Суд: Карлівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №531/2253/24
Суддя: Попов М. С.
єдиний унікальний номер справи 531/2253/24
номер провадження 2/531/262/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участі секретаря - Клименко Т.М.,
представника позивача - адвоката Янко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Янко Олександра Олександровича, до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Янка О.О. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить поновити його порушені права, як споживача фінансових послуг, шляхом зобов`язання АТ «Державний ощадний банк України» відновити залишок коштів на особистих рахунках до стану, у якому вони перебували перед виконанням несанкціонованих операцій від 09 жовтня 2022 року, та списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів.
У позові посилається на те, що 09.10.2022 невідома особа отримала несанкціонований доступ до банківських рахунків ОСОБА_1 та у подальшому здійснила крадіжку, як належних йому так і кредитних коштів в загальному розмірі 73363 грн. Про виявлений факт ним було повідомлено до відділення банку та Красноградського РВ поліції ГУНП в Харківській області. 10.10.2022 працівниками поліції, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження №1202226080000212 від 10.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. У листопаді 2022 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Державний ощадний банк України» з вимогою про повернення 73363 грн., які 09.10.2022 були несанкціоновано перераховані з вини банку через неналежну ідентифікацію клієнта та скасування нарахованих відсотків за використання кредитних коштів, штрафних нарахувань та пені на викрадену суму кредитних коштів. Листом від 09.12.2022 ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав для повернення йому грошових коштів, тому за захистом своїх порушених прав він змушений звернутися до суду.
Ухвалою від 19.08.2024 було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в суді підтримав позов та просив задовольнити у повному обсязі.
Від представника відповідача Рябової С.П., вже не вперше, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день та час, у зв`язку з зайнятістю в інших судових засіданнях.
Натомість, декілька разів у судових засіданнях в режимі ВКЗ брав участь інший представник АТ «Ощадбанк» - Дем`янов І.Ю., який у судове засідання 26.10.2026 не з`явився, не повідомив суд про причину неявки.
Юридична особа АТ «Ощадбанк» не обмежена у виборі представників і може залучити іншого адвоката або штатного юриста. Наявність альтернативного представника (який раніше брав участь через ВКЗ) прямо підтверджує можливість банку забезпечити участь у засіданні іншої особи. Його неявка без повідомлення причин є додатковим аргументом проти задоволення клопотання першого представника. Тому суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача Рябової С.П. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, через неповажність причини.
Таким чином, суд вважає за можливе, розглядати справу за відсутності сторони відповідача, на підставі наявних у справі матеріалів, доказів та раніше поданого відзиву на позов, у якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 ст. 1068 ЦК України встановлено обов`язок банку вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що в разі безпідставного списання банком коштів з рахунка клієнта банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Нормами п.1 ч.5 ст.55 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку зобов`язаний забезпечувати захист інформації під час обміну з надавачем послуг з надання відомостей з рахунків відповідно до вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до вимог ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.
У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.
Працівники надавачів платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги законодавства щодо захисту інформації під час виконання платіжних операцій, зберігати таємницю надавача платіжних послуг (або іншу інформацію з обмеженим доступом) та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту такої інформації.
Працівники надавачів платіжних послуг несуть відповідальність за неналежне використання та зберігання засобів захисту інформації, що використовуються під час виконання платіжних операцій, а також за розголошення персональних даних користувачів та інформації, що може бути віднесена до банківської таємниці чи таємниці надавача платіжних послуг, відповідно до законодавства.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 51 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.
Приписами ст. 1 Закону України Закону України «Про платіжні послуги», з-поміж іншого визначено, що неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
Також визначено, що неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Крім того, визначено, що неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно), а неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника;
Разом з цим, визначено, що неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.
Відповідно до вимог ч. ч. 10-12 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку коштів за помилковою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.
Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №164, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.
Емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором.
Емітент має право передати платіжний інструмент, емітований користувачу, довіреній особі або представнику користувача, який має право отримати платіжний інструмент, ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, за довіреністю, виданою користувачем та посвідченою у встановленому законодавством порядку.
Емітент не несе відповідальності за проведення операцій з використанням платіжного інструменту, виданого представнику користувача за довіреністю.
Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника.
Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), включаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.
Надавач платіжних послуг у разі повідомлення власником рахунку/держателем про незавершену платіжну операцію з внесення коштів з використанням платіжного інструменту через платіжні пристрої цього надавача платіжних послуг на рахунки/електронні гаманці, відкриті в цього надавача платіжних послуг, після подання власником рахунку/держателем відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок/електронний гаманець.
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач електронного платіжного засобу не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій за платіжною карткою у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за цією платіжною карткою.
На це вказував Верховний Суд у своїх постановах від 23.01.2018 у справі №202/10128/14-ц, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14-ц, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16-ц, від 31.07.2024 по справі №953/5904/22.
Суд зазначає, що з огляду на приписи зазначених вище норм, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на картковому рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13).
У судовому засіданні було встановлено, що позивач є споживачем фінансових послуг відповідача. За заявами ОСОБА_1 було відкрито поточні рахунки та видано платіжні картки до них. Наявність договірних правовідносин визнається сторонами та підтверджується копією Заяви про приєднання №47850621/300618 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20.12.2019, витягом з Договору.
Встановлено, що у філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 відкрито карткові рахунки: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 з платіжними картками до них.
09.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Красноградського РВ поліції з повідомленням, що невідома особа шахрайським шляхом та зловживанням довірою заволоділа грошовими котами потерпілого в сумі 73363 грн.
10.10.2022 працівниками поліції, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження №1202226080000212 від 10.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Як зазначено у відзиві на позов, за наданою процесинговим центром інформацією вбачається, що 09.10.2022 з поточних рахунків відкритих ОСОБА_1 , що зазначені вище, відбулися платіжні операції, в тому числі зі списання грошових коштів на загальну суму 71386,60 грн.
Так, рахунок НОМЕР_3 , картка НОМЕР_4 :
09.10.2022 о 11:07:01 на суму 24500,00 грн (без урахування комісії) шляхом переказу коштів з використанням мобільного додатку Ощад 24/7 на рахунок, відкритий у АТ «ПУМБ» (картка НОМЕР_5 );
09.10.2022 о 11:07:36 на суму 24500,00 грн (без урахування комісії) шляхом переказу коштів з використанням мобільного додатку Ощад 24/7 на рахунок, відкритий у АТ «ПУМБ» (картка НОМЕР_5 );
09.10.2022 о 11:08:09 на суму 14000,00 грн (без урахування комісії) шляхом переказу коштів з використанням мобільного додатку Ощад 24/7 на рахунок, відкритий у АТ «ПУМБ» (картка НОМЕР_5 );
рахунок НОМЕР_1 , картка НОМЕР_6 :
09.10.2022 о 11:10:25 на суму 8000,00 грн (без урахування комісії) шляхом переказу коштів з використанням мобільного додатку Ощад 24/7 на рахунок, відкритий у АТ «ПУМБ» (картка НОМЕР_5 );
09.10.2022 о 11:13:44 на суму 50,00 грн (без урахування комісії) шляхом поповнення номеру мобільного телефону НОМЕР_7 з використанням мобільного додатку Ощад 24/7;
рахунок НОМЕР_1 , картка НОМЕР_8 :
09.10.2022 о 11:11:06 на суму 366,00 грн (без урахування комісії) шляхом поповнення номеру мобільного телефону НОМЕР_7 з використанням мобільного додатку Ощад 24/7.
На запит суду АТ «ПУМБ» було надано інформацію від 20.03.2026 №КНО-07.8.5/4464 БТ, про те, що у банку на ім`я ОСОБА_3 випущена банківська картка НОМЕР_9 до рахунку НОМЕР_10 . Вказано його адресу реєстрації та фінансовий номер телефону. Інформацією підтверджується операції по надходженню коштів через сервіс іншого банку по карті № НОМЕР_9 09.10.2022, опис типу транзакції - надходження (переказ коштів кредитова частина) на суму 24500,00 грн, 24500,00 грн., 14000,00 грн., та 8000,00 грн., призначення - ОСОБА_1 Visa Direct UA.
У відзиві вказується на те, що на фінансовий номер позивача ( НОМЕР_11 ) надходили одноразові паролі (ОТР-коди) у кількості 6 в проміжок часу з 11:01:28 по 11:12:33. Також, 09.10.2022 о 11:05, перед початком здійснення операцій по рахунку № НОМЕР_3 , з платіжної картки № НОМЕР_4 було збільшено ліміт на переказ коштів до 200000,00 грн.
09.10.2022 о 12:14 год. з фінансового номеру телефону позивача надійшов дзвінок до контакт-центру з повідомленням, що інформація по карткам стала відома третім особам ; о 13:08 год., цього ж дня, він повідомив про здійснення шахраями операцій по рахункам клієнта.
Сторона відповідача у відзиві зазначає, що операції з переказу коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 були здійснені 09.10.2022 через мобільний додаток «Ощад 24/7» з використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV -коду, ОТР -кодів, які відомі тільки власнику картки, з використанням номеру телефону ОСОБА_1 , тому АТ «Ощадбанк» не може нести цивільну відповідальність за такі операції.
Аудіозаписом, що наявний у матеріалах справи на дисковому носії, підтверджується факт телефонного дзвінка позивача та його спілкування з представником банку щодо безпідставного списання коштів з його рахунків 09.10.2022.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985року № 39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк».
Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі 176/1445/22 (провадження № 61-8249 св23).
Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки (карток), своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку (карткових рахунків) чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
Також, суду не надано доказів на підтвердження того, що банком проведено розслідування, в ході якого встановлено, що операція, заявлена клієнтом як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача та необхідність повернення на його рахунки несанкціоновано перерахованих коштів, що документально підтверджені АТ «Ощадбанк» та АТ «ПУМБ», у загальному розмірі 71 000,00 грн. Сума списання зазначена позивачем (73363,00 грн) не підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (96,8%).
Керуючись статтями ст. ст. 2, 3,10-12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Янко Олександра Олександровича, до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про захист прав споживачів, задовольнити частково.
Зобов`язати АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 0032129, адреса: 01001, м.Київ, вул.Госпітальна, 12Г), повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , проживає в АДРЕСА_1 , безпідставно списані з належних йому банківських рахуків грошові кошти в розмірі 71000,00 грн. ( сімдесят одна тисяча гривень нуль копійок), шляхом їх відновлення на банківських рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , відкритих на ім`я ОСОБА_1 та списати (скасувати) нараховані у зв`язку з цим відсотки , пеню, штрафні санкції, комісію за перерахунок грошових коштів.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1288,60 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua