Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №686/15929/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15929/26

Провадження № 2/686/8980/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Колієва С.А.,

за участю

секретаря судового засідання Стасюк О.М.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.11.2019 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_2 укладено в електронній формі кредитний договір №7288336 за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5 000,00 гривень на строк та сплатою процентів за користування кредитними коштами, які визначені умовами договору. 05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №48-МЛ відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №7288336 від 22.11.2019. Умови укладеного договору ОСОБА_2 не виконала та її заборгованість за кредитним договором №7288336 від 22.11.2019 становить 20 877,50 гривень і складається з: 4 750,00 гривень – тіло кредиту, 12 127,50 гривень – прострочена заборгованість за відсотками, та 1500,00 грн – заборгованість по комісії за видачу кредиту та 2 500,00 грн – заборгованість за штрафом.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 20 877,50 гривень заборгованості за кредитним договором.

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що спірний кредитний договір нею був укладено у листопаді 2019 року. Будь-яких платежів на виконання цього договору з листопада 2019 року вона не здійснювала. Таким чином строк позовної давності за вимогами про стягнення кредитної заборгованості почав спливати з листопада-грудня 2019 року та закінчився у листопаді-грудні 2022 року. Таким чином позивачем пропущений строк позовної давності до заявлених вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також просила врахувати, що заявлена до стягнення заборгованість за відсотками не підлягає стягненню, оскільки вона розрахована в тому числі і поза межами встановленого у договорі строку кредитування. Крім того, є також і безпідставними вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту та нарахованим штрафам, оскільки положення договору про сплату комісії за видачу кредиту суперечать вимогам Закону України «Про споживче крлеитування» та відповідно є нікчемними, а штрафи нараховані в період дії воєнного стану, а отже відповідно до положень діючого законодавства вони не підлягають стягненню.

У поданому відповідні на відзив (додаткових поясненнях) представник позивача зазначив, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки такий строк з 02.04.2020 року був призупинений Законом України від 30.03.2020 №540-IX, у зв`язку із введенням у державі карантину. У подальшому з 17.03.2022 року сплив строку позовної давності був зупинений відповідно до Закону України №2120 у зв`язку із введенням в державі воєнного стану. Сплив строку позовної давності був відновлений лише 03.09.2025 року. З огляду на це, а також враховуючи закінчення строку кредитування 07.12.2019 рік вважав, що строк позовної давності до заявлених вимог не пропущений. Пеня за порушення виконання грошового зобов`язання була нарахована за період з 08.12.2019 по 09.01.2020 рік, тобто в період, в яких обмеження щодо нарахування та стягнення неустойки за кредитними договорами у зв`язку із введенням воєнного стану ще не діяли. Щодо встановлення у договорі комісії за видачу кредиту, вважав, що така комісія визначена умовами договору, на яків відповідачка погодилася, і така комісія не суперечила діючому на той час законодавству.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. Позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що дійсно у листопаді 2019 року вона укладала кредитний договір з ТОВ «Мілоан» згідно якого отримала у кредит кредитні кошти. Вказаний кредитний договір був укладений на її дівоче прізвище « ОСОБА_3 ». У зв`язку із укладенням шлюбу вона змінила своє дівоче прізвище на « ОСОБА_4 ». Просила врахувати, що вказаний кредитний договір укладався на нетривалий строк та жодних дій щодо продовження такого строку нею не вчинялося. Таким чином вважала, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо заявлених вимог. Крім того, заявлена до стягнення заборгованість за відсотками є безпідставною, оскільки обчислена поза межами встановленого строку кредитування, умова кредитного договору про сплату комісії за видачу кредиту є нікчемною, оскільки суперечить положенням законодавства про споживче кредитування, а заявлена до стягнення сума пені не підлягає стягненню, в силу дії обмежень щодо стягнення неустойки в період воєнного стану.

Фактичні обставини встановлені судом.

22 листопада 2019 ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_2 (яка у подальшому у зв`язку із укладенням шлюбу змінила своє прізвища на « ОСОБА_4 ») уклали в електронній формі кредитний договір №7288336. За умовами вказаного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_2 кредит у сумі визначеній договором, а та у свою чергу - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити комісію за надання кредиту та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором (пункт 1.1 договору).

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що сума кредиту становить 5000,00 гривень; кредит надається на строк 15 днів з 22.11.2019, термін повернення кредиту – 07.12.2019.

Пунктом 1.5.1 Договору визначено, що за видачу кредиту нараховується комісія у розмірі 30% від суми кредиту (1500,00 грн).

Пунктом 1.5.2. Договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний відповідачем електронним підписом (одноразовим ідентифікатором Z23681).

У день укладення кредитного договору (22.11.2019) ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн на рахунок з використанням картки за № НОМЕР_1 . Вказане підтверджено платіжним дорученням №3663234 від 22.11.2019 (а.с.15).

05 березня 2020 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №48-МЛ за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №7288336 від 22.11.2019.

Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором №7288336 від 22.11.2019 становить 20 877,50 гривень і складається з: 4 750,00 гривень – тіло кредиту, 12 127,50 гривень – прострочена заборгованість за відсотками, 1500,00 грн – заборгованість по комісії за видачу кредиту та 2500,00 грн – нарахована пеня.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

а) щодо правовідносин сторін

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 22.11.2019 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Мілоан» в електронній формі кредитний договір №7288336, за умовами якого вказана фінансова компанія перераховувала на рахунок відповідача кредитні кошти у загальному розмірі 5 000,00 гривень, а та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами і інші обумовлені договором платежі в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула кредит та не сплатила проценти за користування ними.

У подальшому ТОВ «Мілоан», на підставі договору відступлення прав вимог №48-МЛ від 05.03.2020, відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 кредитним договором №7288336 від 22.11.2019.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконала обов`язки за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути заборгованість за відповідними кредитним договором.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення.

Згідно представленої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №7288336 від 22.11.2019 станом на 14.04.2026 заборгованість становить 20 877,50 гривень і складається з: 4 750,00 гривень – тіло кредиту, 12 127,50 гривень – прострочена заборгованість за відсотками, 1500,00 грн – заборгованість по комісії за видачу кредиту та 2500,00 грн – нарахована пеня.

При цьому із представленого розрахунку встановлено що заборгованість за процентами розрахована за період з 22.11.2019 року по 21.02.2020 рік із розрахунку процентної ставки.

Також, відповідно до представленої відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7288336 від 22.11.2019, який складений ТОВ «Мілоан» встановлено, що відповідачем погашення кредитної заборгованості було сплачено 1520,00 гривень, які були зарахована первісним кредитором в погашення тіла кредиту у сумі 250,00 грн., в погашення комісії за управління та обслуговування кредиту – 250,00 грн та 1020,00 грн – в погашення нарахованих процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, згідно умов кредитного договору №7288336 від 22.11.2019 сторонами було погоджено що строк кредитування становить 15 днів від дати отримання кредиту та дата повернення кредиту – 07.12.2019 рік. Згідно графіка платежів термін повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків зазначено 07.12.2019 рік, а розмір до сплати процентів зазначено 2250,00 гривень.

Доказів того, що сторонами у визначеному договором порядку був продовжений строк кредитування матеріали справи не містять.

За таких обставин розмір процентів, які мала сплатити відповідач, у межах погодженого строку кредитування становити 2250,00 гривень.

Щодо вимог про стягнення комісії за видачу кредиту суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 вище зазначених Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Аналізуючи умови кредитного договору від 22 листопада 2019 суд зазначає про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, що включена до графіку платежів за договором, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором, передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Щодо нарахування пені.

Так, пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що у разі порушення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну вказаного п.1.4 договору зобов`язаний сплатити пню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту.

Так, за порушення умов договору за період з 08.12.2019 по 09.01.2020 рік була нарахована пеня у загальному розмірі 2500,00 гривень.

Вказана пеня нарахована у відповідності до умов договору, а отже підлягає стягненню.

Посилання відповідача на обмеження щодо нарахування та стягнення неустойки за порушення виконання умов кредитного договору у зв`язку із введенням в державі воєнного стану суд вважає неспроможними, оскільки відповідний розмір неустойки нарахований до введення в дію відповідних законодавчих обмежень.

З огляду на викладене, розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає до стягнення буде становити 9730,00 гривень із розрахунку складається з: 5000,00 грн (тіло кредиту) + 2250,00 грн (нараховані відсотки за користування кредитом за період з 22.11.2019 по 07.12.2019) + 1500,00 грн (комісія за видачу кредиту) + 2500,00 грн (пеня, нарахована за період з 08.12.2019 по 09.01.2020) - 1520,00 (сума коштів, внесених відповідачем в погашення кредитної заборгованості).

В решті у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо посилань відповідача на пропуск строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.

У подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 19 березня 2022 року № 318, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.05.2022 року відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19 за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Із даним позовом позивач звернувся до суду 27.05.2026 року, тобто у межах строку позовної давності визначеної законом.

Щодо розподілу судових витрат.

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст. 15, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога у справі згідно з договором про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107 позивачу надавалося Адвокатським об`єднанням «Апологет». Згідно акту №Д/22835 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 12.02.2026, детального опису робіт, виконаних адвокатом від 12.02.2026 сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням «Апологет» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.

Заяв про не співмірність заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу відповідачем не подавалося.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог а саме: судовий збір у сумі 1240,81 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3691,12 грн, а всього гривень 4969,22 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором кредиту №7288336 від 22.11.2019 у розмірі 9730,00 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 4969,22 гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення буде складено 02.11.2026 року.

Суддя: