Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №620/10012/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №620/10012/26

Суддя: Дар'я ВИНОГРАДОВА

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Чернігів Справа № 620/10012/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасувати податкову вимогу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною та скасувати Податкову вимогу від 20.08.2026 року № 0005117-1303-2501 Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про повідомлення ОСОБА_1 про наявність податкового боргу у сумі 179 278,07 гривень;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області від 20.08.2026 року про опис майна у податкову заставу майна, що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управління ДПС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами якої складено акт від 15.05.2026 та прийнято спірну податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу. Позивач зазначає, що відповідач у передбачений законодавством спосіб не встановив факту прощення боргу, що тягне за собою незаконність та необґрунтованість оскаржуваних рішень. На переконання позивача, грошові кошти у вигляді прощеної основної заборгованості за іпотечним кредитом відповідно до Податкового кодексу України не є додатковим благом, та не включаються до доходу особи, з якого обчислюється податок на доходи фізичних осіб. Із наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Головне управління ДПС у Чернігівській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувало щодо заявлених позовних вимог та просило відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Па підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.2 п.78.1 ст. 78, ст.79, ст. 82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) відповідно до наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУ ДПС у Чернігівській області) №246-11 від 19.03.2026 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Чернігівській області, ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Тсрмін проведення перевірки згідно з наказом становить 5 робочих днів з 05.05.2026 року. Термін проведення перевірки не продовжувався. З 12.05.2026 року по 18.05.2026 року тривало оформлення результатів перевірки.

Перевіркою встановлено, що фізична особа платник податків ОСОБА_1 протягом 2018 року отримав дохід за ознакою «126» (Додаткове благо) в розмірі 677897,19 грн, відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого па користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), поданого AT «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714) (є правонаступником AT «УКРСОЦБАНК») за II квартал 2018 року.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було направлено запит А`Г «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714) (є правонаступником AT «УКРСОЦБАНК») від 12.09.2025 р. № 11795/6/25-01-24-10-13 щодо надання інформації та документального підтвердження стосовно відображення відповідно до Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого на користь фізичних осіб осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), а також сум нарахованого єдиного внеску нарахованого та виплаченого доходу ОСОБА_1 за ознакою «126» (Додаткове благо) в розмірі 677897,19 грн.

У своїй відповіді від 06.03.2026р. №10030-39.4/2026 AT «СЕНС БАНК» (СДРПОУ 23494714) (є правонаступником AT «УКРСОЦБАНК») повідомив наступне: «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (є правонаступником Л`Г «УКРСОЦБАНК») (далі - Банк, AT «СЕНС БАНК»), код СДРНОУ 23494714, на Ваш лист № 11795/6/25-01-24-10-13 від 12.09.2025 р. стосовно надання інформації щодо відомостей, відображених у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) про виплачений у 2018 році на користь фізичних осіб дохід за ознакою «126», повідомляє наступне підтверджуємо достовірність даних про суму доходу, виплаченого (нарахованого) фізичній особі ОСОБА_3 (РНОКНН НОМЕР_1 ), що відображена Банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) за 2 квартал 2018 року за ознакою доходу «126». Дохід у сумі 677897,19 грн було нараховано фізичній особі ОСОБА_3 (РНОКНН НОМЕР_1 ) у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного Повідомлення про анулювання боргу згідно вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ та відображенням суми прощеного боргу у Податковому розрахунку (Форма № 1ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Повідомлення про анулювання боргу фізична особа ОСОБА_3 (РНОКНН НОМЕР_1 ) під підпис особисто отримав 30.03.2018. Додатково повідомляємо, що фактично анулювання основної суми боргу (кредиту) відбулось у сумі 20320,08 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 30.03.2018 року дорівнює 677897,19 грн».

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт № 7502/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 від 15.05.2026, у якому зафіксовано наступні порушення:

п.п 49.18.4, п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: неподання до податкового органу Головного управління ДПС у Чернігівській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік;

абзацу першого підпункту «д» п.п 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п.п 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: платником податків ОСОБА_1 не включено суму доходу, отриманого від AT «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714) за ознакою доходу «126» в сумі 677897,19 грн (заборгованість за основним боргом) до загального річного оподатковуваного доходу та не сплатив податок па доходи фізичних осіб в сумі 122021,49 грн;

п.п. 1.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl, занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за осіб за період, що перевірявся на суму 10168,46 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкову вимогу Форми «Ф» від 20.08.2026 № 0005117-1303-2501 та рішення про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).

Згідно пункту 75 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1 п.78.1 статті 78 ПК України);

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (пп.78.1.2 п.78.1 статті 78 ПК України).

Платник податку відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 статті 49 ПК України зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою).

За правилами пп. 163.1.1 та пп.163.1.2 п. 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Згідно Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000012663 від 21 квітня 2008 року ТОВ УніКредит Банк зобов`язується надати Позичальнику ОСОБА_1 на умовах Договору грошові кошти в сумі 41 500,00 (сорок одна тисяча п`ятсот) доларів США 00 центів (далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням, як це встановлено п.1.3. цього Договору, та повернути (погасити) Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 12,0% (дванадцять цілих нуль десятих) процентів річних (надалі - «Процента Ставка»), комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Кредит надається строком на 20 (двадцять) років зі строком остаточного повернення Кредиту не пізніше «21» квітня 2028 року (включно) (надалі - «Строк Кредиту).

Кредитні кошти призначені для придбання квартири АДРЕСА_1 (сто тридцять два).

У подальшому внаслідок реорганізації ПАТ «Укрсоцбанк» став правонаступником ТОВ УніКредит Банк, який в свою чергу злився з AT АльфаБанк, а потім реорганізувався в AT «СенсБанк» який існує на даний час.

Позичальник ОСОБА_1 звернувся до голови правління ПАТ «Укрсоцбанк» з пропозицією перегляду умов кредитного Договору щодо подальшого погашення боргу на що останньому запропонували внести кошти на погашення кредиту у розмірі 9750,00 доларів США, що буде свідчити про виконання боржником зобов`язання перед Банком за кредитним договором. Позичальник скористався пропозицією банку та вніс указану суму коштів.

Довідкою ПАТ «Укрсоцбанку» про стан кредиторської заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу від 28.09.2017 повідомляє, що ОСОБА_1 (далі - Позичальник) (Ідентифікаційний номер у державному реєстрі фізичних осіб - 3071109175) внесенням коштів у розмірі 9 750,00 (Дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) доларів США 00 центів виконав зобов`язання перед Банком відповідно до Додаткової угоди від 28 вересня 2017р. до Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000012663 від 21.04.2008р., внаслідок чого станом на 28.09.2017р. заборгованість Позичальника за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000012663 від 21.04.2008р. складає 26 030,88 (Двадцять шість тисяч тридцять) доларів США 88 центів. Цим ПАТ «Укрсоцбанк» повідомляє ОСОБА_1 про те, що користуючись своїми правами наданими ПАТ «Укрсоцбанк» нормами статті 605 Цивільного кодексу України, ПАТ «Укрсоцбанк» звільнить Позичальника протягом шести місяців з моменту 28.09.2017р. від подальшого виконання його обов`язків щодо повернення частини заборгованості за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000012663 від 21.04.2008р. у розмірі 26 032,18 (Двадцять шість тисяч тридцять два) долара США 18 центів, про що Позичальник буде повідомлений рекомендованим листом на адресу, яка вказана в Договорі про іпотечний кредит № MRTG-000000012663 від 21.04.2008р. та/або в Додатковій Угоді до Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000012663 від 21.04.2008р.

Як встановлено судом раніше, перевіркою встановлено, що фізична особа платник податків ОСОБА_1 протягом 2018 року отримав дохід за ознакою «126» (Додаткове благо) в розмірі 677897,19 грн., відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого па користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), поданого AT «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714) (є правонаступником AT «УКРСОЦБАНК») за II квартал 2018 року.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було направлено запит А`Г «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714) (є правонаступником AT «УКРСОЦБАНК») від 12.09.2025 р. № 11795/6/25-01-24-10-13 щодо надання інформації та документального підтвердження стосовно відображення відповідно до Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого на користь фізичних осіб осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), а також сум нарахованого єдиного внеску нарахованого та виплаченого доходу ОСОБА_1 за ознакою «126» (Додаткове благо) в розмірі 677897,19 грн.

У своїй відповіді від 06.03.2026р. №10030-39.4/2026.AT «СЕНС БАНК» (СДРПОУ 23494714) (є правонаступником AT «УКРСОЦБАНК») повідомив наступне: «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (є правонаступником Л`Г «УКРСОЦБАНК») (далі - Банк, AT «СЕНС БАНК»), код СДРНОУ 23494714, на Ваш лист № 11795/6/25-01-24-10-13 від 12.09.2025 р. стосовно надання інформації щодо відомостей, відображених у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) про виплачений у 2018 році на користь фізичних осіб дохід за ознакою «126», повідомляє наступне підтверджуємо достовірність даних про суму доходу, виплаченого (нарахованого) фізичній особі ОСОБА_3 (РНОКНН НОМЕР_1 ), що відображена Банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) за 2 квартал 2018 року за ознакою доходу «126». Дохід у сумі 677897,19 грн було нараховано фізичній особі ОСОБА_3 (РНОКНН НОМЕР_1 ) у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного Повідомлення про анулювання боргу згідно вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ та відображенням суми прощеного боргу у Податковому розрахунку (Форма № 1ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Повідомлення про анулювання боргу фізична особа ОСОБА_4 (РНОКНН НОМЕР_1 ) під підпис особисто отримав 30.03.2018. Додатково повідомляємо, що фактично анулювання основної суми боргу (кредиту) відбулось у сумі 20320,08 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 30.03.2018 року дорівнює 677897,19 грн».

За правилами пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Так, відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17. п. 164.2 статті 164 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку.

Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Разом з тим, суд наголошує, що у випадку, якщо прощення основної суми боргу за кредитом пов`язане із набуттям Банком-Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, тобто коли анулювання залишку заборгованості по кредиту відбулося шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у боржника не виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Відтак, суд вважає, що прощення (анульовання) банком за його самостійним рішенням зобов`язань позивача за кредитом, у цьому випадку, не є доходами позивача, які призводять до приросту показників її фінансового та майнового стану, а тому відсутні підстави вважати суму прощеного боргу додатковим благом платника податку позивача .

Варто відмітити, що реалізація Банком, як Іпотекодержателем, свого права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору не змінює суті зобов`язань, які виникли на підставі іпотечного договору, який забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, тобто, не змінює правову природу забезпечених іпотекою взаємовідносин сторін.

Отже, незалежно від того, в який момент часу банком задоволені вимоги за рахунок предмета іпотеки, кредитний договір залишається таким, що забезпечений іпотекою.

У постановах від 25 червня 2020 року у справі № 817/430/17, 28 червня 2024 року у справі № 640/1123/19 Верховний Суд зазначив, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У розвиток наведених вище позицій, в постанові від 8 квітня 2025 року у справі № 280/9920/21 Верховний Суд зазначив, що з аналізу підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК слідує, що для включення на його підставі отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов: кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту); рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства; рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності; сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2018 року у справі №804/1678/15 сформовано висновок про те, що конструкція абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає спосіб повідомлення платника податку про анулювання боргу шляхом надіслання відповідної інформації рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, метою вказаної правової норми є повідомлення особи про наявність обов`язку сплати податку.

Крім того, з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов`язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами), та збалансування оподаткування щодо цієї категорії громадян шляхом внесення відповідних змін до ПК України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13.04.2021 (далі - Закон № 1383-IX), який набрав чинності 23.04.2021.

Так, Законом № 1383-IX абзац перший підпункту «д» викладено в такій редакції:

«д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом».

Підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК відповідно до Закону № 1383-IX, доповнено абзацом третім такого змісту: «основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

Також згідно з Законом № 1383-IX підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК викладено в такій редакції: «суми, на які зменшено (прощено) борг фізичної особи шляхом проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених кредитним договором, відповідно до якого кредитором було надано позичальнику - фізичній особі кредит в іноземній валюті, якщо така реструктуризація здійснена відповідно до порядку і на умовах, встановлених розділом IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» або пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства».

Верховний Суд аналізуючи зазначені положення законодавства в постанові від 4 березня 2026 року у справі № 320/41763/24 зазначив наступне: «Враховуючи наведе фактично склалась ситуація, коли платники податків фізичні особи, яким сума основного боргу (кредиту) за кредитами в іноземній валюті, що були отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) прощені (анульовані) кредитором після 22 квітня 2021 року, не будуть платити податок на доходи, а решта таких платників, перевірки яких проводяться після зазначеної дати, водночас відповідні суми основного боргу (кредиту) яким були прощені до 22 квітня 2021 року (включно), повинні його сплачувати з відповідних сум. Наявність зазначеної ситуації свідчить про різний підхід до платників податків та дискримінацію частини платників у відсутності визначених законом умов різного оподаткування однакових платників податку.

При цьому виникнення відповідної ситуації зумовлено виключно виправленням законодавцем раніше допущеної ним прогалини щодо застосування підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК та розширенням кола доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з метою оптимізацію оподаткування божників, підвищення довіри громадян до держави та забезпечення практичної можливості реалізації прав людини на повагу до її житла та його недоторканість.

Таким чином, вирішуючи питання щодо включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага отриманого платником податків до 22 квітня 2021 року (включно) внаслідок прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості в частині платників податків перевірки яких проводяться з 23.04.2021 необхідно враховувати зміни несені законодавцем Законом № 1383-IX.

Таким чином, можливість не включення суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, як додаткове благо, прямо передбачено наведеними вище законодавчими нормами.

За змістом статті 89 ПК України право податкової застави виникає:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

89.2. з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

В разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, ПК України вказує, що право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу в платника податків (підпункт 89.1.2 пункту 89.1 статті 89).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.50 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява N 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява N 29979/04, п. 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява № 36985/97).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи (а.с. 39,45) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3123,98 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3123,98 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасувати податкову вимогу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Форми «Ф» від 20.08.2026 № 0005117-1303-2501 винесену Головним управлінням ДПС України у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20.08.2026 про опис майна у податкову заставу майна, що належить ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3123,98 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua