Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №336/6562/26 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №336/6562/26

Суддя: Поляков О. З.

Дата документу 20.10.2026 Справа № 336/6562/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/6562/26 Головуючий у І інстанції: Турчинський М.І.

Провадження № 22-ц/807/2229/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2026 року про закриття провадження у справі за позовом Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2026 року Запорізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» вартість необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу у розмірі 2293,02 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

У липні 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про повне погашення заборгованості, на підтвердження чого надала квитанцію про перерахування на рахунок Запорізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 2293,50 грн.

У вересні 2026 року Запорізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулася до суду з заявою про закриття провадження, в якій товариство зазначило, що підтримує позовних вимог у зв`язку з повним погашенням заборгованості, та на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України, просило закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою від 03 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя закрив провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, та зобов`язав ГУ ДКСУ у Запорізькій області повернути ТОВ «Газорозподільні мережі України» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 1331,20 грн, сплачених за подання позову.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду в частині судових витрат, Запорізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить змінити ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2026 року в частині відшкодування судового збору, доповнивши її резолютивну частину таким чином: «стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» витрати зі оплати судового збору в розмірі 2662,40 грн».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Запорізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не підтримала свій позов, оскільки після його пред`явлення ОСОБА_1 добровільно сплатила вартість необлікованого (донарахованого) природного газу.

Вирішуючи питання щодо повернення судового збору суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» і вказав, що поверненню підлягає лише 50 % судового збору, а підстави для повернення суми судового збору в повному обсязі у разі відмови позивача від позову відсутні. Проте, матеріали справи не містять заяви позивача про відмову від позову. У цьому випадку наявна заява позивача про не підтримання позовних вимог, яка містить в прохальній частині клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Сам факт посилання позивача в заяві про не підтримання позову на відсутність предмету спору у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості не свідчить про відмову від позову. Отже, висновок суду першої інстанції про часткове повернення суми судового збору (у розмірі 50 %) у зв`язку з відмовою позивача від позову не відповідає фактичним обставинам справи.

Відзивів у справі не надходило.

Апеляційний суд враховує, що хоча Запорізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» у прохальній частині апеляційної скарги зазначила про те, що оскаржує ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2026 року тільки в частині судового збору, однак доводи апеляційної скарги стосуються не тільки відшкодування судового збору, а підстав закриття провадження у справі, наслідком чого і є визначення суми судового збору, про відшкодування якої просить заявник, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повністю переглядає ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2026 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 105,106). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції суд першої інстанції, з огляду на сплату відповідачем заявленого до стягнення боргу відповідачем, розцінив клопотання представника позивача як заяву про відмову від позову з відповідними правовими наслідками.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Таким чином, відсутність неврегульованих питань, як факт, який став виконаним під час розгляду справи у суді, може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі № 910/23359/15, від 18 червня 2019 року у справі № 914/891/16, від 18 липня 2019 року у справі N 916/3147/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 920/240/18, від 18 липня 2023 року у справі № 906/1357/20 та від 16 серпня 2023 року у справі № 910/5571/22 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування у процесі розгляду справи. Момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, та з яких підстав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов’язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Наведене дає підстави для висновку про те, що відсутність предмету спору і відмова від позову є окремими різними підставами для закриття провадження у справі, а також різними є і правові наслідки вирішення таких заяв у контексті розподілу судового збору.

Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У частині 3 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

У постанові від 05 березня 2026 року у справі № 917/1161/25 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття, та виснував, що норми частини третьої статті 130 ГПК України (аналогічна норма ч. 3 ст. 142 ЦПК України) мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

За матеріалами цієї справи, Запорізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не підтримала свій позов, оскільки після його пред`явлення відповідач добровільно сплатила вартість необлікованого (донарахованого) природного газу, тому суд першої інстанції не мав підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що положеннями ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повністю повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5)

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (з наступними змінами) визначено, що повернення судового збору здійснюється, зокрема, за судовим рішенням, що набрало законної сили.

З огляду на вищевикладене, питання про повернення судового збору має вирішувати суд, на рахунок якого зараховано судовий збір за місцем розгляду справи, тобто, в цьому випадку таке питання не належить до компетенції апеляційного суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не мав підстав для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ухвала суду постановлена судом з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України апеляційну скаргу слід частково задовольнити, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2026 року – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» – задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2026 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua