Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №369/11713/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11713/24

Провадження № 2/369/1591/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/11713/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

В липні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Доценка О.В. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані доводами про те, що сторони спору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є сестрами та власниками частин по земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2703420132224, кадастровий номер: 3222485801:01:018:5010, площа (га): 0.1885, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (надалі за текстом – Земельна ділянка). Право власності на частки по Земельної ділянки було оформлена внаслідок вступу в спадщину після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Раніше Земельна ділянка мала умовний кордон – поділена навпіл сіткою. Але відповідачка почала в односторонньому порядку змінювати межу використання (графічне зображення додається). Позивачка запропонувала відповідачці поділити ділянку порівну. Однак вона відмовилася. Враховуючи це, за обставин, коли належна позивачці частина Земельної ділянки не виділена їй в натурі, вона, фактично, позбавлена можливості скористатись гарантованими Конституцією України та цивільним законодавством правами щодо власності, вільного володіння та розпорядження майном, в т.ч. обмежена у можливості укладати правочини.

На підставі зазначеного позивачка просила суд здійснити поділ, шляхом виділення їй частину Земельної ділянки, та для правильного вирішення спору під час попереднього судового засідання просила вирішити питання про призначення земельно-технічної експертизи для визначення можливості поділу по частини із складу спільної земельної ділянки.

Представником позивача, адвокатом Доценком О.В., разом з позовом надано клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2024 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2025 року суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив клопотання представника позивача про призначення земельно-технічної експертизи, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що для вирішення питання про виділення позивачу в натурі частини спірної земельної ділянки необхідно призначити судову земельно-технічну експертизу, так як для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме можливих варіантів виділення позивачу в натурі частини вказаної земельної ділянки, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Доценка Олександра Вікторовича про призначення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №369/11713/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини земельної ділянки, задоволено.

У цивільній справі №369/11713/24 – призначено судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення судовим експертам поставлено такі питання:

- Які можливі варіанти розподілу між співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485801:01:018:5010, площею (га): 0.1885, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ?

Проведення судової експертизи доручити експертам Українського центру судових експертиз, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславінська, 37, офіс 411.

Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечити надання експерту необхідних та належних документів на вимогу експерта.

Зобов`язати експертів Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» повідомити суд про документи, які потрібно надати для проведення вищевказаної експертизи та у якій кількості.

Після проведення експертизи, до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшли матеріали справи № 369/11713/24 в 1 томі та висновок експерта № 01-13/06 від 13.06.2025 року. Згідно з висновком експерта було запропоновано три можливі варіанти розподілу земельної ділянки.

Ухвалою суду від 30 червня 2025 року поновлено провадження у справі.

10 грудня 2025 року, представник позивача, адвокат Доценко Олександр Вікторович, звернувся до суду із заявою про зміну предмет позову у відповідності до одного із запропонованих експертом варіантів поділу земельної ділянки, а саме: Варіанту №3 Розподілу між співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 3222485801:01:018:5010, площею 0,1885 га, що розташована по АДРЕСА_1 , а саме:

- співвласнику ОСОБА_1 пропонується виділити частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222485801:01:018:5010, площею 0,1885 га, що розташована по АДРЕСА_1 площею S1 = 0.831 га, що графічно позначена на Додатку №4 до Висновку судового експерта Дощечкіна О. І. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, штриховкою жовтого кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту А1-А2-А3-п1-п2-п3-А11-А12-А13-А14-А15-А1 з довжинами сторін 2.71м – 10.01м – 29.72м – 8.82м – 10.67м – 10.55м – 30.80м – 1.46м – 20.72м та частину земельної ділянки S3 = 0,0112га, обмеженою замкнутою лінією, що проходить через кути повороту п4-п5-п6-А6-А7-п4 довжинами сторін 7.00м – 16.07м – 7.00м – 2.21м – 13.37м.;

- співвласнику ОСОБА_2 пропонується виділити частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222485801:01:018:5010, площею 0,1885 га, що розташована по АДРЕСА_1 площею S2=0.942га, що графічно позначено на Додатку №4 до Висновку судового експерта Дощечкіна О. І. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, штриховкою блакитного кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту п1-А4-А5-п6-п5-п4-А8-А9-А10-А11-п3-п2-п1 з довжинами сторін 53.66м – 2.91м – 10.60м – 16.07м – 7.00м – 21.98м – 10.79м – 4.07м – 2.08м – 1.90м – 10.67м – 8.82м.

Ухвалою суду від 11.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 29.10.2026 року представник позивача не з`явився, але до суду подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

У судове засідання відповідач не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзиву на позов не подала.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Частиною 3 статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виділ у натурі частки із майна, що є об`єктом спільної часткової власності, може мати місце лише у випадку, якщо частка, яка підлягає виділу, після цього не втратить своїх властивостей і основного призначення.

Статтею 183 ЦК України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними); чи переслідувало втручання легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті (якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів); чи є відповідний захід пропорційним конкретній легітимній меті втручання у право (втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно).

Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За приписами частин першої, другої статті 364 ЦК України установлено, що кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 вказала, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Водночас, при вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

У частині четвертій статті 120 ЗК України вказано, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як убачається з матеріалів справи, з метою визначення можливості та варіантів поділу спірної земельної ділянки між співвласниками відповідно до їх часток, представником позивача звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» із заявою про проведення експертизи.

Експерт запропонував варіанти поділу земельної ділянки між сторонами спору. відповідно до вимог нормативних документів, з відступом від частки, описано у дослідницькій частині висновку.

Водночас, подаючи клопотання про зміну предмету позову, позивач фактично зауважив про те, що найдоцільнішим та ефективним способом для захисту його прав на вільне розпорядження його майном буде саме варіант №3, який містить оптимальний варіант поділу земельної ділянки з урахуванням існуючого планування і саме такий варіант поділу в натурі просить здійснити позивач у судовому порядку.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є сестрами та власниками частин по 1/2 земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2703420132224, кадастровий номер: 3222485801:01:018:5010, площа (га): 0.1885, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (надалі за текстом Земельна ділянка). Право власності на частки по Земельної ділянки було оформлена внаслідок вступу в спадщину після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Раніше земельна ділянка мала умовний кордон поділена навпіл сіткою. Але відповідачка почала в односторонньому порядку змінювати межу використання. Позивачка запропонувала відповідачці поділити ділянку порівну, однак відповідачка відмовилася. Враховуючи це, за обставин, коли належна позивачці частина земельної ділянки не виділена їй в натурі, вона, фактично, позбавлена можливості скористатись гарантованими Конституцією України та цивільним законодавством правами щодо власності, вільного володіння та розпорядження майном, в т.ч. обмежена у можливості укладати правочини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2025 року було призначено судову земельно-технічну експертизу. На виконання якої позивачем було надано висновок щодо технічної можливості поділу земельної ділянки в натурі.

Згідно висновку експерта, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, експертом було запропоновано три можливі варіанти поділу Земельної ділянки.

У зв`язку з цим, сторона позивача змінила предмет позову у відповідності до одного із запропонованих експертом варіантів поділу земельної ділянки, а саме: Варіанту №3 Розподілу між співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 3222485801:01:018:5010, площею 0,1885 га, що розташована по АДРЕСА_1 , а саме:

- співвласнику ОСОБА_1 пропонується виділити частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222485801:01:018:5010, площею 0,1885 га, що розташована по АДРЕСА_1 земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, штриховкою жовтого кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту А1-А2-А3-п1-п2-п3-А11-А12-А13-А14-А15-А1 з довжинами сторін 2.71м – 10.01м – 29.72м – 8.82м – 10.67м – 10.55м – 30.80м – 1.46м – 20.72м та частину земельної ділянки S3 = 0,0112га, обмеженою замкнутою лінією, що проходить через кути повороту п4-п5-п6-А6-А7-п4 довжинами сторін 7.00м – 16.07м – 7.00м – 2.21м – 13.37м.;

- співвласнику ОСОБА_2 пропонується виділити частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222485801:01:018:5010, площею 0,1885 га, що розташована по АДРЕСА_1 площею S2=0.942га, що графічно позначено на Додатку №4 до Висновку судового експерта Дощечкіна О. І. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, штриховкою блакитного кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту п1-А4-А5-п6-п5-п4-А8-А9-А10-А11-п3-п2-п1 з довжинами сторін 53.66м – 2.91м – 10.60м – 16.07м – 7.00м – 21.98м – 10.79м – 4.07м – 2.08м – 1.90м – 10.67м – 8.82м.

Оскільки суд з`ясував, що позивач не має можливості в позасудовому порядку поділити належну йому і відповідачу земельну ділянку, то вважає що порушено його право на вільне її використання передбачене законом і це право потребує захисту у зв`язку з неможливістю спільно з відповідачем оформити спадкові права та вирішити дане питання у позасудовому порядку з незалежних від нього обставин, тому слід задовольнити позовні вимоги.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 183, 317, 321, 356, 358, 364 ЦК України, ст. 88 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки задовольнити повністю.

Здійснити поділ земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485801:01:018:5010, площа (га): 0.1885, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) шляхом виділення у власність в натурі сторонам спору частин ділянки, згідно варіанту №3 Висновку, судового експерта Дощечкіна О.І., за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, а саме: ОСОБА_1 виділити у власність в натурі частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485801:01:018:5010, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - площею S1 = 0.831 га, що графічно позначена на Додатку №4 до Висновку судового експерта Дощечкіна О. І. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, штриховкою жовтого кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту А1-А2-А3-п1-п2-п3-А11-А12-А13-А14-А15-А1 з довжинами сторін 2.71м – 10.01м – 29.72м – 8.82м – 10.67м – 10.55м – 30.80м – 1.46м – 20.72м та частину земельної ділянки S3 = 0,0112га, обмеженою замкнутою лінією, що проходить через кути повороту п4-п5-п6-А6-А7-п4 довжинами сторін 7.00м – 16.07м – 7.00м – 2.21м – 13.37м.

ОСОБА_2 виділити у власність в натурі частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485801:01:018:5010, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - площею S2=0.942га, що графічно позначено на Додатку №4 до Висновку судового експерта Дощечкіна О.І. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.06.2025 року №01-13/06, штриховкою блакитного кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту п1-А4-А5-п6-п5-п4-А8-А9-А10-А11-п3-п2-п1 з довжинами сторін 53.66м – 2.91м – 10.60м – 16.07м – 7.00м – 21.98м – 10.79м – 4.07м – 2.08м – 1.90м – 10.67м – 8.82м.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексу судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 02.11.2026 року.

Суддя А.В. Янченко