Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №452/3583/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №452/3583/26

Суддя: Бікезіна О. В.

Справа № 452/3583/26

Провадження № 2-а/452/49/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної патрульної поліції департаменту патрульної поліції, треті особи: управління патрульної поліції в Тернопільській області, інспектори УПП в Тернопільській області Гладкий Остап Іванович, Дець Павло Миколайович, про скасування постанов в справах про адміністративне правопорушення (в порядку адміністративного судочинства),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 08.09.2026 року через систему «Електрнонний суд» звернувся до суду із позовом до Національної патрульної поліції департаменту патрульної поліції, треті особи: управління патрульної поліції в Тернопільській області, інспектори УПП в Тернопільській області Гладкий Остап Іванович, Дець Павло Миколайович, в якому просив скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справах про адміністративне правопорушення, серії ЕНА № 7664382 та ЕНА № 7664390, якими його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративні стягнення у виді штрафів, як винесені з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.08.2026 року він рухався на автомобілі Рено Меган д.н. НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з міста Дніпро Дніпропетровської області до міста Самбір Львівської області. На автодорозі М09 191 КМ, не доїжджаючи міста Тернопіль, 03.08.2026 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин був зупинений працівниками поліції на автодорозі, у місці, яке поліція найменувала «Блокпост». Зупинившись відповідно до правил дорожнього руху та увімкнув аварійний сигнал він дочекався коли до нього підійшов працівник поліції та не представившись зажадав документи для перевірки. Я попросив представитися та відповідно до статті 35 ЗУ «Про поліцію» назвати причину зупинки. Інспектор поліції повідомив, що він лейтенант патрульної поліції в Тернопільській області Гладкий О.І. інспектор 2 взводу 2 роти батальйону УПП в Тернопільській області зупинив мене для перевірки посвідчення водія та реєстраційного талону на автомобіль. На його зауваження, що стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів одразу повідомив, що я мушу на місці, яке поліція іменує «Блокпост», просто так надавати документи на перевірку на вимогу поліції. Ним було поліцейському повідомлено, що документи він має у наявності і при існуванні законних вимог, визначених у 35 ЗУ «Про поліцію», готовий надати їх для ознайомлення. Заблокував рух його автомобіля працівники поліції почали щось перевіряти у своїх планшетах та кудись телефонувати. Приблизно через годину часу, о 00 годин 55 хвилин 04.08.2026 року до його автомобіля підійшов лейтенант патрульної поліції в Тернопільській області Гладкий О.І. з постановою в руках, та повідомив, що починає розгляд адміністративної справи за начебто порушення ним частини 1 статті 126 КУпАП. Відмовившись надати мені можливість скористуватися правами визначеними статтею 268 КУпАП, а саме можливістю скористуватися правовою допомогою адвоката, можливість ознайомитися з матеріалами, не надав можливість заявити клопотання про долучення відеодоказу, лейтенант патрульної поліції в Тернопільській області Гладкий О.І. зажадав щоб він просто поставив підписи на постанові. На його зауваження, що перед підписом я бажаю в постанові зазначити порушення моїх прав та не згоду з самим порушенням, поліцейський оригінал постанови серії ЕНА № 7664382 від 04.08.2026 року йому не надав та пішов у невідомому напрямку.

В цей час о 01 годині 00 хвилин 04.08.2026 року до нього підійшов інший поліцейський, а саме капрал поліції Дець П.М. та повідомив, що починає розгляд адміністративної справи за начебто порушення ним частини 5 статті 121 КУпАП. Відмовившись надати йому можливість скористуватися правами визначеними статтею 268 КУпАП, а саме можливістю скористуватися правовою допомогою адвоката, можливість ознайомитися з матеріалами, не надати можливість заявити клопотання про долучення відеодоказу, капрал патрульної поліції в Тернопільській області Дець П.М. також зажадав щоб він просто поставив підписи на постанові. На його зауваження, що перед підписом він бажає в постанові зазначити порушення своїх прав та не згоду з самим порушення, оригінал постанови серії ЕНА № 7664390 від 04.08.2026 поліцейський також йому не надав та копію вручити відмовився.

29.08.2026 року в застосунку «Кабінет водія» https://e-driver.mvs.gov.ua/ йому стало відомо про існування постанов про накладання адміністративного стягнення серії ЕНА №7664382 від 04.08.2026 року та ЕНА № 7664390 від 04.08.2026 року складених відносно нього. 29.08.2026 року позивачем на поштову та електронну адресу управління патрульної поліції в Тернопільській області направлена заява про отримання належним чином завірених постанов. 02.09.2026 року на електрону адресу отриманий лист з відповіддю від №160зі/41/33/01-2026 від управління патрульної поліції в Тернопільській області та копії постанов про накладання адміністративного стягнення серії ЕНА № 7664382 та ЕНА №7664390 від 04.08.2026 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Жодних належних доказів на підтвердження того, що саме позивач здійснив вказані порушення ПДР не існує та надано не було. Постанова ЕНА №7664382 від 04.08.2026 року та постанова ЕНА №7664390 від 04.08.2026 року винесені без жодного підтвердження факту порушення ПДР України з порушенням норм КУпАП (а.с.1-10).

Ухвалою судді від 10 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.25).

Ухвалою судді від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву (а.с.34).

08 жовтня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити. Зазначає, що оскаржувані постанови є правомірними, оскільки позивач, керуючи транспортним засобом на стаціонарному блокпості а А/Д М-30 191км в умовах воєнного стану, не пред`явив на законну вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Наголошує, що право уповноваженої особи зупиняти транспортні засоби при проїзді через блокпости передбачене Порядком № 1456, а обов`язок водія мати при собі та пред`являти відповідні документи встановлено Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху. Зазначає, що поліцейський перебував при виконанні службових обов`язків, пред`явив службове посвідчення, повідомив причину зупинки, а факт невиконання позивачем вимоги про пред`явлення документів підтверджується відеозаписом з нагрудного відео реєстратора. Крім того відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 під час руху не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в ПДР, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч 5 ст.121 КУпАП (а.с.43-47).

13 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що Порядок №1456, на який посилається відповідач, як на підставу зупинки його транспортного засобу, діє в населених пунктах, в яких проводиться загальна обов`язкова евакуація. У місцевості, яка є тиловою, даний Порядок не діє, тому блокпост який вважає створений незаконно, не дає підстав для зупинки транспортного засобу (а.с.51-54).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, на обґрунтування своєї позиції навів доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, відсутність від них клопотань про неможливість розгляду справи, обмеженість строку розгляду відповідної категорії справ, дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача та третіх осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом 04 серпня 2026 року інспектором 2 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області Гладким О.І. винесено постанову серії ЕНА №7664382 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 04.08.2026 року о 00:38 дорога М30 191км водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane НОМЕР_2 та після зупинки ТЗ відмовився пред`явити посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію ТЗ на вимогу працівника поліції чим порушив п. 2.1. ПДР – керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування.

Згідно з цією постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.19).

Також 04 серпня 2026 року поліцейським 2 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області Дець П.М. винесено постанову серії ЕНА № 7664390 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Із змісту даної постанови вбачається, що 04.08.2026 року о 00:59 дорога М30 191км водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР.

Згідно з цією постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень (а.с.20).

Згідно листа Управління патрульної поліції в Тернопільській області від 02.09.2026 року копії зазначених постанов скеровані рекомендованим листом за вихідними 7733 та 7732 від 04.08.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , а.с.18).

Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади від 31.03.2025 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є перевірка правомірності постанов поліцейських про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164¬4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також :

а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно п. 2.3 в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Згідно із пунктом третім частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

В свою чергу, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» серед правових заходів воєнного стану передбачено (пункти 6-7): встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів, обмежувати в`їзд (вхід), перебування в населених пунктах, з яких проводиться загальна обов`язкова евакуація; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ. В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений Указами Президента України та діє і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі Порядок №1456).

Цей Порядок визначає механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України (п. 1 Порядку № 1456).

Відповідно до п. 5 Порядку №1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Пунктом 10 Порядку №1456 визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов`язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Під терміном «блокпост» (п. 3 Порядку №1455) мається на увазі посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/ виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п. 20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду включають:

1) на блокпостах: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Статтею 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17.

Отже, відповідач зобов`язаний довести наявність правових підстав для реалізації ним компетенції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Втім, приймаючи рішення, суд враховує, що визначений правовою нормою ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом в судовому засіданні оглянуті відеозаписи, долучені як позивачем, так і відповідачем до матеріалів справи, на яких зафіксовано транспортний засіб Рено Меган д.н. НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 , який зупинений працівниками поліції на стаціонарному блокпості. На відеозаписі зафіксовано як працівник поліції повідомляє водію причину зупинки, а саме: що його зупинено відповідно до п.7 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Крім того, з долученого відеозапису вбачається, що водій вказаного транспортного засобу відмовляється пред`явити працівникам поліції у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), а лише зазначає, що вище перелічені документи у нього є, тобто підтверджено факт непред`явлення документів у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.

Антонів Д.К. на неодноразові вимоги поліцейського надати відповідні документи, документів не надав, а вимагав у поліцейського повідомити йому причину зупинки, передбачену статтею 35 ЗУ «Про поліцію» та надати докази того, що він вчинив адміністративне правопорушення.

Отже, з наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно не пред`явив поліцейському на вимогу жодних документів, які він зобов`язаний був пред`явити відповідно до пунктів 2.1 ПДР. Обов`язок водія пред`явити поліцейському документи не може пов`язуватися з законністю чи незаконністю причини зупинки, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків.

Щодо доводів позивача про відсутність у працівників поліції підстав для зупинки транспортного засобу позивача та, відповідно, для перевірки документів і винесення оскаржуваної постанови, то суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений інспектором поліції у період дії режиму воєнного стану на місці здійснення спеціального поліцейського контролю (блокпості). Поліцейський повідомив позивача про причину зупинки, пред`явив службове посвідчення та вимагав надати для перевірки посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб.

На вимогу поліцейського позивач документи для перевірки не пред`явив, натомість наполягав на наданні додаткових доказів правомірності зупинки, зокрема рішення уповноваженого органу про обмеження або заборону руху на відповідній ділянці дороги (організацію блокпоста).

Суд зазначає, що пунктом 10 Порядку № 1456 прямо передбачено право уповноваженої особи зупиняти транспортні засоби у разі їх проїзду через блокпости. При цьому цей Порядок не ставить реалізацію такого повноваження в залежність від необхідності доведення водієві факту запровадження на конкретній ділянці дороги окремої заборони чи обмеження руху. Відтак сам факт проїзду транспортного засобу через стаціонарний блокпост є передбаченою законом підставою для його зупинки та перевірки документів в умовах правового режиму воєнного стану.

Тому доводи позивача про відсутність у поліцейського правових підстав для зупинки транспортного засобу та вимоги про пред`явлення документів є безпідставними. Повноваження поліцейського у спірних правовідносинах ґрунтувалися на положеннях Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Порядку № 1456.

Посилання позивача на те, що він не відмовлявся від пред`явлення документів, а лише просив підтвердити законність зупинки, також не спростовують складу правопорушення. Обов`язок водія, визначений пунктом 2.4 ПДР України, полягає саме у пред`явленні документів на законну вимогу поліцейського у спосіб, який дає можливість прочитати та зафіксувати відомості, що містяться в них. Встановлена відеозаписом поведінка позивача свідчить про фактичне невиконання цієї вимоги.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 по справі №127/19283/17 наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Вимоги позивача, що він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною - не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що на законну вимогу працівників поліції ОСОБА_1 не пред`явив документи зазначені у п.2.1 ПДР України, чим порушив п. 2.4 ПДР України, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7664382 від 04.08.2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.126 КУпАП прийнята правомірно та підстави для скасування такої відсутні.

Крім того, з наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не був пристебнутий ременем безпеки. Пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні про те, що він відстебнув ремінь, коли до нього підходив працівник поліції суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються наданим відеозаписом. Так, з відеозапису також вбачається зауваження працівника поліції про встановлені в транспортному засобі заглушки замість ременів безпеки. Крім того, слід зауважити, що на відеозапису ОСОБА_1 перебуває без верхнього одягу, з оголеним тулубом, на якому не зафіксовано будь-які характерних слідів від ременя безпеки, не зважаючи на те, що він повідомив працівникам поліції, що перебував в дорозі тривалий час.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.3 в) ПДР, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7664390 від 04.08.2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 5 ст.121 КУпАП прийнята правомірно та підстави для скасування такої відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене суд вважає що оскаржувані постанови винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанов відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративні стягнення накладені в межах санкції вказаних статей, а тому підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні.

Суд вважає, що відповідачем доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, у зв`язку із чим вважає необхідним залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної патрульної поліції департаменту патрульної поліції, треті особи: управління патрульної поліції в Тернопільській області, поліцейські Гладкий Остап Іванович, Дець Павло Миколайович, про скасування постанов в справах про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7664382 від 04.08.2026 року та серії ЕНА № 7664390 від 04.08.2026 року – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Національна патрульна поліція департаменту патрульної поліції, адреса: м. Киів, вул. Федора Ернста, 3, 03048, ЄДРПОУ 40108646.

Третя особа: Управління патрульної поліції в Тернопільській області, адреса:

м. Тернопіль, вул. Івана Котляревського, 24, 46003.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua