Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №333/6147/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 30.10.2026 Справа № 333/6147/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6147/26 Головуючий у 1-й інстанції – Ходько В. М.

Провадження № 33/807/1209/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р.С., за участі захисника Єренка Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Єренка Д. В. на постанову судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 вересня 2026 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 20 травня 2026 року о 14 годині 46 хвилин, в м. Запоріжжі, по вул. Олександра Говорухи, біля буд. 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 210994», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога, відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень Правил дорожнього руху, про повторність попереджений. Чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Єренко Д. В. просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, враховуючи таке.

1. Захисник вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Так, після зупинки транспортного засобу поліцейські озвучили ОСОБА_1 одну причину, а згодом – іншу, що на думку захисника, свідчить про відсутність первинної законної підстави для зупинки транспортного засобу. Оскільки первинна дія інспекторів УПП в Запорізькій області була безпідставною та незаконною, всі їхні подальші вимоги висунуті поза межами правового поля.

2. Суддя в оскаржуваній постанові, всупереч відеодоказам та нормам чинного законодавства, дійшов висновку про законність дій поліцейських під час проведення незаконного обшуку ОСОБА_1 , помилково ототожнивши їх з поверхневою перевіркою. Поліцейські здійснили незаконний обшук ОСОБА_1 , без пропозицій пройти в окреме місце та добровільно видати речі чи показати вміст кишень, полізли руками у спідню білизну з метою пошуку наркотичних речовин. При цьому, поняті не залучалися, відповідний протокол обшуку не складався.

3. Захисник зазначає про недопустимість доказів, з огляду на вчинення поліцейськими первісних дій з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Вимога поліцейського пройти медичний огляд на стан сп`яніння висунута виключно внаслідок незаконної зупинки транспортного засобу та після незаконного обшуку ОСОБА_1 , а тому є нікчемною.

Як наслідок, протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія, рапорт поліцейського та відеозаписи, на які суд першої інстанції посилається в своїй постанові, є похідними від цих порушень і відповідно є «плодами отруйного дерева». Ці матеріали зібрані з істотним порушенням прав людини і не можуть слугувати належними та допустимими доказами винуватості особи в суді.

4. Адвокат Єренко Д. В. звернув увагу на той факт, що суд першої інстанції прийняв твердження поліцейського щодо виявлених у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння як беззаперечний факт, не надавши їм критичної оцінки. Проте ці ознаки є виключно суб`єктивними, нічим не підтвердженими припущеннями інспектора. Зазначені «тремтіння рук» та «блідість обличчя» були природною фізіологічною реакцією організму ОСОБА_1 на сильний стрес, викликаний неправомірною, безпідставною зупинкою транспортного засобу та наступним зухвалим, принизливим особистим обшуком на вулиці. На думку захисника, поведінка ОСОБА_1 була абсолютно адекватною цій обстановці, що склалася.

Враховуючи викладене, сторона захисту вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою, винесеною з одностороннім, неповним та упередженим дослідженням доказів, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення

У судовому засіданні захисник Єренко Д. В. зазначив про можливість проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 , підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про дату, час та місце проведення судового розгляду в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду від нього не надходило.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді в суді апеляційної інстанції, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції вказані норми закону дотримався в повному обсязі.

Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (далі – Порядок №1103); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395); Закону України «Про Національну поліцію».

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі серії ЕПР1 №670873 від 20.05.2026, суд першої інстанції послався на дані: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.05.2026, в якому зазначені виявлені у водія ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді неприродної блідості обличчя, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідає обстановці, а також вказано про відмову водія від проходження огляду; рапорту поліцейського; довідки органу поліції щодо відсутності повторності за ст. 130 КУпАП та наявності посвідчення водія; довідки з системи «Армор»; відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських.

Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що поліцейськими було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкуванням у якого були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, від якого останній відмовився, про що й було відображено у направленні водія на огляд.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність законної причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

За змістом апеляційної скарги, захисник вказує на відсутність законної підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та надуманість поліцейськими озвученої підстави, яку в ході оформлення матеріалів змінили, що у свою чергу вказує на безпідставність та незаконність всіх подальших вимог та дій поліцейських.

Однак суддя апеляційного суду не може погодитися з таким доводом, враховуючи конкретні обставини даної справи та дослідженні в судовому засіданні докази.

Так, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням, як у подальшому встановлено, ОСОБА_1 .

Після зупинки транспортного засобу працівники поліції назвали причиною зупинки ймовірність причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця ДТП, враховуючи певні пошкодження на автомобілі під керуванням останнього (час відеозапису – 14:47:59).

Під час спілкування поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді неприродної блідості обличчя, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідає обстановці. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі з метою встановлення стану сп`яніння, від якого останній відмовився в категоричній формі (час відеозапису – 14:52:14-14:52:48).

Поліцейський попередив ОСОБА_1 про наслідки відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про недопустимість доказів внаслідок безпідставної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також озвучення поліцейським в ході спілкування іншої причини зупинки транспортного засобу, є нікчемними та свідчать про хибне тлумачення норм матеріального права.

Предметом доказування у даній справі є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмова від проходження огляду на підтвердження або ж спростування перебування особи-водія у такому стані, які окреслені диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейських, у контексті зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Об`єктивна сторона правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у факті відмови водія від огляду на стан сп`яніння.

З огляду на предмет дослідження у рамках складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстави зупинки не мають вирішального значення і не впливають на інкриміновані водію обставини з приводу недотримання останнім вимог п. 2.5 ПДР, враховуючи надані працівникам поліції повноваження з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно Закону України «Про Національну поліцію України», які, з-поміж інших, передбачають заходи превентивного характеру, що обмежують певні права і свободи людини, до яких відноситься, зокрема, й зупинення транспортного засобу.

Щодо доводів сторони захисту про незаконні дії поліцейських під час проведення поверхневого огляду ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, захисник зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив дії працівників поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 з поверхневою перевіркою, які, на його думку, більше нагадували особистий обшук, проведений з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідаючи на доводи захисника в цій частині, апеляційний суд зауважує на такому.

Статтею 29 Закону України «Про Національну поліцію України» встановлено, що поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1). Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним (ч. 2).

За положеннями частини 2 статті 30 цього Закону, поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію України» передбачено перелік превентивних заходів, які поліція може застосовувати, серед яких, зокрема, поверхнева перевірка і огл яд.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 34 вказаного Закону, поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування, розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та виявлення ознак наркотичного сп`яніння в останнього, дотримуючись вимог ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію України», працівники поліції провели поверхневу перевірку. При цьому, поліцейський проводив руками по поверхні одягу, ОСОБА_1 самостійно, на вимогу співробітника поліції, показав вміст кишень, відвернув пояс на штанах. Під час проведення перевірки ОСОБА_1 обурювався діями працівників поліції. На зауваження останнього щодо залучення понятих, працівник поліції роз`яснив про безперервну відеофіксацію на нагрудні відеокамери (час відеозапису – 14:53:55; 14:54:09).

Крім того, матеріали даної справи не містять жодних відомостей щодо оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції. Не надано відповідних даних стороною захисту й під час апеляційного розгляду.

Таким чином, поліцейські, на виконання своїх законних повноважень щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, в умовах воєнного стану мають право на застосування превентивних заходів, зокрема таких як зупинення та огляд транспортного засобу, проведення поверхневої перевірки. Такі заходи є необхідними в умовах воєнного стану для захисту прав і свобод громадян, дотримання громадського порядку, недопущення правопорушень.

Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість доказів

Перевіривши матеріали даної справи, вважаю доводи захисника про нікчемність висунутої поліцейським ОСОБА_1 вимоги пройти медичний огляд на стан сп`яніння внаслідок незаконної зупинки транспортного засобу та обшуку останнього, безпідставними.

Так, відеозаписом з бодікамер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу на запитання поліцейського ОСОБА_1 спочатку заперечив вживання наркотичних засобів, а через короткий проміжок підтвердив, відповівши, що вживав востаннє «Вчора вночі» (час відеозапису – 14:49:47-14:51:40).

З урахуванням вже встановленого апеляційним судом, причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

На переконання суду працівниками поліції було дотримано встановлений ст. 266 КУпАП порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, який полягав у виявленні ознак наркотичного сп`яніння, їх озвучення, пропозиція огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, відмова водія від запропонованого огляду та їх фіксація. Зафіксовані відеозаписом з нагрудних камер поліцейських обставини події наявні у достатньому об`ємі задля встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення у рамках даної справи.

При цьому самі зафіксовані обставини, які мали місце за участю ОСОБА_1 , стороною захисту не оспорюються.

Наявний в матеріалах справи відеозапис також відображає фактичне підтвердження ОСОБА_1 вживання наркотичних засобів та його відмову від запропонованого огляду у медичному закладі, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 та їх відповідність критерію достатності для такого висновку.

Щодо доводів захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння

Адвокат Єренко Д. В. в апеляційній скарзі звернув увагу на той факт, що суд першої інстанції прийняв твердження поліцейського щодо виявлених у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння як беззаперечний факт, не надавши їм критичної оцінки. Проте, на його думку, ці ознаки є виключно суб`єктивними, нічим не підтвердженими припущеннями інспектора.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи, з огляду на їх безпідставність, враховуючи таке.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Пунктом п.2.5 Правил Дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.п.2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п.п. 9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З огляду на вказані норми, повноваження виявляти й оцінювати ознаки сп`яніння у водія має виключно поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Встановлення таких ознак з відеозапису об`єктивно неможливо та не передбачено законодавством.

При цьому закон не вимагає підтвердження цих ознак свідками, їх фіксації на відео або проведення окремої процедури встановлення. За наявності відповідних підстав поліцейський має законне право вимагати від водія пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому порядку.

Зафіксовані відеозаписом обставини засвідчують обґрунтованість підозри щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом, що і стало підставою для висловлення пропозиції проходження огляду на стан сп`яніння.

Положеннями пункту 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, а тому суддя вважає, що невиконання такого обов`язку з боку водія є грубим порушенням Правил дорожнього руху України.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду першої інстанції з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критеріям належності, допустимості та достатності для такого висновку.

Висновки суду, викладені в постанові, належним чином вмотивовані, повністю відповідають фактичним обставинам справи, тому суддя першої інстанції дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів у суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Єренка Дмитра Віталійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 вересня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод