Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №456/4327/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4327/26

Провадження № 2/456/2591/2026

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

27 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», через свого представника, звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 837,50 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування поданої позовної заяви, позивач зазначає, що 21.03.2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 161148. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак, відповідач всупереч умовам договору, порушив умови такого та не повернув надані йому грошові кошти. Відтак, відповідно до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 22 837,50 грн.

Таким чином, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за договором позики загальний борг відповідача перед позивачем становить 22 837,50 гривень, який в добровільному порядку останній не погашає, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач, у запропонований строк відзив на позовну заяву не подав, свою позицію у справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.

Заяви та клопотання сторін у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині поданої до суду позовної заяві, просить проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.07.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Яніва Н.М..

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 03.08.2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.08.2026 та 21.09.2026 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі у судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Втім, судом задоволено клопотання представника позивача, про розгляд справи у якого відсутності.

При цьому, в силу положень ст. 280 ЦПК України суд вважає неявку відповідача в судове засідання такою, що вчинена без поважної причини, оскільки такий належним чином повідомлявся про розгляд справи, та за згодою представника позивача, вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи по суті відбувся 27.10.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Встановленні судом фактичні обставини справи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відтак, судом встановлено, що 21.03.2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 161148.

Електронний договір був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом також встановлено, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за укладеним договором у повному обсязі, відповідно до умов такого, надавши відповідачу грошові кошти у сумі та на умовах, визначених договором.

Однак, у свою чергу відповідач порушив умови договору позики і в кінцевому результаті не повернув в повному обсязі надані йому кошти, а також не виконав в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання.

При цьому, 23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» було укладено договір факторингу №23072025, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 161148 від 21.03.2025 року загальна сума заборгованості відповідача за цим договором становить 22 837,50 грн, яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу – 7500 грн, суми заборгованості за процентами – 3 грн, суми заборгованості за комісією за надання позики – 334,50 грн, суми заборгованості за штрафними санкціями – 15 000 грн..

Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025, ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 837,50 грн..

Тобто, у результаті порушених зобов`язань за договором позики, відповідно до розрахунку заборгованості, у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість у загальному розмірі 22 837,50 гривень, право вимоги яких відповідно до договору факторингу належить позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

При цьому, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Солвентіс», ні на рахунки попереднього кредитора.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому(ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 1 ст. 1046 ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В свою чергу ч.1 ст. 1078 ЦК України, закріплює положення про предмет договору факторингу, яким може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Мотиви, з яких виходив суд та висновки суду за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідач належно не виконував зобов`язання по поверненню коштів та сплаті процентів за користування коштами, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази для підтвердження належного виконання договірних зобов`язань, суд приходить до висновку, що доводи позову в частині стягнення суми заборгованості за договором позики № 161148, яка складається з основної суми заборгованості в розмірі 7500 грн, суми заборгованості за процентами у розмірі 3 грн, суми заборгованості за комісією у розмірі 334,50 грн що разом у сумі становить 7 837,50 грн, є обґрунтованими та підставними, відтак підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення штрафу у розмірі 15000 грн. за кредитним договором № 161148 від 21.03.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем, при поданні даної позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №161148 від 07.05.2026 року.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 913,74 грн (7 837,50 х 100 : 14 480 = 34,32 %; 2662,40 х 34,32 : 100 = 913,74)

При цьому, як вказує позивач, ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №43657029/01 від 02.01.2026 року, копію додаткової угоди №161148 від 31.03.2026 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, суд вважає, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивачем, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представником позивача, а тому вважає за доцільне прохання позивача про стягнення у його користь з відповідача судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача 2 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором позики № 161148 від 21.03.2025 року у розмірі 7 837 (сім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 50 коп., яка складається із основної суми заборгованості в розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн; суми заборгованості за процентами у розмірі 3 (три) грн., заборгованості за комісією у розмірі 334 (триста тридцять чотири) грн. 50 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» сплачений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 913 (дев`ятсот тринадцять) грн. 74 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029; місцезнаходження юридичної особи: вул. С. Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Назар ЯНІВ