Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №500/3335/26
Суддя: Мартиць Оксана Іванівна
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №500/3335/26
02 листопада 2026 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через представника адвоката Буняка Юрія Ігоровича звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просить:
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо врахування наданих довідок про складові заробітної плати для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» і відмову оформлену листом від 16.02.2026 №3554-1500/С-02/8-0900/26 в переведенні на інший вид пенсії;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести (врахувати при переведенні) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за її заявою з 18.09.2024 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 15.01.2026, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , 1961 року народження перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
18.09.2024 позивач звернулася із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме згідно із Законом України «Про державну службу» до якої було додано:
1) Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №556/5/19-00-10-31 від 18.09.2024;
2) Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №555/5/19-00-10-31 від 18.09.2024.
Однак, у відповідь позивач отримав винесене за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №192050002049 вих.№15729/03-16 від 25.09.2024 про відмову в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», яке оскаржила в судовому порядку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 в справі №500/6263/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №15729/03-16 від 25.09.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 18.09.2024.
При виконанні рішення суду, відповідач прийняв рішення №845/23-16 від 13.11.2025, яким повторно відмовив позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в зв`язку з недоцільністю. При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні: «При переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», без врахування заробітку, її розмір пенсії становить 2361,00 грн, оскільки судом питання порядку обчислення заробітної плати не розглядалося».
В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.01.2026 про врахування нових довідок за формами згідно Порядку №622, однак, у відповідь отримав лист відповідача від 16.02.2026 №3554-1500/С-02/8-0900/26 згідно якого не враховано і наданих позивачем нових довідок про складові заробітної плати.
Позивач вважає, що із зверненням про переведення на інший вид пенсії, вона дотримала всі умови щодо стажу державної служби та щодо віку і страхового стажу, а також вже надала відповідачу належно оформлені довідки про складові заробітної плати для визначення розміру пенсії, а тому, бездіяльність відповідача щодо врахування таких довідок для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та фактична відмова в такому є протиправними.
З наведених підстав позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У поданому до суду відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В заперечення вказує, що позивач звернулась до відповідача із заявою у довільній формі про перерахунок пенсії.
Натомість, в матеріалах справи відсутня заява яка б відповідала зразку заяви, що встановлений додатком №1 до Порядку № 22-1 після 22.01.2024.
В свою чергу, листом відповідача було надано відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян» по суті порушених питань з роз`ясненням підстав та умов проведення перерахунку пенсії.
Вказане звернення було розглянуто відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян" та надано відповідні роз`яснення по суті заяви позивача.
Таким чином позивачем не дотримано правил звернення до органів Пенсійного фонду, передбачених Порядком №22-1 та відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не приймалось рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тільки надавались відповіді на звернення.
Щодо переведення позивача за її заявою з 18.09.2024 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 15.01.2026, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області, вказує, що рішення суду підлягає виконанню в межах покладених судом зобов`язань та роз`яснює порядок визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям.
Інших заяв по суті спору від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
18.09.2024 позивач звернулася із заявою про перехід на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» до якої було додано, зокрема, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №556/5/19-00-10-31 від 18.09.2024; довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №555/5/19-00-10-31 від 18.09.2024.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатом поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого №15729/03-16 від 25.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби
Вказана відмова оскаржена в судовому порядку і рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №500/6263/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №15729/03-16 від 25.09.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 18.09.2024. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При виконанні рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №500/6263/24 переглянуто заяву від 18.09.2024 №1793 про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 , відповідачем повторно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивачу, оскільки судом питання порядку обчислення заробітної плати не розглядалося, про що прийнято рішення від 13.11.2025 №845/23-16.
Вказане рішення оскаржувалося в судовому порядку і рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 в справі №500/6870/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.
У цій справі "суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачці у врахуванні під час вирішення питання про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» довідок, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 18.09.2024 №555/5/19-00-10-31 та №556/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3.
Аналогічний підхід застосовано судом апеляційної інстанції у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №140/6755/25.
Водночас, суд зауважує, що позивачка не позбавлена права звернутися до ГУ ДПС у Тернопільській області для отримання нових довідок про складові заробітної плати, визначені за формами згідно з додатками 1-6, затверджених Порядком №622 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 №823, та надати їх пенсійному органу з метою реалізації свого права на перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»".
15.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про врахування нових довідок за формами згідно Порядку №622, де звертає увагу на висновок суду в рішенні від 08.01.2026 у справі №500/6870/25.
Листом від 16.02.2026 №3554-1500/С-02/8-0900/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на звернення від 15.01.2026 (вх. від 20.01.2026 №1500/С-0900-26) повідомило позивача, що при переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", без врахування заробітку, розмір пенсії становить 2361,00 грн, оскільки рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №500/6263/24 зобов`язань щодо обчислення заробітної плати покладено не було.
Зважаючи на зазначене, перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" недоцільний. Рішення суду виконане в межах покладених судом зобов`язань.
Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо врахування наданих довідок про складові заробітної плати для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» і відмову оформлену листом від 16.02.2026 №3554-1500/С-02/8-0900/26 в переведенні на інший вид пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).
01.05.2016 набув чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Право ОСОБА_1 на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, підпунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №500/6263/24, що набрало законної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що цей спір виник у зв`язку з не врахуванням довідок про складові заробітної плати від 15.01.2026, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області. З цього приводу суд зазначає.
Відповідно до частини восьмої статті 37 Закон №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".
На час звернення позивача про призначення пенсії, з 20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".
Згідно з пунктом 3 Постанови №823 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024.
Постановою №823 доповнено Порядок №622 пунктом 4-1, який передбачає, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01.01.2024 в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:
посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);
розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.
Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.
Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.
Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;
розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;
середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.
Також Постановою №823 доповнено Порядок №622 пунктом 4-2, який передбачає, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. №57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. №661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Пунктом 5 Порядку №622 в редакції Постанови №823 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Наведена норма чітко визначає, що довідки згідно з додатками 1-6 до Порядку №622 (в редакції Постанови №823) видаються виключно для призначення пенсії і не можуть бути підставою для перерахунку вже призначених пенсій державних службовців.
Судом встановлено, що позивач до заяви від 15.01.2026, поданої на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з метою реалізації свого права на перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» додала довідки за формою, затвердженою Порядком №622, а саме:
довідку від 15.01.2026 № №62/8/19-0010-31 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), яка відповідає додатку 4 до Порядку №622,
довідку від 15.01.2026 №63/8/19-00-10-30 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, яка відповідає додатку 6 до Порядку №622.
Зі змісту поданої заяви від 15.01.2026 видно, що позивач посилається на судові рішення у справі №500/6263/24 і в справі №500/6870/25 та просить перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Однак відповідачем не були враховані вказані довідки про складові заробітної плати позивача від 15.01.2026, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, посилаючись на те, що рішенням суду зобов`язань щодо обчислення заробітної плати не покладено.
Суд такі пояснення відповідача щодо неврахування спірних довідок не бере до уваги, позаяк рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №500/6263/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 18.09.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі №500/6870/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі, в тому числі зобов`язання відповідача врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії від 18.09.2024 №556/5/19-00-10-31 та №555/5/19-00-10-31, видані ГУ ДПС у Тернопільській області.
Крім того, відповідач не навів жодних правових підстав для не врахування спірних довідок, а лише зазначив, що судом не було покладено зобов`язань щодо обчислення заробітної плати.
Жодних заперечень щодо форми та змісту довідок, підстав їх видачі, періодів, за який вказана заробітна плата для призначення пенсії, відповідачем не наведено, а судом не встановлено. Такі довідки є джерелом інформації для обчислення розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої при її призначенні є невід`ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду.
Суд також не може погодитись із твердженням відповідача про недоцільність виплати пенсії за Законом України "Про державну службу" через те, що розрахований розмір пенсії буде меншим ніж той, який виплачується за Законом №1058-IV, оскільки саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що довідки про складові заробітної плати від 15.01.2026 №62/8/19-0010-31 та №63/8/19-00-10-30, видані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області підлягають врахуванню при обчислені позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Відображені в довідці види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Також не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що заяву подано не у встановленому порядку, оскільки довідки надавались на виконання судового рішення стосовно переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно поданої нею заяви від 18.09.2024.
Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову відповідача в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», яка оформлена листом від 16.02.2026 №3554-1500/С-02/8-0900/26 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2026 про врахування наданих довідок про складові заробітної плати від 15.01.2026 №62/8/19-0010-31 та №63/8/19-00-10-30, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, прийнявши відповідне рішення.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення, дій, бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені нею судові витрати, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яка оформлена листом від 16.02.2026 №3554-1500/С-02/8-0900/26.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2026 про врахування довідок про складові заробітної плати від 15.01.2026 №62/8/19-0010-31 та №63/8/19-00-10-30, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області для переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняти рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 02 листопада 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ: 20551088).
Головуючий суддя Мартиць О.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua