Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №381/4333/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3328/26

381/4333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

Головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування усиновлення,

установив:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із заявою про скасування усиновлення неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначає про те, що вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі та не мала власних дітей, однак мала велике бажання виховувати та утримувати дитину, виявляти батьківську увагу та турботу, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.

За її заявою в липні 2025 року Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації взяла її на облік як кандидата в усиновлювачі як таку, що пройшла навчання з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

11 липня 2025 року позивач за направленням Служби у справах дітей та сім`ї познайомилась із дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виховувався та проживав у прийомній сім`ї батьків-вихователів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 13.11.2025 у справі №381/4492/25 задовольнив заяву ОСОБА_1 про усиновлення нею неповнолітнього ОСОБА_2 . Суд вніс зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 , змінивши прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », матір`ю дитини вказано ОСОБА_1 , батьком дитини вказано ОСОБА_7 .

Позивач зазначає, що на теперішній час між нею та дитиною фактично відсутні сімейні відносини, які є основою усиновлення, оскільки дитині виповнилося 14 років.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що дитина систематично ігнорує вимоги та зауваження матері, відмовляється виконувати встановлені правила поведінки в сім`ї, не виявляє поваги до неї та не підтримує належні сімейні стосунки. Дитина без поважних причин не відвідує навчальний заклад, не проявляє інтерес до навчання, ухиляється від виконання навчальних обов`язків та не реагує на неодноразові зауваження та виховні заходи, демонструє байдуже ставлення до спільного сімейного життя, уникає спілкування з матір`ю.

Позивач повідомляє, що вона створила всі належні умови для проживання, виховання, навчання та всебічного розвитку дитини, однак під час спільного проживання між ними не сформувалися відносини, що притаманні матері та дитині.

Додатково зазначає, що вона неодноразово намагалася налагодити взаєморозуміння та емоційний зв`язок з дитиною, однак їй не вдалося цього досягти.

У зв`язку з цим позивач просить скасувати усиновлення нею неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , що відбулось на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 у справі №381/4492/25. Зобов`язати третю особу внести зміни до актового запису про народження № 3 від 18.08.2011, виключивши запис про матір дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Передати неповнолітнього ОСОБА_2 на опікування Органу опіки та піклування Фастівської міської ради Київської області.

Фастівський міськрайонний суд Київської області від 13 липня 2026 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до підготовчого судового засідання на 03.08.2026.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до правил ст. 178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

28.08.2026 начальник Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Людмила Змаженко подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням правил усиновлення дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008, позивач сама звернулася із заявою про взяття її на облік кандидатів в усиновлювачі, після чого пройшла обов`язковий курс навчання з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у регіональному центрі соціальних служб.

Представник зазначає, що під час навчання позивач була детально ознайомлена з віковими, психологічними та соціальними особливостями дітей зазначеної категорії, а також була попереджена про можливі складнощі адаптаційного періоду, поведінкові виклики підліткового віку та необхідність прояву педагогічної відповідальності. Позивач свідомо та добровільно обрала дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшла з ним етап особистого знайомства, встановлення контакту, після чого Виконавчий комітет Фастівської міської ради видав висновок про доцільність усиновлення дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2 кандидатом в усиновлювачі ОСОБА_1 . Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області її заяву про усиновлення дитини задоволено.

Представник звертає увагу, що ОСОБА_1 повністю усвідомлювала, що дитина володіє складним життєвим досвідом перебування без батьківського піклування, а також досягла підліткового віку, що природно передбачає етапи виховної та психологічної адаптації. Усиновлювач добровільно взяла на себе моральні та правові зобов`язання щодо виховання, утримання та розвитку дитини.

Зазначає, що жодної з підстав, передбачених статтею 238 Сімейного Кодексу України, позивач не довела. Усі обставини, на які вона посилається, виникли внаслідок звичайних адаптаційних та підліткових труднощів, а також неналежної організації виховного процесу з боку самої матері, яка замість отримання фахової психологічної допомоги обрала шлях відмови від дитини.

Крім того, представник зауважує, що 27 серпня 2026 року посадові особи відповідача відібрали письмові пояснення у неповнолітнього ОСОБА_8 , в яких дитина чітко зазначила, що бажає продовжувати проживати з матір`ю, прагне відновлення нормальних стосунків та підтверджує, що мати піклується про нього, забезпечує харчуванням, одягом та медичної допомогою, а конфлікти виникають виключно через дотримання побутових правил та режиму дня.

З огляду на це, намір припинити сімейні відносини є ухиленням від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з чим Служба опрацьовує питання щодо звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Просить відмовити у задоволені позову.

03.08.2026 у зв`язку з технічними збоями у роботі ЄСІТС та неможливістю перевірки відомостей про повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи, розгляд справи відкладено на 31.08.2026.

31.08.2026 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 09.09.2026.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 09 вересня 2026 року закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 12.10.2026 року.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 56 ЦПК України суд визнав необхідною участь прокурора у розгляді цієї справи для подання висновку на виконання своїх повноважень.

У зв`язку з цим листом від 07.10.2026 суд повідомив Фастівську окружну прокуратуру про необхідність забезпечення участі прокурора у вказаному судовому засіданні.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов повністю. Додатково пояснила, що на момент їхнього знайомства ОСОБА_8 показав себе урівноваженою дитиною. Перші два місяці (з листопада до нового року) він адаптувався, конфліктів між ними не було. Після нового року почались проблеми: паління у громадських місцях, бійка з меншою дитиною. Проводили бесіди. Її як матір викликали до школи. Також зафіксоване вживання ОСОБА_8 енергетичного напою безпосередньо на уроці. Були виклики до ювенальної служби, оскільки ОСОБА_8 залив перцовим газом хлопця навулиці. Позивача теж викликали з причини невиконання батьківських обов`язків. З навчанням у ОСОБА_8 також проблеми, оскільки він постійно відсутній на заняттях, не хоче відвідувати школу, вважає навчання для себе непотрібним. Позивач повідомила, що вона щодня наголошувала ОСОБА_8 , що 9 клас є випускним класом і треба докласти зусиль у навчанні. Він навчається у школі з поглибленим вивченням іноземної мови. Його успішність в школі до нового року була на достатньому рівні, після нового року різко знизилась. ОСОБА_8 не цікавиться онлайн форматом навчання. Класний керівник постійно робить йому зауваження стосовно поведінки.

Крім цього, зазначила, що вважає «дзвіночком» для ініціювання процедури «розусиновлення» те, що одного разу вона вранці прийшла його розбудити щоб він ішов до школи, але ОСОБА_8 відмовлявся підійматись з ліжка. Він шуткував і посміхався. Вона принесла воду на тарілці і повідомила, що обіллє його, якщо він не виконає її прохання. ОСОБА_8 не виконав. Вона капнула йому водою на подушку. Після цього він штовхнув її до стіни і крикнув, що вона ненормальна. Він з квітня не відвідує школу. Позивач вважає, що зараз не може контролювати ОСОБА_8 , а тому вважає, що буде краще скасувати усиновлення.

Також розповіла, що вона повідомила ОСОБА_8 , що до його домашніх обов`язків належать: сумлінне навчання, допомога у веденні господарства, прибирання у своїй кімнаті. Проте він прибрав у свій кімнаті 3-4 рази за рік і сказав, що його це влаштовує. Також він повинен стежити за особистою гігієною та пранням речей, вона йому розповіла як треба речі розбирати. Однак він відвідує душ один раз на 4 дні. Позивач не може контролювати його чи він чистить зуби, проте туба з зубною пастою давно стоїть ціла. Крім цього, вона повідомляла ОСОБА_8 про своє бажання, щоб приготування їжі було спільним заняттям, а також про його душевне спілкування з нею. Спочатку вони готували деякі страви разом. Зараз він їсть лише те, що готує позивач. Сам готує гарніри. Позивачу було б приємно якби він хоч щось приготував для неї, але у ОСОБА_8 немає такого бажання. Раніше вони завжди разом ходили набирати воду. Коли вона хворіла, то попросила ОСОБА_8 зробити це самостійно. Він спитав скільки потрібно бутлів. Вона відповіла і повідомила, що можна не всі одразу нести, а за кілька разів. Після цього він сказав, що якщо вона його усиновила, то це не означає, що він її безкоштовний працівник.

На запитання суду позивач повідомила, що вона неодноразово зверталась до соціальної служби, до соцмістечка за психологічною допомогою. ОСОБА_8 не ходив, говорив, що йому це не потрібно.

Також позивач звернула увагу суду на прояви агресії зі сторони ОСОБА_8 .

На запитання суду повідомила, що вважає такими прояви його щтовхання після того як вона налила йому на подушку воду, а також його пізні підйоми, бо він не реагує на її прохання вставати вранці з ліжка і йти до школи. Мобільний телефон є його основним заняттям і він постійно сидить у грі.

Їй порекомендували звернутись до психолога. ОСОБА_8 не хоче цього. Її бентежать прогули ОСОБА_8 в школі, оскільки її викликають через це до школи. Позивач цього не хоче, бо ОСОБА_8 дорослий і має свій характер.

Крім цього, додала, що ОСОБА_8 зараз показує інше бачення свого життя, аніж розповідав їй раніше, і воно деструктивне.

Позивач вважає, що вона не може виконувати свої батьківські обов`язки і надати ОСОБА_8 прогрес у суспільному житті. З 1 вересня ОСОБА_8 не відвідує школу взагалі. Вночі він не спить, спить вдень. Йде спілкуватись з друзями, з яких позивач знає лише одного, а з іншими не знайома. Вона не знає з ким він зустрічається, де та що робить. Вона майже щодня заходить, говорить про необхідність йти до школи. Він відповідає, що йому це не потрібно. Позивач наголошує ОСОБА_8 , що він має певні обов`язки. Він відповідає: « Добре ». На цьому все. Класний керівник повідомила, що конфліктів у класі немає, клас його нормально прийняв. Конфлікти відбуваються тільки вдома.

На запитання суду позивач пояснила, що вона пройшла процедуру знайомства з дитиною та погодилась на його усиновлення. Спочатку був налагоджений контакт, проте потім все минуло. Їй зараз морально важко і вона більше цього не хоче, бо вже не бачить сенсу. У ОСОБА_8 все життя попереду, проте він не намагається хоч якось закінчити школу. Вона не знає як на нього впливати. Він слухається лише чоловіків, коли з ним розмовляють по-чоловічому. Раніше вона телефонувала тренеру і просила поговорити з ОСОБА_8 про його поведінку. Після таких розмов він нормально поводився деякий час. Проте зараз він на тренування не ходить. Зараз у нього немає авторитету. Він залишив тренування.

Крім цього позивач додала, що боїться за свій дім, оскільки ОСОБА_8 розповідав про те, що мріє про свій дім, але не сказав, що він планує його купити. Позивач вважає, що він мріє про її дім.

На запитання суду повідомила, що вона задавала ОСОБА_8 питання про те, що робить його агресивним і він відповів, що вранці він агресивний, коли його підіймають з ліжка. Також позивач помічала такі прояви, коли просила його помити посуд, прибрати чи підмести підлогу.

Також на запитання адвоката повідомила, що в понеділок позивач була на засіданні комісії, де вирішувалось питання про позбавлення її батьківських прав стосовно ОСОБА_8 .

На запитання суду повідомила, що це було її друге звернення з метою усиновлення дитини. Вона хотіла мати родину і дитину хоча б таку. Пройшла курси при Київській обласній службі. На курсах їй розповідали, навчали та допомагали з питаннями прийняття дитини, навчали емпатії, розповідали про можливі розлади у стосунках батьків та дітей, про труднощі та адаптацію. Потім вона поспілкувалась з ОСОБА_8 , зустрілась з ним. Вона знає, що у нього була складна біографія, він виріс у родині, де зловживали алкоголем, багато разів переміщався у родинах. Їй було відомо, що дитині 13 років. Йому потрібен друг, а не батьки. В перший місяць у них були такі стосунки, а далі вона не розуміє, що сталось. Вона розмовляла з ОСОБА_8 . Також зверталась до соціальної служби, їй допомогли стабілізувати свій стан. У квітні-травні вона попередила ОСОБА_8 , що розпочне «розусиновлення». Таке вона йому повідомила один раз. Прибрала всі фактори, які можуть його дратувати. Зняла обмеження щодо режиму дня. Допомогу психологічну припинила, оскільки немає контакту з дитиною.

На запитання суду зазначила, що після отримання порад психолога вона намагалась говорити з ОСОБА_8 . Це не дало результат і зараз вона не хоче, бо не бачить сенсу в цьому. Хоче скасувати усиновлення, бо не може виконувати свої обов`язки.

Вона не знала про які обставини зазначив ОСОБА_8 у анкеті, яку заповнив у Службі у справах дітей, бо на співбесіди вони ходили нарізно і вона не питала його про те, що його запитували і як все пройшло.

Після ознайомлення з відзивом відповідача, до якого додана анкета ОСОБА_8 , у якій він зазначив, що йому не вистачає з нею спілкування та контакту, вона не намагалась поговорити про це з ОСОБА_8 . Не має такого наміру, тому, що він знає, де вона і міг би хоч раз проявити ініціативу і поспілкуватись з нею. Хоч якогось контакту з ним немає.

У судовому засіданні 19.10.2026 позивач не заперечила проти продовження розгляду справи за відсутності її адвоката.

Позивач просила задовольнити її позов, оскільки вона не має жодного контакту з дитиною, він продовжує не ходити до школи, не дотримується розпорядку дня, ігнорує всі її пропозиції. Тому позивач вважає подальше перебування дитини у її сім`ї недоцільним для інтересів позивача.

Представник позивача - адвокат Ничик А.В. у судовому засіданні повідомила, що не має можливості зазначити про всі обставини, оскільки вона не проживає в цій сім`ї. Проте вона має питання до представника Служби у справах дітей як надали дорослу дитину, якій зараз майже 15 років, на усиновлення одинокій матері. Чи інформували позивача про проблеми поведінки та особливості характеру, які є у дитини? Просила повідомити представника Служби яким чином проживання дитини з позивачкою за таких умов відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Позивачу не роз`яснили про підлітковий вік та складний характер дитини. ОСОБА_8 раніше проживав у будинку сімейного типу, там був батько і він поводився слухняно. Зараз йому не вистачає чоловічої енергії. Між позивачем та ОСОБА_8 не сформувався зв`язок як між матір`ю і дитиною. ОСОБА_8 не сприймає її як матір. Адвокат вважає, що подальше проживання дитини з позивачем порушує права та інтереси дитини, оскільки йому треба жорстка дисципліна, а позивач не може на нього вплинути.

Повідомила суду, що наразі стосовно позивача складений протокол про адміністративне правопорушення за невиконання батьківських обов`язків та Служба у справах дітей ініціює розгляд питання про позбавлення її батьківських прав. Вважає, що наразі Служба має намір стягнути з позивача аліменти на утримання дитини, а тому саме через це заперечує проти позову. Проте саме Служба не доклала достатніх зусиль для повідомлення позивача про можливі проблеми з цією дитиною через його попередній життєвий досвід, а також Служба безпідставно не врахувала, що позивач є одинокою жінкою, а тому їй складно буде виховувати хлопчика-підлітка.

Представник відповідача - Вітюк К.В. у судовому засіданні заперечила проти вимог позову та просила суд відмовити у його задоволенні. Повідомила суду, що позивач пройшла курс підготовки усиновлювачів, на яких кандидатам в усиновлювачі докладно знайомлять з особливостями цього процесу, поведінковими процесами, можливими проблемами у стосунках дітей та усиновлювачів та складнощами адаптаційного періоду, який у середньому триває близько шести місяців. Також позивач познайомилась з дитиною та повідомила свою згоду на усиновлення, ініціювала цей процес з власної волі та бажання.

Звернула увагу суду на те, що позивач зазначає підстави для скасування усиновлення, які не відповідають підставам для цього, що визначені у законі. Натомість не довела існування підстав, визначених статтею 238 Сімейного Кодексу України.

Наголосила, що твердження та поведінка позивача свідчить про її свідоме самоусунення від виховання дитини та ухилення від виконання батьківських обов`язків, що може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, а не для скасування усиновлення.

Представник відповідача заперечила проти тверджень представника позивача про те, що Служба «скинула, спихнула дитину», оскільки є докази успішного проходження позивачем курсів, її заява про бажання усиновити цю дитину, ініціювання та проведення зустрічей з дитиною з метою знайомства. Усе це вказує на те, що позивач добровільно прийняла рішення про усиновлення і виконала всі умови для того, щоб Служба прийняла рішення та задовольнила її заяву, що і відбулось у цих правовідносинах.

Крім цього, наголосила, що усиновлення однієї дитини наразі є великою проблемою, оскільки зазвичай на обліку перебувають 3-4 дітей з однієї родини, яких не роз`єднують. ОСОБА_8 не має ніяких діагнозів, є здоровою дитиною. Проживання дитини у сім`ї є найкращою формою виховання. Будинки сімейного типу та прийомні батьки можуть вирішити лише побутові питання дитини. Усиновлення є найвищим ступенем забезпечення інтересів дитини, оскільки лише під час усиновлення батьки набувають дітей, а діти - батьків.

Після численних консультацій та бесід з`ясовано, що у позивача відсутній батьківський потенціал. Водночас дитина обстежена, їй забезпечені гарні умови для проживання та розвитку.

Позивач повідомила Службі, що вона не може справлятись з дитиною, бо немає в цьому сенсу.

ОСОБА_8 під час співбесіди повідомив Службі, що позивач мало спілкується з ним і він хотів би більше.

Заперечила проти твердження представника позивача про складні поведінкові особливості дитини та зазначила, що це не є хронічною хворобою чи особливістю дитини. У дитини відсутні діагнози щодо психічних хвороб, дитина здорова. Так, раніше дитина проживала у складних умовах, але це проблеми (залежності) його біологічних батьків, а не дитини.

Прокурор Келемен Р.Р., належно та завчасно повідомлений судом про місце, день та час розгляду справи у судовому засіданні 12.10.2026 року клопотав про оголошення судом перерви у судовому засіданні для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи, оскільки повідомлення суду надійшло до прокуратури в п`ятницю, але доручення на участь у справі він отримав у день засідання (у понеділок) о 9:00 годині та не ініціював це питання до 10:30 години, а очікував початку судового засідання, щоб звернутись до суду з цим клопотання.

У судове засідання 14.10.2026 прокурор не з`явився, про місце, день та час розгляду повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Після здійснення секретарем судового засідання дій, спрямованих на з`ясування причини відсутності прокурора, прокурор Чемерис О.І. надіслала смс-повідомлення на телефон секретаря судового засідання, у якому зазначила про свою зайнятість в іншому засіданні.

Після повідомлення на гарячу лінію Фастівської окружної прокуратури про відсутність прокурора у судовому засіданні та необхідність забезпечення його явки до суду, прокурор Чемерис О.І. повідомила, що хвилин через 10 повинен закінчитись розгляд справи у іншого судді і вона прибуде у судове засідання з розгляду цієї справи.

Проте, прокурор у судове засідання не з`явилась, Фастівська окружна прокуратура не забезпечила участь іншого представника у розгляді справи.

У зв`язку з викладеними обставинами, суд розпочав розгляд справи із запізненням на одну годину. Після закінчення розгляду справи іншим суддею прокурор Чемерис О.І. у судове засідання не з`явилась, у смс-повідомленні, надісланому секретарю, повідомила, що не буде заходити до зали засідань, «не буде ризикувати».

Прокурор Чемерис О.І. у судовому засіданні 19.10.2026 на виконання своїх повноважень оголосила висновок, згідно із яким за наслідками ознайомлення з матеріалами справи та наявними у ній доказами прокуратура вважає, що припинення правового зв`язку дитини з матір`ю не відповідає інтересам дитини, оскільки найкращим для дитини є залишення в сім`ї.

Прокурор вважає, що позивач обґрунтовує вимоги позову виключно труднощами у вихованні ОСОБА_8 , недотриманням ним правил поведінки у побуті та житті, які вона запровадила.

Не применшуючи складності ситуації, що виникла у цій сім`ї, прокурор звернула увагу, що позивач не довела обставин, що передбачені ст. 258 СК України та можуть бути підставами для скасування усиновлення.

Прокурор просила суд врахувати думку дитини, яка повідомила, що бажає продовжити проживати з матір`ю, зберегти сімейні стосунки та порозумітися.

Прокурор зауважує, що у разі задоволення позову буде втрачений сімейний зв`язок, дитина буде позбавлена сімейного виховання. Проте дитина бажає спілкування з матір`ю, потребує уваги. Кожна дитина 14 років проживає певні вікові труднощі, оскільки цей вік має певні особливості, в цей час відбуваються складні зміни в житті дитини. З огляду на це ОСОБА_8 наразі все це проживає і відчуває, а також має додаткові складнощі в житті, оскільки у нього сформувалась нова сім`я, він навчається у новій школі, навколо нього нові люди та нові стосунки, тому у зв`язку з цим він відчуває ще й додаткове емоційне та психологічне навантаження. Йому зараз дуже складно, треба враховувати, що він ще дитина.

Крім цього, прокурор звернула увагу на те, що з часу усиновлення пройшов надзвичайно короткий проміжок часу, тому вважає передчасним робити якісь висновки щодо обставин та стосунків у сім`ї, оскільки період адаптації вочевидь не завершився.

Прокурор заперечила проти позову, просила відмовити у його задоволенні та зберегти цей юридичний зв`язок дитини та матері, оскільки тільки у такому разі, на її думку, будуть забезпечені найкращі інтереси дитини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не з`явився, про місце, день і час судового розгляду повідомлений належним чином. 03.08.2026 представник Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Магась О.П. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить вирішити спір згідно з матеріалами справи та із врахуванням інтересів дитини, відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, з`ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.

Відповідно до відомостей договору про визначення часток від 20 листопада 2010 року, посвідченого нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Вінічук Н.В., зареєстрованого у реєстрі за № 2217, ОСОБА_13 та ОСОБА_1 дійшли згоди про поділ майна, виходячи із засад рівності при визначенні розміру часток у спільному сумісному майні. Предметом договору є квартира за номером АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до відомостей договору дарування частки квартири від 09 грудня 2010 року, посвідченого нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області Вінічук Н.В., зареєстрованого у реєстрі за № 2313, ОСОБА_13 (дарувальник) передала у власність, а ОСОБА_1 (обдарована), яка є учасником спільної часткової власності приймає в дар частку квартири за номером АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 у справі №381/4492/25, ОСОБА_1 надано дозвіл на усиновлення неповнолітного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 , змінено прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », матір`ю дитини вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини вказано ОСОБА_7 , підстава запису відомостей про батька - Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.7-9).

Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_8 , виданого Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України серії НОМЕР_1 , у графі «батько» вказаний ОСОБА_7 , а в графі «мати» - ОСОБА_1 (а.с.10).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00056365730 від 06.02.2026, матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_7 . Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 11).

Згідно з відомостями довідки Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська керуюча компанія» № 416 від 01.06.2026, виданої директором Ігорем Антощенком про фактичне місце проживання особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації з квітня 2016 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 . З грудня 2025 року з нею у цій квартирі проживає її неповнолітній син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації (а.с.13).

Згідно з відомостями довідки без дати та без номера, виданої головою будинкового комітету АДРЕСА_3 Приходько М.М. , ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з квітня 2016 по теперішній час. З грудня 2025 року разом з нею проживає її неповнолітній син ОСОБА_8 , який у цій квартирі зареєстрований (а.с.14).

Відповідно до характеристики від 02.06.2026, виданої директором ТОВ «Орбіта» Удод І.Л. , ОСОБА_1 працює у ТОВ «Орбіта» з 2008 року по теперішній час на посаді головного бухгалтера за основним місцем роботи. Зарекомендувала себе як відповідальний і дисциплінований співробітник, надійний помічник керівника. Володіє умінням грамотно, аргументовано і коротко висловлювати свої думки, не порушуючи при цьому етичних норм спілкування. Постійно підвищує свій фаховий рівень, опрацьовуючи консультаційні статті у професійних виданнях, приймаючи участь у вебінарах та відстежуючи зміни у податковому законодавстві на державних інформаційних платформах. ОСОБА_1 має добрі комунікативні навички, легко знаходить спільну мову з колегами по роботі. Взаємовідносини з колективом склалися добрі, підтримує співробітників у складних життєвих обставинах, дотримується корпоративних норм та правил (а.с.12).

Згідно з довідкою Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області № 02-05/181 від 11.05.2026, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 8 класі закладу освіти Фастівський ліцей № 4 Фастівської міської ради Київської області (а.с.23).

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики, виданої директором Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області Наталією Фесенко , класним керівником Юлією Ланець, практичним психологом Аллою Яровенко , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Фастівському ліцеї № 4 з листопада 2025 року. ОСОБА_8 має середній рівень самооцінки, є друзі серед однолітків, має охайний зовнішній вигляд, соціалізований, має навчальні досягнення середнього та низького рівня. Мислення - наочно-образне. Загальна увага до виконання завдань недостатньо стійка. Працює не в повну міру своїх можливостей, домашні завдання не виконує, на онлайн навчання не приєднується, систематично запізнюється на уроки, імпульсивний, проявляє демонстративну поведінку, не дотримується рекомендацій щодо емоційно-вольової поведінки, часто привертає увагу негативними вчинками, цікавиться комп`ютерними іграми, має гарні спортивні здібності. Мати ОСОБА_1 зв`язок з класним керівником підтримує, бере активну участь у освітньому процесі ОСОБА_8 , повідомляє про відсутність дитини на уроках (а.с.16).

Зміст відповіді директора Благодійної організації «Київське обласне відділення «Благодійний фон «СОС Дитячі містечка» Олени Кріпак № 97 від 05.05.2026, наданої на адвокатський запит, свідчить, що 20.04.2026 ОСОБА_1 звернулася за психологічною підтримкою до Центру управління сім`ї ЮО «КОВ «БФ «СОС Дитяче містечко», розташованого у місті Фастів. Психологічне консультування здійснювалося виключно самої ОСОБА_1 без участі її дитини. У період з 20 квітня по дату надання відповіді ОСОБА_8 участі в індивідуальних або групових психологічних консультаціях у Центрі укріплення сім`ї не брав. Зі слів матері залучення дитини не відбулося у зв`язку з небажанням дитини відвідувати ці консультації, а тому надати індивідуальну характеристику його емоційного стану, особливостей поведінки в колективі, а також взаємодії з однолітками та педагогічними працівниками неможливо. Організувати індивідуальну консультацію з ОСОБА_8 неможливо, оскільки, зі слів матері, дитина не виявляє бажання відвідувати консультації психолога. Письмовий висновок із рекомендаціями щодо подальшої роботи, навчання чи виховання дитини фахівцями Центру не формувався у зв`язку з відсутністю безпосереднього контакту з ОСОБА_8 . Повідомлено, що надати індивідуалізовану інформацію щодо можливих факторів, які можуть вплинути на психоемоційний стан дитини не вбачається за можливе, оскільки відповідні спостереження за дитиною фахівцями не здійснювалися. Рекомендовано з метою отримання додаткової підтримки у подоланні труднощів у навчанні, поведінці або соціальній адаптації дитини звернутися до психолога закладу освіти, в якому навчається дитина. Крім того, рекомендовано сім`ї звернутися до спеціалістів Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради та Фастівського центру соціальних служб, які в межах своїх повноважень можуть надати додаткову підтримку сім`ї (а.с.21).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 711899 від 18.05.2026 складеного інспектором СОБ Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом Уманець Оленою Олександрівно , ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (а.с.17).

Крім цього, суд дослідив інформацію що міститься у наданому позивачем табелі навчальних досягнень учня 8-А класу Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області ОСОБА_8 за 2025-2026 навчальний рік, а також виписку оцінок за ІІ семестр 2025-2026 навчального року. (а.с.22, 24).

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України, усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до частини першої статті 238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

В контексті приписів законодавства про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всі можливі заходи та дії в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 та від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20.

З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Відповідно до частини першої статті 238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Скасування усиновлення з підстави, наведеної у пункті 3 частини першої статті 238 СК України, на який посилається позивач у цьому позові, є можливим за наявності між усиновлювачем та усиновленим стосунків, які роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, за умови, коли це сталося незалежно від волі усиновлювача і такі обставини беззаперечно встановлені судом, оскільки за таких обставин примусове по суті збереження сім`ї може суттєво зашкодити не тільки інтересам усиновлювача, а й правам та інтересам дитини, щодо якої вирішується спір.

Проте суд не встановив такі обставини у цій справі.

У справі, що розглядається, суд встановив, що в липні 2025 року Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації взяла позивача на облік як кандидата в усиновлювачі як таку, що пройшла навчання з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

11 липня 2025 року позивач за направленням Служби у справах дітей та сім`ї познайомилась із дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виховувався та проживав у прийомній сім`ї батьків-вихователів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Служба у справах дітей надала позивачу як кандидату в усиновлювачі повну інформацію про дитину, в тому числі про стан її здоров`я, вік, попередній життєвий досвід.

Під час навчання позивач детально ознайомлена з віковими, психологічними та соціальними особливостями дітей зазначеної категорії, а також була попереджена про можливі складнощі адаптаційного періоду, поведінкові виклики підліткового віку та необхідність прояву педагогічної відповідальності.

Вказані обставини позивач підтвердила у судовому засіданні та на запитання суду вказала, що вона успішно завершила курс, на якому навчали та допомагали з питаннями прийняття дитини, навчали емпатії, розповідали про можливі розлади у стосунках батьків та дітей, про труднощі та адаптацію. Потім вона поспілкувалась з ОСОБА_8 , зустрілась з ним. Вона знає, що у нього була складна біографія, він кілька разів переміщався у родинах. Їй було відомо, що дитині 13 років і вона з власної воли а за власним бажанням ініціювала процедуру усиновлення цього хлопчика.

Отже, позивач свідомо та добровільно обрала дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшла з ним етап особистого знайомства, встановлення контакту, після чого Виконавчий комітет Фастівської міської ради видав висновок про доцільність усиновлення дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2 кандидатом в усиновлювачі ОСОБА_1 .

Позивачу як кандидату в усиновлювачі повідомлено про те, у яких умовах проживала дитина до влаштування її у прийомну сім`ю батьків-вихователів і що вона потребує регулярної особистої уваги з боку батьків. Звернуто увагу усиновлювача на те, що при вихованні дитини їй особливо знадобляться доброзичливість, терплячість, врівноваженість та стресостійкість.

Отже, позивач як усиновитель володіла інформацією та усвідомлювала, що дитина володіє складним життєвим досвідом перебування без батьківського піклування, а також досягла підліткового віку, що передбачає етапи виховної та психологічної адаптації.

Усиновлювач добровільно взяла на себе моральні та правові зобов`язання щодо виховання, утримання та розвитку дитини.

Крім того, суд встановив, що в квітні 2026 ОСОБА_1 звернулася за психологічною підтримкою до Центру управління сім`ї ЮО «КОВ «БФ «СОС Дитяче містечко», що розташована у місті Фастів Київської області.

