Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №524/5872/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №524/5872/26

Суддя: Нестеренко С. Г.

Справа № 524/5872/26

Провадження №2/524/5259/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретарі судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини

В обґрунтування позову вказувала, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2017 року у справі № 524/2251/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини, було затверджено мирову угоду між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , якою присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, в розмірі 1/7 частини з усіх видів заробітку (доходів), починаючи 04 квітня 2017 року по 07 липня 2017 року та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року до повноліття дитини.

Посилалася на те, що з часу затвердження мирової угоди змінилися життєві обставини, сімейний та матеріальний стан відповідача, зокрема покращився матеріальний стан платника аліментів, оскільки у відповідача зменшився кількісний склад утриманців внаслідок того, що він припинив утримувати свою дружину до досягнення спільною дитиною 3-х років та спільна дитина ОСОБА_4 досягла 23-ти років, у зв`язку з чим відповідач припинив також і її матеріальне утримання.

Крім того, змінився також стан здоров`я неповнолітньго сина ОСОБА_3 , котрий потребує постійного лікування та догляду, оскільки він є дитиною з ознаками встановленої інвалідності до 18 років відповідно до медичного висновку № 15 від 10.02.2026 р. Вказувала, що стан здоров`я сина вимагає додаткових витрат на реабілітацію, ліки, спецхарчування, що є зміною сімейного/матеріального стану позивача.

Згідно виписки з історії хвороби №16785 дитина ОСОБА_3 знаходиться на лікуванні у відділені дитячої нейрохірургії НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України з 08.09.2025 року (довідка від 22.09.2025р., видана НДСЛ «Охматдит») з діагнозом: «Новоутворення правої ніжки мозку із поширенням у правий мосто-мозочковий кут з компресією стовбура мозку. Ураження V, VIII, не виключено, VII пари ЧМН (легка дисфукція, ІІ ст. за Хаусом-Бракманом) справа».

18.09.2025 року дитині ОСОБА_3 було проведено оперативне втручання з видалення новоутворення правої ніжки мозку з поширенням у ММК праворуч.

У зв`язку з чим, дитина ОСОБА_3 потребує більш значних матеріальних витрат на його щомісячне утримання.

Просила збільшити розмір аліментів, що були стягнуті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2017 року у цивільній справі № 524/2251/17 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/7 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частину всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, постановлено про здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року залучено до участі у справі третьою особою ОСОБА_5

01 вересня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому відповідач вказав про незгоду з позовом з посиланням на відсутність фінансової можливості, оскільки має на утриманні малолітню дитину та дружину, якій встановлено 3-ю гр. має інвалідності.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 , представник третьої особи - Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, котрі повідомлялися судом належним чином про час, дату та місце розгляду справи, не прибули.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 позов підтримала, просила задовольнити та розглянути справу за відсутності позивача та її представника.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи - Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Братчун О.О. просила справу розглянути без участі представника відділу.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази, з`ясувавши обставини справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Судом достовірно встановлено, що і не заперечувалося учасниками справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 31.07.2009 року, актовий запис 906.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2017 року у справі № 524/2251/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, було затверджено мирову угоду, яка була укладена між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , якою присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, в розмірі 1/7 частини з усіх видів заробітку (доходів), починаючи 04 квітня 2017 року по 07 липня 2017 року та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року до повноліття дитини.

В Автозаводському ВДВС у м. Кременчуці СМРУ Міністерства юстиції перебуває на примусовому виконанні виконавче провадження щодо примусового стягнення аліментів на підставі ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2017 року у справі №524/2251/17, виконавче провадження № 54762428.

При укладанні між сторонами мирової угоди, сторони виходили з того, що на момент подання вищевказаної позовної заяви, в межах якої була затверджена мирова угоди, у відповідача ОСОБА_2 перебували на утриманні крім сина ОСОБА_3 , також дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_5 , а також спільна з позивачем повнолітня дитина, яка на той час продовжувала навчатися - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З часу затвердження мирової угоди 17.08.2017 року змінилися життєві обставини, змінився сімейний та матеріальний стан відповідача, змінився стан здоров`я спільного неповнолітньго сина ОСОБА_3 .

Неповнолітній син сторін ОСОБА_3 потребує постійного лікування та догляду, оскільки він є дитиною з інвалідністю до 18 років (медичний висновок №15 від 10.02.2026 року).

Інвалідність дитини вимагає додаткових витрат на реабілітацію, ліки, спецхарчування, що є зміною сімейного/матеріального стану позивача.

Як постає з виписки з історії хвороби №16785 дитина ОСОБА_3 знаходиться на лікуванні у відділені дитячої нейрохірургії НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України з 08.09.2025 року (довідка від 22.09.2025р., видана НДСЛ «Охматдит») з діагнозом: «Новоутворення правої ніжки мозку із поширенням у правий мосто-мозочковий кут з компресією стовбура мозку. Ураження V, VIII, не виключено, VII пари ЧМН (легка дисфукція, ІІ ст. за Хаусом-Бракманом) справа».

18.09.2025 року дитині ОСОБА_3 було проведено оперативне втручання з видалення новоутворення правої ніжки мозку з поширенням у ММК праворуч.

Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що з часу постановлення Автозаводським районним судом м. Кременчука від 524/2251/17 року ухвали, якою стягуються з відповідача аліменти на утримання їх спільної дитини, кошти, які періодично сплачуються відповідачем як аліменти, а саме в розмірі 1/7 частини доходів відповідача, не здатні забезпечити елементарні витрати на утримання дитини.є недостатніми для належного утримання дитини та оплати додаткових витрат на лікування дитини, оскільки, стан здоров`я дитини ОСОБА_3 змінився, а саме стан його здоров`я погіршився, дитині було надано статус особи з інвалідністю з дитинства та матеріальний стан платника аліментів покращився, оскільки у відповідача зменшився кількісний склад утриманців, він припинив утримувати свою дружину до досягнення спільною дитиною 3-х років та спільна дитина ОСОБА_4 досягла 23-ти років, у зв`язку з чим відповідач припинив також і її матеріальне утримання.

У зв`язку з чим, дитина ОСОБА_3 потребує більш значних матеріальних витрат на його щомісячне утримання.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач, як на підставу збільшення розміру аліментів, вказала, що відповідач має задовільний стан здоров`я, є працездатним, тому може сплачувати аліменти на утримання сина у більшому розмірі, ніж той, який був визначений раніше судом.

Надаючи правову оцінку зазначеному, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року за № 789-ХІІ та набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року по справі № 715/2073/20 звернуто увагу на пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу правових норм вбачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.

Також суд звертає увагу, що під час розгляду позову про збільшення розміру аліментів суд не переглядає рішення, яким стягнуто аліменти, а лише з`ясовує наявність обставин, які дають підстави для збільшення розміру аліментів.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

У наданих письмових поясненнях у відзиві на позов відповідач зазначає, що має важке матеріальний та сімейний стан.

Так, відповідач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , в якому мають дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Внаслідок ДТП відповідач, його дружина та дочка отримали тілесні ушкодження, проходили лікування, що було враховано судом при затвердженні мирової угоди 17 серпня 2017 року.

Однак відповідач, третя особа ОСОБА_5 не подали до суду жодні належні і допустимі докази щодо необхідності проведення дороговартісного лікування та придбання дороговартісних медпрепаратів та ліків станом на час розгляду справи.

Суд враховує, що відповідач не має ознак стійкого зниження працездатності з встановленням відповідної групи інвалідності, має постійне місце роботи в ПрАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен", стабільну заробітну плату, розмір якої коливається в межах від 24 тис. грн. до 68919 грн. (відповідно жовтень 2024 р. та червень 2025 р.), а розмір аліментів на сина ОСОБА_8 коливається від 2814 грн. до 7583 грн. у вказані раніше місяці 2024 та 2025 р., за період з червня 2023 року по травень 2026 року згідно з довідками про розміри зарплати (а.с. 99-100).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01.01.2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3209,00 грн.

Суд при розгляді вимог позивача щодо збільшення розміру аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду змінилися сімейні обставини у позивача щодо необхідності збільшення витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_8 та його лікування, а також припинилися стягнення аліментів з відповідача на утримання дружини та повнолітньої дочки від попереднього шлюбу, змінився прожитковий мінімум.

Крім того, відповідач не сплачує аліменти для утримання інших осіб, у тому числі на утримання дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відтак попередньо визначений судом розмір аліментів в 1/7 частину доходів за висновком суду вимогам вказаних норм права не відповідає.

Дитина сторін, тобто син ОСОБА_8 , постійно проживає разом із матір`ю – позивачем у справі, продовжує перебувати на її утриманні.

Суд звертає увагу, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на позивача як матір.

У сукупності наведеного, з урахуванням письмових пояснень позивача та її представника, а також доводів відповідача у письмових поясненнях, суд дійшов висновку про необхідність збільшення розміру коштів на утримання сина ОСОБА_8 .

Щодо доводів в обгрунтування позову, зокрема щодо посилань позивача та її представника на понесення позивачем додаткових витрат на дитину, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з хворобою.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

В абзаці 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-1489цс17.

Позивач не ставила жодні позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту утримання ним інших осіб (непрацездатних батьків, інших утриманців, неповнолітніх дітей тощо).

На підставі встановлених та наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає часткового задоволення.

Суд, враховуючи матеріальне становище відповідача, наявність на його утриманні крім спільної дитини із позивачем, ще малолітньої дитини та дружини, які потребують лікування, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, вважає що є підстави для задоволення позовних вимог та збільшення розміру стягуваних аліментів з 1/7 частини до 1/6 частини щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що таке збільшення розміру аліментів з 1/7 до 1/6 частини не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом щодо захисту прав всіх дітей відповідача, з врахуванням матеріального та сімейного стану відповідача.

Крім того, такий визначений розмір аліментів буде відповідати як інтересам дитини, так і можливостям її батька, такий розмір аліментів є розумним, він забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини та не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам та інтересам дитини, при цьому не порушить права відповідача, який на думку суду може сплачувати аліменти у цьому розмірі.

За правилами ст. 191 СК України збільшення розміру аліментів відбувається з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. п. 3 та 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у мінімальному розмірі у 1331,20 грн. в дохід держави.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 180-185, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 3, 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що були стягнуті відповідно до ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2017 року у цивільній справі № 524/2251/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом збільшення їх розміру з 1/7 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Треті особи: - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; - Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, буд. 43.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 листопада 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua