Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №629/6555/26 — Турківський районний суд Львівської області

Суд: Турківський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №629/6555/26

Суддя: Волинець М. З.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02.11.2026 м. Турка

Справа № 629/6555/26

Провадження №2/458/625/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою

відповідальністю

«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» через підсистему «Eлектронний суд» подав до Лозівського міськрайонного суду Харківської області позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 101860584 від 11.07.2025 у розмірі 29 125,11 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 4 154,37 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 5 530,74 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період від дати відступлення права вимоги до дати складання розрахунку, 9 000 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, 4 440 грн - заборгованість за комісіями, а також понесені судові витрати у справі, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.

11.08.2026 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Турківського районного суду Львівської області.

Справа надійшла до Турківського районного суду Львівської області 10.09.2026 вх. № 5785/26 та передана судді Волинець М.З.

Стислий зміст позовних вимог.

11.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (далі також - первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено кредитний договір № 101860584.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на таких умовах: сума кредиту - 6 000 грн; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 90 % річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду;

Кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору.

29.12.205 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, згідно якого ТОВ «МІЛОАН»» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредит у визначений строк не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 29 125,11 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 4 154,37 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 5 530,74 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період від дати відступлення права вимоги до дати складання розрахунку, 9 000 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, 4 440 грн - заборгованість за комісіями.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 101860584 від 11.07.2025 у розмірі 29 125,11 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростувала, відзиву на позовну заяву не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

14.09.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.09.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 14.10.2026 о 09:20 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

14.10.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 02.11.2026 о 11:30 год.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 14.10.2026 та 02.11.2026 повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку. Причин неявки не повідомила, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надала, свою позицію не виклала, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористалася.

02.11.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

11.072025 ОСОБА_1 подала заяву на отримання кредит № 101860584 на сайті tengo.ua, відповідно до якої: погоджена сума кредиту - 6 000 грн; строк кредиту - 360 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду - 90 % річних; процентна ставка протягом решти строку кредитування - 180 % річних; комісія за надання кредиту - 22,50 % від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (окрім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; періодичність здійснення платежів: у перший період - 30 днів, далі кожні 15 днів згідно графіку платежів; платіжна картка позичальника на яку має бути перерхована сума кредиту - Mastercard debit НОМЕР_1 , банк, що випустив картку: НОМЕР_2 .

11.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (за договором - кредитодавець або товариство) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) укладено кредитний договір № 101860584 (індивідуальна частина).

Згідно з п.п. 6.1, 7.1 кредитного договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Договір було підписано позичальником ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора 526758, який відповідно до довідки про ідентифікацію було надіслано їй 11.07.2025 на номер телефону НОМЕР_3 , який вона зазначила в заяві на отримання кредиту.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністюта виконнаням обов`язків найманого працівника.

Згідно з кредитним договором, кредит надається на таким умовах: сума кредиту - 6 000 грн (п. 1.2. кредитного договору); строк кредитування - 360 днів з 11.07.2025 (п. 1.3. кредитного договору); дата повернення кредиту - 06.07.2026 (п.1.4. кредитного договору); комісія за надання кредиту - 1 350 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. кредитного договору); комісія за обслуговування кредиту - 9 768 грн, що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий перод (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору (п.1.5.2 кредитного договору); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 90 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 кредитного договору); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахунку періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.4 кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.4.1, 2.4.4. кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту в розміри та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний плажіт за розрахунковий період в день закінчення розрахукового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшити її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

З метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань позичальника по погашенню кредиту, комісій, процентів та неустойки, позичальник підтверджує волевиявлення на списання коштів з його рахунків на умовах встановлених цим договором та відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послкги», надає згоди кредитодавцю, надавачам платіжних послуг платника та отримувача, учасникам платіжних систем та іншим суб`єктам платіжних операцій на виконання платіжної операції з усіх рахунків позичальника, як платника, ініційованих кредитодавцем, як отримувачем, як в межах платіжних систем так і поза ними, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим договором, відповідно до графіку платежів, доручає кредитодавцю та надає згоду на ініціювання платежів кредитодавцем через надавачів платіжних послуг з метою погашення заборгованості позичальника за цим договором, в тому числі процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пеня, штраф) та будь-яких інших передбачених договором платежів, в разі їх наявності, за умови настання строків виконання таких зобов`язань згідно графіку платежів, з платіжних карток позичальника, зазначених ним особисто та добровільно в особистому кабінеті.

Згідно з п. 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору та графіком платежів.

Відповідно до п. 3.3.3. кредитного договору позичальник зобов`язаний, у разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Згідно з п. 6.4 кредитного договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 кредитного договору).

Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

Видача кредитних коштів за кредитним договором в сумі 6 000 грн для ОСОБА_1 підтверджена інформаційним листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за допомогою системи EASYPAY. Зазначені реквізити банківської карти в листі «ФК «Контрактовий дім» співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останньою у кредитному договорі.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 перед ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором № 101860584 станом на 29.12.2025 має заборгованість в розмірі 23 594, 37 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 154,37 грн - заборгованість за процентами, 4 4400 грн - заборгованість за комісією, 9 000 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т.

Згідно з п. 2.1 договору факторингу за цим договором клієнт - первісний кредитор відступає за плату своє право вимоги до боржників у сімі 39 559 729 грн, а фактор здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно з п. 6.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно додатку № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників для друку підтерджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цого договору.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) передало, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) прийняло реєстр боржників для друку у вигляді електронного документу з накладенням КЕП у «ВЧАСНО» на 79 аркушах, загальна сума заборгованості за реєстром боржників складає 39 559 729,19 грн.

З копії платіжної інструкції № 0594770000 від 29.12.2025 вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ» сплатило грошові кошти ТОВ «МІЛОАН» у розмірі 3 475 956,79 грн згідно договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025.

Відповідно до реєстру боржників, що є додатком № 3 до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 23 594, 37 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 154,37 грн - заборгованість за процентами, 4 4400 грн - заборгованість за комісією, 9 000 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

З матеріалів справи вбачається, що після відступлення ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до відповідача на користь позивача, останній продовжив нараховувати відсотки з 30.12.2025 по 05.07.2026 на загальну суму 5 530,74 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», станом на 14.07.2026, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 101860584 від 11.07.2025 становить 29 125,11 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 4 154,37 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 5 530,74 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період від дати відступлення права вимоги до дати складання розрахунку, 9 000 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, 4 440 грн - заборгованість за комісіями.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом норми ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору 526758, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

У постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 Верховний Суд виснував щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та їх відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, додатків до нього, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача. Отже, суд вказує, що факт укладення кредитного договору первісного кредитора саме з ОСОБА_1 доведено належними та достатніми доказами.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором № 1018600584 від 11.07.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитним договором, а саме 10.08.2025 на суму 1 793,70 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічна позиція висвітлена у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), де зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вищенаведений кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідають вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

При цьому, матеріали справи містять докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 6 000 грн та користування такими протягом строку їх кредитування.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на неї не було зараховано кошти 11.07.2025 в сумі 6 000 грн, на виконання кредитного договору, матеріали справи не містять.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від первинного кредитора на виконання укладеного договору.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є її процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що первісний кредитор виконав зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит у розмірі встановленому кредитним договором.

При цьому, відповідач отримавши кредитні кошти, вчасно їх не повернула, чим порушила взяті на себе договірні зобов`язання, на підставі чого утворилась заборгованість.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як убачається з матеріалів справи, 29.12.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору факторингу № 29-12/2025/Т набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 101860584 від 11.07.2025, укладеного відповідачем з ТОВ «МІЛОАН».

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Строк кредитування передбачено сторонами 360 днів (п. 1.3 кредитного договору).

Отже, строк кредитування за вказаним договором становить з 11.07.2025 по 06.07.2026 включно. Первісним кредитодавцем проценти за кредитним договором нараховувалися до 29.12.2025.

Таким чином, суд вважає, що позивач, який є новим кредитором за кредитним договором № 101860584 від 11.07.2025 також мав право нараховувати проценти за користування кредитом (з моменту відступлення права вимоги до закінчення строку кредитування).

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %.

Судом встановлено, що в межах строку кредитування нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, яка не перевищує 1% в день, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

Будь-яких доказів, які б спростували надані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн, нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 4 154,37 грн та процентами нарахованими за період від дати відступлення права вимоги до дати складання розрахунку в розмірі 5 530,74 грн, що були обумовлені умовами договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

З розрахунку ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що первісним кредитодавцем 11.08.2025, 26.08.2025, 09.10.2025, 25.09.2025, 10.10.2025, 25.10.2025, 09.11.2025, 24.11.2025, 09.12.2025, 24.12.2025 відповідачу було нараховано комісію за обслуговуванн кредиту в загальному розмірі 4440 грн (444 грнх10=4 440 грн).

Отже, заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача за комісією стосується саме комісії за обслуговуванн кредитної заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст. 627 ЦК України).

Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для кредитодавця.

На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, кредитодавець має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору № 101860584 від 11.07.2025 передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9 768 грн, що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахунково періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 28). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищезазначене, умови кредитного договору № 101860584 від 11.07.2025 щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 4 440 грн, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами за кредитним договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи ту обставину, що штраф, який передбачений кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, він підлягає списанню кредитодавцем та підстави для його стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, нарахований штраф у розмірі 9 000 грн стягненню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №101860584 від 11.07.2025 у загальному розмірі 15 685,11 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 4 154,37 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 5 530,74 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період від дати відступлення права вимоги до дати складання розрахунку.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 662,14 грн, з 15 685,11 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 62,43 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 13 000 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

02.07.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги.

Відповідно до копії заявки на надання юридичної допомоги № 474 від 01.06.2026 та копії витягу з Акту № 38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, сторони погодили надання таких юридичних послуг між товариством та адвокатом про стягнення заборгованості з Червинської Ю.В.: надання усної консультації з вивченням документів, кількість 2 год, вартість одиниці 2 000 грн, ціна 4 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, кількість 3 год, вартість одиниці 3000 грн, ціна 9 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн позивачем подав такі докази:

- копію договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024;

- копію прайс-листа;

- копію заявки на надання юридичної допомоги № 474 від 01.06.2026;

- копію витягу з акту № 38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026.

Відповідно до ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м. Київ, 03150) заборгованість за кредитним договором № 101860584 від 11.07.2025 в розмірі 15 685 (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн 11 коп., з яких: 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням, 4 154 (чотири тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 37 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 5 530 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн 74 коп. - заборгованість за нарахованими процентами за період від дати відступлення права вимоги до дати складання розрахунку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м. Київ, 03150) судовий збір у розмірі 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м. Київ, 03150) витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua