Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №336/6682/21
Суддя: Поляков О. З.
Дата документу 30.10.2026 Справа № 336/6682/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУН 336/6682/21 Головуючий у І інстанції: Щаслива О.В.
Провадження № 22-ц/807/1780/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Полякова О.З.,
суддів Кочеткової І.В.,
Онищенка Е.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Пономаренка Олександра Олександровича – на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,
У С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2021 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Концерн «МТМ» діє на підставі статуту, основною метою діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
За період з 01.10.2016 до 01.08.2021 загальна сума заборгованості за комунальні послуги, надані Концерном відповідачу на адресою надання послуг: АДРЕСА_1 , складає 35652,77 грн.
За вказаною адресою зареєстровані відповідачі.
05.10.2012 Концерн «МТМ» і ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, п. 9 якого передбачає, що розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачу в межах опалювального сезону, а послуга з підігріву гарячої вод – постійно.
Посилаючись на означені обставини, Концерн «МТМ» просив стягнути на користь концерну солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 35652,77 грн та судовий збір.
Рішенням від 31 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя задовольнив позов.
Стягнув солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» в рахунок погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання за період з 01.10.2016 до 01.08.2021 у розмірі 35652,77 грн.
Також суд стягнув пропорційно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» судовий збір у сумі 1135 грн. з кожного, а всього: 2270 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду в частині стягнення з неї заборгованості, 26 червня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Пономаренка О.О. – подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2022 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не отримувала ні повісток, ні копій процесуальних документів у справі, а повний текст рішення отримала тільки 16.06.2026.
ОСОБА_1 зазначала, що з вони ОСОБА_2 були одружені з 15.01.2000. Відповідач була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Шлюбні відносини між подружжям фактично розпалися у 2017 році, та саме з цього часу ОСОБА_1 фактично не проживала за вищевказаною адресою, та відповідно не користувалася комунальними послугами за цією адресою.
Проте шлюб між подружжям розірвано 16 вересня 2025 року.
На теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, заявниця заявила про пропуск Концерном строку позовної давності за вимогами про стягнення з неї заборгованості з теплової енергії за період з 01.10.2016 до 01.04.2017.
У своєму відзиві Концерн «МТМ» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Зокрема, концерн зазначає, що у справах про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги вирішальним фактором для визначення солідарної відповідальності є факт реєстрації. Під час розгляду справи відповідачі були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця цього факту не спростовувала. Відповідно до розрахунку заборгованості, у період 01.10.2016 до 01.08.2021 відповідачі частково сплачували заборгованість, що свідчить про переривання строку позовної давності. Також у період з 12.03.2020 до 30.06.2023 на території України був установлений карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжені на строк дії такого карантину.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Задовольняючи позовні вимоги Концерну «МТМ» та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з опалення та гарячого водопостачання, суд першої інстанції правильно визначився із нормами матеріального права, встановивши, що відповідачі є споживачами послуг з постачання централізованого опалення та гарячої води, проте суд виходив з обґрунтованості таких вимог у період з жовтня 2016 року до березня 2017 року, однак колегія суддів вважає, що в цій справі є підстави для застосування строку позовної давності до вимог за вказаний період з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що станом на час розгляду справи в місцевому суді відповідачі зареєстровані у за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12, 13).
Між концерном «МТМ» та ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг з централізованного опалення та підігріву води від 05.10.2012 (а.с. 7).
Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , період з 01.10.2016 до 01.08.2021 позивач надав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 35652,77 грн, однак відповідачі як споживачі цих послуг не здійснили оплату за надані послуги в повному обсязі (а.с. 4, 5-6).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Таким чином, між позивачем та відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги до квартири, в якій зареєстровані відповідачі, а відповідачі ними користуються.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За умовами ст. 68 Житлового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов`язок споживача оплачувати вказані послуги.
Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі – Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання.
Відповідно до Правил, централізоване опалення – це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Таким чином, позивач є виконавцем з надання послуг з теплопостачання та надавав послуги з централізованого теплопостачання у приміщення квартири відповідачів.
Відповідно до п. 29 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання у встановленому порядку за письмовою заявою споживача.
Доказів ненадання виконавцем або припинення надання вказаних послуг суду не надано.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання, відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд першої інстанції встановив, що позивач виконував свій обов`язок з надання послуг, відповідачі ними користувались, а тому виходячи із вищенаведених вимог законодавства відповідачі були зобов`язані своєчасно вносити плату за надані комунальні послуги.
Проте, відповідачі ці зобов`язання не виконували неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що з 2017 року ОСОБА_1 не проживала за адресою надання послуг концерну, колегія суддів не приймає з огляду на таке.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.
Відповідно до п. 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач має право на: 1) зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). 2) усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг; 3) несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою; 4) перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами; 5) установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; 6) періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку; 7) ознайомлення з нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг; 8) внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги; 9) звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт; 10) відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг.
Таким чином, обов`язок щодо своєчасного інформування комунальні служби про зміни споживачів комунальних послуг покладається на самих споживачів таких послуг.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов`язковою умовою для застосування наведеного положення законодавства, яка дає право споживачу право на зменшення оплати комунальних послуг, є подання письмової заяви постачальнику таких послуг із відповідними доказами тимчасової відсутності споживача за місцем постачання послуг, однак жодних доказів, що позивач був проінформований про відсутність ОСОБА_1 за адресою її реєстрації суду надано не було.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, а також наявності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Концерн «МТМ» був обізнаний, що відповідачі протягом тривалого часу не здійснювали оплату за надані послуги, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти.
Відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.
Дія карантину продовжена до 31 грудня 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями).
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позовна давність за вимогами Концерну «МТМ» за період з жовтня 2016 року до квітня 2017 року сплила.
П. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 20 вересня 2018 року № 14-280цс18.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
У рішенні у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року (BELLET v. FRANCE), серія А, № 333-B, ) ЄСПЛ вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення ЄСПЛ від 03 жовтня 2019 року у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, §§ 6, 7).
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження належного повідомлення відповідачів судом першої інстанції справи про дату та час призначення судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування зазначеного рішення, а також для прийняття заяви ОСОБА_1 заяви про застосування строку позовної давності.
Таким чином, аналізуючи розрахунок заборгованості, колегія суддів доходить висновку про необхідність вирахування з нього сум, нарахованих відповідачам у період з жовтня 2016 року до квітня 2017 року.
Враховуючи вищевикладене, розмір заборгованості, належний до стягнення з відповідачів на користь Концерну «МТМ» складає 26991,36 грн.
Отже, оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з відповідачів ухвалене з порушенням норм процесуального права, воно відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Концерну «МТМ» за період з квітня 2017 року серпня 2021 року.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, Концерн «МТМ» сплатив судовий збір у розмірі 2270 грн, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 2724 грн судового збору.
Отже, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (75,71%), Концерн «МТМ» має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1718,62 грн, які слід стягнути у рівній частці з кожного з відповідачів (по 859,31 грн з кожного) а з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог апеляційної скарги (24,29 %) ОСОБА_1 має право на відшкодування таких витрат у розмірі 661,66 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» слід стягнути судовий збір у розмірі 197,65 грн (859,31 грн – 661,66 грн).
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Пономаренка Олександра Олександровича – задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2022 року – скасувати, ухвалити в цій справі нову постанову, якою:
«Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання – задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 02 квітня 2017 року до 31 серпня 2021 року в розмірі 26991 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 36 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати зі сплати судового збору в розмірі 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 31 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати зі сплати судового збору в розмірі 197 (сто дев`яносто сім) гривень 65 копійок.»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 30 жовтня 2026 року.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua