бабусі на спілкування з онуком, оскільки матеріали справи не містять даних, що дід і баба створюють перешкоди матері у питаннях, пов`язаних з вихованням дитини або мають негативний вплив на дитину (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22)).

Колегія суддів звертає окрему увагу сторін, що для першочергового забезпечення інтересів малолітнього ОСОБА_5 , його виховання у здоровій атмосфері любові та поваги до інших, як мати, так і бабуся з дідусем мають докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Сімонець Є.О. – знайшли своє підтвердження, тому колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, скасування рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2026 року з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Апеляційний суд, беручи до уваги, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, яке за результатами апеляційного перегляду скасовується, дійшов висновку про скасування додаткового рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року, яким вирішено питання про розподіл судових витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Сімонець Євгенії Олександрівни – задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2026 року та додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року – скасувати.

Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:

«Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Комунарському району, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну встановленого графіку спілкування з онуком – залишити без задоволення.»

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді