Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №500/1273/26
Суддя: Баб'юк Петро Михайлович
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/1273/26
02 листопада 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , через представника - адвоката Рижкова Анатолія Олександровича, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
визнати протиправним та скасувати наказ виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 № 233 від 25 серпня 2023 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу відповідного підрозділу та призначення на посаду стрільця помічника гранатометника, відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 № 344 від 10 грудня 2025 року відповідно до якого ОСОБА_1 поставлено на всі види фінансового та речового забезпечення;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу відповідного підрозділу та призначення на посаду стрільця помічника гранатометника, відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками перебування позивача в установі ІНФОРМАЦІЯ_1 і проходження ВЛК, він був визнаний придатним до військової служби та що відносно нього керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 був видав наказ №233 від 25 серпня 2023 року про зарахування позивача до списків особового складу відповідного підрозділу та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника, відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Про обставини його призову на військову службу позивач дізнався лише під час того, як його визвали до Державного бюро розслідування для надання свідчень в рамках кримінального провадження № 62023140140000140 відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України 18 вересня 2023 року.
За результатами проведеного органами ДБР розслідування в рамках кримінального провадження № 62023140140000140, слідчим 11 березня 2025 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження щодо позивача у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Посилаючись на зазначену постанову слідчого, а також на припис ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач видав наказ № 344 від 10 грудня 2025 року відповідно до якого позивача було поставлено на всі види фінансового та речового забезпечення, тобто позивача було поновлено на військовій службі.
Ухвалою судді від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
07.04.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2023 №233 позивача, якому на дату призову було 26 повних років, призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-облікова спеціальність 100915 А/630, і перед зарахуванням до списків особового складу позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 та був визнаний придатним до військової служби, відповідно до наказу Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України" від 14.08.2008 № 402.
Щодо доводів позивача про те, що відповідно до статті 23 Закону № 3543-ХІІ він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він був здобувачем фахової вищої освіти, зазначає, що вказана обставина не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.
Вказує, що при цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових, як приписка до призовних дільниць, дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного етапу.
Зазначає, що 25 серпня 2023 року позивач був зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення та вважався таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Цього ж дня позивач прийняв військову присягу на вірність Українському народу. Йому було оформлено та видано військовий квиток серії НОМЕР_1 та доведено наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 233 від 25.08.2023.
Вказує, що ОСОБА_1 повинен був прийняти посаду та приступити до виконання обов`язків з 25.08.2025. Також позивачу усно повідомлено про необхідність прибути па шикування о 08 год.00 хв. 26.08.2023. Проте ОСОБА_1 посаду не прийняв та не з`явився для проходження військової служби.
Зазначає, що 26 серпня 2023 року, в зв`язку із самовільним залишенням частини, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 234 від 26.08.2023 солдату ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату грошового забезпечення.
Вказує, що по вказаному факту було проведено службове розслідування та матеріали даного розслідування направлені за належністю, в наслідок чого було відкрито кримінальне провадження № 6202314014000014 від 18.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Зазначає, що постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, від 11.03.2025, кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Вказує, що однією з умов звільнення від кримінальної відповідальності є те, що боєць має добровільно заявити про намір повернутися до місця служби до завершення досудового розслідування. При цьому командир військової частини дає згоду на продовження служби цією особою. Якщо ці умови виконані, прокурор або суд мають право звільнити військовослужбовця від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити.
Зазначає, що роз`яснення (алгоритм дій) даної процедури повернення військовослужбовця, який вперше вчинив СЗЧ, надіслано до виконання розпорядженням Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " № 501/23/1543 від 02.10.2024.
Вказує, що таким чином, військовослужбовця ОСОБА_1 , після його прибуття 10.12.2025 до місця несення служби - ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі Закону України № 3902-ІХ, розпорядження Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " № 501/23/1543 від 02.10.2024, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 344 від 10.12.2025 було поставлено на всі види фінансового та речового забезпечення.
09.04.2026 до суду від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові надійшли пояснення, в яких представник зазначає, що спір у цій справі стосується визнання протиправними та скасування рішень ІНФОРМАЦІЯ_6 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та зобов`язання відповідача виключити позивача зі списів особового складу.
Вказує, що сам по собі факт наявності в управління повноважень щодо здійснення досудового розслідування у межах кримінальних проваджень щодо вчинених військовослужбовцями кримінальних правопорушень, не створює правового (процесуального) зв`язку із предметом даного адміністративного спору.
14.04.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Вказано, що таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону № 3543-XII.
Тому на переконання представника, на момент видання наказу №344 від 10 грудня 2025 року позивач мав чинні та законні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, прямо передбачені пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.
Проте, відповідач, діючи без урахування цих обставин та не виконавши покладений на нього обов`язок щодо перевірки й актуалізації даних про статус позивача, поновив його на військовій службі за відсутності правових підстав.
Також представник позивача вказує, що постанова про закриття кримінального провадження винесла в тому числі за наслідками встановлення обставин порушення призову позивача.
Вищезазначені доводи позивачем та його представником були зазначені в позовній заяві, однак відповідач проігнорував їх та не спростував відповідні факти.
Ухвалою судді від 23.04.2026 виключено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові із складу учасників адміністративної справи №500/1273/26.
24.04.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання про виключення зі складу учасників справи, у якому представник вказує, що сам по собі факт доставлення позивача до відповідача не створює правового (процесуального) зв`язку із предметом даного адміністративного спору.
Ухвалою судді від 01.05.2026 виключено ІНФОРМАЦІЯ_2 із складу учасників адміністративної справи №500/1273/26.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
У відповідності до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2023 №233, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 25 серпня 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Згідно з витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.08.2023 №234, солдату ОСОБА_1 , стрільцю-помічнику гранатометника відділення охорони взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинено нарахування та виплату грошового забезпечення з 26 серпня 2023 року, у зв`язку із самовільним залишенням частини.
У зв`язку із наведеним ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено службове розслідування, матеріали якого направлені за належністю, в наслідок чого було відкрито кримінальне провадження № 6202314014000014 від 18.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, від 11.03.2025, кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
На підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2025 №697/4/10077, постанови про закриття кримінального провадження від 11.03.2025 Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, рапорт солдата ОСОБА_1 від 10.12.2025 №31124, ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.20258 №344, з 10.12.2025 поставлено на всі види фінансового та речового забезпечення.
Не погоджуючись із вказаними наказами, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, загальну мобілізацію в Україні продовжено і дотепер.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини дев`ятої статті 1 № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що на момент виникнення спірних правовідносин у 2023 мав статус призовника та не підлягав мобілізації до досягнення ним 27 річного віку.
Щодо наведеного суд зазначає наступне.
Призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року № 678/2022.
Крім того, у подальшому Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2678-IX "Про внесення зміни до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану" Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" було доповнено статтею 18-1 такого змісту:
"Стаття 18-1. Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану
1. Під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
2. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо:
організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку;
направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні".
При цьому правове регулювання військового обов`язку, здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 25.08.2023, позивач був визнаний придатним до служби та на основі результатів проведеного медичного огляду, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 25.08.2023 №233 позивача було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та відправлено до місця проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вказує відповідач, цього ж дня позивач прийняв військову присягу і йому було оформлено та видано військовий квиток.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 19 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому вичерпуються їх реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже наказ від 25.08.2023 №233, яким позивача призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації є актом індивідуальної дії, тобто, актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Окрім цього суд зазначає, що навіть за відсутності документального підтвердження згоди позивача на мобілізацію, позивач на час призову був повнолітньою особою (повних 26 років) та вступаючи на військову службу за призовом і складаючи Військову присягу на вірність Українському народу (навіть до досягнення мобілізаційного віку) повинен був усвідомлювати значення таких дій та їх наслідки.
При цьому, 04.04.2024 набув чинності Закон №3127-IX, яким мобілізаційний вік знизили до 25 років. 12.06.2024 позивач досяг віку 27 років.
Натомість, з позовом до суду позивач звернувся лише у 2026 році. І хоча суд прийняв до уваги пояснення позивача, щодо поважності пропуску строку звернення до суду враховуючи статус військовослужбовця та розслідування кримінального провадження.
Однак, це не спростовує того, що позивачем до 2026 року не вживались будь-які заходи для оскарження його призову на військову службу ні в адміністративному (шляхом подання рапортів, скарг, тощо), ні в судовому порядку.
Єдиною підставою позовних вимог є недосягнення позивачем мобілізаційного віку станом на час призову та відсутність його згоди на мобілізацію, однак, з 04.04.2024 (враховуючи Закон №3127-IX) та навіть з 12.06.2024 (досягнення віку 27 років, згідно попередньої редакції Закону) його згода на мобілізацію уже не була необхідна.
Суд зауважує, що визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
Судом не заперечується те, що позивача було протиправно (без його згоди) мобілізовано до досягнення відповідного мобілізаційного віку, оскільки право особи (призовника) на добровільне проходження військової служби не є тотожним обов`язку її проходження з настанням мобілізаційного віку.
Однак, з 04.04.2024 (враховуючи Закон №3127-IX) позивач вважається таким що досяг мобілізаційного віку, а тому, у нього виник конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Будь-яких визначених законодавством підстав які б перешкоджали проходженню позивачем військової служби з 04.04.2024 судом не встановлено.
А тому, скасування наказу від 25.08.2023 №233 не спричинить відновлення попереднього становища позивача та не призведе до звільнення з військової служби.
Щодо оскаржуваного наказу від 10.12.2025 №344.
26 серпня 2023 року, в зв`язку із самовільним залишенням частини, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 234 від 26.08.2023 позивачу припинено нарахування та виплату грошового забезпечення.
По вказаному факту було проведено службове розслідування та матеріали даного розслідування направлені за належністю, в наслідок чого було відкрито кримінальне провадження № 6202314014000014 від 18.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України (самовільним залишенням частини).
Постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, від 11.03.2025, кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Згадане кримінальне провадження стосувалось самовільного залишення позивачем частини, а тому, у позивача були відсутні будь-які підстави вважати, що за результатами його розслідування буде вирішено питання щодо звільнення позивача з військової служби.
На підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2025 №697/4/10077, постанови про закриття кримінального провадження від 11.03.2025 Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, рапорт солдата ОСОБА_1 від 10.12.2025 №31124, ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.20258 №344, з 10.12.2025 поставлено на всі види фінансового та речового забезпечення.
Суд враховує, що жодного рапорту про звільнення з військової служби чи про скасування наказів, позивач впродовж 2023-2025 років до командування не подавав, як і не звертався до суду.
Окрім того, станом на дату прийняття наказу від 10.12.2025 №344 позивач був військовослужбовцем мобілізаційного віку, і підстави для звільнення його з військової служби були відсутні.
Щодо покликань позивача про те, що він є здобувачем освіти, то суд зазначає наступне.
Як слідує із довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, датою початку здобуття освіти позивача є - 01.09.2024 (наказ про зарахування на навчання 09.08.2024).
Тобто, позивач на момент призову на військову службу, а також на момент досягнення мобілізаційного віку, не був здобувачем професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, а став здобувачем освіти уже під час того, як був військовослужбовцем мобілізаційного віку.
При цьому, це не є підставою для звільнення з військової служби згідно ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Таким чином, станом на час прийняття наказу від 10.12.2025 №344, попередній наказ про зарахування позивача до списків особового складу (від 25.08.2023 №233) не був скасований чи навіть оскаржений, позивач вважався військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_6
Враховуючи наведене, після закриття кримінального провадження та прибуття позивача до місця несення служби, у відповідача не було іншого варіанту ніж прийняти наказ від 10.12.2025 №344, яким поставлено позивача на всі види фінансового та речового забезпечення для подальшого належного проходження ним військової служби.
Оскільки на даний час позивач є військовослужбовцем мобілізаційного віку і підстави для його звільнення з військової служби визначені законодавством відсутні, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Баб`юк П.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua