Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №357/15091/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15091/26

Провадження № 2/357/9299/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участі секретаря - Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 26 лютого 2025 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом тривалого часу вони з відповідачем спільно не проживають, мають окремий сімейний бюджет, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх стосунків. Мають різні погляди на життя та втратили інтерес один до одного. Сімейне життя не склалося, стосунки погіршилися, відсутнє взаєморозуміння, сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, у зв`язку з чим подальше підтримання шлюбних відносин стало неможливим.

Зазначила, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, примирення між ними неможливе, а шлюб носить формальний характер, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні.

За таких обставин просить, розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 лютого 2025 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 143. Після розірвання шлюбу залишити позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » (а.с. 1-4).

Відповідач подав заяву про визнання позову (а.с. 45).

Заяви (клопотання) учасників справи. Процесуальні дії у справі.

27.08.2026 позовна заява засобами поштового зв`язку надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026 була розподілена та передана для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Орєхову О.І. (а.с. 21-22).

Відповідно до частини 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 26-27).

07.09.2026 позивачем на виконання вимог ухвали суду усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, у зв`язку з чим позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду (а.с. 31-34).

Оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог частини 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді № 3287819 від 08.09.2026, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», ОСОБА_2 з 01.07.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37), а тому розгляд справи відповідно до частини 1 ст. 27 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до пункту 4 частини 6 ст. 19 ЦПК України справа про розірвання шлюбу є малозначною та може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України).

Ухвалою судді від 16 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 23.10.2026. Сторонам роз`яснено порядок подачі відзиву, відповіді на відзив, зустрічного позову, доказів і клопотань (а.с. 38-39).

Копія ухвали в електронній формі була направлена сторонам до їх електронних кабінетів відповідно до частини 5 ст. 14 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, відповідно до яких документи були доставлені 04.07.2026 (а.с. 42, 43). Крім того, копію ухвали суду, позовної заяви та доданих до неї документів було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку, які ним отримано 01.10.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44).

У судове засідання, призначене на 23.10.2026, учасники справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 07.09.2026 через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсуніть, проти заочного розгляду справи не заперечує, судові витрати просила залишити за нею. Після розірвання шлюбу просила змінити їй прізвище на дошлюбне « ОСОБА_4 » (а.с. 36).

Відповідач ОСОБА_2 14.10.2026 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи в його відсуніть. Позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечує, вважає, що примирення неможливе (а.с. 45).

Таким чином, сторони, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 ст. 211 ЦПК України, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті такого визнання та продовження судового розгляду відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, а також відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд доходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Верховний Суд при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні». Такої позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц.

Оскільки усі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення судового рішення у справі є дата складення повного судового рішення, що відповідає вимогам частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та постанові від 30 вересня 2022 року у справі № 761/38266/14.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин із посиланням на докази, на підставі яких встановлено відповідні обставини.

26 лютого 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 143, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.02.2025, оригінал якого наявний у матеріалах справи (а.с. 33).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 , виданого 12.08.2025 Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 6).

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилалася на те, вони з відповідачем спільно не проживають, мають окремий сімейний бюджет, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх стосунків. Мають різні погляди на життя та втратили інтерес один до одного. Сімейне життя не склалося, стосунки погіршилися, відсутнє взаєморозуміння, сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, у зв`язку з чим подальше підтримання шлюбних відносин стало неможливим.

Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, примирення між ними неможливе, а шлюб носить формальний характер, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (ч.1 ст. 1 СК України).

Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (п.п.1, 3 ч. 2 ст. 1 СК України).

Згідно з частиною 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.

Частинами третьою та четвертою ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч.1 ст. 110 СК України).

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).

У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року № 369/7035/18 зазначено, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 444/4951/24 зазначено, що суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду. Відмова суду апеляційної інстанції у розірванні шлюбу є примушуванням ОСОБА_1 до шлюбу проти її волі, що є недопустимим.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, у п. 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важним принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 10, 11 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони тривалий час не проживають разом, шлюбні відносини між подружжям припинені остаточно. Спільне господарство не ведеться. Шлюб носить формальний характер. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що відповідно до ст. 112 СК України є підставою для розірвання шлюбу між сторонами.

Суд зазначає, що примушування до збереження шлюбу всупереч волі одного з подружжя є неприпустимим. З огляду на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, що свідчить про її сформоване бажання розлучитися і не мати шлюбних відносин із відповідачем, та не бажає скористатися можливістю примирення, суд доходить висновку, що надання сторонам строку для примирення є недоцільним.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (частина 4 ст. 206 ЦПК України)

Згідно ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, з огляду на те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням її права на свободу та особисту недоторканність, враховуючи, що відмова в розірванні шлюбу всупереч волі позивача фактично означала б примушування її до перебування у шлюбі, що є неприпустимим, та беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Шлюб між сторонами слід розірвати, при цьому, з урахуванням поданої позивачем заяви, відповідно до частини першої ст. 113 СК України ОСОБА_1 слід відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Розподіл судових витрат між сторонами.

Питання про розподіл між сторонами судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, суд вирішує під час ухвалення рішення (ст. 264 ЦПК України).

Оскільки позивачем заявлено про залишення понесених судових витрат зі сплати судового збору за нею, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до статей 141, 142 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 3, 56, 105, 110-112, 113, 115 СК України, ст. ст. 2, 4, 19, 82, 133, 141, 206, 211, 263-265, 273, 268, 274, 352, 353-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 26 лютого 2025 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 143, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4

Дата складення повного судового рішення 02 листопада 2026 року, з урахуванням вимог частини 5 ст. 268 ЦПК України.

СуддяО. І. Орєхов