Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №456/4345/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №456/4345/26

Суддя: Янів Н. М.

Справа № 456/4345/26

Провадження № 2/456/2600/2026

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТОВ «Юніт Капітал», через свого представника, скориставшись підсистемою «Електронний суд», звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 12 822,42 грн. Крім того, позивач просить, при ухваленні рішення покласти на відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування поданої позовної заяви, позивач зазначає, що 13.07.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 191735. Фінансова компанія свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконала у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти. Однак, свої зобов`язання за договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитом відповідач не виконав. Таким чином, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитними договорами загальний борг відповідача перед позивачем становить 12 822,42 гривень, який в добровільному порядку останній не погашає, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 , реалізовуючи своє право, скориставшись системою «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі та визнав їх частково, виключно в межах залишку фактично отриманого та неповернутого тіла кредиту в сумі 9 143,06 грн. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки подана довідка про перерахування коштів є внутрішнім документом первісного кредитора, а банківські документи, які б підтверджували рух коштів, відсутні. Також відповідач ставить під сумнів факт належного укладення електронного кредитного договору. Крім того, відповідач вважає безпідставним включення до складу кредитної заборгованості комісії за надання кредиту в розмірі 3 513,64 грн, яка, за його твердженням, була фактично включена до тіла кредиту, а також додаткової комісії в сумі 301,00 грн, посилаючись на положення Закону України «Про споживче кредитування» та нікчемність відповідних договірних умов. Водночас відповідач зазначає, що ним здійснено три платежі на загальну суму 9 437,57 грн, які, на його думку, позивачем не враховано належним чином при викладенні обставин справи. За власним контррозрахунком відповідач визначає залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 143,06 грн, тоді як нараховані проценти в сумі 3 378,36 грн та комісію в сумі 301 грн вважає безпідставними. Також відповідач заперечує проти стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів та комісії, а також відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

У свою чергу представник позивача ТОВ «Юніт капітал» - Кукса К.О., скориставшись системою «Електронний суд», подала відповідь на відзив, у якому заперечує проти доводів відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, зазначаючи, що кредитний договір № 191735 від 13.07.2025 укладено в електронній формі шляхом акцепту оферти та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на його номер мобільного телефону. Стверджує, що під час укладення договору відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію, ознайомився з усіма істотними умовами кредитування, зокрема розміром кредиту, строком, процентною ставкою та комісією, і добровільно погодився з ними. Також зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання, перерахувавши 13.07.2025 на банківську картку відповідача грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами та довідкою про здійснення транзакції. Представник позивача також заперечує проти доводів відповідача щодо неправомірності нарахування комісії, зазначаючи, що її розмір та порядок сплати були прямо передбачені умовами кредитного договору, з якими відповідач ознайомився та погодився під час його укладення. Зокрема, договором передбачено одноразову комісію в розмірі 26 % від суми кредиту, що становить 3 513,64 грн. Позивач стверджує, що зазначена комісія була погодженою складовою вартості кредиту, а її нарахування та включення до загальної суми зобов`язань відповідача відповідало умовам укладеного договору. Крім того, позивач наполягає на обґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, посилаючись на укладений договір про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг. У зв`язку з наведеним просить відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Надалі відповідач ОСОБА_1 скерував до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що вважає доводи позивача безпідставними та такими, що не спростовують його заперечень проти позову. Зокрема, звертає увагу на суперечності у відповіді на відзив щодо розміру кредиту, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість розрахунку заборгованості за процентами. Крім того, відповідач звертає увагу на шаблоновий характер поданих позивачем документів, зазначаючи, що вони містять посилання на обставини, які не стосуються предмета спору. Також відповідач стверджує про неправомірність включення до суми кредиту одноразової комісії у розмірі 26 %, що становить 3 513,64 грн, оскільки фактично на його картковий рахунок було перераховано лише 10 000,36 грн, а нарахування процентів на суму такої комісії є незаконним. Заперечує відповідач і проти стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, за його твердженням, процесуальні документи підготовлені та підписані представником позивача Куксою К.О., яка діяла на підставі довіреності, тоді як адвокат АБ «Тимошенко та партнери» безпосередньої участі у справі не брав. З огляду на викладене відповідач просить задовольнити позов частково - лише в межах фактичного залишку основної суми кредиту в розмірі 9 143,06 грн, а в іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення процентів, комісії та витрат на правничу допомогу, відмовити.

Представник позивача ТОВ «Юніт капітал» - Кукса К.О. подала до суду додаткові пояснення, у яких наполягає на правомірності нарахування процентів за користування кредитом, зазначаючи, що їх розмір, порядок нарахування та сплати були погоджені сторонами під час укладення кредитного договору № 191735 від 13.07.2025, а відповідач був ознайомлений з усіма умовами кредитування та добровільно прийняв їх, підписавши договір одноразовим ідентифікатором. Зокрема, позивач вказує, що сума кредиту становила 13 514,00 грн, строк кредитування - 98 днів, процентна ставка - 360 % річних, а денна процентна ставка - 0,9033 %, у зв`язку з чим вважає нараховані проценти такими, що відповідають умовам договору та вимогам законодавства. Щодо комісії позивач зазначає, що відповідно до пункту 2.5 договору відповідач зобов`язався одноразово сплатити комісію в розмірі 26 % від суми кредиту, що становить 3 513,64 грн, та був обізнаний із її розміром і порядком сплати. Крім того, Позивач обґрунтовує вимогу про стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на договір з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», погоджений сторонами розмір гонорару та перелік виконаних робіт, до яких віднесено вивчення матеріалів справи, підготовку адвокатського запиту, клопотання про витребування доказів і позовної заяви. На думку Позивача, зазначені витрати є обґрунтованими та співмірними з обсягом наданої правничої допомоги.

У свою чергу відповідач ОСОБА_1 додатково подав заперечення щодо співмірності та достовірності витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що подані позивачем додаткова угода та акти приймання-передачі мають ознаки цифрового копіювання, містять ідентичні технічні помилки та були виготовлені шляхом шаблонного дублювання документів у трьох аналогічних справах. На думку відповідача, це свідчить про відсутність індивідуального надання правничої допомоги та недоведеність реальності й обґрунтованості заявлених витрат.

Натомість у поданих додаткових поясненнях представник позивача – Кукса К.О. заперечила проти доводів відповідача щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що їх розмір визначений договором про надання правничої допомоги та підтверджується додатковою угодою й актом приймання-передачі виконаних робіт. Стверджує, що надав усі необхідні документи, які підтверджують обсяг і вартість наданих адвокатом послуг, а підписаний акт свідчить про належне виконання ним своїх зобов`язань. Відтак вважає заявлені витрати на правничу допомогу обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.07.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Яніва Н.М..

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 03.08.2026 року позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.08.2026 та 21.09.2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі у судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку, у тому числі судом задоволено клопотання представника позивача та клопотання відповідача, про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи по суті відбувся 27.10.2026 року.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому(ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В свою чергу ч.1 ст. 1078 ЦК України, закріплює положення про предмет договору факторингу, яким може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Встановленні судом фактичні обставини справи та мотиви, з яких виходив суд.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відтак, 13.07.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 191735.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Відтак, судом встановлено, що 13.07.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 191735, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

При укладенні кредитного договору сторони погодили усі істотні умови такого, суму кредитних коштів, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів та інших зобов`язань.

На виконання умов кредитного договору, 13.07.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-0468 відповідача, що свідчить доказом того, що кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

При цьому, відповідно до п.2.2.1 індивідуальної частини кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 13514 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,36 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3513,64 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Так, відповідно до п. 2.5 комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Виходячи з аналізу роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача.

Таким чином нарахування відповідачу комісії за надання кредиту, сума якої чітко визначена у кредитному договорі є правомірною.

Втім, відповідно до п.2.4 індивідуальної частини договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Щодо нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазнає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного Банку України постановою від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18, викладено правовий висновок про те, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 дійшов висновку, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Позивачем не надано жодного підтвердження факту надання послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна плата за обслуговування кредиту. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності конкретного переліку таких послуг, які надаються більше, ніж один раз на місяць, погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, підтверджень факту надання таких послуг в обсязі, що перевищує право споживача за законом. Та обставина, що оплата таких послуг внесена в графік погашення кредиту, не нівелює обов`язок позивача довести позовні вимоги належним чином.

Поміж тим, судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, передбачені умовами укладеного кредитного договору, щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

Втім, з розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем вносилися кошти на часткове погашення заборгованості.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Відтак, частково сплативши заборгованість, відповідач ОСОБА_1 , вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.

Так встановлено, що відповідачем внесено кошти на погашення заборгованості 27.07.2025 на суму 3150 грн, 10.08.2025 на суму 3137,57 грн та 24.08.2025 на суму 3150 грн, що у сумі становить 9 437,57 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сплачені кошти на погашення кредиту зараховувалися частково у погашення тіла кредиту разом із комісією за надання кредиту, а частково на оплату відсотків за користування кредитом.

Таким чином суд критично оцінює твердження відповідача про те, що позивачем приховано часткову сплату ним кредиту.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 191735 від 13.07.2025 року, становить 14 022,42 грн., яка складається з заборгованість по тілу кредиту – 9 143,06 грн.; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 3 378,36 грн., по комісії (за обслуговування кредиту) у розмірі - 301 грн, заборгованості за штрафними санкціями – 1200 грн.

Дана сума підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за період 03.02.2026-01.05.2026 року.

Поряд з цим, судом встановлено, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 1200 грн, та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 12 822,42 грн.

Поміж тим, 10.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу №10102025.

Відповідно до реєстру прав вимог №5 від 03.02.2026 до договору факторингу №10102025 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №5 від 03.02.2026 до договору факторингу №10102025, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №191735 від 13.7.2025 року.

Висновки суду.

Судом встановлено, що відповідач належно не виконував зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, а тільки частково сплатив кошти на погашення кредиту, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що доводи позову в частині стягнення суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 143,06 грн, по процентах в розмірі 3 378,36 грн, що разом у сумі становить 12 521,42 грн, є обґрунтованими та підставними, відтак підлягають до задоволення.

Втім, як уже зазначалося, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 301 грн задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено факту надання відповідачу відповідних послуг, за які передбачено справляння такої комісії, а також не підтверджено, які саме дії та послуги охоплюються платою за обслуговування кредиту. Саме по собі передбачення договором обов`язку сплачувати таку комісію не є достатньою підставою для її стягнення за відсутності доказів реального надання відповідних послуг. Отже, у цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем, при поданні даної позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №44673.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 599,83 грн (12 521,42 х 100 : 12 822,42 = 97,65 %; 2662,40 х 97,65: 100 = 2 599,83)

При цьому, як вказує позивач, ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, копію додаткової угоди № 25771532886 від 20.04.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, копія акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені ним у відзиві, додаткових поясненнях та запереченнях, щодо недоведеності факту надання позивачу правничої допомоги у розмірі 7 000 грн.

Зокрема, посилання відповідача на те, що додаткова угода та акт приймання-передачі наданих послуг нібито мають ознаки шаблонного виготовлення, містять недоліки оформлення, дублювання підписів і відбитків печаток, а також передбачають однаковий обсяг робіт і тривалість їх виконання у декількох судових справах, самі по собі не свідчать про недостовірність зазначених документів та не спростовують факту виникнення у позивача обов`язку оплатити надану правничу допомогу. При цьому відповідачем не наведено належних і допустимих доказів, які б підтверджували підроблення поданих документів, їх недійсність або відсутність договірних відносин між позивачем та особою, яка надавала правничу допомогу.

Не може бути безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат і саме по собі посилання відповідача на те, що окремі процесуальні документи були підготовлені чи підписані різними представниками, оскільки це не спростовує змісту поданих доказів щодо погодженого сторонами обсягу правничої допомоги та виконаних у межах договору робіт.

Водночас суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу враховує не лише факт їх документального підтвердження, а й дійсність таких витрат, їх необхідність, співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, суд вважає, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивачем, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представником позивача, а тому вважає за доцільне прохання позивача про стягнення у його користь з відповідача судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача 2 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №191735 від 13.07.2025 року у загальному розмірі 12 521 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 42 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту – 9 143 (дев`ять тисяч сто сорок три) грн. 06 коп., заборгованість за відсотками – 3 378 (три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 36 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою в відповідальністю «Юніт Капітал» сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 599 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 83 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163 місцезнаходження юридичної особи: вул. Лесі Українки, 34, оф. 333, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Назар ЯНІВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua