Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №606/459/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/459/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.,

представника позивача Алексенка С.Л.,

представника відповідача Гарагуца І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Алексенка С.Л. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття», у якому просив визнати відсутнім у ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,9363 га з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477, яка належить ОСОБА_1 та зобов`язати ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» повернути ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку загальною площею 2,9363 га з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,9363 га, кадастровий номер 6125085000:01:001:0477, що розташована на території Ладичинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.07.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» було укладено договір оренди землі щодо цієї земельної ділянки строком на 7 років. Вказаний договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2028, із зазначенням, що строк дії договору розпочинається з моменту його державної реєстрації. Таким чином строк дії даного договору закінчився 06.11.2025, що відповідно до п.12.2 договору (закінчення строку, на який його було укладено), є підставою для його припинення.

26.07.2025 позивач надіслав відповідачу лист-повідомлення від 23.07.2025 (відповідач отримав 30.07.2025) про те, що ОСОБА_1 не бажає продовжувати орендні відносини по завершенню 06.11.2025 терміну дії договору оренди землі від 01.07.2018.

У відповідь на вказаний лист відповідачем було надіслано позивачу копію додаткової угоди від 15.10.2020, без зазначення до якого вона договору, та копію витягу з Державного реєстру речових прав від 04.01.2021, у якому було зазначено, що право оренди належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477 було продовжено до 15.10.2027.

Позивач зазначає, що жодної додаткової угоди до договору оренди землі від 01.07.2018 він не укладав та не підписував, оскільки не планував продовжувати термін дії договору.

23.10.2025 ним було надіслано відповідачу заяву про повернення земельної ділянки та припинення орендних відносин із ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття». Однак відповіді на вказаний лист позивач не отримав, а відповідач продовжує незаконно використовувати належну позивачу земельну ділянку, чим порушує права позивача як власника.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.03.2026 було відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі. Також вказаною ухвалою за клопотанням сторони позивача витребувано у ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» оригінал додаткової угоди від 15.10.2020 до договору оренди землі від 01.07.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477.

30.04.2026 представником відповідача на виконання ухвали суду від 23.03.2026 подано заяву, у якій повідомлено про те, що надати оригінал додаткової угоди від 15.10.2020 до договору оренди землі від 01.07.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477 ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не може по причині відмови ПрАТ «Компанія «Райз» у наданні цього документу через неможливість віднайти його серед переданих на зберігання та вцілілих після підтоплення документів.

04.06.2026 представником відповідача було подано до суду відзив на позов, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що між сторонами належним чином було укладено договір оренди землі від 01.07.2018 та додаткову угоду до нього від 15.10.2020, якою продовжено термін дії договору до 15.10.2027. Відповідачем в повному обсязі здійснювалась виплата орендної плати. Вказане свідчить про існування між сторонами у справі правових відносин щодо оренди землі на підставі договору від 01.07.2018 та додаткової угоди від 15.10.2020, оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача та здійснює виплату орендної плати.

09.07.2026 стороною відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі, у яких вказано, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про виконання правочину його учасниками, отримання позивачем орендної плати, передбаченої договором оренди землі, на підтвердження чого до відзиву додано платіжні інструкції за 2021 – 2025 роки. Позивач не заперечує факту отримання орендної плати за користування земельною ділянкою. Представник відповідача зазначає, що такими своїми діями позивач схвалював використання земельної ділянки орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», право оренди якого було зареєстроване у відповідності до вимог закону. Навіть у випадку, якщо власник земельної ділянки – позивач у справі, не підписував додаткову угоду від 15.10.2020 до договору оренди землі від 01.07.2018, проте своєю поведінкою прийняв її умови, висловивши таким чином своє волевиявлення на продовження договірних відносин із відповідачем.

Ухвалою суду від 09.07.2026 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Надав пояснення, що між ним та відповідачем дійсно у 2018 році був укладений договір оренди землі. З 2018 року по 2025 рік діяв договір від 2018 року, на підставі якого позивач отримував орендну плату. Позивач зазначив, що орендна плата була меншою ніж у інших. За 6 місяців до завершення дії договору у 2025 році позивач надіслав відповідачу лист, що не бажає продовжувати співпрацю після закінчення строку дії договору оренди. ОСОБА_1 зазначив, що жодної додаткової угоди не підписував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі із мотивів, викладених у позові, просив їх задовольнити. Додатково звернув увагу, що у наданій копії додаткової угоди від 15.10.2020 відсутнє посилання на договір оренди землі до якого її укладено, в розділі «підписи сторін» в графі «орендодавець» вказаний ідентифікаційний код невідомої особи, а не ОСОБА_1 , також сам підпис нібито вчинений ОСОБА_1 кардинально відрізняється від справжнього підпису, який міститься як в основному договорі оренди землі так і у його паспорті громадянина України. Щодо розміру орендної плати представник позивача зазначив, що п.4.1 договору встановлює її у розмірі 14% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому позивач вважав, що підвищення розміру орендної плати обумовлена зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Додатково зазначив, що додатковою угодою було внесено зміни у п.4.1 договору оренди землі та збільшено розмір орендної плати. Саме у збільшеному розмірі після укладення додаткової угоди здійснювалась виплата позивачу орендної плати, яку позивач отримував та заперечень не висловлював. Вказаними діями сторони узгодили укладення та виконання договору.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

01.07.2018 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9363 га, що розташована на території Ладичинської сільської ради, кадастровий номер 6125085000:01:001:0477. Пунктом 2.6 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92912,13 грн. Пункт 3.1 договору встановлює, що договір укладено строком на 7 років. Даним договором передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку його дії. Орендна плата визначена у грошовій формі та становить 14% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складала 13007,70 грн. за рік оренди. Сплата орендної плати здійснюється щорічно до 31 грудня кожного року. Пунктом 4.4 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування. Після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Також умовами договору врегульовані права та обов`язки сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок внесення змін та підстави припинення його дії. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою орендаря.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №144558375 від 08.11.2018 слідує, що 06.11.2018 державним реєстратором Проциком В.Д. було зареєстроване право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125085000:01:001:0477 на підставі договору оренди землі від 01.07.2018 строком на 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

У матеріалах справи міститься повідомлення позивача від 23.07.2025 адресоване та надіслане директору ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про те, що договір оренди землі від 01.07.2018 припиняє свою дію 06.11.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Позивач надалі не має бажання та не надає згоди на укладення договору оренди та продовження орендних відносин із ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 6125085000:01:001:0477, оскільки має намір самостійно обробляти земельну ділянку та використовувати її для власних потреб на свій розсуд.

Крім того, у матеріалах справи міститься заява позивача від 23.10.2025 адресована відповідачу, у якій ОСОБА_1 зазначає, що у відповідь на його повідомлення від 23.07.2025 отримав від ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» копію додаткової угоди від 15.10.2020 незрозуміло до якого договору оренди землі та копію витягу з ДРРП від 04.01.2021, в якому було зазначено, що право оренди належної йому земельної ділянки було продовжено до 15.10.2027. Позивач у заяві зазначив, що жодної додаткової угоди до договору оренди землі від 01.07.2018 не укладав та не підписував оскільки не планував продовжувати його термін дії, а підпис, який міститься у даній додатковій угоді не його. У зв`язку з чим просив припинити незаконні дії з його земельною ділянкою та добровільно повернути її по завершенню дії основного договору оренди землі від 01.07.2018, а саме 06.11.2025, утримуючись від вчинення дій, які перешкоджають йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку.

Із наданої суду копії додаткової угоди від 15.10.2020, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» слідує, що щодо земельної ділянки кадастровий номер 6125085000:01:001:0477 сторони домовились, що строк дії договору продовжується на 7 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №239710666 від 04.01.2021 слідує, що 04.01.2021 державним реєстратором Проциком В.Д. було проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права на підставі додаткової угоди від 15.10.2020 та зареєстроване право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125085000:01:001:0477 на 7 років, дата закінчення 15.10.2027, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» долучено платіжні інструкції про сплату ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» ОСОБА_1 орендної плати по договору оренди: № 24033 від 05.12.2024 за 2024 рік у сумі 16295,60 грн, №17645 від 18.09.2025 за 2025 рік у сумі 18260,94 грн, №19804 від 27.12.2022 за 2022 рік в сумі 15504,85 грн, №17489 від 13.12.2021 за 2021 рік в сумі 15504,85 грн, № 22058 від 30.12.2022 за 2022 рік в сумі 3195,15 грн, №30654 від 11.10.2023 за 2023 рік в сумі 15504,85 грн. Також на підтвердження виплачених позивачу сум орендної плати надано довідку про доходи ОСОБА_1 .

Щодо твердження позивача про те, що він не підписував додаткової угоди від 15.10.2020, якою продовжено строк дії договору оренди, тому вона є неукладеною, а її державна реєстрація незаконною, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс 19).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частинами першою, третьою, шостою, сьомою-десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач вживав заходів для отримання оригіналу спірної додаткової угоди від 15.10.2020, також звертався із клопотанням про витребування оригіналу вказаної угоди до суду.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23.03.2026 було витребувано у ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» оригінал додаткової угоди від 15.10.2020, яка укладена між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477.

На виконання вказаної ухвали відповідачем надано письмову відповідь ПАТ «Компанія «Райз» про те, що між вказаною компанією та відповідачем було укладено Договір про надання послуг зберігання, проте внаслідок аварії водопроводу, частина документів була підтоплена і пошкоджена, не підлягає ідентифікації. Віднайти серед переданих на зберігання та вцілілих документів додаткову угоду від 15.10.2020 не вдалось. Ідентифікувати вказаний документ з поміж пошкоджених не представляється можливим.

Суд зазначає, що факти внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є безумовним підтвердженням реального волевиявлення сторін правочину та не замінює належного доказу вчинення правочину у письмовій формі, а саме документа з підписом сторони, яка заперечує його вчинення.

Відтак, за відсутності оригіналів додаткової угоди від 15.10.2020 та інших належних і допустимих доказів, котрі б переконливо підтверджували її підписання позивачем, суд не має підстав вважати доведеним факт надання позивачем згоди на укладення додаткової угоди та продовження строку оренди землі.

За таких обставин, у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу додаткової угоди та відсутністю такої у позивача, суд приходить до переконання, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не спростувало доводів сторони позивача про те, що ОСОБА_1 не укладав та не підписував додаткову угоду від 15.10.2020.

Відповідна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема у постанові № 385/1290/21 від 25.10.2023, № 385/407/23-ц від 24.06.2026

Таким чином відсутність належних та допустимих доказів укладення додаткової угоди від 15.10.2020 свідчить про недоведеність факту поновлення договору оренди землі від 01.07.2018 після спливу строку його дії — 06.11.2025, а тому за вказаних обставин право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477 за ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» після 06.11.2025 є відсутнім.

Щодо наданої суду копії додаткової угоди від 15.10.2020 до договору оренди землі суд зазначає, що дана копія додаткової угоди не береться до уваги судом, відповідно до приписів частини 6 статті 95 ЦПК України, якими передбачено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Щодо доводів представника відповідача про укладеність додаткової угоди, у зв`язку з отриманням позивачем орендної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Отже, враховуючи обов`язкову письмову форму для договору оренди землі, конкретні встановлені обставини справи, а саме те, що позивач неодноразово повідомляв листами відповідача про небажання продовжувати договір оренди землі, небажання укладати новий договір оренди землі, і те, що користування належною йому земельною ділянкою ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» ним буде розцінено як самовільне захоплення земельної ділянки, саме по собі перерахування коштів за оренду землі не можна трактувати як вчинення конклюдентних дій, та не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Крім того, у період сплати відповідачем орендної плати між сторонами діяв договір оренди земельної ділянки від 01.07.2018, а тому відсутні підстави вважати, що сплата орендної плати за вказаний період здійснювалась на виконання будь-якого іншого договору.

З огляду на встановлену відсутність у відповідача правових підстав користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та з урахуванням заявлених позовних вимог, належним способом захисту права власності позивача є визнання відсутнім права оренди за відповідачем та повернення земельної ділянки з його фактичного володіння. Такий спосіб захисту відповідає положенням статті 16 ЦК України та спрямований на відновлення порушеного права власника.

Крім того суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 зазначено, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Відповідно до статей 316, 317, 321 ЦК України право власності є непорушним, а власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проаналізувавши докази по даній справі, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки після спливу строку дії договору оренди землі від 01.07.2018 відповідач продовжує користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 6125085000:01:001:0477 без належних правових підстав, факти поновлення договору оренди, продовження строку дії договору не доведені, а тому наявні підстави для захисту права власності позивача шляхом визнання відсутнім права оренди за відповідачем та повернення земельної ділянки з його володіння.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує в порядку статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6125085000:01:001:0477, площею 2,9363 га, що знаходиться на території Ладичинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» повернути ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 2,9363 га, кадастровий номер 6125085000:01:001:0477, що знаходиться на території Ладичинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття», місцезнаходження: вул..Галицька, 93, м.Тисмениця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41481188.

Повний текст рішення суду складено 02.11.2026.

Суддя А.В.Мельник