Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №686/7390/26
Суддя: Хараджа Н. В.
Справа № 686/7390/26
Провадження № 2-о/686/263/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,
при секретарі судового засідання Мельник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту визнання батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неї - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також заявниця просить зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження №46, складеного виконавчим комітетом Хоптинецької сільської ради 16.12.1965 року, вказавши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище дитини « ОСОБА_5 », власне ім`я дитини « ОСОБА_6 ».
В обґрунтування заяви зазначила, що після досягнення пенсійного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з питання призначення пенсії за віком. У зв`язку з необхідністю підтвердження обставин, пов`язаних зі зміною її прізвища, заявниця звернулася до органів державної реєстрації актів цивільного стану для отримання відповідного витягу.
Під час розгляду її звернення було виявлено розбіжності між відомостями, зазначеними у виданому їй свідоцтві про народження, та відомостями первинного актового запису про народження № 46 від 16 грудня 1965 року, складеного виконавчим комітетом Хоптинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.
Згідно з виданим заявниці свідоцтвом про народження її прізвище зазначено як « ОСОБА_5 », ім`я - « ОСОБА_6 », а батьком вказано ОСОБА_3 . Водночас у первинному актовому записі про народження дитина зазначена під прізвищем « ОСОБА_7 », ім`я записано як « ОСОБА_8 », а відомості про батька внесено зі слів матері.
Батьки заявниці - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , яка після укладення шлюбу носила прізвище ОСОБА_5 , - зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто після народження заявниці.
Заявниця зазначила, що її батько за життя визнавав себе її батьком, проживав однією сім`єю з її матір`ю та дітьми, брав участь у їхньому житті, а у погосподарських книгах вона значилася його дочкою. Крім того, батько склав заповіт на її користь, після його смерті вона прийняла спадщину, що підтверджується відповідними документами.
З метою усунення розбіжностей заявниця звернулася до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про народження. Проте у внесенні змін їй було відмовлено з огляду на відсутність належних правових підстав для встановлення батьківства.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2026 року заяву ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження № 46 від 16 грудня 1965 року залишено без розгляду. Отже, предметом розгляду в цій справі є вимога про встановлення факту визнання батьківства.
Представник заявниці адвокат Адамчук Людмила Володимирівна подала заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлену вимогу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подали.
З огляду на викладене, враховуючи заяву представника заявниці про розгляд справи за її відсутності, а також належне повідомлення інших учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, подані на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З огляду на те, що заявниця просить встановити факт визнання батьківства особою, яка померла, а встановлення такого факту має юридичне значення для неї та необхідне для подальшого оформлення відповідних документів, суд вважає, що зазначена вимога підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Хоптинці Городоцького району Хмельницької області.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 16 грудня 1965 року, батьком заявниці зазначений ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_10 , а прізвище дитини зазначено як « ОСОБА_5 ».
Водночас із матеріалів справи вбачається, що первинний актовий запис про народження № 46 від 16 грудня 1965 року, складений виконавчим комітетом Хоптинецької сільської ради, містить інші відомості щодо прізвища та імені дитини, а відомості про батька внесені зі слів матері.
Зазначені розбіжності підтверджуються матеріалами, отриманими судом від Городоцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду від 14 липня 2026 року про витребування доказів.
Згідно з листом Городоцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 18 вересня 2026 року № 402/24.5-39 суду надано копії актового запису про народження № 46 від 16 грудня 1965 року, актового запису про шлюб № 5 від 28 квітня 1969 року, а також повідомлено про наявність актового запису про народження № 26 від 10 вересня 1964 року щодо ОСОБА_11 .
Наявність розбіжностей між відомостями первинного актового запису та документами, виданими заявниці, сама по собі не спростовує факту визнання батьківства ОСОБА_3 , а потребує оцінки в сукупності з іншими доказами, наданими суду.
Відповідно до актового запису про шлюб № 5 від 28 квітня 1969 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб після народження заявниці.
Отже, на час народження ОСОБА_1 її батьки в зареєстрованому шлюбі не перебували. Ця обставина узгоджується з поясненнями заявниці та письмовими поясненнями її матері ОСОБА_2 .
У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що з ОСОБА_3 вони проживали разом без реєстрації шлюбу з 1963 року. У них народилося троє дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Шлюб між ними було офіційно зареєстровано 28 квітня 1969 року.
Також ОСОБА_2 пояснила, що свідоцтво про народження доньки, у якому батьком зазначено ОСОБА_3 , отримував її покійний чоловік у сільській раді, при цьому він зазначив її як дружину.
Заявниця посилається на архівний витяг із погосподарських книг Хоптинецької сільської ради за 1964-1985 роки № 07-18/2025/39 від 5 лютого 2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 проживав однією сім`єю з матір`ю заявниці та дітьми, а заявниця зазначалася як його донька.
Вказаний документ має значення для справи, оскільки містить відомості про склад сім`ї та сімейні зв`язки протягом тривалого періоду, у тому числі в роки, що настали після народження заявниці.
Крім того, відповідно до доводів заявниці, ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів належне йому майно заявниці - ОСОБА_1 . Після його смерті заявниця прийняла спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 5 жовтня 2012 року.
Також заявниця посилається на рішення Городоцького районного суду від 8 квітня 2010 року у справі № 2-192/2010, яким, за її твердженням, підтверджувалися родинні зв`язки між нею та спадкодавцем.
Наведені обставини у сукупності з іншими письмовими доказами свідчать про наявність тривалих сімейних відносин між заявницею та ОСОБА_3 і підтверджують доводи заявниці про те, що за життя він визнавав її своєю дочкою.
Крім того, відповідно до паспорта заявниці серії НОМЕР_2 , виданого 29 червня 1996 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Хоптинці Городоцького району Хмельницької області.
Згідно зі свідоцтвом про освіту серії НОМЕР_3 від 12 червня 1980 року заявниця навчалася та закінчила Хоптинецьку середню школу Городоцького району Хмельницької області.
Трудова книжка серії НОМЕР_4 , видана 24 жовтня 1985 року, містить відомості про ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Аналогічні відомості щодо її особи зазначені в інших документах, зокрема у посвідченні водія, виданому 25 вересня 2013 року.
Зазначені документи підтверджують сталість ідентифікаційних даних заявниці впродовж її життя та узгоджуються з її поясненнями щодо обставин народження, виховання та сімейних відносин.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд виходить із того, що кожен доказ не може оцінюватися ізольовано від інших матеріалів справи. Відомості архівних документів, актових записів цивільного стану, письмових пояснень матері заявниці та інших документів у взаємному зв`язку підтверджують обставини, на які посилається заявниця.
Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що надані заявницею документи, архівні відомості та письмові пояснення її матері є взаємопов`язаними й у своїй сукупності підтверджують факт визнання ОСОБА_3 заявниці своєю дочкою.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає таке
Заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до набрання чинності Кодексом про шлюб та сім`ю Української РСР, який введено в дію з 1 січня 1970 року.
Відповідно до статті 2 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року № 2476-VII «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР» Кодекс застосовується до шлюбно-сімейних правовідносин, що виникли після введення його в дію, а щодо правовідносин, які виникли до цієї дати, - до тих прав та обов`язків, що виникнуть після введення Кодексу в дію, за винятками, встановленими цим Указом.
Згідно зі статтею 6 зазначеного Указу правила частин другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються щодо дітей, які народилися після введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім`ю, тобто після 1 жовтня 1968 року.
Водночас частиною першою статті 7 цього Указу передбачено, що щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року від осіб, які не перебували між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини та особи, яка визнає себе батьком дитини. У разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе її батьком, факт визнання нею батьківства може бути встановлено в судовому порядку.
Отже, до правовідносин, які виникли у зв`язку з народженням заявниці у 1965 році, підлягають застосуванню положення статті 7 зазначеного Указу, якими передбачено можливість встановлення факту визнання батьківства після смерті особи, яка за життя визнавала себе батьком дитини.
З огляду на те, що ОСОБА_3 помер, а за життя, як убачається з досліджених судом матеріалів, визнавав заявницю своєю дочкою, заявниця обґрунтовано звернулася до суду за встановленням відповідного юридичного факту.
Аналогічний підхід до застосування положень законодавства щодо встановлення факту визнання батьківства стосовно дітей, народжених до 1 жовтня 1968 року, викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 570/2797/13-ц.
Крім того, у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певну особу не зазначено батьком дитини або відомості про батька внесені відповідно до законодавства за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, та можуть бути подані, зокрема, самою дитиною після досягнення повноліття.
Відповідний правовий підхід також викладений у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 753/23080/23.
Зазначені правові положення підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи з огляду на дату народження заявниці, відсутність зареєстрованого шлюбу між її батьками на той час та смерть особи, щодо якої заявлено вимогу про встановлення факту визнання батьківства.
Суд також бере до уваги, що метою звернення заявниці є не вирішення спору про право між сторонами, а підтвердження юридичного факту, необхідного для реалізації її прав та інтересів, зокрема для усунення розбіжностей у документах і подальшого звернення до компетентних органів щодо приведення актового запису про народження у відповідність до встановлених обставин.
Відмова органу державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актового запису через відсутність відповідного судового рішення підтверджує необхідність судового встановлення юридичного факту та неможливість вирішення цього питання в судовому порядку за наявними документами.
Водночас суд зауважує, що вимога про зобов`язання органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження залишена без розгляду ухвалою суду від 21 жовтня 2026 року. Тому суд у цьому рішенні не вирішує питання про внесення змін до актового запису та не покладає на орган державної реєстрації актів цивільного стану відповідних обов`язків.
Вирішення питання про встановлення факту визнання батьківства не підміняє передбаченої законодавством процедури внесення змін до актових записів цивільного стану, а створює правову підставу для подальшого звернення заявниці до компетентного органу в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сукупність досліджених доказів є достатньою для підтвердження того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для підтвердження її сімейного походження, усунення розбіжностей у документах та реалізації її особистих немайнових і майнових прав.
За таких обставин суд вважає заяву в частині вимоги про встановлення факту визнання батьківства обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву задовольнити.
Встановити факт визнання батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата виготовлення повного тексту рішення суду 02.11.2026 року.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа
Оригінал: reyestr.court.gov.ua