Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №580/8979/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокусправа № 580/8979/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0147392-2407-2301-UA71080230010020086 від 30.06.2026 на суму 329011,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником частини нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 , які на його думку в силу вимог пп. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відносяться до промислових будівель та складських приміщень промислових підприємств, тобто не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому контролюючий орган протиправно рішенням №0147392-2407-2301-UA71080230010020086 від 30.06.2026 визначив позивачу податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» на суму 329011,20 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належить позивачу, не підпадають під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, так як він не зареєстрована суб`єктом господарювання, відповідно такі об`єкти нерухомості ним не використовується за призначенням саме у господарській (підприємницькій) позивача. Також відповідачем вказано, що у власності ОСОБА_1 , як фізичної особи, перебуває об`єкт нерухомого майна (комплекс) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно, розрахунок податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб та формування податкового повідомлення-рішення по вищезазначеному об`єкту нерухомого майна здійснювався саме згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних ІТС «Податковий блок» площею 3427,20 кв.м. (6854,40 кв.м. / 2 (частка позивача 1/2). Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач вважає, що оскаржуване ППР є правомірним та скасуванню не підлягає.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач є власником частини нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 , площею 3427,20 кв.м. (6854,40 кв.м. / 2 (частка позивача 1/2).

30.06.2026 Головним управлінням ДПС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 та п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0147392-2407-2301-UA71080230010020086, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2025 рік в сумі 329011,20 грн.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 №71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

У спірних правовідносинах предметом розгляду є правомірність винесення Головним управлінням ДПС у Черкаській області податкового повідомлення-рішення №0147392-2407-2301-UA71080230010020086 від 30.06.2026.

При цьому, суть цього публічно-правового спору зводиться до перевірки доводів позивача про те, що належне їй на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а отже позивач має право на податкову пільгу та звільняється від обов`язку щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником частини нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №491615957, дата та час формування: 26.08.2026 16:48:47 та відомостями свідоцтва про право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України)

Згідно з частиною першою підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі” (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, відповідно до змісту підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, не підлягає нарахуванню на об`єкт нерухомості за одночасної наявності трьох обов`язкових умов:

1) таким об`єктом нерухомості мають бути будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі” (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

2) такий об`єкт нерухомості має використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

3) такий об`єкт нерухомості не повинен здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Суд зазначає, що сама собою специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття «промисловість”, у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом, а й за належністю саме до класу «Промислові та складські будівлі” (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Так, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (далі - Класифікатор), затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 №3573, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Класифікатора будівлі промисловості віднесені до підрозділу «Нежитлові будівлі» група 125 «Промислові та складські будівлі» клас 1251 «Промислові будівлі». Клас 1251 включає:

- будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає:

- резервуари, силоси та складські приміщення (1252);

- будівлі сільськогосподарського призначення (1271);

- комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

Визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором, тому у разі необхідності платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може звернутися до уповноваженого органу для отримання довідки щодо належності об`єктів нерухомості до певного класу Класифікатора, ведення якого забезпечує Міністерство розвитку громад та територій України. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з НК 018-2023.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 до матеріалів позову не надано доказів віднесення спірної частини об`єктів нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 , площею 3427,20 кв.м. (6854,40 кв.м. / 2 (частка позивача 1/2) - саме до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Необхідно зазначити, що позивач обґрунтовуючи приналежаність вищезазначеного об`єкту нерухомості до будівель промисловості - посилається на Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, який втратив чинність 01.01.2024.

Крім того, класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Об`єктами класифікації у КВЕД є види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (далі - суб`єкти), що їх на вищих рівнях класифікації групують у галузі.

Провівши аналіз наданих копій документів та даних інформаційної бази ДПС встановлено, що ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності з основною діяльністю якої повинно класифікуватись у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, відповідно, об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності позивача, що знаходиться по АДРЕСА_1 - не використовується ним за призначенням у господарській (підприємницькій) діяльності.

Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №440/359/20 та від 17.02.2020 у справі №820/3556/27 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин має бути врахована судом першої інстанції.

Таким чином, ОСОБА_1 наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - не підтвердив факту безпосереднього використання ним зазначеного вище об`єкту нерухомості саме у власній господарській діяльності, зокрема не було надано до суду відомостей про найманих працівників та докази декларуванням доходу пов`язаного із виготовлення промислової продукції тощо.

За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0147392-2407-2301-UA71080230010020086 від 30.06.2026 є правомірним та скасуванню не підлягає.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВіталіна ГАЙДАШ