Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №522/12445/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12445/26-Е

Провадження № 2/522/9809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.07.2026 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.03.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9744036900, відповідно до умов яких відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000,00 грн, який останній зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування грошовими коштами. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитних договорів у відповідача виникла заборгованість у розмірі 108 888,88 грн. Позивач отримав право вимоги до відповідача, в результаті укладення договору факторингу від 21.06.2023.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2026 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 24.08.2026.

03.09.2026 представник ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на наступне. Представник відповідача ставить під сумнів відповідність оригіналу кредитного договору, оскільки Українського бюро кредитних історій за цим самим кредитним зобов`язанням зазначено номер 10000097440369000, а після передачі права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уже номер 22821236. Відповідач не заперечує отримання кредиту, проте просить відповідача надати повний розрахунок, які саме проценти були списані та нараховані до отримання банком документів про статус УБД відповідача. бухгалтерські документи та історію операцій, на підставі яких заборгованість була змінена з 204 602,48 грн до 163 004,32 грн. Просив застосувати строки позовної давності.

Отже, відповідач вважає, що позивач не довів належними та достатніми доказами, а саме фактичний розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги; склад суми 108 888,88 грн; правильність усіх подальших нарахувань;. правову підставу нарахування процентів після передачі; тотожність договорів №97440369000, №10000097440369000 та №22821236; момент виникнення права на стягнення всієї заявленої суми; 7. дотримання строку позовної давності; повний рух коштів за кредитним рахунком.

18.09.2026 представник позивача подав клопотання про долучення доказів, у якому долучив розрахунок заборгованості за кредитним договором № 97440369000.

18.09.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив наступне. Згідно повного розрахунку заборгованості сумарно відповідач сплатив 91 111,12 грн, а отже заборгованість за тілом становить 108 888,88 грн, як і зазначено в позовних вимогах. Представник позивача стверджує, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, а тому позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

23.09.2026 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких просив суд встановити порядок зарахування кожного платежу відповідача за кредитним договором №97440369000 та застосувати строки позовної давності.

У судове засідання 20.10.2026 учасники справи не з`явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду належним чином.

Представник позивача у позові просив розглядати справу без його особистої участі, позов просив задовольнити.

Відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки у нього призначено засідання до перепроходження МСЕК, разом із тим згідно довідки, що додана відповідачем до матеріалів справи вказана дата перепроходження 21.10.2026, тоді як судове засідання призначено на 20.10.2026, а тому суд відмовляє у відкладенні розгляду справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 26 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 05.03.2021 року між акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 97440369000 строк дії якого встановлено до 05.03.2025, сума кредиту 200 000 грн, процентна ставка 36%.

Факт отримання кредиту відповідачем визнається у відзиві.

21.06.2023 АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №248 від 21.06.2023

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №97440369000 від 05.03.2021.

Відповідно до п. 3.1 Договору, сума кредиту становить 200 000 грн.

Стосовно повного детального розрахунку, суд зазначає наступне.

Позивачем було здійснено звернення до АТ «УКРСИББАНК» задля отримання детального розрахунку заборгованості. Отримавши дані докази Представник позивача направив до суду клопотання про долучення доказів. Даний розрахунок заборгованості, виданий АТ «УКРСИББАНК», створений на основі виписки за кредитним договором, що міститься в матеріалах справи, та в повній мірі відображає нарахування та погашення заборгованості.

Із наданого розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитним договором містять лише заборгованість за тілом кредиту. Так, згідно наданого АТ «УКРСИББАНК» розрахунку заборгованості, сумарно відповідач сплатив 91 111,12 грн, а отже заборгованість за тілом становить 108 888,88 грн.

Щодо строків позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на підставі коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв на території України з 11.03.2020 до 30.06.2023 на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України без перерв.

Крім цього, 17.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Поряд з цим, Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачено відновлення строків позовної давності.

Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», передбачає виключення з Цивільного кодексу України, пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Отже, він набрав чинності 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, строки позовної давності були зупинені у період з 02.04.2020 по 03.09.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.03.2021 АТ Укрсиббанк» та відповідач уклали Договір про надання фінансового кредиту № 9744036900.

Згідно з умами кредитного договору, строк кредитування до 05.03.2025.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за цим зобов`язанням мав розпочатися наступного дня — 15.05.2021.

Однак, станом на 05.03.2021 на території України діяв безперервний карантин (запроваджений з 12.03.2020), під час якого строки позовної давності були продовжені на строк дії такого карантину на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Надалі, до завершення карантину, з 24.02.2022, також, було введено воєнний стан, який додатково зупинив перебіг позовної давності (п. 19 того ж розділу).

Отже, з 12.03.2020 і впродовж усього наступного періоду аж до вересня 2025 року законодавством України послідовно виключалася можливість перебігу позовної давності (спочатку через карантинні обмеження, які згодом пересилив та продовжив воєнний стан), тому трирічний строк позовної давності у даних правовідносинах взагалі не розпочинався.

Обчислення строку позовної давності для звернення до суду розпочалося лише після набрання чинності Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», тобто з 04 вересня 2025 року, та відповідно спливає 04 вересня 2028 року.

Позовну заяву у цій справі було зареєстровано судом першої інстанції 01.07.2026 року, тобто в межах установленого законом строку позовної давності. За таких обставин правові підстави для застосування наслідків її спливу відсутні.

Щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про необхідність надання реєстру боржників та документів про передачу права вимоги, суд зазначає, що представником відповідача не наведено конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність поданих до матеріалів справи копій зазначених документів їх оригіналам, не визначено, які саме відомості, реквізити чи положення цих документів викликають сумнів, а також не обґрунтовано, яким чином дослідження їх копій є необхідним для перевірки конкретних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Саме по собі посилання у відзиві на необхідність дослідження зазначених документів без наведення конкретних доводів щодо недостовірності поданих копій не свідчить про їх недопустимість. Водночас суд ураховує, що договір факторингу, реєстр боржників та акт приймання-передачі прав вимоги у своїй сукупності можуть підтверджувати обставини переходу права вимоги до позивача, у зв`язку з чим оцінює подані копії разом з іншими доказами у справі відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідач своєчасно не повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №9744036900 від 05.03.2021 за тілом кредиту становить 108 888,88 грн.

В іншій частині відповідачем розрахунок спростовано не було.

Будь-яких доказів про повне або часткове спростування позовних вимог по суті спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості за кредмтними договорами за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень відповідно до платіжної інструкції від 12.06.2026.

У зв`язку з задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2662, 40 грн.

01 липня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатське об`єднання «Апологет» уклали договір про надання правничої допомоги №0107.

З акту наданих послуг №3716 від 08.06.2026 вбачається надання послуг про стягнення заборгованості з відповідачки у розмірі 8 000 грн.

На переконання суду позов є типовим, не потребує велику кількість часу для його складення.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе стягнути розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

У зв`язку з задоволення позову, сплачений судовий збір позивачем та витрати на правову допомогу у сукупному розмірі 4 162,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) суму заборгованості за кредитним договором №9744036900 від 05.03.2021 за тілом кредиту у розмірі 108 888 (сто вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) судові витрати у розмірі 4 162 (чотири тисячі сто шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар