Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №600/3101/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3101/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про порушення діями суб`єкта владних повноважень прав та іх захист шляхом зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі – позивач) просить:

- визнати протиправними дії відповідача, якими порушено його право на пільгу як учасника бойових дій у вигляді першочергового відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва;

- скасувати рішення Чернівецької міської ради від 04.03.2025 № 2244 про відмову у задоволенні клопотання про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,9 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:21:001:0029, із земель комунальної власності Чернівецької міської ради, у порядку безоплатної приватизації;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду на наступній сесії після набрання законної сили рішенням суду прийняти рішення щодо надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,9 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:21:001:0029, із земель комунальної власності Чернівецької міської ради, у порядку безоплатної приватизації, на підставі надісланого клопотання (та доданих до нього графічних матеріалів і інших документів), зареєстрованого відповідачем 25.12.2024 за вх. № Т-5964/0-24/01.

1.2. Ухвалою суду від 04.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 20.12.2024 ним було підготовлено та надіслано до Чернівецької міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,9 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:21:001:0029, із земель комунальної власності Чернівецької міської ради, у порядку безоплатної приватизації.

2.2. Однак витягом із рішення Чернівецької міської ради № 2244 від 04.03.2025 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у зв`язку з тим, що позначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, перевищенням норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність та із забороною безоплатної передачі земель у період дії воєнного стану.

2.3. Вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що порушує право позивача на пільгу як учасника бойових дій у вигляді першочергового відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.

Позиція відповідача

2.4. У встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач своїм правом не скористався, відзиву не подав, доказів поважності причин його неподання суду не надав.

2.5. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ГУМВС України в Запорізькій області 09.10.2015.

3.2. 20.12.2024 позивач звернувся із клопотанням до Чернівецької міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,9 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:21:001:0029, із земель комунальної власності Чернівецької міської ради, у порядку безоплатної приватизації.

Клопотання зареєстровано відповідачем 25.12.2024 за вх. № Т-5964/0-24/01.

До вказаного клопотання позивачем було подано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, на 1 арк.; засвідчену копію посвідчення учасника бойових дій; засвідчену копію паспорта громадянина України.

3.3. Витягом із рішення 61 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради № 2244 від 04.03.2025 вирішено відмовити ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:21:001:0029, орієнтовною площею 0,9000 га безоплатно у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у власності іншої фізичної особи, перевищенням норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність та із забороною безоплатної передачі земель у період дії воєнного стану (підстава: державний акт на право приватної власності на землю від 10.02.2000 № 5129, пункт «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України, підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

4.2. Відповідно до частин першої – третьої статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі – ЗК України) земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

4.3. Відповідно до пунктів «б», «д» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та організація землеустрою.

4.4. Згідно з частинами першою – третьою статті 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

4.5. Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, зокрема за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

4.6. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

4.7. Згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

4.8. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара.

4.9. Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

4.10. Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Цією ж статтею встановлено, що заява про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою реєструється в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та розглядається у порядку черговості надходження.

4.11. Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

4.12. Згідно з підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв`язку із знищенням майна, а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

4.13. Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 27 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX, який набрав чинності 07.04.2022.

4.14. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII учасникам бойових дій надається пільга у вигляді першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Аналіз змісту наведених правових норм та їх застосування до встановлених у справі обставин дає суду підстави дійти таких висновків.

4.15. Як встановлено судом, 20.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Чернівецької міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,9 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:21:001:0029, із земель комунальної власності Чернівецької міської ради, у порядку безоплатної приватизації.

4.16. На час звернення позивача діяв підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, відповідно до якого під час дії воєнного стану забороняється, зокрема, безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі. Зазначена заборона запроваджена Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX, який набрав чинності 07.04.2022.

4.17. Таким чином, на момент звернення позивача 20.12.2024 закон уже встановлював пряму заборону на надання дозволу, про отримання якого просив позивач. При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що до запровадження зазначеної заборони позивач отримав такий дозвіл або мав розроблений проєкт землеустрою, який підлягав розгляду відповідачем. Отже, спірні правовідносини виникли саме на стадії отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

4.18. Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.02.2025 у справі № 380/10564/22, відповідно до якої безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації у період дії воєнного стану заборонені. У зазначеній постанові Верховний Суд також не встановив підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.

4.19. Висновку суду не змінює й та обставина, що до клопотання позивач додав документи, передбачені частиною шостою статті 118 ЗК України. Ця норма разом із частиною сьомою зазначеної статті визначає порядок розгляду заяви про надання дозволу та підстави для відмови у його наданні. Натомість підпункт 5 пункту 27 розділу X ЗК України встановлює окрему тимчасову заборону на надання такого дозволу під час дії воєнного стану. Тому навіть за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам статті 118 ЗК України відповідач не мав правових підстав для надання запитуваного дозволу.

4.20. Не змінює цього висновку і статус позивача як учасника бойових дій. Пункт 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює для учасників бойових дій спеціальну пільгу - першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Суд не заперечує наявності у позивача такого права. Водночас ця пільга реалізується в межах загального порядку набуття права власності на землю, визначеного ЗК України, і не скасовує встановлених ним умов та обмежень. Зазначена норма не передбачає для учасників бойових дій винятку із заборони, встановленої підпунктом 5 пункту 27 розділу X ЗК України, а перелік випадків, на які ця заборона не поширюється, визначено безпосередньо в самому підпункті 5, і він є вичерпним.

Наявність у позивача права на першочергове відведення земельної ділянки не означає можливості його реалізації у спосіб, який на час звернення прямо заборонений законом. Такий висновок узгоджується зі статтею 14 Конституції України, відповідно до якої право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону. Суд також враховує міркування, наведене Другою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України в ухвалі від 16.01.2025 № 9-2(ІІ)/2025 про відмову у відкритті конституційного провадження щодо першого речення підпункту 5 пункту 27 розділу X ЗК України, про те, що безпосередньо приписами Конституції України право особи на набуття права власності на земельну ділянку на підставі її безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності не встановлено.

4.21. Крім того, суд враховує, що однією з підстав оскаржуваної відмови відповідач зазначив перевищення норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність, пославшись на пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України.

Як встановлено судом, позивач просив надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,9 га в межах міста Чернівці. Заявлена площа вдев`ятеро перевищує максимальний розмір присадибної ділянки, який може бути безоплатно переданий у власність громадянину в місті відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України (не більше 0,10 гектара).

Відповідно до частини четвертої статті 116 та частини шостої статті 118 ЗК України право громадянина на безоплатне одержання земельної ділянки у власність існує саме в межах норм безоплатної приватизації. Отже, позивач звернувся за реалізацією права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, площа якої не відповідає законодавчо встановленим межам такого права, а його клопотання в цій частині не відповідало вимогам частини шостої статті 118 ЗК України. Ця обставина додатково підтверджує відсутність у позивача права вимагати надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою саме щодо заявленої площі.

4.22. Суд також враховує, що клопотання позивача було зареєстровано відповідачем 25.12.2024, тоді як рішення за результатами його розгляду прийнято 04.03.2025, тобто з порушенням місячного строку, встановленого частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Водночас саме по собі порушення строку розгляду клопотання не свідчить про виникнення у позивача права на отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та не усуває дії законодавчої заборони, встановленої підпунктом 5 пункту 27 розділу X ЗК України. За встановлених у цій справі обставин навіть своєчасний розгляд клопотання не міг би завершитися прийняттям рішення про надання запитуваного дозволу, оскільки таке рішення суперечило б імперативним приписам земельного законодавства.

Крім того, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача сформульована позивачем як вимога щодо дій, якими, на його думку, порушено право на пільгу учасника бойових дій, а не як вимога щодо несвоєчасного розгляду клопотання. Тому порушення відповідачем строку розгляду клопотання не є підставою для задоволення жодної із заявлених позовних вимог.

4.23. Оцінюючи вимогу позивача про визнання протиправними дій Чернівецької міської ради, суд зазначає, що позивач пов`язує їх протиправність із відмовою у реалізації передбаченої законом пільги учасника бойових дій. Водночас, як встановлено судом, відмова у наданні дозволу була зумовлена законодавчою забороною, яка поширювалася на спірні правовідносини. Тому дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову не можуть бути визнані протиправними з наведених позивачем підстав.

Вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою також не підлягає задоволенню, оскільки її задоволення означало б зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дію, прямо заборонену підпунктом 5 пункту 27 розділу X ЗК України.

4.24. Встановлена законодавча заборона на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель у приватну власність під час дії воєнного стану є достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, заявлена позивачем площа земельної ділянки не відповідає нормам безоплатної приватизації, визначеним статтею 121 ЗК України. За таких обставин дослідження доводів щодо перебування бажаної земельної ділянки у приватній власності іншої особи не впливає на результат вирішення спору, у зв`язку з чим суд не надає оцінки цій підставі оскаржуваного рішення.

4.25. Відтак суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність відповідає вимогам законодавства, чинного на момент розгляду його заяви, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

5.2. Згідно з частинами першою – третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.3. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) зазначив, що відповідно до усталеної практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

5.4. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши доводи позивача та відповідність оскаржуваного рішення критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що, приймаючи рішення від 04.03.2025 № 2244 про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог підпункту 5 пункту 27 розділу X ЗК України. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Враховуючи відмову в задоволенні позову, відповідно до статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Чернівецька міська рада (Центральна площа,1, м.Чернівці, 58002 код ЄДРПОУ 36068147).

Суддя О.В. Анісімов