Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №500/3266/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №500/3266/26

Суддя: Мартиць Оксана Іванівна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3266/26

02 листопада 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Кульгавця Сергія Михайловича звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 №192650005272 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального (за вислугу років, відповідно до пункту «б» ст.55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”) стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди роботи: з 11.04.1984 року по 01.10.1985 року, з 08.04.1986 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 24.06.1996 року та з 13.11.1996 року по 11.07.1997 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.04.1984 року,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2026 року про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «б» ст.55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням зарахованого страхового стажу та висновків суду у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , дата заповнення 12.04.1984 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у період із 11.04.1984 року по 01.10.1985 року, з 08.04.1986 року по 24.06.1996 року працювала в “Ленской нефтегазоразведочной експедиции”, тобто в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Вказане підтверджується також архівною довідкою №К-39 виданою 28.04.2021 року “Государственним архивом документов по личному составу Иркутской области” та довідкою №05-199 виданою 05.07.1996 року “Ленской нефтегазоразведочной експедицией”.

Періоди роботи позивачки в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі в період із 01.01.1992 року по 24.06.1996 року та з 13.11.1996 року по 11.07.1997 року, підтверджено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року у справі №500/477/25, яке набрало законної сили 07.11.2025 року згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 13.01.2026 року звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.

За результатом розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення №192650005272 від 21.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

У зазначеному рішенні відповідачем вказано, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.

Стаж позивача за вислугу років не підтверджений.

Відповідачем не взято до уваги пільгову роботу позивачки в рф, згідно з архівною довідкою від 28.04.2021 року №К-39, оскільки в довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи.

Також відповідачем зазначено, що періоди роботи на території рф до страхового стажу зараховуються по 31.12.1991 року у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 року росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

За вказаних вище умов відповідачем вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та спеціального стажу, передбаченого ст.55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.

З такою відмовою відповідача позивач ОСОБА_1 не згідна, вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі

В заперечення вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2026 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України Харківській області, рішенням якого №192650005272 від 21.01.2026 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.

Враховуючи зазначене та посилаючись на норми чинного законодавства, за наданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складав 22 роки 01 місяць 19 днів, стаж роботи за вислугу років не підтверджено.

Інших заяв по суті спору від учасників справи не надходило.

Згідно із частиною п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2026 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Для прийняття рішення за результатом поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло рішення від 21.01.2026 №192650005272 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та спеціального стажу, передбаченого статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Зі змісту спірного рішення видно, що вік заявника 60 років (при необхідному 55 років), страховий стаж становить 22 роки 01 місяць 19 день.

До страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.

Не взято до уваги пільгову роботу в рф згідно з архівною довідкою від 28.04.2021 №К-39, оскільки в довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи.

Зазначено, що періоди роботи на території російської федерації до страхового стажу зараховуються по 31.12.1991 року у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 року росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 2 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту б статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

При зверненні 13.01.2026 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за наданими до заяви документами про стаж страховий стаж позивача склав 22 роки 01 місяць 19 днів.

До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Зі змісту спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 №192650005272 видно, що не взято до уваги пільгову роботу в рф згідно з архівною довідкою від 28.04.2021 №К-39, оскільки в довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи.

У вказаній довідці мовою оригіналу вказано "Архивная справка 28 апреля 2021 № К-39 На № 14168 от 01.04.2021

В документах архивного фонда Государственного унитарного геологического предприятия по разведке нефти и газа Востсибнефтегазгеология за 1984 - 1996 гг. имеются следующие сведения о трудовом стаже ОСОБА_3 16.12.1965 года рождения:

с 11 апреля 1984г. - принят(а) ОСОБА_4 в Ленскую нефгегазоразведочную экспедицию «Востсибнефтегазгеология» на должность техника геолога, прибывшую по направлению, после окончания Полтавского нефтяного геологоразведочного техникума, с выплатой полевого довольствия

(приказ начальника экспедиции от 9.04.84г. № 100-к с. Верхнемарково):

с 01 октября 1985 года уволен(а) ОСОБА_5 техник геолог в связи с переводом на выборную должность в Усть-Кутский ГК ВКЛСМ

(приказ и.о. начальника экспедиции от 9.10.85г. № 308-к с. Верхнемарково).

с 8 апреля 1986г. принят(а) в Ленскую нефтегазоразведочную экспедицию «Вос тсибнефтегазгеология» техником - геологом РИТС № 2 переводом из Усть-Кутского ГК ВКЛСМ, с выплатой полевого довольствия, с выплатой 10% надбавки по указу Президиума Верховного Совета СССР от 26.09.1967г. (так в документе) (приказ и.о. начальника Ленской НГРЭ от 9.04.86г. № 104-к с. Верхнемарково); Выплата Северных надбавок (согласно записи в личной карточке ф. Т-2): 20%-с 12.04.86г. (пр. от 17.04.86 № 113); 30%-с 12.04.87г. (пр. от 4.01.87 №1) 40 % с 12.04.88г. (пр. от 02.01.88 № 1); 50 %-с 12.04.89г. (пр. от 02.01.89 №1) с 24 июня 1996 года уволен(а) геолог 1 категории, в связи с сокращением численности (штага) работников (приказ начальника экспедиции от 24.06.1996 № 89-к с Верхнемарково).

Основание: Ф.215. Оп.3-л. Д.99а. Л.2,2об; Д.64.Л. 170.142: Д.65. Л.219.220: Д.90.Л.123.

Приложение: копия исторической справки на 2 л. в 1 экз. копия «Список полевых, приравненных и специализированных организаций НГО «Востсибнефтегазгеология». работникам которых выплачивается полевое довольствие» на 2 т. 1 экз."

Довідка містить підпис директора И.К.Рудакова та засвідчена печаткою.

Також відповідно до записів "№№1,2,5,15 трудової книжки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , дата заповнення 12.04.1984, позивач у період із 11.04.1984 по 01.10.1985, з 08.04.1986 по 24.06.1996 працювала в "Ленской нефтегазоразведочной експедиции".

Даний факт також підтверджується довідкою “Ленской нефтегазоразведочной експедиции” від 05.07.1996 №05-199.

Згідно з оскарженим рішенням відповідач не зарахував до страхового стажу позивача вказані періоди роботи - пільгову роботу в рф згідно з архівною довідкою від 28.04.2021 №К-39, оскільки в довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 №192650005272 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд перевіряє правомірність рішення відповідача виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Тому з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу роботу позивача згідно з архівною довідкою від 28.04.2021 №К-39 та записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.04.1984, повторно розглянути заяву від 13.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років, прийнявши відповідне рішення.

Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення.

При цьому повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років.

Щодо твердження відповідача у спірному рішенні, що періоди роботи на території рф до страхового стажу зараховуються по 31.12.1991 року у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 року росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, то суд зауважує таке.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/477/25 від 07.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2025, задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №192650005272 від 27.11.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі за період із 01.01.1992 року по 24.06.1996 року та з 13.11.1996 року по 11.07.1997 року, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.04.1984 року та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого страхового стажу.

За положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення, не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у спосіб, визначений судом.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 №192650005272 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.04.1984 та архівної довідки від 28.04.2021 №К-39.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 02 листопада 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344).

Головуючий суддя Мартиць О.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua