Суд: Бобринецький районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших фактів, з них:.
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №383/1197/26
Суддя: Замша О. В.
Справа № 383/1197/26
Номер провадження 2-о/383/46/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Замші О.В.,
з участю секретаря судового засідання – Кареліної Д.В.,
представника заявника – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління пенсійного фонду України у Донецькій області, про встановлення факту проживання та перебування на утриманні годувальника,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з заявою про встановлення факту проживання та перебування на утриманні годувальника, а саме просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 разом з її сином ОСОБА_3 та встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заявниця є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зареєстроване місце проживання заявниці - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ( на час розгляду справи - АДРЕСА_3 ).
До моменту евакуації із зони бойових дій, а саме з міста Селидове Донецької області, фактичним місцем постійного проживання ОСОБА_2 була адреса реєстрації її сина, ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20260325-3002 від 25 березня 2026 року, ОСОБА_3 зник безвісти за особливих обставин.
28.04.2026 року заявниця звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914280156126 від 04.05.2026 року їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю документів, що засвідчує факт перебування на утриманні годувальника.
Зазначає, що до моменту визнання в законному порядку сина заявниці таким, що зник безвісти за особливих обставин, він був військовослужбовцем Збройних Сил України та отримував грошове забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Також, до моменту евакуації, заявниця проживала з сином за однією адресою. Під час спільного проживання її син - ОСОБА_3 здійснював за нею догляд, а саме: купував ліки, продукти харчування та утримував її. Його кошти, були основним засобом для прожиття заявниці.
З моменту зникнення безвісти, згідно листа командира Військової частини НОМЕР_1 , заявниці було продовжено виплату грошового забезпечення зниклого безвісти сина та інших належних йому виплат. Дані кошти є постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці. Дана допомога не є одноразовою, а надається систематично, протягом певного періоду часу. Дана допомога та допомога, яка надавалась сином до моменту зникнення безвісти значно перевищує інший дохід Заявниці, а саме - пенсійну виплату.
Вказує, що факт перебування фізичної особи на утриманні, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію.
Встановлення зазначених фактів спільного проживання та перебування на утриманні є необхідним заявниці для подальшого належного оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно з Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
03.07.2026 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження.
14.07.2025 року представник заінтересованої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав до суду пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком та 28 квітня 2026 року звернулася із заявою про переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви рішенням від 01 червня 2026 року № 914280156126 їй відмовлено у такому переведенні у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджував би факт спільного проживання із годувальником за однією адресою, та, відповідно, перебування на його утриманні.
Заінтересована особа звернула увагу, що для визнання особи такою, яка перебувала на утриманні годувальника, необхідно встановити факт її повного утримання або отримання від годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому така допомога повинна мати систематичний та регулярний характер, а її значення для матеріального забезпечення особи має бути переважним. Саме по собі спільне проживання, ведення спільного господарства чи наявність родинних відносин не є достатнім підтвердженням перебування на утриманні.
З огляду на викладене, заінтересована особа вказала, що питання щодо встановлення факту перебування заявниці на утриманні її сина належить до компетенції суду та має вирішуватися на підставі належних і допустимих доказів, і просила долучити письмові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час ухвалення судового рішення.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_2 пояснила, що до евакуації 12 червня 2024 року проживала разом із сином, якого було мобілізовано 21 серпня 2024 року. До мобілізації син працював на будівництві за наймом без офіційного працевлаштування та отримував приблизно 1500–3000 грн заробітку на день. Сама заявниця отримувала пенсію за віком у розмірі близько 3000 грн. Зазначила, що проживала лише із сином, інших родичів за місцем проживання не мала. Також повідомила, що наразі проживає в будинку для осіб похилого віку, з її пенсії утримується 35 відсотків.
Представник заявника Рижкова В.О. заяву підтримала та просила її задовольнити. Зазначила, що заявниця спільно проживала зі своїм сином ОСОБА_3 , який наразі має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин. При цьому повідомила, що заявниця і на час розгляду справи, і на момент зникнення сина отримує його грошове забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.12.2024 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складений актовий запис №702, в графі мати значиться ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 19.02.1999 року, ОСОБА_4 зареєструвала шлюб 19.02.1999 року, про що складений актовий запис №02, після реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_2 ».
Відповідно до сповіщення сім`ї №3667 від 21.10.2024 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 12.10.2024 року в районі населеного пункту Обод, Курська область, під час виконання бойових завдань пов`язаних із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20260325-3002 від 25.03.2026 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник на території бойових дій.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914280156126 від 04.05.2026 року їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю документів, що засвідчує факт перебування на утриманні годувальника.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається членам сім`ї особи, якій надано статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника. Водночас однією з умов виникнення права на таку пенсію для відповідних членів сім`ї є перебування на утриманні годувальника.
Згідно з частинами другою та третьою статті 36 зазначеного Закону до членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, належать, зокрема, батько та мати, якщо вони досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю. При цьому такими, що перебували на утриманні годувальника, вважаються особи, які були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, для встановлення факту перебування на утриманні необхідно з`ясувати не лише факт надання матеріальної допомоги, а й її систематичність, регулярність та основне значення для матеріального забезпечення особи. При цьому основний характер такої допомоги визначається шляхом порівняння її розміру з іншими доходами заявника, оскільки саме співвідношення цих доходів дає змогу встановити, чи була допомога годувальника основним джерелом засобів до існування.
Згідно ст.ст. 1, 10, 12 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту заяви та пояснень заявниці в судовому засіданні вбачається, що до евакуації з міста Селидове Донецької області вона проживала разом із сином ОСОБА_3 , який до мобілізації працював на будівництві та, за її словами, отримував від 1500 до 3000 грн. на день. Сама заявниця на той час отримувала пенсію за віком у розмірі близько 3000 грн.
Разом із тим суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичний розмір доходів ОСОБА_3 до його мобілізації та після неї, періодичність отримання ним заробітку та загальний обсяг коштів, якими він володів. Зокрема, відсутні відомості про його заробітну плату, доходи від здійснення трудової діяльності, банківські виписки, документи про отримання заробітку чи інші об`єктивні дані, які б давали змогу встановити реальний матеріальний стан сина та можливість систематичного фінансового забезпечення ним матері.
Саме по собі пояснення заявниці про те, що син працював на будівництві без офіційного працевлаштування та отримував щоденний заробіток у зазначеному нею розмірі, за відсутності інших доказів не дає можливості достовірно встановити розмір його доходів, а відтак і визначити, яку саме частину цих коштів він спрямовував на утримання матері.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про конкретний розмір матеріальної допомоги, яку син надавав заявниці до моменту зникнення безвісти, її регулярність та періодичність, а також про обсяг витрат заявниці на харчування, лікування, придбання медикаментів та інші життєво необхідні потреби. Не надано й об`єктивних доказів того, що саме кошти сина використовувалися для покриття основної частини таких витрат.
При цьому суд бере до уваги, що заявниця отримує пенсію за віком, тобто має власне джерело доходу, розмір пенсії складає 4050 грн щомісяця . Однак матеріали справи не містять відомостей про співвідношення розміру її пенсійного забезпечення та фактичної матеріальної допомоги сина, що унеможливлює встановлення того, чи була така допомога переважним та основним джерелом її існування.
Посилання заявниці на те, що син купував їй продукти харчування, медикаменти та здійснював за нею догляд, саме по собі не є достатнім для висновку про перебування її на повному утриманні або отримання нею допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки наведені обставини не підтверджені доказами, які б дозволяли встановити обсяг та матеріальне значення такої допомоги.
Також суд враховує пояснення заявниці про те, що на даний час вона проживає у будинку для осіб похилого віку - відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання комунальної установи “Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)” Кетрисанівської сільської ради, де її забезпечення здійснюється відповідним закладом, при цьому з отримуваної нею пенсії утримується 35 відсотків на оплату проживання. За таких обставин суд бере до уваги, що на час розгляду справи заявниця отримує соціально-побутове забезпечення в умовах відповідного закладу, а також має власне пенсійне забезпечення.
Оцінюючи доводи заявниці щодо спільного проживання із сином, суд зазначає, що сам факт реєстрації їхнього місця проживання за однією адресою у сукупності з поясненнями заявниці може свідчити про наявність відповідних сімейно-побутових зв`язків, однак не є беззаперечним підтвердженням фактичного спільного проживання протягом усього заявленого періоду. Водночас навіть встановлення факту спільного проживання саме по собі не підтверджує факту перебування заявниці на утриманні сина, оскільки такі обставини мають самостійне юридичне значення та потребують окремого доказування.
Таким чином, суд вважає, що надані заявницею докази та її пояснення в судовому засіданні не дають достатніх підстав для висновку про те, що до моменту зникнення безвісти ОСОБА_3 перебрав на себе обов`язок щодо повного утримання матері або систематично надавав їй матеріальну допомогу, яка за своїм розміром була постійним і основним джерелом засобів до її існування. Самі лише родинні відносини, спільна адреса проживання та твердження про придбання сином продуктів харчування й медикаментів не можуть без належного підтвердження розміру та регулярності такої допомоги свідчити про перебування заявниці на його утриманні.
Враховуючи викладене, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та перебування її на утриманні ОСОБА_3 є необґрунтованими та не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 2,12,13,76-81,258,259,264,265,268,293,315,319 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволені заяви ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 разом з її сином ОСОБА_3 та встановлені факту перебування її на утриманні ОСОБА_3 , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування учасників:
- заявник: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження за адресою: площа Соборна, 3, м. Слов`янськ , Краматорський район, Донецька область, ЄДРПОУ 13486010.
Повне судове рішення складено 02.11.2026 року.
Суддя Олена ЗАМША
Оригінал: reyestr.court.gov.ua