Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №358/1381/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1381/26 Провадження № 3/358/530/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2026 року о 13 год. 37 хвилин у м. Богуслав, по вул. Івана Франка, 42 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний персональний відеореєстратор Motorola VB400 №844580, 800840, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 на виклик суду не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.18, 32,34) судової повістки про виклик до суду на ім`я ОСОБА_1 .

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Шапошник Є.В. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Також подав заяву про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обгрунтування заяви зазначив, що по-перше, в своїй діяльності працівники поліції, при виявленні у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння і оформленні відповідних матеріалів керуються чинним законодавством, зокрема Законом України «Про Національну поліцію»; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення

стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуют увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1103 від 17.12.2008 (далі. Порядок); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів озна алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджено спільним наказом МВС України і МОЗ України за № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1); Інструкцією 3 оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженою наказом МВС України за № 1395 від 07.11.2015 (далі - інструкція № 2); Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затверджену наказом МВС України за № 1026 від 18.12.2018 (далі - інструкція № 3); Кодексом України про адміністративні правопорушення. У даному випадку, на його думку, з боку поліцейських під час документування адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбулось грубе порушення чинного законодавства.

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакцій підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно п. 1 Розділу Х (Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП) Інструкції № 2 особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або піл впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В даному випадку в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не був відсторонений поліцейськими від керування транспортним засобом поліцейськими.

По-третє, насамперед відповідно пункту 5 Розділу ІІ (Порядок застосування портативних відеореєстраторів та карт пам`яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів) Інструкції № 3 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. В даному випадку відеозапис вівся не з моменту початку виконання службових обов`язків поліцейськими, при цьому є не безперервним, що є грубим порушенням чинного законодавства. Крім того відеозапис не містить дати і часу.

По-четверте, відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП протокол складається при вчиненні адміністративного правопорушення. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення самостійно не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП.

По-п`яте, стверджує про те, що ОСОБА_1 був позбавлений права скористатися правничою допомогою, при цьому захист переконаний в тому, що при наданні останньому кваліфікованої правничої допомоги у поліцейських не виникло б підстав на складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо останнього.

По-шосте, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких усправи. Ці дані встановлюються відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішения протоколом про адміністративн правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративной відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцій фото яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою. працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки. відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення,, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).

Натомість в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні належні, допустимі та достовірні докази, оскільки вони здобуті без додержання процесуальної процедури, суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно не узгоджуються між собою.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, просив провадження у справі закрити.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Проте вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

Крім того, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

При цьому, згідно положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Суддею було досліджено відеозаписи, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , зупиняють працівники поліції. Після зупинки працівник поліції підходить до автомобіля, роз`яснює, що здійснюється відеофіксація та пропонує пред`явити документи, на що ОСОБА_1 просить вимкнути камеру та відповідає, що ні посвідчення, ні паспорта не має, поліцейський просить пред`явити додаток «Дія». Оскільки останній відмовляється виконувати вимоги працівника поліції, його повідомляють про можливість адміністративного затримання.

Далі працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння обличчя, та запитує, чи вживав водій алкогольні напої, нащо останній відповів «так» (13:43 відеозапису), визнає, що «я порушив, я не правий» (13:49). Поліцейський пропонує пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, або у закладі охорони здоров`я. Вказані пропозиції були висловлені співробітником поліції неодноразово, чіткою і зрозумілою мовою, та їх смислове значення неможливо зрозуміти в іншій спосіб, однак ОСОБА_1 вимогу поліцейського не виконує, постійно комусь телефонує. У подальшому із відеозапису вбачається, як водій від проходження огляду відмовився (13:54).

Працівник поліції виписує направлення та зачитує водію його зміст, від підпису водій також відмовився. При цьому відповідь ОСОБА_1 , що він не буде проходити огляд, суд розцінює як намагання уникнути відповідальності.

Працівники поліції складають відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зачитують його зміст та надають його йому на підпис, водій від підпису відмовився.

Суд зауважує, що відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 718338 від 13.07.2026 року;

- відеозаписами із нагрудних відеокамер (боді-камер) та автомобільного відеореєстратора працівників ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП у Київській області, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.07.2026, в якому зазначено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, порушення мови;

- розпискою ОСОБА_2 від 13.07.2026, відповідно до якої останній зобов`язався доставить автомобіль Пежо Боксер ДНЗ НОМЕР_3 за адресою: вул. Острів, 5, м. Богуслав, та зобов`язується не передавати автомобіль ОСОБА_1 до повного витверезіння останнього.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обставини, зазначені в протоколі, повністю узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами із нагрудних камер поліцейських, на яких відображені події, які відбувалися 13.07.2026 року за участю ОСОБА_1 . Так, з відеофайлів вбачається, що працівники поліції неодноразово чітко висловлювали ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як з використанням газоаналізатора, так і в закладі охорони здоров`я. Незважаючи на пропозиції поліцейських пройти огляд, правопорушник від проходження огляду відмовляється. Отже, у поліцейських були всі підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, а на відео зафіксована подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала. При цьому, із переглянутих відео можна зробити висновок, що на ньому досить повно та чітко зафіксовані усі події, необхідні для підтвердження обставин, необхідних для встановлення в діях особи складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

На думку суду, усі вищезазначені докази доповнюють одне одного, узгоджуються між собою, а тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Судом перевірено доводи захисника адвоката Шапошника Є.В., викладені у заяві про закриття провадження у справі, та за результатами їх зіставлення з матеріалами справи, зокрема дослідженими відеозаписами, суд дійшов таких висновків.

На переконання суду ОСОБА_1 , маючи дійсне посвідчення водія та склавши відповідний іспит, повинен у повному обсязі знати Правила дорожнього руху.

Так як зазначено у ПДР, водій транспортного засобу як учасник дорожнього руху, відповідно до вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння зазначені в направленні та в протоколі про адміністративне правопорушення, копія направлення була зачитана ОСОБА_1 працівником поліції.

Суд зазначає, що виявлення ознак сп`яніння відноситься до дискреції співробітників поліції, оскільки відповідно до ст. 6 КУпАП працівники поліції здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню.

Крім того, відповідно до Закону України «Про поліцію» Національна поліція - орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Таким чином, саме на співробітників поліції покладено обов`язок, при виявленні в водія ознак сп`яніння, пропонувати та проводити відповідний огляд із використанням спеціальних технічних засобів.

Посилання захисника на грубе порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства під час виявлення ознак алкогольного сп`яніння та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення суд вважає необґрунтованими, оскільки наведені у заяві твердження мають загальний характер та не підтверджуються дослідженими судом доказами. Саме по собі наведення захисником переліку нормативно-правових актів, якими регламентовано діяльність працівників поліції під час виявлення у водіїв ознак сп`яніння та документування відповідних адміністративних правопорушень, не свідчить про порушення цих нормативних приписів у конкретному випадку. Для оцінки доводів захисту визначальним є не посилання на вимоги законодавства, а встановлення того, чи були допущені працівниками поліції конкретні порушення процедури, чи вплинули вони на законність проведеного огляду, достовірність зафіксованих обставин та можливість використання відповідних матеріалів як доказів у справі.

Натомість із досліджених відеозаписів убачається, що працівники поліції здійснювали рух за автомобілем Peugeot Boxer, яким керував ОСОБА_1 , після чого зупинили його та безпосередньо спілкувалися з водієм. Під час спілкування поліцейські повідомили останньому про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я, роз`яснили відповідні вимоги та неодноразово пропонували пройти огляд. Однак ОСОБА_1 відмовився від його проходження. Таким чином, відеозаписи містять не лише фрагмент оформлення адміністративних матеріалів, а й відомості про обставини, що передували цьому, зокрема рух поліцейських за транспортним засобом, його зупинку та подальші дії учасників події. Зміст зафіксованих подій узгоджується з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводу захисника про порушення вимог статті 266 КУпАП та пункту 1 розділу X Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у зв`язку з невідстороненням ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння. Аналогічні вимоги містяться у пункті 1 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Разом із тим, всупереч твердженням захисника, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не було надано можливості продовжувати керування транспортним засобом після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння. З досліджених відеозаписів убачається, що після оформлення відповідних матеріалів автомобіль було передано іншій особі - ОСОБА_2 , який надав письмову розписку від 13.07.2026 року про зобов`язання доставити автомобіль Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_3 , за місцем проживання ОСОБА_1 та не передавати йому автомобіль до повного витверезіння.

Отже, фактичні обставини справи спростовують твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки після виявлення ознак сп`яніння він не продовжив рух автомобілем, а можливість подальшого керування була передана іншій особі, що також підтверджується письмовою розпискою останнього.

Крім того, пунктом 1 розділу X Інструкції № 1395 передбачено, що в разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Отже, передача автомобіля іншій особі в цій ситуації узгоджується з передбаченим нормативним актом порядком забезпечення подальшого переміщення транспортного засобу. Таким чином, наведений довід захисника не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

Стосовно посилань захисника на порушення вимог пункту 5 розділу II Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, у зв`язку з тим, що відеозапис нібито розпочато не з моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків, він є переривчастим та не містить дати й часу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 розділу II зазначеної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Дослідивши надані відеозаписи, суд установив, що відеофіксація розпочинається ще під час руху службового автомобіля працівників поліції за автомобілем Peugeot Boxer, тобто до безпосереднього контакту поліцейських із водієм та оформлення адміністративних матеріалів. Таким чином, твердження захисника про те, що відеозапис розпочато лише після зупинки транспортного засобу або безпосередньо під час складання протоколу, не відповідає змісту досліджених матеріалів.

Крім того, довід захисника про відсутність на відеозаписах дати та часу також спростовується матеріалами справи, оскільки наданий суду носій інформації містить відповідні відомості про дату та час здійснення відеофіксації, що дозволяє співвіднести зафіксовані події з датою, часом та обставинами, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення.

Саме по собі посилання на переривчастість відеозапису без зазначення конкретних часових проміжків, у які відеофіксація була відсутня, та без наведення обставин, які внаслідок цього залишилися поза фіксацією і могли б вплинути на встановлення обставин справи, не є достатнім для висновку про недопустимість усіх наданих відеоматеріалів. При цьому суд оцінює відеозаписи в сукупності з іншими доказами, з`ясовуючи, чи містять вони відомості, які мають значення для встановлення факту керування транспортним засобом, наявності підстав для проведення огляду, пропозиції пройти такий огляд і відмови від його проходження. Отже, наведені захисником твердження про відсутність дати й часу та початок відеофіксації лише після зупинки транспортного засобу спростовуються безпосереднім дослідженням наданих суду матеріалів.

Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним та беззаперечним доказом вини особи, суд вважає такими, що ґрунтуються на правильному розумінні загальних положень доказування, однак не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Дійсно, відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, а не безумовним підтвердженням вини особи. Вина особи повинна встановлюватися на підставі сукупності належних, допустимих та достовірних доказів, оцінених у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Водночас у цій справі висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 не ґрунтується виключно на змісті протоколу про адміністративне правопорушення. Обставини, викладені у протоколі серії ЕПР 1 № 718338 від 13.07.2026 року, підтверджуються дослідженими відеозаписами, направленням на огляд водія транспортного засобу від 13.07.2026 року, а також розпискою ОСОБА_2 щодо прийняття автомобіля для подальшого доставлення та недопущення до керування ОСОБА_1 до повного витверезіння. При цьому саме відеозаписи мають істотне значення для оцінки обставин справи, оскільки безпосередньо відображають поведінку водія, зміст вимог працівників поліції, неодноразове надання йому пропозицій пройти огляд на стан сп`яніння та його відмову від проходження такого огляду. Отже, суд не розцінює протокол як беззаперечний доказ вини, а оцінює його у взаємозв`язку з іншими доказами, які в сукупності підтверджують обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому посилання захисника на те, що протокол сам по собі не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не спростовує висновків суду, оскільки у цій справі такий висновок зроблено на підставі всієї сукупності досліджених доказів.

Щодо твердження захисника про позбавлення ОСОБА_1 права на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги. Забезпечення реалізації цього права є обов`язком уповноважених осіб, які здійснюють провадження у справі про адміністративне правопорушення. Водночас для висновку про порушення такого права необхідно встановити конкретні обставини, які свідчили б про перешкоджання особі у залученні захисника, відмову у допуску адвоката або інше фактичне обмеження можливості скористатися правничою допомогою. Однак із матеріалів справи та досліджених відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про залучення адвоката, вимагав забезпечити його присутність або що працівники поліції перешкоджали йому у реалізації такого права. Сам факт телефонних розмов водія під час спілкування з працівниками поліції не свідчить про те, що останній був позбавлений можливості скористатися правничою допомогою. Більше того, у межах судового розгляду інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Шапошник Є.В., який скористався правом на подання заяви про закриття провадження у справі та викладення правової позиції сторони захисту.

За таких обставин твердження про порушення права ОСОБА_1 на правничу допомогу є припущенням, яке не підтверджене належними доказами та саме по собі не свідчить про незаконність дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку доводам захисника про відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів вини ОСОБА_1 , а також його посиланням на положення статті 62 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії».

Суд погоджується з тим, що обов`язок щодо збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на уповноважених осіб, а суд не повинен перебирати на себе функцію обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи. Водночас наведені правові позиції не означають, що суд позбавлений повноважень досліджувати надані уповноваженим органом докази, перевіряти їх належність, допустимість і достовірність та надавати їм оцінку в сукупності. У цій справі суд не здійснював самостійного збирання доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , а дослідив матеріали, сформовані та надані працівниками поліції разом із протоколом про адміністративне правопорушення. Висновки суду ґрунтуються на доказах, які містяться у матеріалах справи та були безпосередньо досліджені під час її розгляду. Посилання захисника на статтю 62 Конституції України також не спростовує встановлених судом обставин, оскільки презумпція невинуватості вимагає тлумачення на користь особи лише тих сумнівів щодо доведеності її вини, які є обґрунтованими та не можуть бути усунуті шляхом дослідження наявних доказів. Натомість у цій справі судом досліджено взаємоузгоджену сукупність доказів, яка підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію працівників поліції пройти огляд у передбаченому законом порядку та відмову від його проходження. Відповідно, висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення зроблено не на підставі припущень, а на підставі фактичних даних, які були предметом безпосереднього дослідження та оцінки суду. При цьому суд звертає увагу, що диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає самостійну адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Тобто для кваліфікації дій за цією нормою визначальним є встановлення факту керування транспортним засобом, наявності передбачених законом підстав для проведення огляду та відмови водія від його проходження, а не обов`язкове встановлення фактичного стану сп`яніння за результатами такого огляду. У цьому випадку відмова ОСОБА_1 від проходження огляду зафіксована на відеозаписах, при цьому працівники поліції запропонували йому пройти огляд як із використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. Отже, водієві було надано можливість пройти огляд у передбаченому законом порядку, однак він такою можливістю не скористався.

Таким чином, доводи захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 , недопустимість доказів та наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими матеріалами справи.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заява захисника про закриття провадження у справі не містить належного обґрунтування обставин, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому підстави для закриття провадження, передбачені пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, відсутні.

Відповідно до статей 34, 35 КУпАП обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суддя зазначає, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є умисним та грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами.

При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені частиною 2 статті 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Із копії посвідчення водія серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.06.2026 отримав посвідчення водія із терміном дії до 20.06.2056, категорії В, В1, С, С1. Орган, що видав: ТСЦ 3242.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, вчинення адміністративного правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті при керуванні джерелом підвищеної небезпеки, суд вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 268, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UА 488999980313030149000010001, код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення до виконання три місяці

Головуючий: суддяК. С. Романенко