Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №500/3598/26
Суддя: Подлісна Ірина Миколаївна
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/3598/26
12 жовтня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова ОСОБА_1 у нарахуванні за період з 26.02.2022 по 18.05.2023 грошового забезпечення, розрахованого виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки станом на 1 січня відповідного календарного року, та його виплату з урахуванням раніше виплачених сум. (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2022- 2023 роки станом на 1 січня відповідного календарного року), та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.) ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по 14 квітня 2026 року проходив військову службу, та в період з 26.02.2024 року по 31.07.2023 року перебував на грошову в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі, Відповідач). В період з 26.02.2022 по 18.05.2023 Відповідачем грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось у заниженому розмірі.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 09.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 09.06.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Прохання Позивача перерахувати та виплати йому з 18.06.2025 по 23.09.2025 відповідно до постанови №704 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови №704, помилково мотивоване підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом №2710-ІХ, для проведення перерахунку основного розміру пенсії станом, з 1 січня 2023 року.
Позивач не звернув уваги на те, що парламент вкотре залишив розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів військовослужбовців на рівні 2102 гривень (абзац 6 статті 7 Закону №2710-ІХ).
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», визначено прожитковий мінімум, як величину, що застосувалась для обрахунку всіх інших соціальних виплат, без винятків та застережень. Безальтернативно, Верховна Рада України встановила такий розмір на рівні 2102 гривень. Втім, починаючи із Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», в статті 7 відбулись зміни. Так, законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» парламент здійснив диференціацію розмірів прожиткового мінімуму від правовідносин, в яких він буде застосований.
Так, у 2020 – 2025 роках, з метою визначення розмірів посадових окладів окремих категорій працівників, виплата заробітної плати яким регулюється спеціальними законами, встановлювався прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні, для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні, прокурора окружної прокуратури 1600 гривень.
Таким чином, вимоги Позивача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, оскільки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт – безпідставні.
Щодо застосування розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), то ІНФОРМАЦІЯ_3 зауважує, що застосування норм Закону № 1774-VІІІ вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у якій вказано, з-поміж іншого, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21. Отже, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні Положення" Закону № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 07.08.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Повний текст судового рішення складено після виходу головуючої судді у справі з основної щорічної відпустки, в порядку черговості.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по 14 квітня 2026 року проходив військову службу, та в період з 26.02.2024 року по 31.07.2023 року перебував на грошову в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідачем за період з 26.02.2022 по 18.05.2023 грошове забезпечення (щомісячне та одноразове (щорічне) ОСОБА_1 виплачене з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних посадових осіб, встановленого Законом тільки на 01.01.2018 – 1762 гривні.
Не погодившись із протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Вимогами частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).
За приписами ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 (далі - постанова № 704).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018, встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військове звання визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 14 Постанови №704, а з 19.05.2023 розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови №704; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премія) визначаються у відсотках: надбавки за вислугу років - від посадового окладу та окладу за військове звання; надбавки за особливості проходження служби – від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; надбавки за службу в умовах режимних обмежень - від посадового окладу; премії - від посадового окладу; одноразові (щорічні) додаткові види грошового забезпечення: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення; допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Таким чином, основною розрахунковою величиною місячного грошового забезпечення військовослужбовця є розміри посадового окладу та окладу за військове звання, оскільки від них розраховуються усі інші додаткові його види, як щомісячні (надбавки, премії) так і одноразові (щорічні).
Суд звертає увагу, що в період з 26.02.2022 по 18.05.2023 - визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 14 Постанови №704 (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, тобто відновлено попередню редакцію пункту 4 Постанови №704); в період з 19.05.2023 по даний час – розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 14 Постанови №704.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України про Державний бюджет на відповідний рік: на 01.01.2022 - 2481 гривні; на 01.01.2023 – 2684 гривні.
Відповідачем за період з 26.02.2022 по 18.05.2023 грошове забезпечення (щомісячне та одноразове (щорічне) ОСОБА_1 виплачене з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних посадових осіб, встановленого Законом тільки на 01.01.2018 – 1762 гривні.
Так, згідно довідки Відповідача від 24.04.2026 №11/2/6756 про грошове забезпечення, яке нараховане та виплачене ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 18.05.2023, в незмінних розмірах зазначені: посадовий оклад (в період з лютого 2022 року по лютий 2023 року - 2730 грн.; в період з березня 2023 року по травень 2023 року - 2820 грн.) який розрахований наступним чином: період з лютого 2022 року - лютий 2022 року - 1762 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018) * 1,55 (тарифний коефіцієнт для посадового окладу за 4 тарифним розрядом, згідно додатку 1 Постанови №704); період з березня 2023 року - травень 2023 року - 1762 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018) * 1,6 (тарифний коефіцієнт для посадового окладу за 5 тарифним розрядом, згідно додатку 1 Постанови №704); оклад за військовим званням "солдат" - 530 грн. (з лютого 2022 року по квітень 2022 року), який розрахований наступним чином: 1762 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018) * 0,3 (тарифний коефіцієнт для окладу за військовим званням "солдат”, згідно додатку 14 Постанови №704). оклад за військовим званням "старший солдат" - 600 грн. (з травня 2022 року по липень 2023 року), який розрахований наступним чином: 1762 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018) * 0,34 (тарифний коефіцієнт для окладу за військовим званням "старший солдат”, згідно додатку 14 Постанови №704).
Зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних посадових осіб, які відбулися в 2022, 2023 до уваги та, відповідно, виконання - не прийняті.
В разі їх прийняття, розміри б склали: посадового окладу за 4 тарифним розрядом: з 01.01.2022 - 3845,55 грн. (2481 грн. * 1,55); 5 тарифним розрядом: з 01.01.2022 – 3969,60 грн. (2481 грн. * 1,6); 3 01.01.2023 по 18.05.2023 – 4294,40 грн. (2684 грн. * 1,6); окладу за військовим званням “солдат”: 3 01.01.2022 – 744,30 грн. (2481 грн. *0,3); за військовим званням "старший солдат" з травня 2022 по 31.12.2022 – 843,54 грн. (2481 грн. *0,34), з 01.01.2023 по 18.05.2023 - 912,56 грн. (2684 грн. *0,34).
І зазначені розміри посадового окладу та окладу за військовим званням змінили б розміри усіх щомісячних та одноразових (щорічних) додаткових видів грошового забезпечення, які розраховуються від них.
Таким чином, не вірно застосовуючи Постанову №704, Відповідачем допущені протиправні дії, що призвели до заниження розміру грошового забезпечення (місячного та одноразового (щорічного) нарахованого та виплачено ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 18.05.2023.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, якою залишено без змін постанову 5-го апеляційного адміністративного суду, щодо зобов`язання військову частину здійснити позивачу військовослужбовцю перерахунок та виплату грошового забезпечення (місячного та річного) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 в розмірі 2102,00 гривень за період з 29.01.2020 року по 06.11.2020, з урахуванням проведених раніше виплат.
Правова позиція Верховним Судом України обґрунтована тим, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для визначення грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку зі збільшенням суми прожиткового мінімуму, що свідчить про протиправність дій відповідача при обчисленні грошового забезпечення позивача із застосуванням такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Крім того, існувало чотири редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), щодо визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців:
30.08.2017 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
24.02.2018 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
29.01.2020 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновлено редакцію пункту 4 Постанови №704, яка існувала на 30.08.2017);
20.05.2023 - розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 (дана редакція пункту 4 Постанови №704 викладена постановою КМУ від 12.05.2023 № 481, яка набула чинності з 20.05.2023, а тому спірний період, що зазначений в позовній заяві, визначається по 19.05.2023 (а не по 18.05.2023).
Отже, у спірному періоді (з 26.02.2022 по 19.05.2023) чинною вважалась редакція пункту 4 Постанови №704 - установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14.
Законом України від 06.12.2017 №1774 - VIII "Про внесення змін до законодавчих актів України" (далі Закон №1774-VIII) (пункт 3 розділу ІІ) встановлене обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та інших виплат.
Однак, в постанові Верховного Суду України від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначено, що дане обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку, застосовуючи його у всіх справах, обставини яких тотожні справі №440/6017/22, наприклад у постанові суду від 06.02.2023 по справі №160/2775/22.
Отже, колегією суддів зазначено, що навіть якщо в Законі №1774-VIII є обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати для визначення посадових окладів та окладів за військові звання військовослужбовців, це не впливає на практичний розрахунок окладів, оскільки основною величиною для таких розрахунків є прожитковий мінімум.
Щодо позову в частині застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати як мінімальної величини при перерахунку грошового забезпечення, суд звертає увагу, що застосування норм Закону №1774-VІІІ вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, у якій вказано, з-поміж іншого, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі №640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі №440/1185/21.
Отже, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні Положення Закону №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, окрім іншого, у постанові від 25.09.2025 у справі №140/11638/24.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовну в частині застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати як мінімальної величини при перерахунку грошового забезпечення позивача за спірний період.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із приписами пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору.
Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем інших судових витрат. Враховуючи наведене, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.05.2023.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023, в тому числі, посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за службу в умовах режимних обмежень, премії, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки станом на 1 січня відповідного календарного року та провести його виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua