Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №348/878/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/878/26

Номер провадження 2/348/1117/26

02 листопада 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на навчання дитини,

У с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на навчання дитини.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач перебувала в шлюбі з відповідачем, який рішенням суду розірвано 28.01.2013. В шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває у неї на утриманні. На даний час дочка ОСОБА_6 навчається у Івано-Франківському національному медичному університеті на 1-му курсі денної (контрактної) форми навчання. Вона на даний час офіційно працює в Чорнопотоківському ліцеї Делятинської селищної ради на посаді вчитель англійської мови, де отримую заробітну плату в розмірі біля 13000,00 грн в місяць. Грошових коштів не достатньо на утримання та навчання дочки, у зв`язку з чим дочка ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги на навчання від батька. Добровільно батько не хоче допомагати. Відповідач ОСОБА_4 на даний час проходить військову службу по контракту в в/ч НОМЕР_1 Національній гвардії України, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , де отримує грошове забезпечення, яке повністю витрачає на свої потреби. 3 огляду на те, що дочка ОСОБА_6 навчається на денній формі навчання, не має можливості працювати та заробляти кошти на своє утримання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, виходячи з того, що відповідач є особою працездатного віку, фізично здоровий, на утриманні має ще одну неповнолітню дитину від іншого шлюбу, таким чином може надавати матеріальну допомогу на утримання дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення 23 років.

Представник відповідача надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року з ОСОБА_4 на користь його дружини ОСОБА_7 стягуються аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 30000,00 гривень щомісячно. З довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2026 № 816/484/1/4/пс, сукупний дохід ОСОБА_4 за 6 місяців становить 374609,10 грн, що в середньому дорівнює 62434,85 грн на місяць. Тобто, 48% від щомісячного грошового забезпечення Відповідача вже стягуються. Заявлена Позивачем вимога про стягнення 1/4 частки (приблизно 15608,71 грн.) призведе до того, що сукупний розмір утримань становитиме 45608,71 грн, або 73% від усього доходу Відповідача. Задоволення позову у розмірі 1/4 частки призведе до грубого порушення вимог виконавчого законодавства та утворення штучного, нереального до виконання боргу. ОСОБА_4 виявляє батьківську турботу і, незважаючи на тяжке фінансове навантаження, згоден частково визнати позовні вимоги і сплачувати матеріальну допомогу на навчання дочки ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 гривень щомісячно.

Позивач в судове засідання не з`явилася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити в повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, додавши, що відповідач не має компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав надані письмові пояснення, просив позовні вимоги задоволити частково, стягувати з ОСОБА_4 аліменти на навчання дочки ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 гривень щомісячно. Також просив зменшити витрат на правову допомогу.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, вислухаши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Рішенням Надвірнянського районного суду від 28.01.2013 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 розірвано, прізвище ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 (а.с. 7-8).

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання особи від 30.03.2026, вбачається, що позивач ОСОБА_3 разом з дочкою ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

ОСОБА_5 навчається в Івано-Франківському національному медичному університеті денної (контрактної) форми навчання (а.с.10, 61).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.04.2026 по справі № 344/4498/26 з ОСОБА_4 на користь його дружини ОСОБА_7 стягуються аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 30000,00 гривень щомісячно. Рішення набрало законної сили (а.с. 36-38).

ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , його сукупний дохід за період з серпня 2025 року по січень 2026 року становить 374609,10 грн (а.с. 39).

За результатами пошуку виконавчих проваджень з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 23.06.2026 відсутнє виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_4 про стягнення аліментів (а.с. 47).

Станом на 23.09.2026 за результатами пошуку виконавчих проваджень з Автоматизованої системи виконавчого провадження наявне виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 (а.с.57).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, шляхом сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги позивача, посилався на неможливість надання відповідачем матеріальної допомоги дочці при навчанні в розмірі, заявленому позивачем, оскільки він сплачує аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліментів у розмірі 30000,00 грн щомісячно.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.

Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку щодо утримання дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цьогоКодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина є продовження ними навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

У ст. 201 Сімейного кодексу України зазначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

В законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 489/100/18.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні обставинами справи встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студенткою Івано-Франківського національного медичного університету.

Так, в даному конкретному випадку суд враховує, ту обставину, що дочка ОСОБА_5 перебуває на повному утриманні матері ОСОБА_3 , тобто, остання повністю взяла на себе витрати за навчання дочки та її утримання.

Відповідач є працездатним, здоровим, у нього наявний постійний дохід, оскільки проходить військову службу, отже, суд приходить до висновку, що відповідач може надавати допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання.

Суд, при визначенні розміру аліментів, враховує той факт, що відповідач є батьком ОСОБА_5 , яку він за законом має утримувати.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача щодо неможливості відповідачем сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини його доходу, оскільки він вже сплачує аліменти на користь малолітньої дитини в розмірі 30000 грн, з огляду на наступне.

Ставлення батьків до дітей має бути однаковим у сенсі любові, поваги та справедливості, але воно повинно бути різним (індивідуальним) відповідно до потреб, віку та характеру кожної дитини і воно не може залежати від відносин батьків між собою.

При цьому відповідач розподіляє своїх дітей в частині матеріального утримання, сплачуючи на малолітню дитину 30000 грн (сума, яка добровільна визнана відповідачем під час розгляду справи судом), та визнаючи виділення повнолітній дитині, яка продовжує навчання, лише 2500 грн, що становить різницю більш ніж в десять разів і свідчить про неоднакове ставлення до своїх дітей.

Таким чином, враховуючи обов`язок щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, як матері, так і батька, беручи до уваги зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги слід задовольнити повністю та стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з моменту звернення ло суду, тобто, з 01.04.2026, на період навчання, але не довше, як до досягнення нею двадцяти трьох років, оскільки саме такий розмір аліментів відповідатиме можливостям платника та потребам повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим не працює та потребує матеріальної допомоги.

На підставі ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць суд вважає необхідним допустити до негайного виконання.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу право звернутися до суду про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, оскільки, за рахунок саме їх сплати, суттєво зменшується дохід відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1331,20 грн.

Щодо судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, суд зауважує наступне.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до п.1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 029 від 31.03.2026 (а.с.12), попередній розрахунок вартості послуг адвоката на суму 4000 грн (а.с.13), копію квитанції від 31.03.2026 про сплату грошових коштів в сумі 2000 грн (а.с.14).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення аліментів. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною. Позивачем не доведено понесення витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн, у зв`язку із чим суд вважає можливим задовольнити судові витрати на правову допомогу, які підтверджені документально, а саме в розмірі 2000 грн.

На підставі ст. 180-184, 198-200 СК України, керуючись ст. 4, 12, 13, 15, 81, 89, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 01.04.2026, і до закінчення дочкою ОСОБА_6 навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

Рішення в частині стягнення платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Куций Олександр Степанович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 605 від 20.04.2007, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: Абрам`юк Андрій Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001932 від 12.01.2023, адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко