Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №678/1361/26 — Летичівський районний суд Хмельницької області

Справа №678/1361/26

Провадження №2-678-757/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цибульського Д.В.,

при секретарі судового засідання Повх А.А.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Вусатюка О.М.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в селищі Летичів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок зведення наклепу,

встановив:

27.08.2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 від 27.08.2026 року, в якій він просить: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , компенсацію моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та його представник посилаються на те, що відповідно до постанови Летичівського районного суду Хмельницької області від 29.04.2026 року (справа №678/672/26), до суду для розгляду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №422273 від 27.04.2026 року у якому фабула обвинувачення викладена наступним чином, а саме 24.04.2026 року близько 14 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , в дворі багатоквартирного будинку ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство відносно ОСОБА_2 , що виражалось у штовханині без спричинення тілесних ушкоджень, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. У судових засіданнях 03.06.2026 року та 12.06.2026 року ОСОБА_1 зазначив, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП він повністю заперечує, адже будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_2 не вчиняв, громадського порядку не порушував, хуліганських мотивів чи умислу н вчинення хуліганських дій не мав. Вважає, що саме ОСОБА_2 вчинила неправомірні дії щодо належного йому на праві володіння піднавісу, яке знаходиться на території їх прибудинкової території адже без його дозволу проникла всередину, тому для захисту свого майна він відсторонив, не штовхав і тим більше будь-яких тілесних ушкоджень їй не наносив, громадського порядку і спокою громадян не порушував. Водночас, 12.06.2026 року свідок ОСОБА_3 зазначив, що він дійсно був 24.042026 року в складі комісії Летичівської селищної ради з метою перевірки звернення ОСОБА_2 щодо дій ОСОБА_1 , який встановив тимчасову споруду на землях комунальної власності без дозволу, між ними була нецензурна лайка, конфлікт, однак ні штовхання між ними, ні нанесення ударів він особисто не бачив. В результаті розгляду справи було прийнято рішення щодо закриття провадження справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, у провадженні СД ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області перебувало кримінальне провадження №12026243360000026 від 28.04.2026 року розпочате за ознаками кримінально правопорушення передбаченого ч. 1 ст.125 КК України за заявою ОСОБА_2 по факту спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Однак, на даний час у кримінальному провадженні досудове розслідування завершено, прийнято рішення згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а саме відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Внаслідок дій ОСОБА_2 щодо надання недостовірної інформації ОСОБА_1 було завдано тяжких моральних та душевних страждань. Протиправні дії порушили його природні права та душевний спокій. Оскільки ОСОБА_1 являється особою у якої наявна ІІ група інвалідності, переніс декілька інсультів, змушений був приймати ліки. Неправдива інформація примушувала останнього відвідувати СД ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області надання показань, також приймати участь в судових засідання щодо розгляду справи і притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, доводити його непричетність до вчинення нібито протиправних дій відносно ОСОБА_2 , а тому просять суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та долучених до неї матеріалів.

31.08.2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.09.2026 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 від 04.09.2026 року про усунення недоліків, разом з позовною заявою у новій редакції з виправленими, зазначеними в ухвалі суду недоліками.

07.09.2026 ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області по даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання, з викликом учасників справи.

20.10.2026 року до суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього від 19.10.2026 року в якому вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з підстав викладених у ньому та долучених до нього документів.

26.10.2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду, з викликом учасників справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вусатюк О.М. заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку та пояснення учасників процесу, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Ст.55 Конституції України гарантовано право звернення до суду за захистом прав і свобод, якщо ці права чи свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч.1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст.15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч.1 ст.68 Конституції України. кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Ст.201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків (постанова Верховного Суду від 05.06.2024року у справі №569/18824/21, провадження №61-14309св23).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1 ст.277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням (постанова Верховного Суду від 22.12.2023 року у справі №515/1408/22, провадження №61-16109св23).

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч.ч.2, 3 ст.34 Конституції України, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.

Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту у судовому порядку права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений ст.10 Конвенції.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/4406/16 (адміністративне провадження №К/9901/457/17, №К/9901/39/18), від 22.02.2023 року справі №757/39521/20-ц (провадження №61-15064св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 року у справі №742/286/17 (провадження №61-14303св19) вказано, що: відповідачами у справі про захист честі, гідності чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.10.2019 року у справі №910/13556/18 зазначено, що: у зв`язку із внесенням з 27.03.2014 року змін до ЦК України, зокрема до ст.277, принцип презумпції добропорядності (частину третю) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч.1-4 ст.12, ч.1-6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем та його представником надано суду копію паспорту позивача, копію картки фізичної особи - платника податків позивача, копію витягу з реєстру Летичівської селищної територіальної громади, копію довідки до акта огляду медико-соціальною комісією Серія 12 ААВ №018388 відносно позивача, копію пенсійного посвідчення позивача Серія НОМЕР_3 , копію постанови Летичівського районного суду Хмельницької області від 12.06.2026 року (ЄУН справи №678/672/26), копію повідомлення начальника СД ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції Недзельської І.М. від 05.08.2026 року

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Отже, позивач повинен довести заявлену ним позовну вимогу щодо компенсації моральної шкоди а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

На підставі вище викладеного, досліджених матеріалів справи, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивач та його представник не довели належними, достовірними та допустимими доказами порушення права позивача у спірних правовідносинах, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.15, 16, 201, 297, 299 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок зведення наклепу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Вусатюк Олександр Миколайович, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження АДРЕСА_4 , емейл: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя: Д.В.Цибульський