Психологічне консультування здійснювалося виключно стосовно ОСОБА_1 без участі її дитини. ОСОБА_8 не брав участь в індивідуальних або групових психологічних консультаціях у Центрі укріплення сім`ї. Зі слів матері, залучення дитини не відбулося у зв`язку з небажанням дитини відвідувати ці консультації. Організувати індивідуальну консультацію з ОСОБА_8 неможливо, оскільки, зі слів матері, дитина не виявляє бажання відвідувати консультації психолога. Письмовий висновок із рекомендаціями щодо подальшої роботи, навчання чи виховання дитини фахівцями Центру не формувався у зв`язку з відсутністю безпосереднього контакту з ОСОБА_8 .

У зв`язку із цим Центр повідомив про неможливість надання індивідуалізованої інформації щодо можливих факторів, які можуть вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки відповідні спостереження за дитиною фахівцями не здійснювалися.

Позивачу рекомендовано з метою отримання додаткової підтримки у подоланні труднощів у навчанні, поведінці або соціальній адаптації дитини звернутися до психолога закладу освіти, в якому навчається дитина.

Крім того, рекомендовано сім`ї звернутися до спеціалістів Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради та Фастівського центру соціальних служб, які в межах своїх повноважень можуть надати додаткову підтримку сім`ї (а.с. 21).

Також суд встановив, що 27 серпня 2026 року посадові особи відповідача відібрали письмові пояснення у неповнолітнього ОСОБА_8 , в яких дитина зазначила про своє бажання продовжувати проживати з матір`ю, прагне відновлення нормальних стосунків та підтверджує, що мати піклується про нього, забезпечує харчуванням, одягом та медичної допомогою, а конфлікти виникають виключно через дотримання побутових правил та режиму дня.

Вказані обставини позивач також підтвердила та визнала у судовому засіданні.

Водночас на запитання суду позивач повідомила, що вона не виконала рекомендації Центру та не зверталась до відповідних служб для отримання додаткової підтримки сім`ї, не запрошувала психолога для налагодження контакту з дитиною, не зверталась до спеціалістів з метою встановлення причин поведінки дитини, про яку зазначає у позові, тобто не сприяла вирішенню конфлікту.

Таку свою поведінку позивач обґрунтувала тим, що дитина відмовлялась від зустрічей з психологами.

На запитання суду про те, які дії вона вчинила для залучення дитини до цього процесу та налагодження атмосфери у сім`ї, позивач повідомила, що вона постійно наголошувала ОСОБА_8 про необхідність дотримання режиму дня, виконання своїх хатніх обов`язків та продовження навчання.

Проте дитина на неї не реагує, він постійно перебуває у своїй кімнаті і вона не має з ним ніякого зв`язку.

Також зазначила, що вона не може впливати на дитину, він її не слухає, тому вона вже не хоче бути усиновителем, бо не бачить у цьому сенсу. Вона не запитувала ОСОБА_8 про те як пройшла його співбесіда у службі дітей, бо вони ходили туди нарізно. Після того як ознайомилась зі змістом відзиву на позов, наданого відповідачем, до якого долучена анкета, у якій дитина вказала про нестачу спілкування з матір`ю, про бажання налагодити з нею стосунки та залишитись проживати у сім`ї, позивач також не спілкувалась з ОСОБА_8 на цю тему, бо це вже їй не потрібно. Наголосила, що ОСОБА_8 знає про те, де вона і міг би хоч раз проявити ініціативу та розпочати з нею розмову про це.

Крім цього, у поданому до суду позові позивач як на підставу для скасування усиновлення посилається на те, що на теперішній час між нею та дитиною фактично відсутні сімейні відносини, які є основою усиновлення, оскільки дитині виповнилося 14 років. Також позивач зазначила, що дитина систематично ігнорує її вимоги та зауваження, відмовляється виконувати встановлені в сім`ї правила поведінки, не виявляє до неї належної поваги та не підтримує належних сімейних стосунків. Дитина без поважних причин не відвідує навчальний заклад, не проявляє інтерес до навчання, ухиляється від виконання навчальних обов`язків, не реагує на неодноразові зауваження та виховні заходи, демонструє байдуже ставлення до спільного сімейного життя та уникає спілкування з матір`ю.

Однак на підтвердження своїх доводів про погіршення стосунків між нею як усиновлювачем та усиновленою дитиною позивач не надала достатніх та належних доказів, в тому числі й на підтвердження її звернення до фахівців з метою вирішення питання психоемоційного стану дитини та встановлення причин такої поведінки, докладення нею як матір`ю необхідних зусиль для залучення дитини до цього процесу.

У цьому контексті суд критично сприймає надану позивачем відповідь Центру управління сім`ї ЮО «КОВ «БФ «СОС Дитяче містечко», згідно з відомостями якої у квітні 2026 ОСОБА_1 звернулася за психологічною підтримкою до вказаної організації, оскільки відповідь містить інформацію про незалучення дитини матір`ю до участі в психологічному консультуванні.

Крім цього, суд враховує, що позивач не виконала жодну з рекомендацій, які отримала у Центрі.

Також суд бере до уваги, що вказане звернення позивача до Центру відбулось у квітні 2026, рекомендації про необхідність вчинення певних дій вона отримала у травні 2026, до суду з цим позовом звернулась у липні 2026, проте станом на день розгляду цієї справи (через пів року після звернення до Центру) позивач не вчинила дії для налагодження стосунків з дитиною, які за її словами погіршились від початку 2026 року.

Окрім вказаного, суд враховує, що ці дії позивач почала вчиняти фактично в той же час, коли стосовно неї склали протокол про адміністративне правопорушення за неналежне виконання батьківських обов`язків. На запитання суду позивач повідомила, що цей протокол містить некоректну інформацію стосовно часу вчинення правопорушення, оскільки ОСОБА_8 припинив відвідувати школу раніше, але її попередили про можливі наслідки та дали їй деякий час виправити цю ситуацію. Оскільки нічого не змінилось, тому пізніше на неї склали вказаний протокол.

Вказані обставини суд розцінює як свідоме самоусунення позивачки від вирішення конфліктів у сім`ї, небажання її віднайти спільну мову та налагодити зв`язок з дитиною. Натомість вона обрала непохитну позицію скасувати усиновлення, оскільки, за її ж словами, вона не бачить сенсу налагоджувати стосунки з дитиною, їй це не потрібно, це суперечить її інтересам.

За цих обставин суд дійшов висновку, що ситуація, про яку позивач повідомляє суду, сталася залежно від її волі та продовжує тривати через її стійку пасивну поведінку у питанні її вирішення. Позивач повідомила суду, що вона не бажає це виправляти, оскільки у неї нічого не вдається і вона не бачить у цьому сенсу.

Водночас дитина під час опитування спеціалістами Служби у справах дітей повідомила, що прагне відновлення нормальних стосунків з усиновлювачем та підтверджує, що мати піклується про нього, забезпечує харчуванням, одягом та медичної допомогою, а конфлікти виникають виключно через дотримання побутових правил та режиму дня.

Отже, суд встановив, що мати (усиновлювач) не сприяла вирішенню непорозумінь між нею та усиновленою дитиною, не докладала необхідні зусилля для надання дитині можливості та допомоги під час адаптації у сім`ї, не створила умови для встановлення між ними емоційного зв`язку.

Натомість суд встановив, що вимоги позову ґрунтуються на тому, що дитина не виконує всі настанови позивача щодо його хатніх обов`язків, до яких зокрема входять прибирання кімнати дитини та ванної кімнати, контроль процесу прання, спільне приготування їжі, приносити воду у достатньо великих ємностях та вести з позивачкою душевні розмови.

Також позивач повідомила суду, що дитина у вечірній та нічний час іде гуляти містом з друзями, яких позивач не знає, повертається у зручний для себе час і позивач не знає де ОСОБА_8 перебуває у цей час, чим займається та чим спілкується, оскільки ОСОБА_8 їй про це не повідомляє. Вона усунула всі подразники з їхнього життя, щоб не провокувати сварки, тому нічого не питає і не з`ясовує. Вважає, що ОСОБА_8 дорослий, йому не потрібні батьки, а потрібний друг.

При цьому учасники справи підтвердили, що дитина проживає у належних умовах, забезпечена усим необхідним для життя, навчання та розвитку, має власну умебльовану кімнату, телефон та шкільне приладдя.

За цих обставин, з урахуванням повідомлених позивачкою обставин її сімейного життя та ставлення до ситуації, що склалась у її стосунках із дитиною, суд висновує, що позивач як усиновитель, зробивши свідомий та виважений вибір набути права матері стосовно ОСОБА_8 , прийнявши на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всі можливі заходи та дії в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком, не докладала достатніх зусиль для реалізації вказаних обов`язків, що призвело до конфліктних ситуацій між нею та дитиною. Ці ситуації позивач належно не вирішувала і у подальшому взагалі припинила докладати зусилля для їх вирішення.

Водночас дитині надана батьківська опіка, яка хоч і у мінімальному обсязі, який визначається загальними уявленнями про батьківство, проте забезпечує для дитини відчуття того, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах. Дитина має належні умови проживання та забезпечена усим необхідним.

Проте позивач свідомо самоусунулась від налагодження ситуації у сім`ї, не докладає необхідні зусилля для припинення конфліктних ситуацій, для полегшення дитині процесу адаптації до нових умов життя, а також не прагне стати для дитини надійним дорослим.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що повідомлені суду твердження та поведінка позивача свідчить про її свідоме самоусунення від належної участі у житті дитини, що за доведення у встановленому законом порядку обставин, що підтверджують її ухилення від виконання батьківських обов`язків, може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, проте ці обставини не є підставою для скасування усиновлення.

З цих підстав суд вважає помилковими та безпідставними протилежні твердження позивача.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах, мати негативні наслідки та негативно вплинути на її психоемоційний стан і розвиток.

При вирішенні спору про скасування усиновлення суд насамперед має встановити, чи відповідає таке скасування найкращим інтересам дитини, а також чи наявні передбачені законом серйозні обставини, які свідчать про неможливість збереження правовідносин, що виникли внаслідок усиновлення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 238 Сімейного кодексу України усиновлення може бути скасовано, якщо між усиновлювачем та усиновленим склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Отже, для скасування усиновлення з наведеної підстави необхідним є встановлення сукупності обставин, а саме: наявності між усиновлювачем та усиновленою дитиною стосунків, які об`єктивно унеможливлюють їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем батьківських обов`язків; виникнення таких обставин незалежно від волі усиновлювача; а також відповідності скасування усиновлення найкращим інтересам дитини.

При цьому саме по собі погіршення взаємин між усиновлювачем та усиновленою дитиною, виникнення конфліктів, непослух дитини чи складнощі у її вихованні не можуть безумовно свідчити про наявність передбачених законом підстав для скасування усиновлення. Суд повинен оцінити характер таких відносин, причини виникнення конфлікту, поведінку усиновлювача та дитини, можливість подолання наявних труднощів, а також наслідки скасування усиновлення для дитини.

Окремо суд наголошує на тому, що частиною першою статті 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Суд звертає увагу, що ця норма права внесена законодавцем до Сімейного кодексу з метою недопущення порушення інтересів дитини та унормування правовідносин між дитиною та усиновлювачем таким чином, за якого, у випадку наявності передбачених цією статтею підстав, перелік яких є виключним, усиновлення може бути скасоване.

Проте, суд встановив, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження існування у спірних правовідносинах обставин, що передбачені частиною першою статті 238 СК України та є підставами для скасування усиновлення.

Отже, зазначені позивачем у позові та повідомлені у судовому засіданні обставини не свідчать про наявність підстав для застосування ст. 238 СК України.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 5 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Отже, усиновлення може бути скасоване або визнане недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання.

Суд встановив, що у правовідносинах, що є предметом цього позову, дитині забезпечене сімейне виховання, а його недостатній для дитини обсяг (про що хлопчик повідомив Службі у справах дітей) пов`язаний виключно зі свідомим ставленням до цього позивача, яка не докладає достатніх зусиль для налагодження емоційного контакту та встановлення довірливих стосунків з дитиною, керуючись у процесі виховання більше відстеженням виконання дитиною запроваджених нею обов`язків для дитини та відсуваючи на другорядне місце питання створення та підтримки емоційного контакту з дитиною, взаємної довіри, підтримки, допомоги дитині адаптуватись до нових умов життя. Позивач не прагне стати для дитини надійним дорослим, який здатний надати дитині безумовну підтримку і турботу, а не лише контролювати виконання нею списку виконаних хатніх справ та інших обов`язків.

Дитина є здоровою, не має ніяких діагнозів. Позивач стежить за станом її здоров`я, про що повідомила суду.

Суд встановив, що повідомлені позивачем обставини про їхні з дитиною стосунки є фактично сімейними та побутовими конфліктами, які склались залежно від волі усиновлювача та вирішення яких лежить у площині її обов`язків та відповідальності як матері та дорослої людини.

Отже, суд вважає можливим спільне проживання дитини та усиновлювача за умови докладення позивачем більших зусиль для виконання своїх батьківських обов`язків, які полягають у піклуванні, турботі за дитиною, її вихованні та опіці, створенні для дитини всіх умов для її повноцінного розвитку, соціалізації та підготовки до дорослого життя, спілкуванні з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; наданні дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; сприянні засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; виявленні інтересу до внутрішнього світу дитини; створенні умов для отримання дитиною освіти.

Крім цього, суд бере до уваги, що системний аналіз чинного законодавства України свідчить, що одним із головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, при цьому особлива увага має приділятися найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «М. С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини наголосив, що при вирішенні справ, які стосуються дітей, основне значення має визначення того, що найкраще відповідає їхнім інтересам. При визначенні найкращих інтересів дитини необхідно, зокрема, враховувати, що її інтересам, як правило, відповідає збереження зв`язків із сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, а також забезпечення розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Аналогічний висновок Європейський суд з прав людини висловив у рішенні від 16 липня 2015 року, ухваленому у справі «Мамчур проти України», де зазначив, що інтереси дитини вимагають, з одного боку, збереження її зв`язків із сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною, а з іншого - забезпечення її розвитку у здоровому та стабільному середовищі. Розрив сімейних зв`язків допускається лише за виняткових обставин.

Отже, у справах щодо дітей першочерговому визначенню та врахуванню підлягають інтереси самої дитини, зокрема її право на гармонійний розвиток, належне виховання, стабільне сімейне середовище та збереження сімейних зв`язків, якщо такі зв`язки відповідають її найкращим інтересам.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Позивач всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не довів, що поведінка дитини під час проживання в її сім`ї змінилась настільки, що це негативно вплинуло на взаєморозуміння в сім`ї, з приводу чого виникли конфліктні відносини та призвело до ускладнень стосунків між матір`ю та дитиною поза волею позивача.

Встановлені у справі обставини вказують на те, що саме поведінка позивача вплинула на її стосунки з дитиною. Мати (усиновлювач) не вчинила необхідних дій для налагодження побуту в сім`ї, гармонійних та сімейних відносин між нею та усиновленою дитиною.

Стосунки, які склалися між позивачем та усиновленою дитиною, залежали виключно від волі матері (усиновлювача), а підстав, які незалежно від волі позивача позбавляли б її можливості виконувати батьківські обов`язки, передбачених статтею 150 СК України, суд не встановив, оскільки саме позивач не має бажання спілкуватися з усиновленою дитиною, піклуватися про її духовний та моральний розвиток, не бажає створити умови для припинення конфліктів та налагодження психо-емоційного зв`язку з дитиною.

Оцінюючи доводи позивача про складні взаємовідносини з усиновленою дитиною, суд бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів звернення до відповідних фахівців для отримання психологічної чи іншої фахової допомоги з метою встановлення причин конфліктних відносин між матір`ю та дитиною, визначення психоемоційного стану дитини та можливих способів врегулювання конфлікту. Самі по собі відвідування позивачем центрів з надання психологічної допомоги без залучення дитини та без виконання позивачем усіх рекомендацій фахівців свідчать про її формальне ставлення до виконання цього обов`язку та самоусунення від обов`язку відновлення нормальної атмосфери в сім`ї.

Наведене має істотне значення для вирішення спору, оскільки сам факт наявності конфліктів між усиновлювачем та усиновленою дитиною не свідчить безумовно про неможливість подальшого спільного проживання та виконання батьківських обов`язків, а також не підтверджує, що збереження усиновлення суперечить найкращим інтересам дитини.

При цьому суд враховує, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про скасування усиновлення, повинна була довести не лише наявність складнощів у спілкуванні з дитиною та проблем у її вихованні, а й те, що такі обставини мають настільки істотний та об`єктивний характер, що роблять неможливими спільне проживання та виконання нею батьківських обов`язків, а також виникли незалежно від її волі.

Проте позивач не надала суду належні та достатні докази на підтвердження існування саме таких обставин. Водночас суд встановив, що обстановка у сім`ї виникла з волі позивача та є результатом її пасивної поведінки або ж надмірного тиску на дитину у питаннях залучення ОСОБА_8 до вирішення побутових питань, які є обов`язком матері, а не дитини. Мати повинна створити таку атмосферу у сім`ї, за якої дитина з власної волі матиме бажання долучатись до цих питань.

Матеріали справи також не містять достатні докази того, що усиновлення не відповідає найкращим інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання або що збереження правовідносин між усиновлювачем та усиновленою дитиною створює загрозу її фізичному, психічному чи моральному благополуччю.

Натомість під час розгляду справи суд встановив протилежні обставини.

Посилання позивача на те, що дитина не виконує її вимоги та зауваження, має проблеми з відвідуванням навчального закладу, не проявляє належний інтерес до навчання та уникає спілкування з нею саме по собі не свідчить про неможливість виконання позивачем батьківських обов`язків та не є достатньою правовою підставою для припинення правовідносин, що виникли внаслідок усиновлення.

З урахуванням вказаного, а також того, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які підтверджують обставини, наведені у позовній заяві, враховуючи, що збереження сімейного зв`язку у спірних правовідносинам відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки проживання дитини у сім`ї є найкращою формою виховання, а усиновлення є найвищим ступенем забезпечення інтересів дитини, у разі задоволення позову буде втрачений сімейний зв`язок, дитина буде позбавлена сімейного виховання, дитина бажає спілкування з матір`ю, потребує уваги, з часу усиновлення пройшов надзвичайно короткий проміжок часу і позивач не доклала достатніх зусиль для належного завершення процесу адаптації дитини у нових умовах життя, суд вважає цей позов необґрунтованим та дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення цієї справи судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування усиновлення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ - 04054926, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ - 22061746, адреса місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, с. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, буд. 7.

Повне судове рішення складене 02.11.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК