Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №200/1756/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

02 листопада 2026 року №200/1756/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 200/1756/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (пл. Соборна, буд. 2, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 44278614) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 20.01.2026 № 253;

- зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 .

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що є власником житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 , який 03 жовтня 2025 року знищено внаслідок обстрілу збройними силами Російської Федерації та пожежі, що підтверджується актом про пожежу, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, актом комісійного обстеження і звітом за результатами технічного обстеження. Його заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна відповідач відхилив рішенням від 20 січня 2026 року № 253 з посиланням на виявлення недостовірних даних, однак які саме дані є недостовірними, у рішенні не зазначено. Позивач вважає рішення немотивованим і таким, що суперечить Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23 лютого 2023 року № 2923-IX, і зазначає, що частина документів була знищена під час пожежі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, а після усунення її недоліків ухвалою від 02 квітня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1756/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи і витребувано у відповідача всі матеріали, на підставі яких прийнято рішення від 20 січня 2026 року № 253, у тому числі копії заяв із додатками.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 справу передано до Харківського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передано судді Смагар С.В.

Відповідач подав відзив від 13 квітня 2026 року, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивач порушив порядок оскарження, оскільки у разі незгоди з рішенням комісії заявник має право подати заперечення до уповноваженого органу протягом п`яти календарних днів, а рішення комісії № 253 затверджено розпорядженням начальника військової адміністрації від 23 січня 2026 року № 205, яке позивач не оскаржив. По суті відповідач зазначив, що за актом комісійного обстеження від 18 грудня 2025 року № 221 будівля частково зруйнована пожежею, тобто є пошкодженою, а не знищеною; що будівля є колишнім кафе «Дукат», за даними технічної інвентаризації - будівлею кафе з житловими приміщеннями, тобто будівлею громадського призначення, тоді як дія Закону № 2923-IX поширюється на об`єкти житлової нерухомості; що 06 листопада 2025 року, вже після пошкодження, на підставі тих самих правовстановлюючих документів позивач зареєстрував два об`єкти з різними адресами і типами - будівлю кафе з житловими приміщеннями і житловий будинок садибного типу. Ці обставини, за твердженням відповідача, і стали підставою для висновку про недостовірність даних у заяві. Крім того, відповідач послався на дискреційний характер повноважень комісії та на те, що заява про надання компенсації подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

До відзиву відповідач додав акт про пожежу, витяги з державних реєстрів, договір дарування і рішення суду, розпорядження про утворення та склад комісії, рішення комісії від 20 січня 2026 року № 253 і розпорядження від 23 січня 2026 року № 205. Акта комісійного обстеження від 18 грудня 2025 року № 221 і заяви позивача ЗВ-30.12.2025-294436 з додатками, витребуваних судом, відповідач не надав. Відповіді на відзив позивач не подав.

У позовній заяві позивач просив розглянути справу без його участі. Оскільки справа розглядається в порядку письмового провадження, окремого вирішення це клопотання не потребує.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивачу на підставі договору дарування від 29 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А.В. за реєстровим № 3952, і рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2008 року у справі № 2-2346-2008, яким за ним визнано право власності на реконструйовану будівлю під жилий будинок та кафе по АДРЕСА_2 , належить відповідне нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025052510001155 за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України 03 жовтня 2025 року внаслідок обстрілу АДРЕСА_2 знищено кафе «Дукат».

Згідно з актом про пожежу Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 05 жовтня 2025 року 03 жовтня 2025 року внаслідок вибуху під час воєнних (бойових) дій виникла пожежа у двоповерховій будівлі, власником якої є ОСОБА_1 ; унаслідок пожежі знищено двоповерхову будівлю повністю з усім майном на площі приблизно 400 кв.м.

На підставі тих самих правовстановлюючих документів 06 листопада 2025 року державним реєстратором виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області зареєстровано право власності позивача на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 364,9 кв.м, житловою - 58,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта 3238161314120), а також на будівлю кафе з житловими приміщеннями загальною площею 652,4 кв.м.

Актом комісійного обстеження від 21 листопада 2025 року № 1783, затвердженим головою комісії Слов`янської міської військової адміністрації, будівлю кафе з житловим приміщенням літ. «А-1» по вул. Ярослава Мудрого, буд. 65-А визнано знищеною, непридатною до експлуатації та використання за цільовим призначенням; у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, цей об`єкт віднесено до категорії зруйнованих об`єктів з пошкодженням 81-100 відсотків.

За заявою позивача ЗВ-27.11.2025-274556 щодо житлового будинку по вул. Ярослава Мудрого, буд. 65Б комісія 18 грудня 2025 року склала акт обстеження № 221, за яким, як зазначає відповідач, будівля частково зруйнована пожежею, і рішенням від 22 грудня 2025 року № 218 відмовила у наданні компенсації. Самого акта обстеження № 221 до матеріалів справи не надано.

30 грудня 2025 року позивач повторно подав заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (ЗВ-30.12.2025-294436).

Рішенням комісії Слов`янської міської військової адміністрації з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна від 20 січня 2026 року № 253 позивачу відмовлено у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 на підставі пункту 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX у зв`язку з виявленням недостовірних даних. Які саме дані, зазначені у заяві, є недостовірними, у рішенні не вказано. Розпорядженням начальника Слов`янської міської військової адміністрації від 23 січня 2026 року № 205 це рішення затверджено.

Відповідно до звіту за результатами технічного обстеження від 27 лютого 2026 року № ТЗ-06/2702-2026, складеного після ухвалення спірного рішення, житловий будинок садибного типу по вул. Ярослава Мудрого, буд. 65-Б загальною площею 364,9 кв.м є непридатним для використання за цільовим призначенням і віднесений до зруйнованих об`єктів.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у наданні компенсації, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, визначає Закон № 2923-IX.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним: квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.

Частиною першою статті 6 Закону № 2923-IX визначено, що розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає, зокрема: встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації; забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви); прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Згідно з частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є: 1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви; 2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; 3) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.

Абзацом першим частини сьомої статті 6 Закону № 2923-IX встановлено, що рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації такого рішення.

Отже, відмова у наданні компенсації з підстави, визначеної пунктом 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX, можлива лише у разі виявлення недостовірних даних, зазначених саме у заяві, тобто таких, що не відповідають дійсності. Рішення про відмову з цієї підстави, як рішення суб`єкта владних повноважень, що безпосередньо впливає на права особи, повинно містити зазначення того, які саме дані заяви є недостовірними і на підставі яких документів чи відомостей комісія дійшла такого висновку. Тільки за цієї умови заявник може зрозуміти причини відмови, усунути їх або оскаржити рішення, а суд - перевірити його обґрунтованість відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спірне рішення від 20 січня 2026 року № 253 цим вимогам не відповідає: воно містить лише посилання на пункт 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX і формулу «у зв`язку з виявленням недостовірних даних» без зазначення, які саме дані заяви ЗВ-30.12.2025-294436 є недостовірними і чим це підтверджується.

Конкретні мотиви відмови - пошкоджений, а не знищений стан будівлі, її нежитловий характер і реєстрацію двох об`єктів після пошкодження - відповідач уперше навів у відзиві на позовну заяву. Однак обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється на момент його прийняття і за тими мотивами, які в ньому викладені; суд не може самостійно доповнювати рішення мотивами, яких воно не містило, а наведення таких мотивів лише під час судового розгляду не усуває вади самого рішення.

Крім того, наведені у відзиві обставини самі по собі не свідчать про недостовірність даних, зазначених у заяві. Питання про те, чи є об`єкт знищеним або пошкодженим і чи належить він до категорій, визначених підпунктом «а» пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX, є питаннями наявності чи відсутності підстав для отримання компенсації, які частиною першою статті 6 цього Закону віднесено до розгляду заяви комісією, а не питаннями достовірності даних, зазначених заявником. Висновок про те, що будівля лише пошкоджена, відповідач обґрунтовує актом обстеження від 18 грудня 2025 року № 221, який до суду не надано, хоча суд його витребовував; водночас актом обстеження від 21 листопада 2025 року № 1783 та сама комісія визнала знищеною будівлю, що належить позивачу і розташована за тією самою адресою, а за актом про пожежу двоповерхову будівлю знищено повністю. Цих суперечностей спірне рішення не усуває і не пояснює. Не надав відповідач і заяви позивача ЗВ-30.12.2025-294436, що позбавляє суд можливості перевірити, які саме дані в ній зазначено.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності рішення від 20 січня 2026 року № 253 не довів, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи відзиву про порушення позивачем порядку оскарження суд відхиляє. Як зазначає сам відповідач, заявник у разі незгоди з рішенням комісії «має право» подати заперечення до уповноваженого органу; використання цього права не є обов`язковою передумовою звернення до суду, і норми закону, яка встановлювала б обов`язковий досудовий порядок вирішення такого спору, відповідач не навів. Розпорядження від 23 січня 2026 року № 205 лише затверджує рішення комісії відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 6 Закону № 2923-IX і самостійних підстав відмови не містить, а тому скасування рішення комісії про відмову у наданні компенсації є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Водночас вимога позивача про зобов`язання прийняти рішення про надання йому компенсації задоволенню не підлягає. Встановлення наявності чи відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, зокрема віднесення об`єкта до категорій, визначених Законом № 2923-IX, і визначення ступеня його пошкодження, частиною першою статті 6 Закону № 2923-IX віднесено до повноважень комісії. Ці обставини у справі є спірними, комісією в установленому порядку не досліджені, і суд не може підміняти комісію у їх встановленні.

З огляду на це належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача ЗВ-30.12.2025-294436 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у сумі 1355,16 грн. Оскільки з двох позовних вимог немайнового характеру задоволено одну, а другу - в інший спосіб, ніж просив позивач, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню половина сплаченого судового збору - 677,58 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (пл. Соборна, буд. 2, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 44278614) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна від 20 січня 2026 року № 253 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 згідно із заявою ЗВ-30.12.2025-294436».

Зобов`язати Слов`янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 44278614) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ЗВ-30.12.2025-294436 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 44278614) судовий збір у сумі 677,58 грн (шістсот сімдесят сім гривень 58 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 2 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар