Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №358/1675/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1675/26 Провадження № 2-о/358/118/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.

за участю заявника ОСОБА_1 , представника заявника – адвоката Чайки О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Виконавчий комітет Богуславської міської ради Обухівського району Київської області, Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області про встановлення факту постійного проживання, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт її постійного проживання на території посиленого радіоекологічного контролю в період: 26.04.1986 року по 04.08.1989 року, що становить 3 роки 3 місяці 9 днів за адресою: Київська обл., Обухівський (кол. Богуславський) район, село Мисайлівка та в період: з 05.08.1989 року по 01.01.1993 року, що становить 3 роки 4 місяці та 26 днів за адресою: АДРЕСА_1 , що кладає загальний термін постійного проживання на території посиленого радіологічного контролю - 6 років 8 місяців та 4 дні.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вона є громадянином, який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією 04.10.1993. Для отримання різних компенсацій та пільг відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідним є підтвердження факту її проживання в м.Богуслав у зазначений вище період, оскільки підтвердження реєстрації відсутні. Таким чином встановлення даного факту має для неї юридичне значення.

В судовому засіданні заявник та її представник – адвокат Чайка О.В. підтримали вимоги заяви, з підстав у ній зазначених, та просили задовольнити. Заявник додатково зазначила, що під час її навчання у Городищенському фаховому коледжі у 1986-1990 роки, вона вихідні та канікули проводила вдома в м.Богуслав, де допомагала батькам по господарству. Крім того, переддипломну практику вона проходила за місцем проживання – с.Мисайлівка в колгоспі.

В судове засідання представники заінтересованих осіб не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності з винесенням рішення згідно чинного законодавства.

З урахуванням думки учасників судого розгляду та положень ст.223 ЦПК України, судом протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Суд, вислухав доводи заявника, її представника, показання свідків, дослідив матеріали справи, повно і всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява та які мають юридичне значення для вирішення справи по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правилами ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено наступне.

Згідно копії паспорту серія НОМЕР_2 та копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 - заявник ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мисайлівка Богуславського району Київської області. – а.с.8, 11.

20.05.1989 заявник зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». Реєстрація шлюбу проводилася у Мисайлівській сільській раді Богуславського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 . – а.с.12.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 08.04.2026 ОСОБА_1 з 16.03.1994 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . – а.с.10.

Згідно з довідкою від 11.08.2026 № 236, заявниця була зареєстрована та проживала за адресою: с. Мисайлівка (яке відносилося до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23.07.1991 р. до 31.12.2014 р.) Обухівського (колишнього Богуславського) району Київської області з: 01.01.1986 року по 01.09.1986 року; 16.03.1994 року зареєстрована та проживає по даний час. – а.с.14.

Згідно довідки Богуславської міської ради 10.08.2026 - ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в період: з 05.08.1989 р. по 16.03.1994 р., м. Богуслав (який відносився до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23.07.1991 р., до 31.12.2014 р.), АДРЕСА_1 . – а.с.15.

Згідно довідки від 28.04.2026 №177, виданої Городищенським фаховим коледжем Уманського національного університету, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчалася на денній формі навчання у радгоспі-технікумі Мліївської дослідної станції садівництва ім. Л.П. Симиренка з 01 вересня 1986 по 01 березня 1990 року. Відповідно до навчального плану та графіка освітнього процесу тривалість канікул становить: зимові з 12.01.1987 по 25.01.1987 року; літні з 01.07.1987 по 31.08.1987 року; зимові з 11.01.1988 по 24.01.1988 року; літні з 01.07.1988 по 31.08.1988 року; зимові з 16.01.1989 по 29.01.1989 року; літні з 01.07.1989 по 31.08.1989 року. – а.с.16.

Відповідно до навчального плану та графіка освітнього процесу ОСОБА_1 була направлена на виробничу переддипломну практику у Київську область, Богуславський район колгосп ім. Леніна з 01.09.1989 по 14.10.1989 р. – а.с.16.

Наказом № 105 від 31.08.1989 р. закінчила навчальний заклад 01.03.1990 року. Наказом № 189 від 01.03.1990 року видано диплом НОМЕР_5 реєстраційний номер 49/6880 01.03.1990 року, що підтверджується копією диплома НОМЕР_5 . – а.с.17.

Відповідно до трудової книжки УКП № НОМЕР_6 , вбачається, що ОСОБА_1 01.09.1986 року була прийнята в члени колгоспу ім. Леніна с. Мисайлівка та направлена на навчання в Городищенський радгосп-технікум. Після завершення навчання у 1989 році заявниці було надано роботу в колгоспі ім. Леніна – вагарем. – а.с.18-22.

Згідно з архівною довідкою Богуславського трудового архіву від 06.02.2026 № 01-22/66, ОСОБА_1 працювала у колгоспі ім. Леніна в с. Мисайлівка: у 1989 році — вагарем, відпрацювала 48 людиноднів; у 1990 році — вагарем, відпрацювала 170 людиноднів; у 1991 році — вагарем, відпрацювала 112 людиноднів. При цьому архівними документами підтверджується, що зазначене господарство у подальшому було реорганізоване, а його правонаступником є ТОВ «Агро-Богуславщина» с. Мисайлівка. – а.с.23, 25.

Факт перебування заявниці ОСОБА_1 у відповідному населеному пункті та її зв`язок із територією також підтверджується медичною карткою № 03082883 про отримання медичної допомоги у 1990-1998р.р. – а.с.30-34.

29.10.1990 заявник у справі ОСОБА_4 в м.Богуслав народила дочку ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 . – а.с.13.

04 жовтня 1993 року заявниці, ОСОБА_1 видано Чорнобильське посвідчення (категорії 4) серії НОМЕР_1 , що підтверджує постійне проживання заявниці на території посиленого радіологічного контролю.- а.с.35.

В судовому засіданні факт постійного проживання заявника на території посиленого радіоекологічного контролю в період з 26.04.1986 року по 04.08.1989 року, що становить 3 роки 3 місяці 9 днів за адресою: Київська обл., Обухівський (кол. Богуславський) район, село Мисайлівка та в період: з 05.08.1989 року по 01.01.1993 року, що становить 3 роки 4 місяці та 26 днів за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердили, також, під присягою свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Надані свідками покази узгоджуються з іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, тому суд не має підстав ставити їх під сумнів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» м. Богуслав, Київської області належить до зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4.

Особи, які проживали або працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають право на пільги і компенсації, встановлені законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно положень ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 р. посвідчення потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а. від 18.06.2020 у справі № 404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 та інших виснував, що «...єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення. самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».

У пункті 30 постанови від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також констатував, що Законом № 796-ХІІ та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «...право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №500/8031/21.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а заяву такою, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлений факт того, що заявник ОСОБА_1 дійсно проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з 26.04.1986 року по 04.08.1989 року, що становить 3 роки 3 місяці 9 днів за адресою: Київська обл., Обухівський (кол. Богуславський) район, село Мисайлівка та в період: з 05.08.1989 року по 01.01.1993 року, що становить 3 роки 4 місяці та 26 днів за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки є підставою для реалізації прав та отримання пільг відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Керуючись ст. 18, 76-81, 229, 247, 263-265, 293-294, 315-316, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , дійсно проживала на території посиленого радіоекологічного контролю в період: 26.04.1986 року по 04.08.1989 року, що становить 3 роки 3 місяці 9 днів за адресою: Київська обл., Обухівський (кол. Богуславський) район, село Мисайлівка та в період: з 05.08.1989 року по 01.01.1993 року, що становить 3 роки 4 місяці та 26 днів за адресою: АДРЕСА_1 . Загальний термін постійного проживання на території посиленого радіоекологічного контролю становить: 6 років 8 місяців та 4 дні.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддяГ. С. Лебединець