Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №640/13644/21 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року справа №640/13644/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати рішення директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України про заборону в`їзду в Україну від 17.07.2020 року громадянину Туреччини ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що рішення Державної міграційної служби України від 17.07.2020 про заборону в`їзду в України строком на три роки прийнято без належних правових підстав та достатнього обґрунтування, оскільки воно ґрунтувалося на відомостях про нібито вчинення позивачем психологічного насильства та погроз на адресу громадянки України, за фактом чого було розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст.129 КК України. Водночас постановою органу досудового розслідування від 30.12.2020 кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, а обвинувальний вирок щодо нього відсутній. На думку позивача, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не мав належних і допустимих доказів існування реальної загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, правам та законним інтересам громадян України, а тому безпідставно застосував до нього обмеження права на в`їзд в Україну, чим порушив принцип презумпції невинуватості та гарантії свободи пересування, передбачені Конституцією України, міжнародними договорами та Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". З огляду на викладене позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в адміністративній справі №640/13644/21, в яких позивач додатково просив суд: визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України щодо відповіді на заяву про скасування заборони в`їзду в Україну громадянину Туреччини ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану відповідачем, вх.№К-6688-21 від 10.08.2021, та не вчинення дій щодо скасування такої заборони.

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу №640/13644/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - до Харківського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 дана справа передана на розгляд судді.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 прийнято адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії до розгляду.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином Республіки Туреччина, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіки Туреччина № НОМЕР_1 , наявною в матеріалах справи.

06.11.2020 під час перетину державного кордону України з метою в`їзду на її територію начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " прийнято рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України на в`їзд у зв`язку з наявністю щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду на територію України.

З метою з`ясування підстав прийняття зазначеного рішення представник позивача звернувся до Державної міграційної служби України з адвокатським запитом від 14.12.2020 щодо надання копії рішення про заборону в`їзду в Україну.

Листом від 18.12.2020 № 8.3-9708/2-20 Державна міграційна служба України надала відповідь на адвокатський запит, до якої було долучено копію рішення директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 17.07.2020 про заборону позивачу в`їзду на територію України.

Вважаючи рішення відповідача про заборону в`їзду на територію України протиправним та таким, що порушує його права й законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (надалі Закон №3773-VI).

Згідно ст.13 Закону №3773-VІ в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах 2, 3 та 7 частини 1 статті 13 Закону.

Відповідно до пункту 4 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження

Пунктом 5 Інструкції визначено, що після отримання даних, які обгрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС України або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини 1 статті 13 Закону дають підстави для прийняттю рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" основними повноваженнями поліції, відповідно до покладених на неї завдань зокрема, є: здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 03.07.2020 до ДМС України надійшли матеріали, СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві про встановлення позивачу заборони в`їзду на територію України, подання оформлено відповідно до пункту 5 вказаної Інструкції, щодо заборони позивачу в`їзду в Україну строком на 3 роки.

У вказаному поданні, зокрема, зазначено: позивач перебуваючи на території України може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку в Україні, відповідно до статті 13 Закону.

Згідно пункту 6 Інструкції Рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

ДМС України на підставі матеріалів СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві від 25.06.2020, відповідно до частини 1 статті 13 Закону, 17.07.2020 прийнято рішення про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 3 роки.

Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802, рішення про заборону в`їзду в Україну особі підписується керівником структурного підрозділу апарату ДМС, і затверджується: в апараті ДМС - Головою, першим заступником або заступником.

Оцінюючи вимоги про скасування рішення директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України про заборону в`їзду в Україну від 17.07.2020 року громадянину Туреччини ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує правову природу цих документів.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому вичерпуються їх реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії2 правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд звертає увагу на те, що рішення про заборону в`їзду в Україну від 17.07.2020 є правозастосовним актом індивідуальної дії, юридична чинність та регулятивний вплив якого на відповідні правовідносини обмежені встановленим у ньому строком дії. Зокрема, зазначеним рішенням позивачу було заборонено в`їзд на територію України строком на три роки.

Отже, після спливу встановленого трирічного строку дія зазначеної заборони припинилася, у зв`язку з чим станом на момент розгляду цієї справи позивач не має чинного обмеження щодо в`їзду на територію України.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, а також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанови від 05.02.2024 у справі № 160/2592/23, від 25.09.2023 у справі №9902/64/23) зазначають про те, що скасування акта індивідуальної дії після його фактичного виконання не призводить до відновлення попереднього становища особи.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, відсутність на час її розгляду чинного обмеження права позивача на в`їзд в Україну та відсутність підстав вважати, що оскаржуване рішення на цей час продовжує породжувати правові наслідки для позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження на користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов