Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №363/2785/26 — Вишгородський районний суд Київської області

22.10.2026 Справа № 363/2785/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судового засідання Галай О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача Паладин А. надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Мотивуючи свої вимоги тим, що 28.10.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11270911 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЛОНКРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти на його особисту банківську карту, яку він вказав в ІТС при оформленні договору, було перераховано 10 000,00 грн. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих з строк користування кредитом, у повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 15.07.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 2407-24, відповідно до умов якого, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Права вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 1270911 від 28.10.2023 року становить 72 462,76 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 9 999,97 грн; заборгованість за відсотками – 62 462,79 грн. Тому позивач звернувся до суду із позовною заявою та просить стягнути на свою користь заборгованість у загальному розмірі 72 462,76 грн, та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 30.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

11 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду від представника відповідача адвоката Кручок Н.В. надійшли пояснення, у яких зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги частково на суму 62 982,22 грн, з яких 9999,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 52 982,25 грн - заборгованість за відсотками. З сумою боргу по відсотках за решту кредитного періоду відповідач не погоджується і вважає, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 23.08.2024 р. по 22.10.2024 р. має здійснюватися з врахуванням положень пункту 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Водночас, при розгляді справи та ухваленні судового рішення, просила суд зважити на наступні обставини, а саме на те, що на даний час, відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке виникло у зв`язку з ухваленням відносно неї низки судових рішень про стягнення заборгованості за кредитними договорами. На виконання вказаних вище судових рішень, відносно відповідача уже відкрито чотири виконавчі провадження. Також зауважила, відповідач працевлаштована, працює продавцем у ТОВ «ФОРА» і отримує регулярний дохід близько 20 000,00 грн. Фактично, на руки відповідач отримує близько 15 000,00 грн заробітної плати щомісячно. З цієї суми 20% стягується приватними виконавцями по відкритих відносно неї виконавчим провадженням і окремо відповідачка сплачує по 7 107,09 грн. щомісячно по рішенню Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2026 р. у справі № 363/1622/26. Суми коштів, яка залишається у відповідача після погашення щомісячних боргових зобов`язань вкрай недостатньо для забезпечення її особистих мінімальних життєвих потреб. Відповідач у цій справі фізично не зможе виконувати судове рішення, яке буде ухвалене у цій справі через об`єктивну фінансову неспроможність. Інших джерел доходу чи майна у власності вона не має. Наявність таких великих боргових зобов`язань відповідача при її рівні щомісячного доходу робить практично неможливим виконання нею рішення суду, що буде ухвалене за результатами розгляду цієї справи. Водночас, відповідач висловлює бажання і твердий намір сплачувати борг. Однак, без відстрочення сплати суми боргу вона не зможе виконати рішення суду у цій справі. Враховуючи вказані вище обставини, керуючись положеннями ст. ст. 267, 435 ЦПК України, просила суд при ухваленні рішення у цій справі застосувати процедуру відстрочення сплати суми заборгованості та відстрочити сплату боргу на 12 місяців. За цей час відповідач сплатить борг по рішенню Вишгородського районного суду Київської області № 363/1622/26 від 15.06.2026 року і зможе належним чином виконувати рішення у цій справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, у поданих поясненнях представник відповідача просила розглядати справу за відсутності відповідача та її представника.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 28.10.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1270911 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».

Відповідно до умов договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000,00 грн, строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Відповідно до листа № 20250814-350 від 14.08.2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», 28.10.2023 року відповідачу перераховано на його платіжну карту, грошові кошти на суму 10 000,00 грн.

15.07.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 1270911 від 28.10.2023 року, що укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 .

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 01.02-23/25 від 15.07.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складала 72 462,76 грн. Позичальник на користь Нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, в той час як Новий Кредитор скористався своїм правом здійснити донарахування сум, передбачених графіком платежів до Кредитного договору (що відображено в розрахунку заборгованості).

Положеннями ч. 1 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У частинах першій, третій ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконується зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, заборгованість за кредитним договором № 1270911 від 28.10.2023 року становить 72 462,76 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 9 999,97 грн; заборгованість за відсотками по кредиту – 62 462,79 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, який долучено до позовної заяви.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 23.08.2024 р. по 22.10.2024 р. має здійснюватися з врахуванням законодавчо встановлених граничних розмірів денних процентних ставок, а саме відповідно до положень пункту 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», з наступних підстав.

Так, 24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Далі Закон № 3498-IX), яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX та набрала чинності 24.12.2023 року.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того, щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Тому, якщо договір про споживчий кредит вчинений 28 жовтня 2023 року, то щоб правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит, було продовжено після 24 грудня 2023 року.

Станом на 28 жовтня 2023 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», не підлягає до застосування до договору про надання споживчого кредиту № 1270911 від 28.10.2023 року, як такого, що був укладений до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», та строк кредитування за яким не було продовжено після набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З урахуванням обставин справи, розміру боргу, що виник у відповідача, матеріального стану відповідача, суд убачає наявність об`єктивних факторів, які можуть ускладнити виконання судового рішення, тому вважає можливим відстрочити виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення рішення, з правом дострокового погашення вказаної заборгованості.

Крім того, відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором № 1270911 від 28.10.2023 року в розмірі 72 462 (сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 76 копійок.

Відстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення рішення, з правом дострокового погашення вказаної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ: 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.А. Свєтушкіна