Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №504/552/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/552/26

Номер провадження 2/504/2562/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.,

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив:

-визнати виконавчий напис №2733, вчинений 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 0474-6912 від 30.08.2020 року на загальну суму 32550,00 грн, таким, що не підлягає виконанню;

-стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 4732,93 грн, стягнутих у виконавчому провадженні №67076145 з примусового виконання виконавчого напису №2733 від 01.06.2021 року;

-стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача звернувся з клопотанням, в якому просив витребувати від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26 оф. 407):

-завірену копію кредитного договору №0474-6912 від 30.08.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зі всіма додатками, а також всіх інших поданих нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису №2733 від 01.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів у розмірі 32550,00 грн.;

-інформації про розмір коштів, перерахованих на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» приватним виконавцем Серебрійською Ю.О. у виконавчому провадженні №67076145 при виконанні виконавчого напису №2733 від 01.06.2021 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 .

Крім того, одночасно з поданням позовної заяви, представник позивача звернувся з заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2733 від 01.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості в сумі 32550,00 грн., що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Серебрійської Ю.О. (виконавче провадження №67076145).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначені відомості.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від № 2733 від 01.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості в сумі 32550,00 грн., що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Серебрійської Ю.О. (виконавче провадження №67076145).

16.03.2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Улезко О.О. через систему «Електронний суд» звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просив прийняти зустрічну позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до спільного розгляду з первісним позовом (справа № №504/552/26). Задовольнити позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суми заборгованості за кредитним договором № 0474-6912 від 30.08.2020 року у розмірі 32200,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 10000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 22200,00 грн. та судові витрати у розмірі 2662,40 грн. Крім того, одночасно з поданням зазначеної зустрічної позовної заяви, звернувся з заявою, в якій просив поновити пропущений строк на подання зустрічної позовної заяви та клопотанням, в якому просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Крім того, 17.03.2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Улезко О.О. через систему «Електронний суд» звернувся з клопотанням, в якому просив зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 2500,00 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року поновлено ТОВ «Укр Кредит Фінанс» пропущений процесуальний строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою. Відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс», яке діє в особі представника Улезка О.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0474-6912 від 30.08.2020 року. Матеріали зустрічної позовної заяви повернуто заявнику. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: м. Одеса, вул. Садова, 1-А) повернути ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) судовий збір у розмірі 2662 гривень 40 копійок, який був сплачений на підставі платіжної інструкції №16863 від 11.03.2026 року (отримувач: ГУК в Од.обл./смт.Доброслав/22030101, код отримувача 37607526). Розгляд справи відкладено до 12:30 год 09.10.2026 року.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.

В судове засідання, призначене на 09.10.2026 року о 12:30 год. позивач ОСОБА_1 та її представник Сташко П.М. не звилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судове засідання, призначене на 09.10.2026 року о 12:30 год. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Улезко О.О. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак, в заяві від 16.03.2026 року просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Інші сторони до судового засідання, призначеного на 09.10.2026 року о 12:30 год. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 30.08.2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0474-6912, на підставі якого останній видано кредит.

01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис №2733 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ: 38548598) заборгованості за кредитним договором №0474-6912 від 30.08.2020 року.

08.10.2021 року на підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Серебрійською Ю.О. було відкрито виконавче провадження №67076145.

З листа приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Серебрійської Ю.О. від 29.12.2025 року №93055 вбачається, що в ході проведення виконавчих дій з ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у розмірі 6007,44 грн, які розподілені в порядку, передбаченому ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: 800 грн – компенсація витрат виконавчого провадження, 4732,93 грн – стягнення заборгованості за виконавчим документом на користь стягувача, 474,51 грн – основна винагорода приватного виконавця.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 вказаного Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п.1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п.п.2.1 п.2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.п.2.3 п.2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Аналіз п.п.2.3 п.2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Крім того, п.п.3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає дійти таких висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно із ст.88 Закону України «Про нотаріат» безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 30 вересня 2019 року по справі №357/12818/17, провадження № 61-44380св18.

Згідно з висновком який зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, провадження № 12-278гс 18), «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Підпунктом 3.2 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п.1 Переліку нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову 24 Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

У матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином в матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наведених обставин суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №2733, вчиненого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 0474-6912 від 30.08.2020 року на загальну суму 32550,00 грн.

Разом з тим, зі змісту відповіді приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Серебрійської Ю.О. від 29.12.2025 року №93055 вбачається, що в ході проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №67076145 з ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у розмірі 6007,44 грн, які розподілені в порядку, передбаченому ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: 800 грн – компенсація витрат виконавчого провадження, 4732,93 грн – стягнення заборгованості за виконавчим документом на користь стягувача, 474,51 грн – основна винагорода приватного виконавця

За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз ст.1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання) виникають за таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст.1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених ч.1 ст.1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Виходячи із аналізу ст.1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині першій вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

При цьому, слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Відповідні правові висновки викладені також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 524/2025/17, провадження № 61-31104св18.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №2733, вчиненого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 0474-6912 від 30.08.2020 року на загальну суму 32550,00 грн, суд приходить до висновку про набуття ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошових коштів у розмірі 4732,93 грн без достатньої правової підстави.

Відповідно, стягнуті на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошові кошти у розмірі 4732,93 грн підлягають поверненню ОСОБА_1 , в силу вимог ст.1212 ЦК України.

до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 сплачувався судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд вважає доцільним стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 1996,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,81,133,137,141,142,259,263-265, 280-282,354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №2733, вчинений 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, оф. 407) заборгованість за кредитним договором № 0474-6912 від 30.08.2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, оф. 407) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 4732 гривень 93 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, оф. 407) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у загальному розмірі 1996 гривень 80 копійок.

Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 16.02.2026 року у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2733, вчиненого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.