Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №580/9047/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Суд: Черкаський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №580/9047/26

Суддя: Валентина ЯНКІВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокусправа № 580/9047/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

19 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ,в якому просить (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.09.2026 вх.51397/26):

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34219 грн 92 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та була звільнена з військової служби з 14.04.2023, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний у день виключення її зі списків особового складу провести з нею повний розрахунок та виплатити всі належні суми, однак остаточний розрахунок здійснено лише 21.07.2023, тобто через 98 календарних днів. Позивач вважає, що така затримка є порушенням вимог ст. 116, 117 КЗпП України та зумовлює обов`язок відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку. За наведеним у позові розрахунком середньоденний заробіток становить 922,70 грн, а середній заробіток за 98 календарних днів затримки - 90 424,60 грн..

Ухвалою суду від 24.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 є установою, що повністю утримується за рахунок Державного бюджету України, та відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідач не має власних джерел доходу і здійснює виплату грошового забезпечення військовослужбовцям виключно в межах та в міру надходження бюджетних асигнувань від Головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України, через другорядного розпорядника коштів - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2026 № 184 ОСОБА_2 виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 30.06.2026. За період з 01.06.2026 по 29.06.2026 включно ОСОБА_3 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн пропорційно періоду виконання бойових (спеціальних) завдань та інших належних виплат при звільненні військовослужбовця. Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2026 № 203 на підставі рапорту командира підрозділу (вх. № 25873 від 04.07.2026) ОСОБА_3 здійснено нарахування додаткової винагороди в розмірі 10 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно періодам виконання обов`язків військової служби. Для забезпечення проведення всіх належних виплат особовому складу військової частини НОМЕР_1 у визначені дорученням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 30.06.2026 № 220/13/8447, а саме до 10 числа місяця направлено основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КПКВ 2800 “Інші поточні видатки” за напрямом грошового забезпечення від 07.07.2026 № 2501/8263 спрямована до вищого органу забезпечення (копія основної заявки-розрахунку від 07.07.2026 № 2501/8263 додається). Однак, у зв`язку із черговістю та особливостями фінансування видатків оборонного сектору в умовах дії воєнного стану, цільові кошти для виплати грошового забезпечення Позивачу надійшли на реєстраційний рахунок Військової частини НОМЕР_1 в органах Державної казначейської служби лише 23.07.2026. Отримавши фінансування, Відповідач діяв максимально добросовісно та оперативно: наступного робочого дня, а саме 24.07.2026 грошове забезпечення та інші належні виплати були повністю перераховані на картковий рахунок Позивача, про що Позивачем зазначено в позовній заяві та надано відповідне підтвердження. Таким чином, у діях командування Військової частини НОМЕР_1 повністю відсутній умисел на затримку виплат чи протиправна бездіяльність. Затримка у виплаті коштів Позивачу мала суто об`єктивний характер і була викликана процедурою проходження бюджетних коштів від вищого командування, на яку Відповідач ніяк не міг вплинути.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій представник позивача просить позов задовольнити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 проходила службу в Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 184 від 29.06.2026, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «ж» п. 3, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас.

Позивач зазначає, що на день звільнення з позивачем не були проведені всі необхідні розрахунки.

Згідно виписки з банківського рахунку позивачки, грошове забезпечення було виплачено лише 24.07.2026.

Таким чином, остаточний розрахунок із позивачем здійснено 24.07.2026, тоді як зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення її виключено 29.06.2026.

Період затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2026 по 24.07.2026, за розрахунком позивача, становить 20 робочих днів.

Не погоджуючись із непроведенням повного розрахунку в день звільнення та вважаючи, що відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України має право на середній заробіток за час затримки, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17 Верховний Суд зробив висновок, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати норми КЗпП.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-ХІІ).

Зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме, Законом України Про військовий обов`язок і військову службу, Законом України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №806/889/17.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України.

Так, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності, а за змістом частини другої вказаної статті у разі спору про розміри належних звільненому працівнику сум розмір відшкодування за час затримки визначає суд.

Водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 184 від 29.06.2026, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «ж» п. 3, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас.

Позивач зазначає, що на день звільнення з позивачем не були проведені всі необхідні розрахунки.

Згідно виписки з банківського рахунку позивачки, грошове забезпечення було виплачено лише 24.07.2026.

Таким чином, остаточний розрахунок із позивачем здійснено 24.07.2026, тоді як зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення її виключено 29.06.2026.

Період затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2026 по 24.07.2026, за розрахунком позивача, становить 20 робочих днів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 20 робочих днів - виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995 року №100, разом з цим, позов позивача в частині позовних вимог про нарахування конкретної суми середнього заробітку є передчасним та задоволенню не підлягає.

З огляду на вищезазначене, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (20 робочих днів) виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995 року №100.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua