Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №456/3061/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3061/26

Провадження № 2/456/1959/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

/заочне/

02 листопада 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Писарева О. Ю.,

при секретарі Стасів О. Я.,

за участі представника позивача Мустіпан О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ :

Підстава позову (позиція позивача): Представник позивача Мустіпан Ольга Володимирівна звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» заборгованість за договором про споживчий кредит №29/05/24-1 від 29.05.2024 року у розмірі 143 425,10 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №29/05/24-01. Згідно п.1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно п.1.2 кредитного договору, сума кредитного ліміту складає 80 000 грн. Згідно п.1.3 кредитного договору, строк кредитування 360 днів з 29.05.2024 року по 24.05.2025 року. Згідно п.1.5 кредитного договору, процента ставка складає 0,23% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. 25 травня 2024 року відповідачу була перерахована сума кредиту. Також 21 жовтня 2024 року між тими ж сторонами було укладено додатковий договір №21/10/24-04 до договору про споживчий кредит №29/05/24-01 від 29.05.2024. Сторони домовилися викласти пункт 1.2 договору про споживчий кредит №29/05/24-01 від 29.05.2024 у новій редакції: сума кредитного ліміту збільшується на 40 000,00 грн. і складає 120 000,00 грн.. Відповідачем грубо порушено умови договору і станом на сьогоднішню дату зобов`язання по поверненню грошових коштів не виконано. Станом на 16 квітня 2026 року розмір заборгованості складає 143 425,10 грн. Позивач планує понести судові витрати у розмірі судового збору та витрат на правову допомогу орієнтовно – 40 000,00 грн. (докази понесених витрат будуть надані до закінчення судового процесу в порядку статті 141 ЦПК України).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просить його задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача: Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду 22.07.2026 з відміткою Укрпошти «вручено», згідно трекінгу Укрпошти рекомендоване повідомлення про надсилання повістки на 22.10.2026 вручене одержувачу 06.10.2026. Крім того, про призначення судового засідання на 25.09.2026 та 22.10.2026 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судове засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 02.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 25.09.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №29/05/24-01 від 29.05.2024 вбачається, що такий укладено між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 . Відповідно до предмету договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту – 80 000,00 грн.; тип кредиту – кредит; строк кредитування – 360 днів з 29.05.2024 року по 24.05.2025 року. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 24.05.2025 або достроково. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка – 0,23% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка – 83,95%. Орієнтовна загальна вартість кредиту – 152 640,00 грн. /а.с.6-12/.

З додаткового договору №21/10/24-04 від 21.10.2024 до договору про споживчий кредит №29/05/24-01 від 29.05.2024 вбачається, що сторони домовилися викласти пункт 1.2 договору про споживчий кредит №29/05/24-01 від 29.05.2024 у новій редакції: Сума кредитного ліміту збільшується на 40 000,00 грн. і складає 120 000,00 грн. Тип кредиту – споживчий кредит /а.с.18/.

З платіжної інструкції в національній валюті від 29.05.2024 №77 вбачається, що ТОВ «ФК «Юніт» перерахувало ОСОБА_1 73 600,00 грн.; призначення платежу: перерахування суми кредиту, зг. Договору про надання коштів у позику в т. ч. на умовах фінансового кредиту №29/05/24-01 від 29.05.2024 р. /а.с.25/.

З платіжної інструкції №112 від 22.10.2024 вбачається, що ТОВ «ФК «Юніт» перерахувало ОСОБА_1 12 290,00 грн.; призначення платежу: перерахування додаткової суми кредиту, зг. Дог. про надання коштів у позику в т. ч. на умовах фінансового кредиту №29/05/24-01 від 29.05.2024 р., та Дод. дог. №21/10/24-04 від 21.10.2024 р. /а.с.23/.

З платіжної інструкції №110 від 22.10.2024 вбачається, що ТОВ «ФК «Юніт» перерахувало ОСОБА_1 18 510,00 грн.; призначення платежу: перерахування додаткової суми кредиту, зг. Дог. про надання коштів у позику в т. ч. на умовах фінансового кредиту №29/05/24-01 від 29.05.2024 р., та Дод. дог. №21/10/24-04 від 21.10.2024 р. /а.с.23/.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Юніт», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором №29/05/24-01 від 29.05.2024 становить 143 425,10 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 120 000,00 грн., заборгованість за відсотками – 23 425,10 грн. /а.с.26-27/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №29/05/24-01 від 29.05.2024 року.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання відповідачем договору про надання кредиту з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що 29.05.2024 між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №29/05/24-01, згідно з яким відповідач отримує кредит в розмірі 80 000,00 грн., строком кредитування 360 днів, тобто до 24 травня 2025 року, процентна ставка – 0,23% в день.

Судом також встановлено, що 21.10.2024 сторони уклали додатковий договір №21/10/24-04 до договору про споживчий кредит №29/05/24-01 від 29.05.2024, яким збільшили суму кредитного ліміту на 40 000,00 грн.; після збільшення кредитного ліміту, сума кредитного ліміту складає – 120 000,00 грн..

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір та додатковий договір містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, договори підписані електронним підписом позичальника.

За вказаних обставин, суд вважає, що кредитний договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №29/05/24-01 та додатковий договір №21/10/24-04 від 21.10.2024 до договору про споживчий кредит №29/05/24-01 від 29.05.2024 укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Поряд з цим, суд не може погодитися із визначеною позивачем сумою заборгованості за кредитним договором з огляду на наступне.

Згідно п.1.2 Договору, сума кредитного ліміту складає 80000 грн, а згідно п. 1 додаткового договору – збільшується до 120000 грн.

Пунктом 2.22 Договору передбачено, що кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 80000 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами НОМЕР_1 , емітовану банком України (далі - платіжна картка), що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Електронного договору.

Разом з тим, як вбачається з доданих до позовної заяви платіжних інструкцій від 29.05.2024 №77, від 22.10.2024 №112 та №110, ТОВ «ФК «Юніт» перерахувало ОСОБА_1 73 600,00 грн., 12 290,00 грн та 18 510,00 грн., тобто ТОВ «ФК «Юніт» на виконання умов кредитного договору від 29.05.2024 №29/05/24-01 із змінами, здійснило перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 104 400 грн., а не 120 000 грн, як зазначає позивач.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Релевантний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Верховний Суд, у розрізі питання включення до умов договору про споживчий кредит сплати комісії, неодноразово наголошував на тому, що кредитодавець має конкретизувати перелік послуг за які нараховується комісія.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому суд зауважує на тому, що правове значення вищевказаної позиції полягає не у назві відповідного платежу, а у сформульованому Верховним Судом висновку про те, що кредитодавець не вправі стягувати зі споживача плату за невизначені або не конкретизовані послуги, а також за дії, інформацію чи обслуговування, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно.

У даній справі, встановлено, що умовами оспорюваного кредитного договору не передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з видачею, управлінням кредитом.

Перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, зазначений в графіку платежів, при цьому судом встановлено, що конкретної інформації, за що саме стягується платіж в графіку не зазначено. Досліджуючи графік платежів, а саме види платежів за кредитом, судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «Юніт» разово стягує комісію за надання кредиту, за обслуговування кредитної заборгованості, послуги нотаріуса, що у загальному розмірі складає 6 400 грн. із суми 80 000 грн та комісію за надання кредиту, за обслуговування кредитної заборгованості, інші послуги кредитодавця, послуги страховика, що у загальному розмірі складає 9 200 грн. із суми 40 000 грн.

Однак умови Договору про споживчий кредит не містять переліку послуг, період платежів і інформації за надану послугу, а також обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту у розмірі, що визначений графіком, страхування кредиту, інших послуг, отже положення про сплату даних видів платежів є нікчемними.

Релевантних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

На переконання суду, позивач ТОВ «ФК «Юніт» не зазначав при зверненні до суду та не довів факту надання відповідачу додаткових послуг з видачі, обслуговування, страхування кредиту, надання послуг нотаріуса, за які може бути стягнута окрема плата (комісія). При цьому, дії позивача, пов`язані з веденням кредитної лінії чи касово-розрахунковим обслуговуванням, не можуть розглядатися як «додаткові послуги», оскільки є невід`ємною складовою обслуговування кредитної заборгованості, що здійснюється з ініціативи позивача для забезпечення належної якості надання фінансових послуг та їх зворотності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доведеність наявної суми заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, є обов`язком позивача.

Суд звертає увагу, що умовами Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29.05.2024 №29/05/24-01 визначено лише істотні умови щодо суми кредиту, строку на який надається кредит, а також розмір процентної ставки. Розмір інших платежів (комісій, неустойки, пені, штрафів) умовами кредитного договору чи іншими додатковими угодами не визначені, та сторонами не узгоджені.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що відповідачу фактично надано кредит у сумі 104 400 грн, а не 120 000 грн як зазначено позивачем у розрахунку заборгованості.

З урахуванням наведеного, підлягають перерахуванню й відсотки, оскільки такі слід нараховувати на 73 600,00 грн. в період з 29.05.2024 до 21.10.2024, сума яких складає 24 545,60 грн. (73600грн*0,0023(23%)*145 днів) та на 104400 грн в період з 22.10.2024 до 24.05.2025, сума яких складає 51 625,8 грн.(104400 грн*0,0023 (23%)*215днів), всього сума відсотків становить 76 171,4 грн.

Також судом враховується, що згідно позовної заяви та розрахунку, відповідачем було здійснено наступні платежі: 04.07.2024 року на суму 3000,00 грн., 09.07.2024 року на суму 3000,00 грн., 20.09.2024 року на суму 2170,00 грн., 22.10.2024 року на суму 18510,00 грн., 26.10.2024 року на суму 1400,95грн., 09.12.2024 року на суму 3000,00 грн, 18.12.2024 року на суму5406,00 грн., 09.01.2025 року на суму 4000, 00 грн., 21.01.2025 року на суму 4406,00 грн, 24.02.2025 року на суму 3000,00 грн., 11.03.2025 року на суму 2034,00 грн., 01.04.2025 року на суму 2000,00 грн., 10.04.2025 року на суму 3000,00 грн., 23.04.2025 року на суму 2500, 00 грн., 07.05.2025 року на суму4128,00 грн., 09.05.2025 року на суму 485,00 грн., 03.06.2025 року на суму 8070, 00 грн., 03.07.2025 року на суму 8410,00 грн., 31.08.2025 року на суму 8410,00 грн., 30.09.2025 року на суму 4000,00 грн., 28.10.2025 року на суму 2000,00 грн. та 13.11.2025 року на суму 3000,00 грн. Тобто відповідач вніс платежі на загальну суму 95 929,95 грн.

Таким чином, відповідачем сплачено в повному обсязі відсотки, оскільки сума внесених платежів (95 929,95 грн.) перевищує суму відсотків (76 171,4 грн.) та частково тіло кредиту (104400 грн + 76 171,4 грн.- 95 929,95 грн.), а тому заборгованість перед позивачем становить 84 641,45 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 84 641,45 грн.

Судові витрати.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 964 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам (84 641,45 грн./143425,10 грн.*3328).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача у позовній заяві зазначено, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, оскільки за домовленістю сторін, оплата правничої допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом, а тому підстави для вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу станом на дату ухвалення цього судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Юніт» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №29/05/24-01 від 29.05.2024 року у розмірі 84 641 /вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одна/ грн 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» судовий збір у розмірі 1 964 /одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири/ грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт», ЄДРПОУ: 43484903, адреса: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 3, кв.26;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя О. Ю. Писарев