Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №580/3322/23 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокусправа № 580/3322/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 7 років служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 11 років служби з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що має 7 років календарної вислуги та 11 років пільгової вислуги у Збройних Силах України. Позивач вважає, що набув право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, у розмірі за 11 років служби згідно постанови № 393, у зв`язку із чим виплату спірної допомоги у розмірі за 7 років вважає протиправною.

Ухвалою від 30 травня 2023 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.10.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що доводи позивача про наявність у нього 11 років вислуги в пільговому обчисленні самі по собі не є достатньою правовою підставою для здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги за 11 років служби. Для визначення належного розміру цієї виплати необхідно враховувати саме кількість повних календарних років служби. З огляду на викладене, за умови підтвердження матеріалами справи факту нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги з урахуванням 7 повних календарних років служби, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для зобов`язання військової частини здійснити повторний розрахунок такої допомоги за 11 років із включенням до відповідного розрахунку періодів служби, зарахованих у пільговому обчисленні.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , з 23.03.2023 виключений зі списків особового складу військової частини, що підтверджується витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 23.03.2023 № 82.

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 23.03.2023 № 82 вислуга років позивача у Збройних Силах України: календарна – 7 років 9 місяців 26 днів, пільгова - 03 роки 04 місяці 12 днів, загальна 11 років 02 місяці 06 діб. Виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки служби відповідно до п.1 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06 2018 № 260.

Дії відповідача щодо обчислення позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 7 років служби позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (у редакції чинній станом на 23.03.2023, далі – Порядок № 260), Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі – Порядок № 393).

Стаття 9 Закону № 2262-ХІІ передбачає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з п. 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 8 розділу ХХХІІ Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).

Пункт 10 Порядку № 393 (у редакції чинній станом на час звільнення позивача зі служби 23.03.2023) передбачав, що військовослужбовцям, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що військовослужбовцям Збройних Сил України, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд встановив, що відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 23.03.2023 № 82 вислуга років позивача у Збройних Силах України: календарна – 7 років 9 місяців 26 днів, пільгова – 03 роки 04 місяці 12 днів, загальна 11 років 02 місяці 06 діб. Виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення відповідно до п.1 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06 2018 № 260.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні нарахована позивачу за кожний повний календарний рік служби, тобто відповідно до вимог ст. 9 Закону № 2262-ХІІ, п. 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260 та п. 10 Порядку № 393.

Покликання позивача на те, що спірна допомога має обчислюватися виходячи із обсягу вислуги років у пільговому обчисленні суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки вищевказані положення не передбачають можливості такого врахування під час призначення грошової допомоги при звільненні. Суд зазначає, що врахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії (п. 3 Постанови № 393) не є тотожним призначенню грошової допомоги при звільненні, оскільки є різними за своїм змістом виплатами та врегульовані різними нормами вищевказаних нормативно-правових актів.

Варто зазначити, що пункт 1 і 2 постанови № 393 визначають періоди, які зараховуються до вислуги років, однак не містять положень, що передбачали б можливість врахування до календарної вислуги років її обсягу у пільговому обчисленні.

Підсумовуючи викладене, суд висновує, що призначивши позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи із повних календарних років служби відповідач дотримався вимог законодавства, чинного на час звільнення позивача з військової служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач – військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.11.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК