Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №200/4835/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

02 листопада 2026 року №200/4835/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 200/4835/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), у якому просить:

- визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 200/7303/24;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 200/7303/24.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що 15 травня 2025 року відповідач виплатив йому грошове забезпечення, нараховане на виконання судового рішення у справі № 200/7303/24, утримавши з нього військовий збір за ставкою 5 відсотків, тоді як для доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України Податковим кодексом України встановлено ставку 1,5 відсотка. На переконання позивача, втрата ним статусу військовослужбовця на момент виплати не змінює характеру цього доходу, а виплата після звільнення відбулася саме внаслідок того, що відповідач своєчасно не нарахував належні суми.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/4835/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позивача визнано звільненим від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», витребувано у відповідача докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 200/7303/24 із зазначенням нарахованої та утриманої сум і правових підстав утримання.

Відповідач подав відзив від 11 серпня 2025 року, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX ставку військового збору з 01 грудня 2024 року підвищено до 5 відсотків, а ставка 1,5 відсотка збережена лише для доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників визначених органів і військових формувань; що у травні 2025 року, коли виконано судове рішення, позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 і не мав статусу військовослужбовця чи працівника, а тому підстав для застосування ставки 1,5 відсотка не було; що військовий збір справляється в місяці фактичної виплати доходу за ставкою, чинною в цьому місяці, а норм про оподаткування доходів, нарахованих за минулі періоди на виконання судових рішень, за ставками минулих періодів Податковий кодекс України не містить. Відповідь на відзив позивач не подав.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26, яким з 01 червня 2026 року підсудність справ Донецького окружного адміністративного суду передано до Харківського окружного адміністративного суду, справу № 200/4835/25 передано на розгляд цього суду. Ухвалою суду справу прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участі його представника відмовлено, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву. Нового відзиву відповідач не подав, а відзив від 11 серпня 2025 року міститься в матеріалах справи і врахований судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, з 20 лютого 2024 року - в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії, і є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .

Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 15 липня 2024 року № 383-ос позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом від 22 липня 2024 року № 391-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22 липня 2024 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 200/7303/24, яке набрало законної сили, на користь позивача присуджено індексацію грошового забезпечення за період його військової служби. Зі складених відповідачем розрахунків на виконання цього рішення вбачається, що позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 63 564,22 грн та індексацію-різницю за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року і з 01 січня 2024 року по 22 липня 2024 року в сумі 288 809,00 грн, усього 352 373,22 грн.

З цих сум відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і одночасно нарахував грошову компенсацію сум цього податку в тому самому розмірі, а також утримав військовий збір за ставкою 5 відсотків: 3178,21 грн із суми 63 564,22 грн і 14 440,45 грн із суми 288 809,00 грн, усього 17 618,66 грн.

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 15 травня 2025 року на рахунок позивача 15 травня 2025 року зараховано 334 754,56 грн із призначенням платежу «Перерахування виплати згідно рішення суду № 200/7303/24 від 23.12.2024 за травень 2025 року».

Наведені розрахунки були надані позивачу листом відповідача від 10 квітня 2025 року № 09/2139-25-Вих у відповідь на адвокатський запит і додані відповідачем до відзиву; обставини нарахування, утримання та виплати зазначених сум сторонами не заперечуються. Спір між сторонами полягає в тому, за якою ставкою мав бути утриманий військовий збір із суми грошового забезпечення, нарахованого за період військової служби позивача і виплаченого після його звільнення.

Не погоджуючись з утриманням військового збору за ставкою 5 відсотків, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктом 1.3 цього пункту визначено ставки збору, зокрема підпунктом 1 - 5 відсотків від об`єкта оподаткування для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань ставка збору становить 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Отже, законодавець пов`язав застосування ставки 1,5 відсотка з видом доходу - грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України та іншими виплатами, що здійснюються йому відповідно до законодавства. Виплачена позивачу 15 травня 2025 року сума є індексацією грошового забезпечення, нарахованою за періоди проходження ним військової служби в Державній прикордонній службі України з 01 грудня 2015 року по 22 липня 2024 року на виконання судового рішення. Такий дохід за своїм характером є доходом, одержаним у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця, а отже підлягав оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відсотка, встановленою підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Довід відповідача про те, що на момент виплати позивач уже не мав статусу військовослужбовця, суд відхиляє. Характер виплати визначається підставою її нарахування, а не датою її фактичного здійснення: право на спірну індексацію виникло у позивача саме як у військовослужбовця за періоди проходження служби, а виплата цих сум після звільнення зумовлена тим, що відповідач своєчасно їх не нарахував, що встановлено судовим рішенням у справі № 200/7303/24. Застосування до такого доходу загальної ставки лише через те, що належні суми були виплачені із запізненням, поставило б позивача в гірше становище, ніж того, кому грошове забезпечення виплачено вчасно, з вини самого податкового агента.

Крім того, сам відповідач, утримавши з цих сум податок на доходи фізичних осіб, одночасно нарахував позивачу грошову компенсацію сум цього податку, тобто визнав, що виплачена сума є грошовим забезпеченням військовослужбовця. Застосування до одного й того самого доходу правил оподаткування грошового забезпечення військовослужбовців в частині податку на доходи фізичних осіб і загальної ставки військового збору є непослідовним.

Доводи відповідача про те, що військовий збір справляється в місяці фактичної виплати доходу за ставкою, чинною в цьому місяці, висновків суду не спростовують, оскільки і в травні 2025 року підпункт 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачав для доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України ставку 1,5 відсотка.

За ставкою 1,5 відсотка військовий збір із суми 63 564,22 грн становив би 953,46 грн, а із суми 288 809,00 грн - 4332,14 грн, усього 5285,60 грн, тоді як відповідач утримав 17 618,66 грн. Отже, надміру утримано 12 333,06 грн (17 618,66 - 5285,60), і саме в цьому розмірі позивач недоотримав належне йому грошове забезпечення.

Водночас вимога позивача про виплату всієї утриманої суми військового збору задоволенню не підлягає. Позивач сам виходить з того, що його дохід підлягав оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відсотка, а доказів того, що цей дохід звільнявся від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, матеріали справи не містять, і на такі обставини позивач не посилається. Тому військовий збір у сумі 5285,60 грн утримано правомірно.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Правомірності застосування ставки військового збору 5 відсотків відповідач не довів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, витрат на професійну правничу допомогу він до стягнення не заявляв, у зв`язку з чим судові витрати розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору за ставкою 5 відсотків із суми грошового забезпечення, нарахованого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 200/7303/24 та виплаченого 15 травня 2025 року.

Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру утриманий військовий збір у розмірі 12 333 (дванадцять тисяч триста тридцять три) грн 06 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 2 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар